Рік тому Kurkul.com вже спілкувався з одним із представників європейського аграрного сектору – головою польської організації AGROunia Міхалом Колодейчаком. Фермер відомий своїми гучними заявами, в тому числі і у бік нашої країни. Тож про те, що з змінилося за рік, які дірки існують у законодавстві Польщі, та яким чином досвід цієї країни може допомогти у веденні аграрної політики України, читайте далі пряму мову Міхала Колодейчака. 

Контроль закордонної продукції

За останній рік у польському аграрному секторі змінилася лише погода, а механізм контролю закордонної продукції, на жаль, залишився незмінними. Перевірка обмежується лише документами, що надає сторона постачальника. Було б краще, щоб за це відповідали польські держустанови, які мали б перевіряти партії продовольства не вибірково, а обстежували на предмет наявності пестицидів, ЗЗР та ін. Наприклад, постачальник може додати до ГМО продукції документ, що вона такою не є, і ми ніяк не зможемо це розпізнати.

Водночас польська продукція дуже часто контролюється країнами ЄС, тому що там цього вимагають. А у Польщі кажуть: «Ми не можемо перевіряти те, що нам постачають, оскільки це вплине на наші дипломатичні відносини». Співпраця має відбуватися на рівних, прозорих умовах, тобто, якщо заявлена продукція відповідає зазначеним документам – контролю боятися нічого.

Також величезна дірка у законодавстві – це відповідність стандартів інших країн. Якщо продукція не проходить контроль ЄС, то можна її пустити в обіг у Польщі. Хоча повинні бути сформовані залишкові норми, має проводитися перевірка, щоб нічого не шкодило здоров'ю споживача. Ось, наприклад в Україні, дозволених засобів набагато більше, ніж тут, і відкриваючи кордони на ввезення невідповідних товарів, наші громадяни споживають хімікати, які в Польщі заборонені.

Читати за темою: ТОП країн за експортом молока

Чому споживчий патріотизм важливий?

Дуже часто у супермаркетах Польщі продаються продукти нижчої якості, ніж за кордоном, адже у іноземних маркетів дуже міцна позиція з контролю якості. Деякі супермаркети маркують товар невідомого походження, як польський, тому що людям тоді простіше його купити. 

«Наприклад, донедавна поляки не знали, що купують німецьку картоплю, поки ми не домоглися, щоб товар був відповідно позначений. Адже, як виявилося, людям важливо купити не просто картоплю, а польську картоплю. І супермаркети, знаючи, що багато хто хоче купувати саме польські продукти, часто завищують на них ціни. Вони розуміють, що бажаючі мати вітчизняний товар можуть за нього платити вищу ціну», — говорить Міхал Колодейчак.

Така поведінка з боку магазинів неприпустима, бо за собівартістю товар не дорожчий. Україна не повинна помилитися так, як ми зробили ще 20 років тому, вступаючи до Євросоюзу, експортуючи товари з-за кордону і не розвиваючи споживчий патріотизм. Коли Україна буде готова почати більш близьке співробітництво з ЄС, вона не повинна стати черговим ринком збуту для європейських корпорацій, як це сталося з Польщею.

Про ринок землі

Ринок землі у Польщі залишає бажати кращого, земля зараз вважається свого роду багатством. Україна зараз і Польща років 20 тому — дуже схожі. Бо не кожен розуміє, що володіння землею стане привілеєм. Законопроекти, які на даний момент розробляються в Україні, можуть привести до того, що земля буде належати лише декільком корпораціям. Але вона повинна бути індивідуальною власністю, не може бути так, що у певної корпорації або у певної людини її буде забагато, тоді занадто сильною стане їх позиція, і вони диктуватимуть власні умови.

«У залученні закордонного капіталу через продаж землі я теж бачу проблему, оскільки після хвилинного успіху люди можуть зрозуміти, що рух коштів не був відповідним. Я це все спостерігаю на прикладі Польщі й не зустрічався з тим, щоб іноземні корпорації хотіли землю продати, а тільки хочуть купувати її все більше і більше, колонізуючи як Польщу, так і Україну, і розвиваючись тут», — вважає аграрій. 

Звичайно, існують обмеження, але компанії продовжують скуповувати землю, і якщо захочуть нею заволодіти, то знайдуть способи і засоби. Але вона повинна бути власністю людей, які цю країну створюють і роками на неї працюють, тому що це буде запорукою здорового природного розвитку аграрного сектору. І після зняття мораторію на продаж землі в Україні може відбутися бум сільського господарства, коли орієнтація буде на великі обсяги, але не обов'язково на гарну якість. Людей приверне легкий заробіток в іноземних фірмах, це може виявитися тільки «хвилиною слави», а потім все піде на спад.

Читати за темою: Наталія Сенчук: Успіх складається з праці, поваги до людини і бджоли

Про заборону торгівлі з Росією

Будь-які труднощі у торгівлі не є нормальними. Як то кажуть, ринок не терпить порожнечі. Багато росіян приїжджають за товаром в Україну та Польщу. А у Росії з'явилася можливість встановити диктат цін, оскільки немає напливу закордонної продукції, конкуренції. Зрозуміло, що тут не обійтися без політики, але якщо ембарго не приносить відповідних результатів, то механізми потрібно міняти. Прикладом служить той же Північний потік-2. А польський сільськогосподарський сектор страждає, у певний момент може статися так, що він почне задихатися через скорочення ринків, і тоді все на себе переймуть знову-таки іноземні корпорації. Такий сценарій цілком можливий і в Україні.

Як вирішуються проблеми агросектору

«Ми зараз будуємо відповідні організації, рік тому існувала тільки AGROunia, нині займаємося створенням також профспілок, які допоможуть відстоювати інтереси аграріїв. Сьогодні існують одні проблеми, але ми не знаємо, які труднощі з'являться через два дні або пів року, тому такі організації повинні стати механізмом боротьби з проблемами, які можуть з'явитися в майбутньому», — вважає аграрій.

Читайте також: Зворотній бік ЄС: польський фермер про економічну диктатуру і конкуренцію з Україною

Такий механізм повинен працювати в декількох площинах. По-перше, потрібно намагатися отримувати кошти від людей, які його формують, щоб мати повну незалежність. По-друге ― перехоплювати засоби у організацій, які  ототожнюють себе з с/г сектором, але їхньою метою не є його добробут. А по-третє ― вміти відстояти свої права, виходячи на вулиці, автостради або під державні організації на страйки. І кожен із цих способів слід використовувати залежно від ситуації. Такі організації існують по всій Європі здавна, але практика свідчить, що лиш тільки страйки не допомогли голландським фермерам домогтися свого, тому позиції ринку і представників сектору не повинні грунтуватися тільки на протестах.

«Для нас певним успіхом стала робота з міністерством, бо ми займаємося просуванням польських товарів, а це найголовніше. Наша продукція повинна бути першим вибором, це лежить в основі нашої діяльності. Якщо ми бачимо проекти, спрямовані на досягнення цілей, то, звичайно ж, беремо у них участь. Це не скасовує факту критики, існує безліч речей, які я б змінив, виправив», — вважає Міхал Колодейчак. 

У країнах Європи побудований дуже міцний споживчий патріотизм, який потрібно  сформувати у нашій країні за допомогою програм, фінансованих із бюджету держави. Такі програми існують роками, але не діють. Тому це теж свого роду мотивація – не сказав би задля співпраці з міністерством, а просто для реалізації чинних законопроектів. Лицемірним було б тільки критикувати, ми показали, що можемо добре працювати. Завдяки нашій організації вдалося досягти великих успіхів за малу ціну.

© Тетяна Веселова, Kurkul.com, 2020 р.