Вертикальне фермерство в Україні – нова галузь, яка активно розвивається. Такі ферми потребують значно меншої кількості хімічних препаратів або взагалі їх не використовують. До того ж такі ферми мають замкнутий цикл виробництва на відміну від теплиць чи відкритого ґрунту.  

А головне — розмістити таке виробництво можна безпосередньо біля споживача — в місті чи селищі, без прив’язки до земельної ділянки. От тільки навчитись цьому виду діяльності ніде — усі виробники самостійно шукають та «винаходять» технології й схеми догляду, підбирають обладнання, види та сорти рослин.

Читайте також: 3 фермери, що релокували бізнес — успіх наперекір війні

Ми зібрали історії трьох українських підприємців, які пройшли непростий шлях від експериментів до стабільного бізнесу. Їхні історії розкривають реальні виклики та перспективи галузі, де за обіцянками 100% рентабельності часто приховуються «підводні камені», а успіх потребує творчості, наполегливості та пошуку власного шляху.

Як фізик-інженер Артем Білак знайшов свою нішу у вертикальному фермерстві

Артем Білак — власник трьох вертикальних ферм. Почав займатись сіті-фермерством у 2018 р. після несподіваного закриття інженерної компанії, де він працював. За освітою фізик-інженер, Артем побачив у вертикальних фермах можливість застосувати свої знання з автоматизації у новій сфері.

«Я наткнувся в інтернеті на вертикальне фермерство і подивився, що це на 90% автоматизація. Типу це те саме, що я робив дотепер, тільки пов'язано з рослинами»,  — розповідає власник сіті ферми «ЗеленьОК».

Перша його ферма мала всього 25 м². На ній фермер почав вирощувати мікрозелень, вважаючи її найбільш рентабельною культурою. Проте він зіткнувся з першими викликами ринку. 

«Мікрозелень – це як капці для єнотів. Воно дуже круто і ти можеш дорого її продавати, але дуже малій кількості людей потрібні капці для єнотів. Спочатку пробували продавати тільки на Закарпатті, потім постачали й в «Буковель», і на «Шувар», але логістика з'їдала 90% від заробітку», — каже Артем Білак.

Одного разу йому на очі потрапили дані про реалізацію салатів в магазині, де він продавав свою мікрозелень. Найбільший супермаркет в області продавав 50 пачок мікрозелені на тиждень, водночас тільки одного найменування салату могло бути 600-700 одиниць. Відтак він додав до мікрозелені вирощування салатів і наразі постачає їх у готелі-ресторани та деякі супермаркети.

«З салатами ситуація склалась таким чином, що нам не вистачає нашої продукції. 70% забирають ресторани та 30% – приватні замовлення», — поділився він. 

За 7 років бізнес фермера виріс більш ніж у 10 разів – з 25 до приблизно 350 м2.  Попри те, що на ринку побутує стереотип про шалену прибутковість, Артем каже, що вертикальне фермерство – це бізнес з тривалим терміном окупності через значні початкові інвестиції. Він оцінює прибутковість свого бізнесу приблизно у 20% річних, що означає мінімум 5 років окупності в ідеальних умовах. Для побудови якісної ферми необхідно інвестувати близько $1000 на 1 м2.

Обіцяли 100% рентабельності: як львів'янин перетворив «франшизу-пастку» на успішну ферму

«Я хотів розпочати власну справу, тому вирішив знайти франшизу. Поїхав на виставку, подивився різні варіанти, але більшість були банальними — піцерії, бургерні, суші, яких на ринку багато. А сіті-фермерство здалося чимось свіжим. До того ж обіцяли 100% збуту, викуповуючи вирощену продукцію як франшиза» — ділиться власник вертикальної ферми у Львові Євген Ужва.

Проте те, що позиціонувалося як франшиза з супроводом, виявилося просто продажем обладнання.

«Це виявилось не франшизою, а я фактично купив собі робоче місце. Компанія просто продала своє обладнання під виглядом франшизи та ще й у 3 рази дорожче. Відтак я освоював все самостійно: технологію, підбір культур, пошук клієнтів», — пояснює фермер.

Євген почав вирощувати рослини на гідропоніці.Основна перевага цієї технології в тому, що є можливість вирощувати продукцію цілорічно. Вартість утримання 1 м2 гідропоніки на місяць складає близько 1250 грн, основу яких становлять витрати на електроенергію.

«На 1 м² можна виростити обмежену кількість продукції. Утримання коштує 1250 грн/місяць, і ця сума просто ділиться на кількість продукції, яка вирощується. Багато культур ростуть дуже довго. Наприклад, салати — до 2-х місяців, і з 1 м2 їх можна зібрати близько 4кг. Через це собівартість кілограма продукції може бути в 2-3 рази вищою, ніж з відкритого ґрунту або імпорту», — розповідає підприємець.

Попри такий стресовий старт за 1,5 роботи Євген налагодив процеси виробництва та збуту. Починав з базиліку. Економіка вирощування базиліку складається найкраще, адже культура має оптимальне співвідношення часу росту і ціни. Базилік росте 6-7 тижнів, і на 1 м² можна виростити близько 90 рослин. Відтак співвідношення ваги до вартості найбільш наближене до рентабельності. Далі підприємець зрозумів, що на одній позиції важко втриматися на ринку.

«Ми вирощуємо базилік, мікрогрін і деякі унікальні культури. Загалом їх вигідно вирощувати. Також привабливі нішеві культури. От, наприклад, мелотрія — мініогірочок у вигляді кавуна. Такі рідкісні речі деякі ресторани хочуть. Але продавати в масштабі таке неможливо. Ресурс, який витрачається на вирощування такої продукції, в рази більший, ніж прибутковість, яку ми отримуємо», —  пояснює Євген.

Щодо каналів збуту, ферма працює переважно з ресторанами (HoReCa) та гуртовиками, відмовившись від прямих продажів кінцевим споживачам.

«В основному співпрацюємо з ресторанами, бо це найвигідніше. Ми їм відвантажуємо великий обсяг, витрачаємо мало часу та сил на доставку. Наприклад, у нас є умовно 10 ресторанів, яким ми продали 10 кг. А якщо ми захочемо продати 10 кг кінцевим споживачам, то нам треба буде зробити 50 доставок», — ділиться фермер. 

Наразі продукція ферми Євгена представлена в мережі супермаркетів «Сільпо” та на одній точці гуртового ринку «Шувар» у Львові.

Розмірковуючи про перспективи галузі, фермер зазначає, що коли ви думаєте заходити в цю нішу, то економіка може здаватися привабливою. Але поки ти не почнеш на своєму досвіді вирощувати, ти не зрозумієш всі підводні камені.

«Хибними цифрами можуть бути дані щодо виходу продукції в кілограмах. В одного базилік росте по 25 г, а в іншого — 12 г. І це різниця у 2 рази на виході продукції та у 2 рази по прибутковості», —  каже Євген Ужва.

Їстівні квіти, 27 видів мікрогріну та огірки й помідори — сіті-ферма Ігоря Кулика

Свою історію у фермерстві Ігор Кулик також почав з невдачі — спробував вирощувати полуницю вертикальним способом, побудував теплицю на 240 м2, але бізнес не був вдалим.

«Потім я був у ресторані на хрестинах, і там подавали страви з мікрозеленню гороху. Так я вирішив спробувати вирощувати мікрозелень», — розповідає фермер.

Перші кроки були експериментальними — спочатку власноруч облаштовані стелажі у гаражі, де Ігор вирощував мікрозелень протягом пів року. Згодом перейшов у приміщення площею 50 м2, поступово нарощуючи обсяги. За кілька років Ігор суттєво розширив своє виробництво та зараз продає продукцію під брендом TopGreens.

«З того часу я розрісся до площі 650 м2. А зараз вже переїхав на нову локацію — 2 теплиці загальною площею 800 м² і підвальне приміщення під мікрогрін ще 300 м²», — розповідає підприємець.

На сьогодні на фермі Ігоря Кулика росте базилік в горщичках за методом гідропоніки, близько 27 позицій мікрогріну різних культур, розмарин, тим'ян, м'ята і харчові квіти. Також цього року він вперше спробує вирощувати помідори чері та огірки. Почне з невеликої кількості — 1500 саджанців.

 

«Моя ферма має замкнутий цикл — кожного дня робляться посадки, збори, відвантаження. Огірки та помідори вписуються в цей цикл. Орієнтуємося на HoReCa. Більшість ресторанів, з якими я працюю, вже знають, що це, як це і впроваджують у культуру споживання. А мережі супермаркетів женуться не за якістю, а за кількістю і за ціною», — пояснює фермер.

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2025 р.