Джерело: PennState Extension

Поліпшення генетики в стаді починається з вибору зрілого самця, який би доповнював наявні характеристики самок та зміг покращити недоліки стада.

Обираючи цапа, тваринники спершу повинні проаналізувати які ознаки продуктивності, що їх демонструють самки, можна віднести до переваг. Після цього вони мають визначити що варто вважати слабкими сторонами. Для того, щоб дати оцінку цим плюсам і мінусам допустимо використовувати показники розрахункової племінної цінності (РПЦ) або дані із журналів обліку продуктивності за останні кілька років. 

Нарешті, треба скласти рейтинг рис, якими повинен володіти самець, аби найкраще відповідати цілям Вашої діяльності. Їх можна розподіляти за такими категоріями: ознаки росту, характеристики туші чи материнські ознаки. Перша з них передбачає різницю у масі тварини одразу після відлучення від кози та у подальші періоди життя, друга — розмір поперекової частини та товщину жиру. До материнських ознак часто відносять кількість народжених та відлучених від кіз дитинчат. 

Туди також можуть включати окружність мошонки самців, тому що від козлів з більшим розміром мошонки, як правило, походять самки з кращим репродуктивним потенціалом. Ще одним показником, який слід врахувати, залежно від цілей ферми, є стійкість до паразитів. 

Щойно буде визначено які першочергові риси повинен мати новий самець, можна розпочинати процес відбору. Сконцентрованість лише на одній ознаці часто призводить до зниження значущості інших вагомих характеристик. Для того, щоб обрати цапа, який максимально покращить генетику вашого стада, слід завжди звертати увагу на декілька показників.

Читати за темою: Ольга Копилова: Як «Кози та матроси» вп’ятеро підняли ціну землі у бессарабському селі

Відбір на основі даних про продуктивність

Одним з найефективніших способів порівняти окремих козлів є опрацювання їхніх показників. Виробники збирають інформацію починаючи з  моменту народження козеняти і доповнюють її новими відомостями протягом усього життя самки чи самця.

Якщо самця обирають на основі цих даних, то тут існує два варіанти того, на що варто звернути увагу: РПЦ або його індивідуальна продуктивність у стаді. Розрахункова племінна цінність — найкращий параметр відбору, оскільки її показники зорієнтовані на генетично вмотивовану оцінку продуктивності кожної породи. Вона передбачає моніторинг ознак, що можуть успадковуватися, наприклад кількість народжених дитинчат, масу тварини після відлучення від матері та на подальших етапах життя, а також характеристики туші. 

Попри те, що продуктивність особини в стаді важлива, на її результати буде впливати не лише генетика, а й зовнішні фактори, як от особливості утримання кіз та середовище, в якому вони перебувають.

До основних показників продуктивності включають:

Масу при народженні: більшість щойно народжених козенят повинні важити 2,25-3,5 кг, залежно від розміру їхніх батьків. Більші з них можуть викликати труднощі при пологах, тоді як менші часто вимагають додаткової уваги людини протягом перших кількох днів після появи на світ. Все це збільшує вимоги до робочої сили під час окоту. Окрім цього, підвищується ймовірність загибелі козенят.

Дивитись також: Карта племінного вівчарства

Дату появи на світ: щоб краще контролювати групи самиць і дитинчат, кози зі стада мають народжувати настільки близько одна до одної в часовому проміжку, наскільки це можливо. Ідеальний варіант, якщо усі козенята в стаді з’являться протягом двох статевих циклів або 42-х днів. Маса дитинчат, народжених поза цим 42-денним «вікном», при відлученні від матері часто менша за середні показники в отарі. Господарям варто задуматися про вибракування тих особин, які не можуть окотитися протягом вищезгаданого періоду.

Тип пологів та спосіб виховання: перше стосується молодняку, народженого як двійнята або трійнята. Щоб залишатися прибутковими, багато ферм потребують самок, які приведуть одразу двох козенят і виховуватимуть їх разом. Виняток становлять кози з першим окотом, оскільки у більшості з них буде лише одне дитинча. Але харчування також сильно впливає на показники народжуваності двійнят. 

Багато виробників вважають за краще купувати самців, народжених серед двійнят.

Маса під час відлучення: багатьох козенят продають саме у цей час, тому чим більше вони важать, тим кращий прибуток може отримати підприємство. Хороший показник тут до 90-денного віку мати м’ясних козенят вагою 16-22,5 кг і більше. Однак не для всіх порід ці цифри є реалістичними.

Дитинчата, які були одними у приплоді, зазвичай мають вищу масу тіла при відлученні, ніж двійнята або трійнята. Інші фактори, як от їхні стать та вік також впливають на цей показник. Пам’ятайте, що пара козенят, швидше за все, буде важити більше, ніж одна тварина. Таким чином, сукупна вага двійнят, навіть якщо окремо вони мають меншу масу від одинаків, визначає дохід, який приносить самка.

Стандартизація маси у період відлучення

Як вже зазначалося раніше, продуктивність тварин ґрунтується як на генетиці, так і на навколишньому середовищі. Господарі обчислюють масу відлучення для того, щоб порівняти характеристики окремих козенят, народжених на одній фермі, оскільки теоретично ці тварини зазнавали однакових умов навколишнього середовища.

Оптимальну масу при відлученні можна вирахувати за такими критеріями:

✅ вік відлучення

✅ тип пологів (одинак, двійнята чи трійнята)

✅ спосіб виховання (одинак, двійнята чи трійнята)

✅ стать козеняти

✅ вік самки.

Читати ще: Огородження пасовища — як організувати випас худоби

Щоб зробити розрахунки на основі віку відлучення:

1. Визначте час, на який варто орієнтуватися. Зазвичай ідеальну масу визначають для 90-денних козенят, але також допустимо робити це з розрахунку на інші вікові рамки, наприклад 60 або 120 днів.

2. Від маси на час відлучення відніміть масу при народженні. Це маса, яку дитинча набрало.

3. Поділіть її на вік тварини (у днях) у період зважування. Це середньодобовий приріст.

4. Помножте середньодобовий приріст на вік відлучення, який ви обрали (як правило, це 90 днів).

5. Додайте масу при народженні.

Ймовірна вага за 90 днів = (((маса у період відлучення − маса під час народження) ∕ вік при відлученні) × 90) + маса під час народження.

Орієнтовна вага за 90 днів може бути скоригована, зважаючи на більшу кількість факторів. У нижченаведеній таблиці перераховані коефіцієнти коригування з урахуванням віку самки, статі козеняти, типу пологів та способу виховання.

Вони були адаптовані з Посібника з розведення овець, виданого Американською асоціацією вівчарів, розділ «Відбір і розмноження».

Читати за темою: Родина Кмітів: Хист до бізнесу передається у спадок

Коефіцієнти коригування ваги козеняти перед відлученням та після нього

Пункт, що підлягає стандартизації	Категорія	Коефіцієнт коригування
Вік самки (в роках)	1	1.10
Вік самки (в роках)	2	1.09
Вік самки (в роках)	3+	1.00
Стать	Самець	1.00
Стать	Кастрат	1.08
Стать	Самка	1.11
Тип пологів і спосіб виховання*	1/1	1.00
Тип пологів і спосіб виховання*	1/2	1.14
Тип пологів і спосіб виховання*	2/1	1.04
Тип пологів і спосіб виховання*	2/2	1.18
Тип пологів і спосіб виховання*	3/1	1.08
Тип пологів і спосіб виховання*	3/2	1.23
Тип пологів і спосіб виховання*	3/3	1.27

* Тип пологів і спосіб виховання:

1/1 = одинак, вихований самостійно

1/2 = одинак, вихований як двійня́

2/1 = двійня́, виховані поодинці

2/2 = двійня́, виховані як двійня́

3/1 = трійня́, виховані поодинці

3/2 = трійня́, виховані як двійня́

3/3 = трійня́, виховані як трійня́.

Читати також: Василь Стефурак: Вівчарство може дати 4 річні бюджети України

Приклад стандартизації маси на час відлучення

Козеня жіночої статі, за типом пологів — двійня́, народилося 2-го січня, було відлучене від матері 4-го квітня і виховувалося як двійня́. Вік самки — 2 роки.

Маса при народженні = 3.15 кг.

Маса у період відлучення = 20.25 кг.

Фактичний вік у момент відлучення = 91 день.

Вік при відлученні, для якого виконується розрахунок: 90 днів.

1. Обчисліть масу дитинчати, якщо відлучення відбулося на 90-й день життя. Використовуйте таку формулу:

Ймовірна маса за 90 днів = (((маса при відлученні − маса під час народження) ∕ вік у період відлучення) × 90) + маса при народженні

(((20.25−3.15) ∕ 91) × 90) + 3.15 = 20.06 кг

Читати ще: Правда чи брехня: Розвіюємо міфи про молочну галузь

2. Після цього стандартизуйте масу під час відлучення на основі віку кози, статі козеняти, типу пологів та способу виховання, помноживши отриманий раніше результат на потрібні коефіцієнти коригування, зазначені в таблиці:

1,09 = коефіцієнт коригування для 2-річної самки

1,11 = коефіцієнт коригування для козеняти жіночої статі

1,18 = коефіцієнт коригування для двійня́, вихованого як двійня́

20.06 кг × 1.09 × 1.11 × 1.18 = 28.64 кг

Таким чином, ідеальна маса для цієї 90-денної самки кози становить 28.64 кг. Такий розрахунок дозволяє господарям ефективніше порівнювати дитинчат та приймати більш обґрунтовані рішення щодо їхнього відбору.

Відбір за допомогою візуальної оцінки

На додачу до вивчення показників індивідуальної продуктивності та РПЦ, кожен, хто займається розведенням кіз, повинен володіти навичками аналізу фізичних характеристик окремих самців для визначення їхнього потенціалу як племінних цапів. Господарі мусять вміти візуально оцінити будову тіла цапа, а також його мускулатуру.

Для того, щоб самець міцно стояв на ногах і копитах, він повинен мати правильні пропорції. Це дозволяє йому рухатись належним чином, що є необхідною умовою для того, аби він вдало покрив самку під час спарювання.

Читати за темою: Справа смаку: як забезпечити молочну ферму кормом

Якщо власники хочуть обирати цапів з хорошою статурою, спершу їм слід мати розуміння того, як ці тварини збудовані, а також знати, який вигляд має та чи інша частина тіла у здорової тварини. Пам’ятайте, відбір треба розпочинати з перегляду записів про продуктивність, після чого проводиться візуальна оцінка самця, яка може бути хорошим показником розміру корпусу, мускулатури, тілобудови, його копит і ніг, а також породних ознак.

Правильна структура скелета важлива і необхідна вимога для пересування будь-якої тварини, пошуку нею корму та води. Її можна визначити за нахилом пліч і путової кістки, рівнем стегон та верхньою лінією, що проходить від шиї до області сідниць. Плечовий кут повинен становити приблизно 45°, тоді як путовий — 50-55° або навіть трішки більше. Скелетні кути плечей, стегон і ніг мають велике значення для легкості рухів. Коли їхні показники знаходяться у відповідних кількісних межах, спина тварини зазвичай пряма, і вона може вільно пересуватися.

Приймаючи рішення щодо візуального відбору на основі правильної постави, важливо ознайомитися зі всіма зовнішніми частинами тіла козлів. Кожний елемент має свій стандарт для племінних самців.

1. Маківка

2. Чоло

3. Морда

4. Вухо

5. Підгруддя

6. Область плеча

Читати також: Ольга Полозова: Молочна ферма — це наша подушка безпеки

7. Грудина

8. Область ліктя

9. Коліно

10. Копито

11. Рудиментарна шпора

12. Препуціальний мішок

13. Бокова частина живота

14. Путова кістка

15. Скакальний суглоб

16. Колінна чашка

17. Черево

18. Сіднична кістка

19. Хвіст

20. Стегно

Читати ще: Інновації у тваринництві ― хто переміг на Innovation Award EuroTier 2021?

21. Загривок

22. Поперекова область

23. Спина.

Ідеальний племінний козел мусить мати певні фізичні характеристики. До них належать:

✅ подовжена, квадратна, плоска область сідниць;

✅ м’язисті ноги;

✅ оптимальний обхват великогомілкової кістки;

✅ довга й широка ділянка попереку;

✅ пряма лінія спини; 

✅ добре сформовані ребра або, іншими словами, кругла грудна клітка з великим об’ємом;

✅ товста область між ребрами і хребтом;

✅ плечі, що не випирають;

✅ шия та голова, збудовані за «цапиним типом»;

✅ акуратні підгруддя і грудина;

✅ міцні, вертикально направлені путові кістки;

✅ пропорційні й однакові за розміром яєчка;

✅ ноги та копита, що не виступають за тулуб тварини при ходьбі.

Дивитись за темою: AgriKids: козине молоко

Виробники повинні відбирати цапів, які мають правильну статуру, як і інші візуальні характеристики та хороші показники ефективності.

Небажані візуальні ознаки

Проте для цапів притаманна низка небажаних особливостей ніг і копит, які можуть проявлятися у представників виду. Оцінюючи тварин, ви повинні знати про такі проблеми:

Клишоногість: козел клишоногий якщо під час огляду його тіла видно повернуті одне до одного копита, які насправді мають вказувати прямо вперед.

Кривоногість: самець кривоногий, коли оцінка спереду свідчить про те, що його коліна вигинаються дугою. Якщо ж дивитися ззаду, то так виглядатимуть скакальні суглоби.

Повернуті назовні копита: тварина має таку проблему якщо її копита дивляться назовні замість того, щоб бути прямими.

Вивернуті коліна: таке буває, коли вони звернені одне до одного, а не утворюють пряму лінію з ногами.

X-подібні кінцівки: при огляді задніх ніг видно, що скакальні суглоби повернуті всередину або розміщені занадто близько. Таке їх положення  призводить до розчепірених копит.

Серпоподібні скакальні суглоби: під час оцінки задніх кінцівок збоку видно, що скакальний суглоб має дуже великий кут. Якщо провести умовну, перпендикулярну землі лінію від сідничних кісток, то вона має бути паралельною до великогомілкової кістки. У тварин з серпоподібними суглобами стопи занадто вигинаються вперед під їхнім тілом. Часто такі цапи мають завеликий нахил між зовнішніми тазовими кістками та областю хвоста.

Читати також: Олександр Романов: Українські козячі сири мають шанс вийти на міжнародний ринок

Ноги-жердини: самці страждають від цієї вади, якщо скакальний суглоб має занадто малий кут. Тоді кінцівки занадто прямі, що призводить до утрудненої й обмеженої рухової здатності через відсутність гнучкості. Більша частина цапів стає непридатною до розведення саме через дефект ніг-жердин, а не серпоподібних суглобів.

Напівзігнуті кінцівки: таке відбувається коли тварина не здатна повністю розігнути коліна. Збоку ноги здаються трохи зігнутими. Зазвичай такий недолік є у цапів, які занадто прямі в плечах.

Розігнуті кінцівки: це протилежність попереднього недоліку. Такі кози  відгинають передні ноги настільки сильно, що при огляді збоку вони утворюють розгорнутий кут.

Слабкі путові кістки (розташовані між копитом і путовим суглобом): їх можна визначити, подивившись на нахил. Слабкі кістки нахилені більше за звичайні, і можуть вказувати на структурний дефект. Як вже згадувалося раніше, правильний путовий кут повинен становити  50-55о або навіть трохи більше.

Здорові задні кінцівки — надзвичайно важлива умова для успішного спаровування самців, оскільки під час цього процесу вони беруть на себе більшу частину ваги цапа. Особини з дефектами можуть страждати від болю під час руху або покриття самки, що може заважати їхньому бажанню спаровуватися. У немолодих тварин з неправильною поставою, будь-які недоліки проявляються сильніше і можуть негативно впливати на їхню здатність до запліднення більших груп кіз.

На ногах цапа не повинно бути надмірних набряків ніяких суглобів, згинання має бути плавним і не викликати труднощів в будь-якому положенні. Цап з прямими задніми кінцівками або ногами-жердинами схильний до підпухлостей скакального суглоба та артриту. Останній дефект, а також недолік серпоподібності може мати більші наслідки для пересування на ранніх етапах життя, залишаючи козеня кульгавим або таким, що не в змозі вільно пересуватися по пасовищу. Якщо ж говорити про дорослих самців, то вони просто не можуть спаровуватися.

Читати ще: Чим живе Лісова Коза — інтерв’ю з Олександром Романовим

Візуальні характеристики м’ясної продуктивності

Інші візуальні характеристики, які слід враховувати при оцінці, пов’язані з габаритами тварини. Цапи, відібрані для розведення, повинні продемонструвати відповідні розміри і міць. Показниками першого є:

✅ Ширина нижньої частини грудної клітки між двома передніми ногами;

✅ Глибина тіла, або відстань від верхньої частини спини тварини до нижньої частини живота;

✅ Форма грудної клітки, тобто ступінь її округлості;

✅ Узгодженість глибини тіла — тварина має приблизно однакову відстань між верхньою частиною плечей та передньою боковою областю черева, порівняно з проміжком між верхівкою стегон та задньою частиною живота.

У цапів з більшими розмірами шкіру, як правило, легше відділяти від плоті. Вони швидко нарощують зовнішній жир і зазвичай менш вибагливі за їхніх невеликих родичів. Тому самців слід обирати, враховуючи їхню комплекцію, щоб вони змогли передати ці риси нащадкам.

Обсяг м’язів у тварини також важливий для м’ясної тваринницької промисловості. Дуже м’язисті особини дають більше м’яса і менше жиру. Споживачі віддають перевагу нежирним породам з великою корейкою. Індикатором мускулатури можуть бути ділянки спини та попереку, довжина стегон, проміжок між задніми ногами та задніми чвертями.

Тип ніг, а також розмір та м’язистість відіграють роль у правильній статурі цапів, яка допомагає оцінити, наскільки добре функціонуватиме тварина. Вона також може впливати на тривалість життя особини в стаді. Отже, важливо враховувати цей критерій при виборі самців, аби ваша справа продовжувала існувати і процвітала.

Читати за темою: Чужа ко­шара овець не наплодить, або Чи готова Україна до відродження дрібної худоби?

Роздуми щодо вартості

Останнім фактором при відборі цапів, який часто стає вирішальним для фермерів, є ціна. Скільки підприємство може дозволити собі заплатити за самця? Тут ідеться не тільки про розмір банківського рахунку, але й про те, наскільки тварина цінна для цієї справи. Отже, як визначити що є виправданим?

Покупка нового цапа завжди вимагає ретельних роздумів і аналізу усіх «за» і «проти», включаючи вартість. Усі хочуть знайти вигідну пропозицію: найкращі гени за вигідну ціну. Однак прогресивним виробникам слід приділити трохи часу на розробку стратегії відбору та складання бюджету. Це допоможе визначитися, наскільки самець взагалі важливий для вашого бізнесу. Дивіться на нього як на інвестицію та подумайте про його цінність для діла.

Якщо розглядати цапа як капіталовкладення, слід обміркувати що від нього очікується, як він може повпливати на покращення продуктивності. Якими будуть його нащадки у порівнянні з іншими дитинчатами, народженими у стаді? Чи матимуть вони більшу масу при відлученні? Чи віддаватимуть їм перевагу покупці? Які ознаки проявлятиме його потомство жіночої статі і яке їхнє значення для успішності? Такі роздуми важливі, бо рішення щодо цапа здатне повпливати не лише на прибуток першого року після покупки, коли ці самці принесуть козенят, але і на майбутнє, адже самки, народжені від них, залишаться в стаді.

Коли розглядається ціна за самця, на додачу до продуктивності тварини та її візуальних характеристик, слід взяти до уваги користь, яку його дочки принесуть стаду.

Обдумуючи придбання нового цапа, почніть з визначення його ліквідаційної вартості, тобто тієї суми, яку можна буде виручити за тварину після того, як підприємство вже не зможе мати з неї користі. Якщо воно має ринок збуту немолодих самців, то скільки ж за них слід просити? Чи потрібно проводити тести, щоб переконати покупця, що тварини здорові і не заразять нове стадо? Відніміть ці витрати, щоб отримати ліквідаційну вартість. Якщо козел продається на аукціоні, якою буде ймовірна ціна відбракованих особин? Або ж може ліквідаційна вартість буде дорівнювати нулю, оскільки очікується, що самець проживе решту свого життя на цій фермі?

Давайте розберемо приклад, коли виробник платить $1500 за тварину, яка буде експлуатуватися протягом 2 років для обслуговування 35 самок щороку. Після того, як власник закінчить використовувати цього самця, він має намір продати його на аукціоні приблизно за $200. Тобто різниця між закупівельною ціною та ліквідаційною вартістю становить $1300. Поділивши отриману суму на 2 роки, ми визначили, що витрати на амортизацію цапа складають $650/рік. Далі розділіть це число на кількість самок, аби визначити амортизацію на одну козу. У нашому прикладі вона еквівалентна $18,57. 

Також можна поділити ці гроші на середню вартість дитинчат, щоб дізнатися скільки кожна самка повинна народжувати, щоб покрити витрати на амортизацію самця. Отже, $18.57 ділимо на ціну реалізації козенят, яка у східних штатах США становить $7/кг у період відлучення. Це значить, що 2,4 кг на рік покривали б витрати на амортизацію цапів.

Підприємство повинно знати й собівартість продукції, щоб розуміти чи такий вид діяльності доцільний для нього. Скільки коштує утримання однієї кози на рік? Якщо до цих витрат додати $18,57, то як це вплине на прибутковість? Чи слід вважати цю суму інвестицією в майбутнє, коли дочки самця ввійдуть у стадо?

Дивитись також: Карта племінного м'ясного скотарства

Інший підхід до оцінки ліквідаційної вартості цапа полягає в тому, щоб визначити, скільки козенят потрібно щорічно продавати, аби покрити амортизаційні витрати. Наприклад, ферма продає 30 кг м’яса за $250. Відніміть витрати на збут та транспорт. Нехай прибуток, який козеня приносить підприємству буде становити $225. Якщо $650 розділити на $225 за одне дитинча, то виходить, що на покриття витрат на самця щороку потрібно близько трьох козенят.

Виробникам завжди слід купувати найкращих цапів, яких вони можуть собі дозволити, адже вони ще багато років через своїх дочок потенційно будуть впливати на продуктивність стада. Тому приділіть час і визначте якими рисами повинен володіти самець для покращення показників, наскільки він цінний для підприємства, а вже потім вирішіть якою є справедлива ціна.

Підсумок

Кожна фірма, що займається вирощуванням м’ясних порід кіз має добре обдумати і розробити свою стратегію відбору самців. Аналіз стада самок допоможе визначити, які риси стануть важливими для цапа. Виробники також повинні враховувати показники продуктивності, або у формі РПЦ, або ж з допомогою розрахунку стандартної маси у період відлучення. І це не кажучи про візуальну оцінку тварини. Будьте готові заплатити справедливу ціну за хорошого цапа. Добре продумана стратегія дозволить обрати правильних самців, що принесуть приплід з чудовим потенціалом і дочок, які покращать генетику в стаді та забезпечать прибутковість підприємства.

© Kurkul.com, 2021 р.