Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН України, що на Полтавщині, вже 86 років займається науковою діяльністю. Сьогодні селекційно-технологічний центр свинарства об’єднує довкола себе 90 людей, які щодня працюють над сучасними розробками у своїй галузі. Про те, чим сьогодні живе інститут і що корисного науковці можуть запропонувати фермерам ми поспілкувалися із директором Інституту свинарства і АПВ НААН України Василем Волощуком.

Kurkul.com: Василь Михайлович, як давно Ви працюєте в інституті?

Василь Волощук: 5 років. До цього працював у Національному університеті біоресурсів і природокористування України. Свого часу я навчався у Полтавському інституті свинарства на аспірантурі. Тому, коли мені запропонували на вибір вакансії, я сказав, що якщо і піду кудись, то лише в цей інститут. Ще під час навчання у мене склалося гарне враження про людей, про Полтавщину взагалі. Тому я із задоволенням сюди переїхав.

Kurkul.com: Свинарство обрали для себе ще змолоду?

Василь Волощук: Я зоотехнік за спеціальністю. Спочатку працював з ВРХ, а потім вступив до аспірантури і далі присвятив своє життя тільки свинарству. Я вважаю, що краще займатися одним напрямком, щоб бути в ньому спеціалістом, ніж хапати всюди потроху. Викладав свинарство у НУБіП, був завідувачем кафедри, потім заступником директора інституту. А тоді життя склалося так, що я прийшов сюди працювати.

Kurkul.com: Історія інституту, який Ви очолюєте, сягає корінням у далекі 30-ті роки минулого століття. Як багато трансформацій пережив заклад за ці часи?

Василь Волощук: Закономірно разом із ходом історії інститут кілька разів змінював своє підпорядкування різним установам, утім робота вчених не припинялася ні на мить. Саме у 30-40-х роках ХХ століття виросла плеяда вчених, що зробили суттєвий вклад у розвиток свинарства в Україні. Цього року ми випустили монографію про інститут. Насправді, його історія досить трагічна, адже у період Великої Вітчизняної війни постраждало багато наших співробітників, науковців і селекціонерів, дехто навіть був засуджений до вищої міри покарання. Але це було надумано, за доносами. Була навіть історія, коли заступник директора інституту пообіцяв написати донос вдома і принести його наступного дня. Але пішов і повісився, щоб не писати того, що від нього вимагали. Ми підняли багато архівних документів і вважаємо, що вийшла гарна книга. Наприкінці ми написали, що раптом щось забули — матеріали можна поповнювати, ми їх врахуємо у наступному виданні.

Kurkul.com: Як багато науковців працюють в інституті?

Василь Волощук: У нас працює 9 відділів та 12 лабораторій, 90 працівників. А усі системи, підпорядковані інституту (разом із дослідними господарствами), налічує більше 1 тис. людей. У цьому складі 9 докторів науки, 1 академік, 1 член-кореспондент, 36 кандидатів наук. Три директори наших дослідних господарств мають звання заслужених працівників сільського господарства: заслужений зоотехнік, заслужений працівник науки і техніки та заслужений винахідник. Тобто маємо не слабкий науковий потенціал.

Kurkul.com: Які основні завдання інститут ставить перед собою сьогодні?

Василь Волощук: У нас є програма «Свинарство», яка має більше 20-ти підпрограм. Генетичні дослідження, органічне свинарство, фізіологія, годівля тощо. Також є затверджені плани Мінагропроду, НААН, які ми маємо виконувати. Але, окрім цього, ми реалізовуємо ще до сотні програм, які не входять у ці програми. Тобто це ініціативні завдання. Зараз основні напрямки нашої роботи — технологія, селекція, ветеринарія. Якщо до нас звертаються за науковим супроводом, просять розробити технологію, вирішити якісь проблеми, то ми заключаємо договори з господарствами і співпрацюємо з ними. Здійснюємо лабораторні дослідження, часто перевіряємо зразки на ГМО. Минулого року таких робіт ми виконали майже на 3 млн грн позабюджетних коштів, уявляєте? Суттєва надбавка, бо це майже половина від суми, яку виділяла нам держава. Крім цього, проводимо семінари, конференції, дні поля, адже ми займаємось і рослинництвом також.

Kurkul.com: Розкажіть про це детальніше. Які напрямки рослинництва охоплюєте і для чого?

Василь Волощук: Нещодавно до нашого складу увійшла Полтавська державна сільськогосподарська дослідна станція ім. М. І. Вавилова, з нею перейшли і поля. Крім цього, маємо чотири дослідні господарства, де ми впроваджуємо наші розробки, проводимо досліди. Займаємось і насінництвом, маємо три племзаводи по великій білій, миргородській та полтавській м’ясній породам свиней. Також є племзаводи по ВРХ. Можемо похизуватися кращими в районі, області та і в системі академії показниками: обробляємо 14 тис. га землі, минулого року середня урожайність склала більше 60 ц/га, зокрема кукурудзи біля 100 ц/га. Отримуємо і гарні надої, в середньому 7 тис. літрів на корову. У свинарстві пройшли процес реконструкції, модернізації, зараз маємо середньодобовий приріст 700-800 г на відгодівлі. Є своя переробка. Тобто векторів роботи безліч.

Kurkul.com: Чим для роботи Інституту свинарства корисна дослідна станція ім. М. І. Вавилова, що увійшла до вашого складу?

Василь Волощук: Ця станція має свої завдання від НААН. Наші інтереси з ними співпадають там, де мова йде про кормовиробництво. Те, що ми займаємось і рослинництвом, і тваринництвом, дає нам можливості обслуговувати аграрні компанії, які об’єднують ці два напрямки роботи. Ми можемо повністю взяти супровід такої компанії, відповідати за їхні врожаї, продуктивність їхніх тварин. До того ж не лише свиней. Надаємо комплексні наукові та консультативні послуги.

Kurkul.com: А як стосовно наукових розробок?

Василь Волощук: У нас постійно триває до десяти дослідів у галузі тваринництва і в два рази більше у напрямку рослинництва. А наші господарства — це як полігони, де відбувається дослідна робота. Інколи ми проводимо спільні дослідження з іншими інститутами. Наприклад, Асоціація виробників сої та Інститут харчових технологій проводили дослідження на нашій експериментальній базі.

Kurkul.com: Розкажіть про породи свиней, виведені Інститутом свинарства?

Василь Волощук: Найперша і найдавніша — Миргородська порода. Виведена у нас, у Миргороді, 1940 року. Спочатку створювалася як сальний тип, бо потрібно було людей нагодувати. Саме з виведенням цієї породи пов’язані трагічні сторінки історії нашого інституту. Її затвердили, а майже всі автори були репресовані, загинули.

Після війни почали змінюватися потреби, почав збільшуватися попит на пісну свинину. Тоді з Англії завезли велику білу породу свиней. З часом вона адаптувалася і дещо змінилася. Тоді ми запатентували велику білу породу свиней української селекції.

Також нами виведені м’ясні породи: полтавська м’ясна, червона білопояса — ці породи створені у результаті міжпородного схрещення. Сьогодні вони можуть конкурувати з європейськими породами, тільки дай відповідні умови. Крім того, вони більш стійкі в умовах України до різних захворювань. І краще використовують нашу кормову базу. Бо ландрас, наприклад, виведена у Європі, потребує кормових добавок. Таким породам потрібен чіткий режим годівлі. Якщо ж трапляється перебій в системі годівлі — показник приросту одразу зменшиться. Миргородська порода по породовипробуванню — одна з кращих м’ясо-сальних порід по смакових якостях. М’ясо мармурове, маєбагато жирової тканини, тому воно ніжне і соковите. Сало з прошарками м’яса, як любить споживач. Зараз усі відпочивальники з Миргороду везуть це сало як візитівку міста. Влітку ціна на нього сягає 150-180грн/кг! До того ж ця порода найкраща для органічного свинарства. Вони гарно випасаються, вживають корми рослинного походження і мають гарні материнські якості.

Kurkul.com: Зараз інститут працює над виведенням нових порід?

Василь Волощук: Був час, коли ми інтенсивно займалися виведенням порід. Зараз їх достатньо. Треба навчитися правильно їх утримувати, щоб одержати від них закладений генетичний потенціал.

Kurkul.com: Яка порода свиней зараз найпопулярніша в Україні?

Василь Волощук: Все-таки велика біла. Її найбільше купують. А взагалі — дивлячись на які корми орієнтуватися. Якщо обирати породу для сільської місцевості, де дають буряки та косять траву, то найкраще підійде миргородська порода. Якщо ж годувати комбікормами — однаково добре підійде і велика біла, і червона білопояса, і полтавська м’ясна.

Kurkul.com: Чи відслідковуєте ви ситуацію із вірусними захворюваннями свиней?

Василь Волощук: Відслідковуємо. Але більш детально цими проблемами займаються інститути ветеринарної медицини. Ми ж маємо лабораторію здоров’я, томупід час ліквідації спалахів АЧС близько десятка фахівців виїжджають на місце події. Є у нас спеціалісти, що займаються хламідіозом. Доктор наук нашого інституту розробив програму лікування хламідіозу, захистив докторську дисертацію.Але це не основний напрямок роботи для нашого інституту.

Kurkul.com: Ціна на живець і на м’ясо в Україні сьогодні виправдана?

Василь Волощук: Тут є проблеми. Бо різниця між закупівельною і роздрібною ціною свинини досить значна: закупівельна в районі 30 грн, а на прилавках м’ясо вже у 2-2,5 рази дорожче. Зараз виробники хочуть, щоб закупівельні ціни були більшими і підвищувалися пропорційно зі зростанням цін на енергоносії та інші послуги.

До того ж в Україні не зовсім працює підтримка власного виробника. Періодично іде закупка продукції з інших країн, цим самим збивають ціну на внутрішньому ринку, людям стає невигідно, зменшується поголів’я. Ці зміни завжди тягнуть за собою підвищення роздрібних цін, тому страждає і виробник, і, в першу чергу, покупець.

Більш-менш вигідну ситуацію мають господарства, які займаються і виробництвом, і переробкою, і реалізацією. Вони хоча б не несуть додаткові збитки, бо усі етапи проходять в одному підприємстві.

Kurkul.com: Чим інститут може бути корисний фермерам?

Василь Волощук: Перш за все, ми можемо розробити для них ферму на будь-яке поголів’я. Яку буде легко обслуговувати, можна буде заправляти кормами і залишати на тиждень. Бо усі процеси будуть механізовані. З цього можемо почати. Завжди можемо проконсультувати щодо генетичного матеріалу: де і що придбати, підкажемо систему розведення. Знову ж таки, ми здійснюємо повний науковий супровід. Все, що пов’язано зі свинарством і з фермерством — для нас не проблема.

Kurkul.com: Попит на Ваші послуги і продукцію є?

Василь Волощук: Так, попит є, але не такий, як хотілось би. Жаль, що люди хочуть щось робити, але не мають достатнього фінансування. Якби у виробників справи були краще, то і у нас би також. На виставках ми бачимо, що чоловік сто звертаються до нас, підходять, цікавляться. А насправді з них лише десять реально потенційні партнери. А вже коли до коштів доходить, то з цих десяти десь двоє замовляють послуги. Але ж свинарство — прибуткова галузь! За сприятливих умов воно спроможне відродитися і за 3-4 роки запросто вийти на 20-30 млн свиней. Тобто забезпечити населення України свининою повністю: на одну людину — одну свиню. Земля наша витримає, екологія також, кормова база дозволяє це зробити. Наприклад в Данії кількість поголів’я свиней приблизно рівняється чисельності населення. Резерви у сільському господарстві великі. Свинарство в умовах України і при наших людських ресурсах могло б процвітати. Але чогось не вистачає.

Kurkul.com: Чого саме?

Василь Волощук: Можливо, не працює кредитна система. От якби були розумні кредити… Люди бояться брати гроші під 36%, такого в світі ніде немає. Були б 5-6% і дрібні фермери, і крупні господарства — усі б брали, розвивалися. Адже кожному треба, щоб був старт. Багато хто знаходить у свинарстві справу свого життя. Навіть на 3-4 га роблять сімейну ферму, це дає можливість сім’ї існувати. Є просто відгодовують, продають до двадцяти свиней і це вже вважаються забезпечені сім’ї.

Kurkul.com: А яка ситуація у самого інституту?

Василь Волощук: Зараз не найкращі часи для ведення бізнесу і для нашої роботи. Десь такі ж, як у 90-ті. Але ми маємо розробки на два кроки вперед. Уся біда у впровадженні. Адже розробка без впровадження мертва. А якщо свою працю відкласти у далеку шухляду, вона полежить там певний час і застаріє. Наука має іти шляхом впровадження — це стимулятор розвитку: розробку експлуатують, вивчають, ми набуваємо позитивного досвіду, з’являються нові ідеї. Але це не наука, якщо розробив і сховав. Є патенти, про які вже давно позабували.

Kurkul.com: Чи бували у вас невдалі досліди?

Василь Волощук: У науці кажуть, що у дослідах і позитивний, і негативний результат однаково корисний. Визначити, що «так не можна» — теж важливо. Ми ж порівнюємо різні групи, коли проводимо досліди. В одних результат негативний, в інших — позитивний, це нормально. Так і має бути.

Kurkul.com: Розроблену вами технологію ведення свинарства можна назвати сучасною? Як змінився підхід за десятки років?

Василь Волощук: З початку 70 років ми переходили на промислову технологію. До цього вид виробництва був колгоспно-кооперативний. На цих господарствах свиней відгодовували рік, а то й півтора. Це були реальні цифри, від народження і до м’ясокомбінатапроходив такий період. З роками почали будуватися комплекси. Продуктивність на комплексах була десь 240-260 днів від народження до здачі на м’ясокомбінат.

Потім був період 90-х і 2000-их тоді вже застосовувалибезстресові, енергоресурсозберігаючі технології, тому процес від народження до м’ясокомбінату тривав 220-240 днів.

Сьогодні там, де ми впровадили свої технології, цей період складає 165-185 днів. Оце результат і основна різниця. Комусь може здатися, що у технології нічого не змінилося, свині як хрокали, так і хрокають. А якщо подивитися на ці цифри, то змінилося і багато чого.

Kurkul.com: Вам не образливо, коли значення надбань інституту применшують?

Василь Волощук: Коли люди питають «Та що нам дає та наука?», я одразу пояснюю, що ми щодня використовуємо надбання науки. Технологія, яку ми використовуємо сьогодні у свинарстві — це виключно результат наукових розробок, об’єднаний досвід і він має важливе значення. Раніше за удій 5 тис. л «Героя соцпраці» давали, а у нас зараз у Полтавській області 5,5-6 тис. л удій. Так само і зернові, і все решта. Який би не був золотий фермер, він не сам до цього дійшов. Це колективна праця всього напрямку науки. І якщо на державному рівні у нас дозволяють собі говорити «А що та наука нам дає?» (а таке було!), то знайте, жодна держава світу не мала б науково-технічного прогресу і не розвивалася, якщо б не користувалася досягненнями науки.

Kurkul.com: Як багато у вас аспірантів і що інститут дає молодим науковцям?

Василь Волощук: Зараз у нас працює близько 30 аспірантів. Вони проводять свої дослідження на наших дослідних станціях та господарствах. Протягом року ми приймаємо документи на аспірантуру. Тоді у вересні проводимо вступні екзамени, зараховуємо і навчаємо.

Також в інституті працює вчена рада, що займається захистом дисертацій. За минулі два роки ми захистили 35 дисертацій. Найближчим часом хочемо і докторські захищати.

Kurkul.com: Чи співпрацюєте ви із закордонними науковими установами?

Василь Волощук: Наші генетики вигравали міжнародні бренди, відділ технології співпрацює з деякими фірмами Німеччини і Чехії, маємо наукові зв’язки з Англією.

Kurkul.com: Ви ніколи не думали зайнятися практикою і вирощувати свиней на власному господарстві?

Василь Волощук: Та я не вважаю, що займаюся тільки наукою. Адже інститут має свою землю, виробничу базу. Ми осторонь не стоїмо. Я щотижня буваю на фермі, на полі, то не сказав би, що не займаюся господарськими питаннями.

Kurkul.com: Які плани інституту на майбутнє? Можливо, будете брати участь у конференціях, виставках?

Василь Волощук: Ми постійно беремо участь у таких заходах. Зараз нам хочеться отримати статус національного інституту. Це своєрідне визнання. До того ж, тоді буде інша стаття фінансування. Тому зараз ми намагаємося виконати усі вимоги, щоб наш рівень могли визнати національним. Вже два роки ми подаємо наші розробки на державну премію, займаємо там то друге, то третє місце, але ніяк не перше. Готуємося до нових вимог щодо сертифікації лабораторій. Тому ремонтуємо усі лабораторії, зробили там санпропускник.

Проблема у тому, що нам важко проводити технічне переоснащення. Нові прилади коштують дуже дорого. Але ми намагаємось це робити. На це у нас є ще два роки, бо сертифікація відбуватиметься у 2018 році. Дасть Бог, пройдемо перевірки і зможемо продемонструвати європейські показники.

Kurkul.com: Дякуємо за цікаву розмову і бажаємо вам реалізації задуманого!

Вікторія Сумченко, Kurkul.com