Як би там не було, але редакційне завдання зробити ґрунтовний оглядовий матеріал про страхування фермерами сільськогосподарських тварин автор цих рядків ледь не провалив: гарних прикладів, інформаційних приводів та бодай невеличкої статистики знайти не вдалося. Втім, знайти те, чого немає, завжди проблемно…

У розмовах більшість фахівців страхувальної справи та маститих фермерів із прикрістю визнавали, що зі страхуванням ризиків у секторі тваринництва Україна, м’яко кажучи, пасе задніх. Однак стверджувати, що така послуга до наших фермерів по обидва береги Дніпра не дійшла, було б несправедливо. Послуга така є, але… на папері.

Законодавчо страхування сільськогосподарських тварин у нас підтримується державою. Взяти хоча б Закони України «Про страхування», «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» з його доповненнями, грудневу Постанову Кабміну «Про затвердження Порядку надання державної підтримки страхування сільськогосподарської продукції» та зроблені на їх основі усілякі нормативні документи Мінагрополітики, Мінекономіки, Нацбанку, Податкової служби. Усі перераховані вище відомства обома руками «За!», у т.ч. страхові компанії. Фермери також готові до співпраці з цими установами. І ось тут розпочинається…

Якщо точніше, то закінчується! Навіть не розпочавшись. Моніторинг українського страхувального поля з прискіпливим вивченням цікавих прикладів цієї тематики практично нічого не дав. Телефонне опитування також виявилося безрезультатним, хоча на сайтах чи не кожної компанії все чинне. Однак усі ресурси далі переліку видів страхування тварин за ризиками не пішли. У декого і цього вже немає. 

Читати за темою: Страхування агробізнесу: куди дивитись українцям та чий досвід переймати

У законодавчих актах страховий перелік тварин чималий, туди входять: ВРХ, свині, коні, вівці, кури, кролі, хутрові звірі, бджолосім’ї, водні біоресурси, а ось у страховиків цей список сьогодні зовсім куценький — від сили дві-три позиції, інколи чотири.

Страхування свиней практично зникло з українського страхового сегменту. Воно ще донедавна було, компанії охоче бралися за укладання договорів з господарствами усіх форм власності, але за останні десять літ такий поліс виведено з практичної площини і у найближчі 3-4 роки там навряд чи щось зміниться. Нанівець цей вид послуги звела сумнозвісна африканська чума свиней (Pestis africana suum), спалахи якої у нас почалися ще у 2012 році. Через прогресуючу динаміку хвороби це згодом влетіло страховим компаніям «у копійчину». І хоча нині крива діаграми спалахів АЧС пішла вниз, до поліпшення ситуації у цьому сегменті послуг ще далеко.

Сьогодні за оформлення такого полісу мало хто візьметься, оскільки навіть маленьке фермерське господарство може підсунути «велику свиню». Про агрохолдинги годі говорити. Не варто забувати й про морально-психологічний тягар, що впав на плечі селян. Оговтатися від збитків не виходить навіть з роками. 

Ще свіжі спомини про події серпня 2019-го, коли на свинофермі «Галичина-Захід» (Львівська область) водночас злягло 320 поросят, через що довелося знищити понад 90 000 свиней. 

Не забувається трагічний спалах африканської чуми, що стався у липні 2015-го на свинофермі поблизу Києва. Тоді агрокомбінату «Калита» з Броварського району довелося знищити 60 000 свиней.

Читати ще: Державна підтримка фермерства: відсутність стратегії та непрацюючі програми

Культура страхування у тваринництві відсутня

Для фермерського господарства чи великої агрофірми страхування при відповідних критеріях привабливості є зручним інструментом захисту бізнесу, але сьогодні з-поміж страховиків працювати собі в збиток бажаючих немає. Ось тут сповна прослідковується конфлікт інтересів. Щоправда, цей факт усі сторони соромливо замовчують. Звісно, списи ніхто не ламає, прокльони не шле, але у кожного своя правда та інтереси. З одного боку, виробники свинини зацікавлені у покритті збитків від інфекційної хвороби поголів’я, а з іншого, страховики цього не можуть забезпечити – збитково. 

Скажімо, страхова компанія INGO до 2012-го досить активно співпрацювала з виробниками свинини, але через зростаючу динаміку спалахів згодом відійшла від цього виду страхування ─  ризики виявилися «кусючими». До таких дій за останню п’ятирічку вдалися майже всі страхові компанії України. Втім, скотився до нуля не тільки «поросячий» сегмент, але й практично весь український страховий сектор сільськогосподарського тваринництва.

Начальник відділу агропромислового страхування СК INGO Руслан Зимовець у розмові з автором цього матеріалу зазначив, що за останні три роки у них немає по тваринництву жодного укладеного договору, хоча зі страхуванням врожаю і сільгосптехніки аншлаг.

«Культура страхування в Україні не дуже радісна, а у тваринництві вона взагалі відсутня. Як на мене, сьогодні не вистачає спільної програми страхових компаній і держави, щоб ті ризики страхування тварин, скажімо, за інфекційними захворюваннями, які страхова не в змозі покрити самотужки, можна було перекрити зі стабілізаційного фонду держави. Наприклад, на відновлення поголів’я», ─ розповідає Руслан Зимовець.

Читати також: Оренда, оцінка, реєстрація та страхування ділянок — юридична консультація

Чи не в кожній страховій компанії довелося почути, що там не в змозі взяти на себе страхові ризики через захворювання тварин. Втім, самі аграрії у цій справі також не дуже активні, оскільки не вбачають у наявних продуктах страхування дієвого інструменту допомоги – наразі це для фермера невиправдані витрати. 

Дехто взагалі вважає страхування худоби зайвим клопотом. В одному з потужних фермерських господарств Київщини, де за добу видають на-гора понад 20 т молочної продукції, питання страхування худоби не стояло і не стоїть, оскільки за останні 10 років там не можуть пригадати по всій Україні жодного випадку, коли б за один раз через якісь болячки злягло велике поголів’я ВРХ.

Як не дивно, але страховики подібним ігноруванням не переймаються: баба з воза — кобилі легше. Їм куди вигідніше застрахувати врожай, сільгосптехніку, укласти договори автоцивілки. А тваринництво — марудна справа.

«В Україні навіть масова автоцивілка перебуває на початковій стадії розвитку, а страхуванню сільгосптварин до такого етапу ще дуже і дуже далеко, хоча врожай фермери та агрофірми страхують активно», — ділиться своїми спостереженнями начальник управління роздрібного бізнесу СК «Престиж» Роман Волков.

Читати ще: Фінансові інструменти агробізнесу: результати 2021 року

На думку спеціаліста згаданої вище страхової ланки, фермерам і без тваринницьких полісів вистачає фінансових дірок. Сільчанам поки не до цього. 

У кращому разі власники фермерських господарств звертаються до страхувальників при оформленні кредиту, коли потрібно застрахувати худобу чи коней, як заставу. Але то вже іде, як майновий страховий поліс, не пов'язаний з хворобою тварин.

Такої ж думки і заступник директора з корпоративних продажів СК PZU Костянтин Нідзієв. Там в основному страхують корів, коли це – застава банку. 

У більшості опитаних компаній думки збігаються: сьогодні українському страховому ринку в цьому сегменті похвалитися нічим. Навіть колись популярний у масовості поліс для домогосподарств «Хатинка-тваринка» та його аналоги, що кочували у палітрі багатьох страховиків, почали зникати, як у хлівах селян нині зникає і сама худоба.

До речі, провідні страхові компанії не поспішають займатися страхуванням сільгосптварин ще й через брак фахівців із ветеринарною чи зоотехнічною освітою. А вони у цій справі необхідні, особливо з досвідом практичної роботи у тваринницькій галузі, оскільки при укладенні угоди обвести такого спеціаліста під час обстеження поголів’я, його оцінки надто складно. 

При настанні страхових випадків профільний комісар також незамінний. Однак тримати у штаті такого спеціаліста на один-два чи три договори у рік збитково. Це не афішується, але у трьох компаніях про це відверто сказали, попросивши не називати їх саме у цьому контексті.

Мертві бджоли не гудуть?

Ще у не такому далекому 2019-му інформаційний простір облетіла звістка, що українські страховики нарешті звернули увагу на бджільництво і почали страхувати бджолосім’ї. Біля витоків гарної ініціативи стала страхова компанія «Брокбізнес». Перспектива дійсно вимальовувалася гарною. 

Через три роки Kurkul.com вирішив дізнатися про долю цього проєкту. Заступник голови правління СК «Брокбізнес» Лариса Боровик охоче повідала, що зацікавленість у селян є, але не всі власники пасік мають відповідну документацію на бджолосім’ї, а без цього укласти юридично виважену угоду неможливо.

Читати за темою: Критика та порівняння проєктів закону про бджільництво від депутатів «Батьківщини», «Довіри», «Слуги народу»

«Нам потрібно бджіл ідентифікувати, а вони ж без паспорта. Як знати, чи цих бджіл ми застрахували, чи сусідських? Отож, пасіка повинна мати відповідну документацію, по якій усі вулики ідентифіковані відповідно до технології обліку. Пасічники та господарства цікавляться умовами страхування, але якщо необхідної документації немає, то до угоди діло не доходить», — розповідає Лариса Боровик з СК «Брокбізнес».

Як і у будь-якому виді страхування, тут компанія вдається до двох постулатів визначення — документів для підтвердження вартості об’єкта страхування і документів для ідентифікації такого об’єкта. Якщо в першій позиції все-таки можна сформувати вартість по опосередкованих ринкових цінах, то з другою групою документів щодо ідентифікації бджолосімей у власників невеликих пасік є проблема.

В Україні, де з діда-прадіда бджільництво годувало й сприяло вирощуванню гарних врожаїв, питання збереження бджолосімей стоїть не гостро, а дуже гостро. Тут справа не тільки в страхових ризиках через захворювання медоносних комах (американський гнилець, європейський гнилець, нозематоз тощо), що входять до списку за міжнародною класифікацією хвороб бджіл. Клопоту великим і малим пасікам додають кліматичні катаклізми з усілякими засухами, раптовими температурними перепадами, затяжними опадами. 

Читати також: Що готують фермерам нові законопроєкти про бджільництво і захист рослин

Однак чи не найбільша загроза йде від раптового отруєння бджіл хімічними засобами захисту рослин. Ще не вивітрилася з пам’яті озвучена «Спілкою пасічників України» сумна подія 2018-го, коли за сезон у країні загинуло понад 45 000 бджолосімей, в основному — від використання на полях пестицидів сумнівного походження. Збитки пасік пішли на мільйони, від яких бджолярі не можуть оговтатися й понині.

Усе перераховане спонукає селян всерйоз зайнятися оформленням пасік, як це рекомендує виконувати своїм членам за розробленими критеріями «Спілка пасічників України». Щоправда, процес і тут ще десь на півдорозі до бажаного…

Свого не цурайтесь і чужому навчайтесь

Моніторинг показує, що українські фермери при активній динаміці кількісного росту наразі не рвуться у страховий сегмент тваринництва, очікуючи кращих умов партнерських угод зі страховиками. Такий підхід притаманний як уже сталим господарствам, так і новим, кількість яких щороку зростає. 

За даними Держстату, у 2019-му Україна мала трохи більше 46,7 тис. фермерських господарств, у 2020-му — 47,6 тис., а торік — вже понад 48,4 тис., що радує, та на терені страхування сільгосптварин подібна динаміка росту взагалі відсутня. І це вже проблема загальнодержавна.

Вочевидь, тут інтереси страховиків, фермерів і держави кардинально розходяться, хоча мало б бути навпаки. Принаймні, як у країнах Євросоюзу, де державно-приватний сектор страхування фермерських господарств і тваринництва зокрема набуває все більшої популярності.  

Ще у 2018 році ЄС розширив набір інструментів управління ризиками, що дозволяє державам-членам збільшувати ставки підтримки для страхування врожаю та худоби до 70% страхових внесків і щороку вносити платежі до взаємних фондів. Таким чином через чотири роки Євросоюз переконався, що обраний шлях державно-приватного партнерства для сільськогосподарського страхування виявився виправданим.

Відразу варто зазначити, що сьогодні різноманітними продуктами страхування охоплено не всі 600 000 ферм ЄС, але процес страхування господарств та сільгосптварин зокрема там все-таки вважається активним. Щоправда, як не прикро, цього не скажеш про Україну, яка туди прагне, але навести лад у себе на терені страхування все ще не спроможна… 

© Валентин Ожго, Kurkul.com, 2022 р.