Господарства ТОВ «Ситий двір» і «Подільський бройлер» знаходяться у Хмельницькій області, в с. Дунаївцях. Сьогодні це фактично одне господарство, відповідно до закону юридично роз’єднані за напрямками діяльності —  рослинництво та птахівництво під керівництвом Руслана Петльованого, але у далекому 2004 р. все починалося з 600 га землі й вирощування класичних культур та 60 тис. голів птиці.

Нині це близько 9 тис. га зі щорічним приростом об’ємів та 600 тис. бройлерів і свиноферми. Тут вирощують кукурудзу, сою, ріпак, соняшник. Частину кукурудзи та пшениці переробляють на комбікорм для птиці, а все інше продають. Мають власні силоси для зберігання.

«Спочатку ми займалися лише вирощуванням культур на землі, а потім взялися і за птахівництво. На той час реалізація птиці була складною, трейдерів ще не було. Ми почали створювати птахоферми на покинутих колгоспних фермах, додаючи землю», —  розповів директор Руслан Петльований.

Комбікормовий завод дав поштовх до масштабування

Спочатку господарство не мало достатньо фінансів і якісного обладнання для виготовлення власного комбікорму. Вивчали досвід інших фермерів, а самі працювали на польському обладнанні. Однак спостерігали недосконалість системи виробництва корму.

«Ми бачили, що птиця почала нарощуватися, але виникли проблеми з людьми: вони часто не виходили на роботу. Це стало поштовхом автоматизувати процес», —  поділився проблемою на старті розвитку ферми Руслан Петльований.

До встановлення нової комбікормової лінії на підприємстві готувалися протягом 3 років. Їздили, шукали, обирали, аби підлаштувати під таку важливу інвестицію і свої фінансові можливості, і приміщення.

«До нас приїздив комерційний директор Buschhoff із Німеччини. Було зроблено заміри, фото. Він надав нам свої пропозиції. Ми вели переговори з ним протягом року і їздили до Німеччини на зустрічі. В результаті, у 2015 році ми побудували цей завод», —  додав інженер Василь Шинкар.

Тож саме зі встановлення нового обладнання для виробництва комбікорму почалося стрімке розширення і нарощування обсягів виробництва.

Читайте також: Комбікормовий завод за принципом Lego — виробництво яєць на фабриці «Еко-Ко»

«Компанія-постачальник «Сій Добро» допомогла фактично з адаптацією обладнання. Ми не хотіли будувати високі колони, тому обрали обладнання, яке можна було розширювати в ширину і довжину, як конструктор Lego», —  додав директор ТОВ «Ситий двір».

Після цього у господарстві почали купувати нові ферми, і планувати поетапну розбудову. Однак через повномасштабне вторгнення цей процес призупинився.

«Ми встановили обладнання фірми Buschhoff і маємо перспективу збільшити виробництво втричі. Наразі люди працюють через день, і цього нам вистачає. Якби ми працювали кожен день, то могли б розширити виробництво ще в три рази», —  констатує фермер.

Новий завод вирізняється якістю та економією

На старому обладнанні на комбікормовій лінійці працювали 15 людей на зміні. Тому виникало чимало проблем через людський фактор. Зараз на новому обладнанні залучено лише два робітники, і це більше, ніж потрібно.

«Ми ставили собі за мету повну автоматизацію, щоб зменшити кількість днів роботи та збільшити кількість поголів’я птиці», —  зазначив Руслан Петльований.

У господарство приїжджали представники цукрових заводів, птахофабрик з різних регіонів України вивчати досвід і були приємно вражені зручністю, ефективністю та якістю обладнання комбікормового заводу.

«Фермери та інженери-будівельники дивилися на наше обладнання і були приємно здивовані, що все не так складно, як їм здавалося. Вони бачили, що комбікормовий завод може бути не таким великим. А навпаки —  компактним і потужним», —  додав інженер Василь Шинкар.

Процес виготовлення корму максимально автоматизований

Вже 6 років у господарстві працює комбікормова лінійка.

«Оператор керує комбікормовим заводом програмою. Він обирає рецепт та вводить кількість комбікорму, яку потрібно виготовити. Для кожного преміксу, крейди чи солі є свої ємності. При дозуванні вони зважуються та подаються у змішувач. Олія додається помпою та також закачується в мішалку», — розповів керівник комплексу зберігання і переробки комбікормового заводу Вадим Сичко. 

Щодо самого процесу, то максимальна автоматизація робить його точним та ефективним. Що, разом з тим, забезпечує якість виготовленого корму.

«От сюди поступає сировина: кукурудза, пшениця, шрот на дробарки. Тут їх дві. З дробарки все йде на силоси, і вже з силосів виходить на ваги. Потім —  на змішувач, і там додаються всі інші інгредієнти», — розповів про весь процес поетапно Вадим Сичко.

Якість корму — це приріст живої ваги свиней

Господарство ТОВ «Ситий двір» займається і свинарством. Сучасні умови утримання, щільова підлога. Тут віддають перевагу суто м'ясній породі ландрас. Молодняк вже 15 років закуповують у Чехії у найбільших в Європі виробників. Та реалізують м’ясо у Львівській та Тернопільській областях.

Говорячи про прибутковість свинарства, директор підприємства Руслан Петльований каже, що максимально вигідним воно було на початку війни, коли зерно значно знизилось у ціні.

«Зараз, коли все стабілізувалось, рентабельність свинарства становить від 5 до 15%. Але це гарний показник, я вважаю. Про стабільні цифри ми не говоримо, адже враховуючи всі витрати, свинарство прибуткове хвилями: то надлишок, то нестача. Коли нестача, порося може з'їсти половину своєї вартості», —  додає фермер.

Якість сировини на першому місці

Корми у ТОВ «Ситий двір» виготовляють із пшениці, кукурудзи, ячменю, соєвого шроту та вітамінних добавок. Зерно переважно своє, але іноді доводиться купувати. Через те додатково витрачати кошти на аналізи, які замовляють у державній лабораторії.

«Ми знаємо, що наше зерно чисте, бо воно проходить через сушку та очищення на елеваторі. Але те, що купуємо — перевіряємо. Фінансово це затратно, але ми віддаємо на аналіз кожну партію зерна, адже не знаємо, як воно зберігалося. Хтось міг зберігати зерно на бетоні, де воно могло набрати вологу або заразитися грибком», —  розповів фермер.

На корми тут закладають приблизно 50% вирощеного врожаю кукурудзи та пшениці —  по 3 тис. т. Якість зерна забезпечують шляхом використання тільки оригінальних засобів захисту рослин.

До речі, кукурудзу на корми вирощують більш твердих сортів —  гібриди, зерно яких що при помелі не розсипається на муку.

«Рецепти кормів розробляються разом з технологами та ветеринарними лікарями, які слідкують за якістю корму. Ми також використовуємо антибіотики, але намагаємося зменшити їх кількість. Вивчаємо нові методи, які використовуються в Європі, і стараємося переходити на них», —  говорить інженер Василь Шинкар.

Комбікормовий завод — це основа для успішного вирощування тварин

У господарстві не виключають того, що з часом можуть додати гранулятор. Але поки не впевнені, потрібен він чи ні.

«Якби ми довго зберігали корм, для далеких перевезень, наприклад, то, можливо, нам було б потрібно гранулювати його. Ми вже маємо пропозицію від Buschhof доставити та встановити гранулятор. Так, гранулятор краще обробляє корми. Він знищує бактерії, що можуть бути в зерні, завдяки високій температурі. Але от в якості нашого зерна ми впевнені на сто відсотків тому поки думаємо над доцільністю», — додав очільник підприємства Руслан Петльований.

Щодо окупності власного комбікормового заводу, то, за словами фермера, це може бути вигідно, але є певні ризики та витрати, які потрібно враховувати.

«Важко підрахувати, коли і яким способом окупиться виробництво комбікормів. Ми купили комбікормовий завод, який працює без проблем. Ми купили собі спокійне життя, оскільки немає проблем з вирощуванням птиці. Ми просто бачимо результат від того, що все працює», —  говорить директор господарства.

Про виготовлення комбікормів для продажу тут поки не думають, адже вважають, що у регіоні немає зацікавлених клієнтів. Хоча переконані, що якісні комбікорми прямопропорційно забезпечують і здорове поголів’я тварин та птиці, і приріст живої ваги, і, зрозуміло, —  прибутки.

«Фермери, які вирішили займатися птахівництвом або свинарством, повинні розуміти, що потрібно починати з комбікормового заводу. Це основа для успішного вирощування тварин», — додав Руслан Петльований.

Війна… Купили генератори та продовжили роботу

З початком повномасштабного вторгнення на господарстві дещо розгубилися та навіть думали про закриття, але з часом пристосувалися.

Читайте також: Комбікормовий цех — не мрія, а необхідність для ферми — досвід ФГ Озон

«Ми купили генератори та продовжили роботу. Продажі не зменшились, а навіть зросли завдяки міграції людей зі сходу на захід країни. Зараз продажі стабілізувались на довоєнному рівні. Щодо цінової політики, ми не встановлюємо ціни самі. Справа за великими гравцями на ринку, а ми підлаштовуємося під них. Ми мусимо йти в ногу з ринком, навіть якщо це нерентабельно», —   додав Руслан Петльований.

Важливо, щоб у технікумах та інститутах навчали нових технологій

За словами Руслана Петльованого, птахівництво буде прибутковим в Україні за умови, якщо фермери будуть отримувати державну підтримку, підготовка кваліфікованих кадрів на рівні навчальних закладів буде більш практичною і, звичайно, аби цих спеціалістів не забирали на війну.

«Як на мене, участь держави важлива для розвитку тваринництва, і зокрема, птахівництва. У вигляді компенсації при придбанні поголів'я, будівництві та впровадженні нових технологій. Також важливо, щоб у технікумах та інститутах навчали людей нових технологій та й практичним навичкам. Бо часто вони не знають, що таке поїлки, системи утримання. Знову ж таки, держава має допомагати навчальним закладам купувати сучасне обладнання для практичних занять», —  переконаний фермер.

Разом з тим, через війну зараз відчувається нестача кадрів. Багато спеціалістів забрали і продовжують забирати на фронт. Та й стабільність ресурсів, як от електропостачання, відіграє ключову роль у стабільності виробництва.

«Ось і виходить, що невеликі ферми, які починають займатися тваринництвом, часто стикаються з проблемами. Вони можуть вкладати гроші, але не отримують прибутку. До початку війни ми часто їздили по господарствах і чули, що тваринництво у них збиткове. Вони тримають ферми, щоб дати людям роботу, але прибутку немає. Наприклад, у нас був головний інженер, який купив ферму з колгоспів. Він хотів займатися тваринництвом, але це вимагає великих вкладень і ризиків. Він хотів зробити проєкт на реконструкцію, але банк не дав йому кредит, бо це ризиковано», —  констатував фермер.

Руслан Петльований переконаний, держава повинна підтримувати малі ферми. Якщо тримати 200-300 свиней, потрібна ціла програма для закупівлі та утримання. Не можна просто купити свиней на ринку та змішати їх, бо це може призвести до поширення хвороб. Сільське господарство повинно регулюватися на державному рівні.

«Ми тримаємося, але для нас же це був процес не одного дня — наростити потужності. Треба пів року, щоб установити все, і роки, щоб запуститися. Потім треба знайти клієнтів, щоб збути продукцію. Зараз все швидко змінюється, і можна лишитися без клієнтів», — підсумував Руслан Петльований.

© Ірина Кошкіна, Kurkul.com, 2024 р.