Цьогоріч сою сіяли всі — навіть на Півдні, де ця культура не є традиційною. За даними Держстату, площа сої в сезоні 2024 становить 2,63 млн га (проти 1,8 млн га в сезоні 2023). Однією з причин популярності культури є те, що торік вона була однією чи не з найрентабельніших культур серед ярих. Тому фермери розраховували й цього року зірвати джек-пот. Але очікування і реальність почали дуже розходитись. Тому сьогодні ми говоримо про жнива сої 2024 та чи варто розраховувати фермерам на заплановані заробітки.

---

Яким буде врожай сої?

За попередніми оцінками Мінагрополітики, у 2024 р. виробництво сої складе 5,2 млн т, в той час, коли у 2023 р. було зібрано 4,7 млн т. Українська зернова асоціація у своїх прогнозах більш оптимістична і пророкує збір на рівні  5,5 млн т. Потенційний експорт у 2024/2025 МР може сягнути 4 млн т.

 Але коли розпочався збір культури, то ці цифри виявились завищеними, оскільки фактична врожайність значно нижча за очікувану.

«Асоціація «Дунайська Соя» публікує щомісячний ринковий звіт з фокусом на не-ГМ сою, ринкові тренди та перспективи. Наші аналітики прогнозують валовий збір сої в Україні на рівні 4,6 млн т, що менше попереднього року», — каже Володимир Пугачов, виконавчий та регіональний директор у Східній Європі Асоціації «Дунайська Соя». 

В Асоціації кажуть, що на врожайність цього року вплинули кілька ключових факторів:

• Якість посівного матеріалу. Використання «сірого», некондиційного насіння призвела до значних втрат та погіршення якості врожаю.
• Посуха. Липень виявився особливо складним, оскільки тривала посуха та високі температури зумовили стрес для рослин, що вплинуло на формування бобів.
• Шкідники та хвороби. Через ослаблений стан рослин у середині літа спостерігалось зростання активності шкідників, зокрема кліщів, а також хвороб, що ще більше погіршило ситуацію.

Наразі ж в Україні зібрано 1,84 млн т сої з площі 909 тис. га (34%). Середня врожайність культури становить  2,03 т/га. За врожайністю лідирують:

• Волинь — 4 т/га;
• Львівщина — 3,2 т/га;
• Хмельниччина і Харківщина — 2,84 т/га;
• Івано-Франківщина — 2,76 т/га.

Читайте також: Антикризова економія: Навіщо десикація сої та соняшнику у спекотне літо

Тим часом у прифронтових регіонах і на Півдні фіксують досить низьку врожайність:

• Харківщина — 1,3 т/га;
• Одещина — 1,2 т/га;
• Донеччина — 1 т/га;
• Запоріжжя — 0,83 т/га;
• Миколаївщина — 0,8 т/га.

«Жнива сої — це повне фіаско» 

Цьогоріч жнива сої розпочались аномально рано — в першій декаді липня. Аграрії розпочали молотити ультраранні сорти. На строки збирання вплинуло кілька факторів. По-перше, посівна цьогоріч була також ранньою, а по-друге, погода сприяла тому, що культура просто висохла і сенсу чекати не було. Останній фактор вплинув і на врожайність.

«Розпочали жнива сої — це повне фіаско. Жодного року такого ще не було. В середньому збираємо 1 т/га. Осінній обробіток провели вчасно, отримали дружні сходи, відбувся початок цвітіння, гілкування. За 3 доби випало понад 100 мм опадів і соя пішла в ріст. А потім те, чого я на своєму віку не пам'ятаю — 43°С в холодку і до 60°C на сонці. Результат — 50% скинутих бобів», — розповідає фермер Денис Жулкевський з Полтавщини. 

Він також додає, що помітив тенденцію: чим вища соя — тим гірший врожай. Тобто, ті хто посіяв негусто — 80-90 кг/га — отримали врожайність понад 1 т/га, а хто сіяв 120-130 кг/га — нема нічого. 

Читайте також: Наслідки цьогорічної спеки можуть бути відчутними у 2025 році — Висоцький

На Сході у попередні сезони посівів сої було дуже мало. Але в цьому році аграрії спокусились торішніми прибутками та висіяли значні площі сої. Опадів в регіоні також не було і рослини вегетували виключно з тією вологою, яка залишилась у ґрунті з зими. До того атмосферна волога була дуже низькою, за якої соя ніколи не забезпечує високу врожайність.

«Соя мала висоту 30-40 см і вже починало жовтіти листя, а нижній ярус обпав. Цвітіння було, а боби не утворювались і залишились у зародковому стані. З тих, що розвинулись, ми нараховуємо 15-20 на одну рослину, при цьому частина з них не запилилась. Тому через аномально сильну спеку урожаю сої на сході України не буде. У кращі роки ми отримуємо 2-2,5 т/га, а в цьому році прогнозую 0,8-1 т/га. Тому ще раз підтверджується той факт, що соя — не для всіх регіонів України», — каже Сергій Авраменко, головний науковий співробітник Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН. 

На Заході України, де соя є традиційною культурою, ультраранні сорти збирають з урожайністю від 1,8 т/га до 3 т/га, що значно нижче, ніж торік.

«Цифри різні, але максимальний показник врожайності сої на Львівщині цьогоріч — 3 т/га. Минулого року, коли склалися сприятливіші погодно-кліматичні умови та було достатньо вологи, мінімальна врожайність культури стартувала від 2,5 т/га», — розповів Юрій Якубчук, менеджер бренду DEFENDA у Львівській обл.

Детальніше про стан полів з соєю та очікувану врожайність ви можете прочитати також в блогах з АгроЕкспедиції 2024.

Економіка вирощування сої у 2024 році

Щоб порахувати економіку вирощування сої варто врахувати такі статті витрат: оренда землі (коливається від регіону та конкуренції), мінеральні добрива (невелика стаття витрат, в порівнянні з іншими культурами), ЗЗР (значно різниться залежно від ГМО та неГМО сортів і займає від 12 до 17%), пальне для обробітку ґрунту, посіву та збирання, доробка насіння (сушка), загальновиробничі витрати (ремонт техніки чи обладнання), адміністративні витрати (оплата праці, забезпечення роботи офісу). Зі всіх названих пунктів найбільшою статтею витрат в технології є насіння і часто фермери намагаються на ньому економити, що є причиною зниження врожайності.

«Спілкуючись із представниками індустрії, в цьому році активно підсвічується проблема використання «сірого насіння», і як результат значні втрати та погіршення якості врожаю.Фермери, які хочуть отримати високі врожаї, повинні усвідомлювати важливість використання якісного, сертифікованого насіння. Необхідно звертати увагу на характеристики обраного сорту, проводити лабораторні дослідження і ставити питання постачальникам щодо якості насіннєвого матеріалу. Вибір дешевшого, але менш якісного насіння може призвести до значних втрат у довгостроковій перспективі», — коментує Микола Биков, агроконсультант Асоціації «Дунайська Соя».

Щодо витрат на вирощування, то аграрії називають дуже різну цифру, залежно від технології. Агроконсультант Олексій Сергієнко розраховує, що середні витрати  вирощування 1 га сої при інтенсивній технології в сезоні 2024 становлять до 25 тис. грн, а точка беззбитковості наступає при врожайності 1,4 т/га. Інші аграрії називають цифру до 16 тис. грн/га, у ноутіллерів виходять витрати до 13 тис. грн/га.

«Доведений факт, що не-ГМ соя дешевша в технології вирощування, а також демонструє кращу врожайність. Недарма в ЄС, куди український агросектор активно інтегрується, фермери вирощують лише не-ГМ сою. Це особливо важливо розуміти в контексті сучасного сільського господарства, де погодні умови стають менш передбачуваними. Фермери, які інвестують у якісне насіння та сучасні технології вирощування, мають кращі шанси на отримання стабільних і високих врожаїв, протидії шкідникам та стійкості до посухи», — зазначає Микола Биков. 

Він додає, що очікування Асоціації – багато виробників залишаться «незадоволеними соєю» саме через економію на технології вирощування, а на наступний рік повернуться до своєї «класичної» сівозміни.

Ціни на сою

Щодо ціни, то очікувано, що вона не буде такою хорошою як минулого року, якщо не відбудеться чогось екстраординарного з погляду погодних чи геополітичних викликів.

«По-перше, той гравець, через якого торік ми мали високі ціни цього року, отримає високий врожай і загалом ситуація в Аргентині та Бразилії хороша. Тому просідання буде. Ми вже бачимо, що ціна знизилась з 18 000 грн/т до 17 000 грн/т і нижче», —  каже Юрій Гаврилюк з Barva Invest.

Надходження сої від сільгоспвиробників помітно збільшилося, що стало одним з основних факторів тиску на ціни. При цьому зниження цін помітно сповільнилося і в цілому діапазон закупівельних цін переробників суттєвих коригувань не зазнав, залишаючись в межах 16200-17000 грн/т СРТ.

 

«Ціна продовжує бути привабливою, а премія на не-ГМ сою вже сягає близько $60/т в порту. Проте важливо розуміти, що це стосується саме якісної не-ГМ сої, вирощеної з дотриманням відповідної технології. Вже були повідомлення в пресі, що переробники повертають сою фермерам через неприйнятність якісних характеристик. Власне це лише підтверджує раніше озвучену проблему використання «сірого насіння» і, як результат — втрати можливості вигідно заробити на своїй діяльності», — зазначає Володимир Пугачов з Асоціації «Дунайська Соя».  

Фермери ж скаржаться на низьку ціну. Як розповів фермер з Волині Іван Ковальчук, цьогоріч ціни на сою такі, що працює ледь не в нуль. 

«Як виходимо із ситуації? Малі фермери працюють поки в нуль. Самі розумієте — 60 гривень за літр солярки, а пшениця по п’ять. До війни було сім, а солярка по 30», — зазначив він.

За словами фермера, спекотне літо вплинуло на якість сої. Трейдери в Україні ціну знижують, мотивуючи це недостатньою кількістю білка у насінні. Платять від 10 до 16 тис. грн/т. 

«Ціну на закупку сої, звісно, скинули. Причин шукають чимало: від того, що вона неякісна й не має білка, до того, що така ситуація (в країні). Хоча насправді зараз соя дорожчає на експортних ринках. Але людині треба здати, щоб розрахуватися з боргами — і таких багато. Війна має вплив серйозний, але не основний», — розповів заступник голови Асоціації фермерів Волині Олег Галасун.

Експорт сої за новими правилами

Соя — це експортоорієнтована культура. Близько ¾ української сої (як сировина чи продукти переробки) постачається за кордон. Основними споживачами української сої, шротів та олії є країни ЄС. І саме ЄС ввів важливу законодавчу новацію щодо простежуваності та підтвердження відсутності вирубки лісів по всьому ланцюгу виробництва.

«Вже для сої поточного врожаю фермеру необхідно надати документи, що підтверджують виробництво партії сої на певному полі, геокоординати ділянки поля, підтвердження відсутності вирубки лісів після 2020 року (наприклад супутникові знімки) та легальність виробництва, згідно з законодавством України. Без цих документів покупець в ЄС просто не зможе розмитнити сою, соєвий шрот чи соєву олію», — пояснює Володимир Пугачов. 

Тому розуміючи складність регулювання, «Дунайська соя»  розпочали пілотні проєкти щодо відповідності новому регулюванню ще у 2023 р. Проєкти передбачали запровадження простежуваності партії сої, збір геокоординат полів та підтвердження відсутності вирубки лісів за допомогою засобів дистанційного зондування.

«Вже з наступного сезону ЄС йде ще далі в імплементації свого Зеленого Курсу, тому виробнику необхідно буде розрахувати та надати значення викидів при виробництві продукції, скласти план їх зменшення, почати запроваджувати підходи сталого виробництва тощо. Ми вже до цього готуємось із партнерами», — додає він. 

 © Юлія Маковей, Kurkul.com, 2024 р.