Сировари допомагають закарпатським вівчарам заробити на бринзі

Традиційна для Карпатського регіону професія чабана з року в рік переходить у розряд рідкісних. Для порівняння — у Хустському районі Закарпатської області кілька років тому було більше 70 вівчарів, зараз не набирається і 50. Тому, у цьому регіоні їм вирішили допомогти сировари й еко-виробники — тут створили місцеву Асоціацію вівчарів. У них беруть сир, роблять із нього якісну бринзу і продають її за ринковою ціною, а не за безцінь, як у місцевих селах, повідомляє Украгроконсалт.

 «Ми зуміли довести вівчарам, що за такою ціною її можна збувати, і що традиційне вівчарство на Хустщині може жити. Не обов’язково кидати дідівське ремесло, продавати свої стада і виїжджати на заробітки. Можна працювати вдома й заробляти», — запевняє ініціатор створення Асоціації вівчарів Хустщини, сировар Ірина Пригара.

Зазвичай, овечий сир на Хустщині вівчарі продають у своїх же селах — це місцевий продукт, він має свою смакову специфіку й найбільше затребуваний саме в цьому регіоні. Але продають його за безцінь — по 70 грн/кг, а коли важко продати, наприклад, у літній період — пастухи віддають і по 60 і навіть по 40 грн/кг.

За різними оцінками, справжня ринкова ціна бринзи — мінімум 300 грн/кг.

Водночас просунути бринзу за межами карпатського регіону складно — масовий покупець не сприймає цей смак, магазини й ресторани теж поки її не купують. Зараз покупці бринзи — це клієнти, які добре знають селиський сир, і шукають новинку на пробу, або туристи, які зацікавилися продуктом під час дегустації.

«Ми придумали для подачі продукту відповідну тару — скляні баночки з оригінальною етикеткою. Приємний вид продукту, як відомо, приваблює покупця — чому ж бринзу, без перебільшення, гордість регіону, повинні продавати як попало: з землі на ринку або відганяючи від неї мух на фестивалі? Отже, маленька 250 г баночка коштує 70 грн. І її беруть, тому що знають, що чистий і якісний продукт», — розповідає Ірина Пригара.

За її підрахунками, за цей рік члени Асоціації змогли додатково заробити від 1,5 до 11 тис. грн. Найменша кількість прийнятого сиру, яку здав один вівчар — 22 кг, найбільша — 154 кг.

Крім сиру, вівці дають ще шерсть і м’ясо. З цим у нас зараз дуже великі проблеми. Шерсть продають майже за безцінь — 8 грн/кг, а за те, щоб постригти одну вівцю машинкою потрібно заплатити 22 грн.

Вибір редакції

Дефіцит часнику в Україні — наскільки вигідне його вирощування

15 листопада 577

Що готує друга адміністрація Трампа для фермерів та споживачів

19 листопада 139

Олександр Бабін: Хто завів кіз, той сам винен, або як живуть «Бабині кози»

18 листопада 245

Як фермерство гуртує і відбудовує село — історія Івана Кириковича

8 листопада 900

974973972970