Микола Халупенко став фермером у 90-х. Він разом з родиною заснував першу в Україні сімейну виноробню «Курінь» на Херсонщині. Протягом 30 років виготовляв унікальні вина та навіть експортував їх. Але 2022 рік назавжди змінив його господарство. Спершу окупація, де російській визволителі вивезли техніку та обладнання виноробні, а приміщення спалили. Проте Миколі Володимировичу вдалось зберегти унікальний виноградник, який він обробляв фактично під дулами російських автоматів.
Далі наступила деокупація і фермер був впевнений, що на цьому найгірше завершилось. Але нові реалії війни стали ще боліснішими, тепер виноградник доводиться відстоювати від зазіхань місцевої влади.
Микола Халупенко став фермером у 1992 р. На той момент йому дістались землі на схилі кар'єру з каштановими, глинистими ґрунтами, які є ідеальними для вирощування винограду. Тому він висадив перші лози Каберне.
«Уявіть, ми зібрали перший урожай винограду і відвезли на переробку до одного господарства. Виявилось, що мій виноград має дуже високий показник цукру — близько 30%, тоді як норма 21-22%. Директор підприємства, який мав доплатити за такий високий вміст цукру, не повірив. Але в лабораторії підтвердили», — пригадує Микола Володимирович.
Виявилось, що виноград для отримання якісного вина повинен рости на специфічних ґрунтах: камінні, вапняку або глині. Наприклад, Крим — це ідеальний зразок такого ґрунту. Території фермера також підпадали під ці параметри. Тому він почав садити виноград і зайнявся виноробством. Згодом заснував першу сімейну виноробню в Україні. Пригадує, що цей процес був непростим, оскільки на той час більшість заводів були державними і ніхто не хотів конкуренції. Але у 2011 р. він все ж отримав ліцензію і почав виробляти вино.
«Працювали ми сімʼєю. Ще до нас приєдналася технолог, дуже мудра жінка з великим стажем. Разом розробили лінійку десертних вин. Ми мали успіх на всіх дегустаціях в Україні, а потім вийшли за кордон. Перший наш експорт був до Ізраїлю. Для цієї країни ми почали робити кошерне вино. Потім були домовленості з Монголією та Арабськими Еміратами. У нас було знамените лікерне вино «Мускат Софія» ідентичне кримському «Мускату білому Червоного каменя», — розповідає фермер.
Загальна площа виноградників у ФГ «Курінь» становила близько 40 га. До того ж одна з ділянок 30 річного Каберне — це найстаріша колекція, яка існує в Україні зараз. В лютому 2022 р., Халупенко закінчив садити молодий виноградник з сортами Каберне і Піно Нуар. Нові плантації заклав на кредитні кошти, без державної допомоги. А вже за кілька днів почалася війна.
«Ми не вірили, що може бути війна. Президент сказав, що будуть шашлики. 22 лютого ми нічого не чули. Але син з Києва подзвонив, що війна почалася. Ми виїхали з нашого винзаводу і поїхали по трасі, що веде на Крим. Проїхали до Антонівського мосту, дорога була пуста, тихо, але шкірою відчувалось, що щось не те. Ми під'їхали десь 2 км до Антонівського моста. Назустріч виїхала машина, вибігає звідти чоловік і каже: «Куди ви їдете? Моста нема, там метал плавиться. Повертайтеся назад швидко». І тільки тоді ми зрозуміли, що війна дійсно почалася», — пригадує Микола Халупенко.
Все ж фермер повернувся на господарство. На наступний день він пішов в сад обрізати виноград, коли його викликає охоронець: «Там якісь люди йдуть, тебе чекають». Він підійшов і побачив 8 молодих військових у формі, але без розпізнавальних знаків. Їхній командир запитав: «Ви за кого?» На що фермер відповів: «Тут таких питань не потрібно задавати». Ідентифікацією на той момент стала українська мова.
«Військовий попросив заховатись. Вони 1,5 доби нічого не їли, заходили у два села, але ніхто не відкрив. Один з них був поранений. Ми їх запросили до себе, вони поїли, попили і переночували. Рано вранці я вийшов з кімнати, а там солдат стоїть з автоматом і каже: «Нікуди не йдіть, дрони літають». Це зараз ми всі обізнані, а тоді я ще не розумів, що таке дрон. Пізніше один військовий підійшов і каже: «Ми йдемо в бій. І ви тікайте звідси, тому що скоро прийдуть росіяни». Від його слів стало дуже моторошно. Ми попрощались, і вони пішли в бій, а ми з дружиною вихопили паспорти і виїхали з господарства в приватний будинок. Назад повернулись тільки через 2 місяці», — розповідає він.
В той же день сусіди подзвонили до фермера і сказали, що російські солдати заселились на його господарстві. Охоронець розповідав, що коли заїхав перший російський танк вискочив бурят і крикнув: «Ей, ти. Где твої цвєти?» Охоронець відповів: «Які квіти? Ніхто нічого не давав». «Ти должен нас с цветами встречать» — обурився той. Далі почався грабіж господарства.
Читайте також: Сергій Шаронін: Промислова пасіка робить з бджільництва стабільний бізнес
«Вони ж приїхали, а на господарстві як у казці — десятки тонн вина в бочках з нержавійки. Вони просто прострілювали бочки, вино цвіркає, в них бенкети. Понапиваються і далі пʼяні йдуть на Чорнобаївку, де їх наші бомблять. Через якийсь час дзвонить сусідка, що вино закінчилось і нікого немає. Ми тільки приїхали туди — все відкрито і з дверей біжить жіночка з сусіднього села — в шубі моєї дружини, туфлі на шиї, в одній руці пляшка вина. Вона мене помітила — і навтьоки в іншу сторону. Якраз в той момент заїжджає російський танк, з нього вискакує якийсь солдат, присідає з автоматом і хоче по ній стріляти. Я падаю на той автомат: «Ти що? По жінці стріляти?» Він якось охолонув, запитав хто я і дозволив зайти на виробництво. Я піднявся тоді у бухгалтерію — все перевернуто, комп'ютери вирвані », — пригадує Микола Халупенко.
Він забрав звідти деякі речі, і знову залишив господарство. Повернувся приблизно у травні. На господарстві знову оселились окупанти. Вони, як господарі зустріли Миколу Халупенка.
«До мене підійшов офіцер і каже: «Ти хозяін? Хорошее вино делаеш. Я жил месяц назад у Трубецкого (прим. йдеться про Виноробню князя Трубецького), пил вино 1902 г. Так кисляк кисляком». А в мене мороз по шкірі, бо я собі уявляю, яка цінність і якість того вина. Але йому кажу: «Ви офіцер, краще знаєте вартість вина», — розповідає фермер.
В той момент в сам будинок Микола Володимирович не заходив. Тільки попросився прополоти саджанці на винограднику. Йому дозволили працювати щодня з 9 до 14.00. Фактично під наглядом російських солдатів, вони з дружиною пропололи молоді саджанці й врятували їх.
Назад на господарство Микола Халупенко повернувся вже після деокупації. Вся будівля і цех були пограбовані, всередині все спалено, вся техніка і обладнання вивезені.
«Залишилися одні стіни і дах. Все було викрадено. Звичайні рядові солдати, коли відступали, то забрали дрібну техніку, їжу, речі, одяг. А за ними їхали ефесбешники КамАЗами і вже вантажили обладнання, техніку, в тому числі трактори, комбайни», — каже фермер.
За процедурою, він викликав поліцію, яка порахувала збитки та відкрила кримінальну справу за фактом грабежу. Про кінцеву цифру втрат Микола Халупенко говорити не хоче — чи можна оцінити те, чому присвятив понад 30 років роботи?
Проблемою було й розмінування. Чекати на державне розмінування не було часу, а приватне — надто дороге. Тракторист ФГ «Курінь» також боявся їхати трактором. Тоді Микола Володимирович сів у свою машину і помалу почав їхати полем, а за ним вже йшов трактор. Так він самостійно й розмінував виноградник. Тільки в одному місці виявив нерозірвану ракету, яка виглядала з землі — вручну обкосив її. Вона дотепер в полі.
Читайте також: Все про вилучення техніки на вимогу ТЦК
Зрозуміло, що того року вино не робили, бо врожай винограду не зібрали. Але навесні на винограднику провели обрізку, щоб підтримати виноград у формі. Влітку 2023 р. знову не змогли провести сезон, бо почались активні бої та обстріли в регіоні.
«Виноград ми не збирали. Наступила осінь і ми з сином домовились, що ще сезон почистимо виноградник, щоб врятувати кущі. Тому ці 3 сезони, якось на заощадженнях утримували виноградник, при цьому вино не робили. Зараз на зиму взялися до обрізки», — каже фермер.
Восени на господарство фермера прийшли військові й повідомили, що по діагоналі через його виноградник мають проходити фортифікаційні рови шириною 20 м. Таким чином військові знищили б весь виноградник, включно з 30-річною ділянкою Каберне. Жодні звернення до місцевої влади, міністерств чи департаменту не дали результату.
«Я знаю, що землі деяких господарств обходили. Але це ж моя земля, тому я вирішив її відстоювати і не шукати жодних схем. До війни ми були одними з найбільших платників податків в області. А тепер військові мені кажуть: «Та якщо що, то ви одразу втечете до Іспанії». На що я відповів: «Поки більшість патріотів тікали, я був тут, щоб зберегти виноградник і коли повернеться Україна продовжувати працювати. Я вже давно міг втекти, але хочу жити і працювати в Україні», — розповідає фермер.
Також він вимагав показати план фортифікаційних споруд, адже вважає, що на все повинне бути документальне підтвердження. Але йому його не дали, а натомість пригнали техніку, щоб копати окопи.
«Коли під'їхали ці трактори, ми з дружиною взяли лопати, просто стали під ними і не пустили. Нам погрожували, годин 6 тривав весь конфлікт. Деякі колеги-фермери приїхали мене підтримати. І в результаті вони відступили на 30 м від виноградника і через наш сад провели цю траншею», — каже Микола Халупенко.
Фермер погодився на такі умови, бо думав, що на цьому кінець. Але виявилось, що через виноградник треба виставити бетонні «зуби дракона». А це означає, що надалі заїхати будь-якою технікою для обробітку буде неможливо.
«Звичайно, ми хотіли далі відстоювати. Але я сильно захворів і поки мене не було, військові провели цю лінію. А зараз ще говорять про те, що будуть тягнути по периметру колючий дріт. Жодні звернення і комунікація нічого не дають. Просто знищують виноградник на моїй законній землі», — повідомляє винороб.
Тож в результаті 75-річний фермер Микола Халупенко залишився зі спаленою виноробнею, без техніки, в його 2 будинки прилетіли ворожі ракети і зараз він мешкає у друзів. Подальша перспектива роботи виноробні під питанням, але він продовжує відстоювати право на свою землю.
Просити про допомогу фермер довго соромився, але таку ініціативу проявили покупці його вина. Тому ініціювали створення Благодійного фонду «Інвіно Вера»
ЄДРПОУ 45335086
Рахунок в гривні ПриватБанк UA233052990000026001021102785
Рахунок в євро CB «PRIVATBANK» UA883052990000026004041105435 Swift code. PBANUA2X
© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2024 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.