Скільки разів ви чули, як кооперативи зневажливо називають колгоспами? Чи часто доводилось бачити нерозуміння в очах людей, коли мова йшла про  розвиток кооперативного бізнесу в Україні? Багатьох сільгоспвиробників перспектива такого об’єднання насторожує і лякає. Але є й ті, хто чітко відмежовує ще радянську модель колективної праці від сучасної — європейської. Для дрібних виробників, які самостійно не можуть придбати техніку, сформувати експортну партію товару чи навіть просто вийти на внутрішній ринок зі своєю продукцією, обслуговуючий кооператив — чудовий варіант розвитку.

Разом із представниками сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СОК) та спеціалістами Кооперативної Академії Сільськогосподарської консультаційної служби (м. Дніпро) ми розбиралися, з якими перепонами доводиться зіштовхуватися кооперативам в Україні, чому їм недоступні банківські кредити та які ще проблеми заважають їх розвитку. А також поговорили про перспективи цього виду сільськогосподарської діяльності.

Двічі в одну річку

 У 2013 році у Новомосковському районі Дніпропетровської області заснували кооператив «Молочна ріка». На той момент до складу кооперативу увійшло 80 членів. За час діяльності «Молочної ріки» було побудовано три сімейні ферми. Утім з часом кооператив наштовхнувся на перепони, які не зміг подолати і припинив свою діяльність у 2016 році.

«Нас підтримувала місцева та обласна влада, фахівці Дніпропетровської сільськогосподарської консультаційної служби надавали консультації щодо ведення діяльності та підвищення продуктивності дійного поголів’я. Разом з тим, нам довелося припинити діяльність», — розповідає голова сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Молочна ріка» Світлана Шкрябій.

Але вже у 2017 році зібралася ініціативна група і кооператив відновив роботу. Після відновлення до складу організації входило дев’ять членів. Аграрії придбали чотири охолоджувачі і збирали 750 кг молока на добу.

Аналізуючи фактори, які спричинили зупинку діяльності кооперативу, можна зробити висновок, що першим став людський фактор:

•  недовіра членів кооперативу до всього нового та прогресивного;
• невдалий вибір лідера, а саме неспроможність донести ідею кооперації, організувати роботу кооперативу. Бо дуже часто голова вважає кооператив своїм бізнесом;
• часто кооператив ідентифікують з посередником.

Другим фактором стало несприйняття стандартів.

«Наш кооператив працює у відповідності до принципів кооперації, а тому має прозоре та справедливе ціноутворення з урахуванням якості молока (часто наші конкуренти дотримуються ціноутворення «по-білому»). Також багатьох бентежила різна ціна на молоко для великотоварних ферм та кооперативів, при однаковій  якості та обсягу. Водночас, законом не визначено, що таке сімейна ферма. Неприбутковий статус кооперативу, як зазначено в Законі України, на мою думку, насправді більше шкодить розвитку кооперативу, аніж дозволяє йому розвиватися», — зазначає Світлана Шкрябій.

Незважаючи на ці фактори, кооператив «Молочна ріка» наразі налічує 40 членів, які проживають у 10 населених пунктах. Має 11 охолоджувачів і збирає 1,9 тис. кг молока на добу.

Мета кооперативу — охопити більше 20 населених пунктів, установити 44 охолоджувачі та збирати 5 тис. кг молока на добу.

Для цього, переконані члени «Молочної ріки», у них є всі умови:

• професійна команда тренерів та менеджерів
• правління, а також члени кооперативу, які прагнуть підняти та популяризувати кооперацію в Україні.

Експертна оцінка

Тренер з фінансової грамотності Кооперативної Академії Сільськогосподарської консультаційної служби (Дніпро), професор Дніпровського державного аграрно-економічного університету Роман Безус розповідає, що у рамках дослідження щодо розвитку кооперації в Україні, у 2016 році кількість сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СОК) становила 1026 суб’єктів. Дані Держреєстру містять інформацію про 1058 СОК.

«З понад однієї тисячі СОК ми змогли ідентифікувати лише 99 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, які ведуть свою господарську діяльність. На жаль, ми не мали ресурсів, щоб провести діагностику, яка кількість кооперативів веде свою діяльність у відповідності до кооперативних принципів. Але наш досвід свідчить, що успіху розвитку кооперативу сприяє його членство в Об’єднанні сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах (ОСОК) — так званих кооперативах другого рівня», — розповідає Роман Безус.

Саме ці об’єднання кооперативів можуть виступати в ролі професійних парламентерів між кооперативом та переробником, будувати свої власні переробні потужності, відстоювати інтереси кооперативів на місцевому та державному рівні тощо.

«Такі об’єднання в Україні вже є і ми, наприклад, працюємо з двома — «Господар» та «Рівноправність». Якщо говорити про ОСОК «Господар», то навколо нього створено  відповідну інфраструктуру, яка допомагає кооперативам працювати та вести господарську діяльність, а їх членам — підвищувати ефективність виробництва та покращувати якість продукції. Це Демонстраційна ферма СП «Молочарське», Dairy Management System, Кооперативна академія. Наша місія — показати діючу, самостійно функціонуючу модель кооперації в Україні, яка відповідає міжнародному досвіду та принципам кооперації», — зазначає експерт.

Які є перепони на цьому шляху?

1. Відсутність досвіду кооперативних лідерів в ефективному балансуванні між бізнес-підходом та соціальною відповідальністю.

Лідерів у сільській місцевості знайти складно, до того ж такий лідер має бути готовий вчитися і часто виходити за межі свого комфорту. Показовим є те, що саме жінки готові взяти на себе лідерство в кооперативах і саме вони готові делегувати свої повноваження членам кооперативу для покращення його роботи;

2. Обмеженість фінансування. Деякі кооперативи мають можливість брати участь у міжнародних програмах технічної допомоги, програмах місцевих органів влади, залучати кошти, ресурси від асоційованих членів, але доступ до банківського фінансування є обмеженим. Цьому є ряд причин: перша — статус неприбутковості, який ставить хрест на залученні ресурсів з банку; друга — якщо кооператив навіть і не має статусу неприбутковості, то банківські установи не розуміють специфіки такої форми ведення господарства, саме тому при оцінці кооперативу як позичальника, він не набере достатньо балів для того, щоб банк видав йому позику. І третя причина — кооперативи не мають достатньо майна для застави;

3. Псевдокооперація. В Україні багато об’єднань, але не всі вони є кооперативами. Це псує імідж кооперації. Допомога місцевих і державних органів влади розпорошується і є не ефективною. До того ж деякі кооперативи створюються при агрохолдингах і не мають автономності у своїй діяльності.

Разом з тим, процес розвитку кооперативного руху триває і еволюційні процеси є невідворотними.

Досвід «Жовтневого»: конкуренти, підпал

Кооператив «Жовтневий», що у Токмацькому районі Запорізької області, був створений 4 грудня 2008 року, і тоді налічував 22 члени. Другого березня 2013 року тут зібрали перші 367 л молока.

Наразі в кооперативі 187 члени і вісім сімейних ферм (дві на 6 голів, дві на сім, одна на 10 голів, одна на 16 та дві на 20 голів).

З вересня 2017 року по січень 2018 року «Жовтневим» було зібрано 322 т молока. Кооператив вже працює на території 24 сіл та охоплює чотири райони області, але в найближчий час планується розширення території збору молока.

За час свого існування кооператив зіштовхнувся з жорстким конкурентним середовищем. Конкуренти розповсюджують неправдиву інформацію про кооператив (несвоєчасні розрахунки; корови на балансі СОКу; неможливість виходу з членів СОКу тощо). Окрім цього «Жовтневий» пережив підпал — дах будівлі, в якій знаходився офіс кооперативу, був повністю знищений, але вже через два дні після пожежі робота кооперативу продовжилась.

Ще однією перешкодою на шляху розвитку кооперативу стає постійна участь у господарській діяльності членів СОКу, існують проблеми з регулярною здачею молока від малих господарств. Саме через це з’являється ще одна проблема — вибудова ефективної логістики. Внаслідок нерегулярного збуту молока виникає необхідність постійно змінювати маршрути, щоб мінімізувати витрати на логістику.

«Кооператив намагався диверсифікувати діяльність, саме тому 18 травня 2017 року, завдяки підтримці ЄС ПРООН, був відкритий міні-цех з переробки молока. Сьогодні ми виготовляємо сметану, бринзу, рікотту та халумі. Головною особливістю кооперативу є те, що його члени є його власниками, які делегують свої обов’язки і права Правлінню та Голові кооперативу. На власному досвіді кооператив впевнився, що без вдалого менеджменту та без використання інструментів управління, неможливо розвиватися. Саме тому ми ведемо управлінський облік, Scorecard, економіку дня — ці інструменти допомагають нам аналізувати наше сьогодення та планувати наше майбутнє», — розповідає  виконавчий директор Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Жовтневе» Наталія Горенко.

Адаптація і супровід

Менеджер Кооперативної Академії Сільськогосподарської консультаційної служби (Дніпро), кандидат політичних наук, гендерна експертка Софія Буртак переконана, що супровід навчання є критично важливим для адаптації, розвитку нових навичок та подолання перешкод. Адже часто, коли люди пробують розвивати і змінювати середовище навколо себе, вони зустрічаються з викликами, опором до змін, конкурентним середовищем, чи просто звичками і традиціями, які важко міняються у сільському середовищі.

«Ми сформували команду, яка вірить, що кооперація є гарним інструментом уповноваження та ефективного розвитку сільських громад. Також, ми застосовуємо та адаптовуємо інструменти управління і менеджменту, планування та організації для сільськогосподарських кооперативів. Саме системний підхід до навчання членів кооперативу, членів Правління та працівників кооперативу допомагає долати перешкоди і бар’єри розвитку. Тренери Кооперативної Академії є фахівцями із різних напрямів: розвиток лідерства та кооперації, фінансова грамотність, маркетинг, бізнес та стратегічне планування, управлінський та бухгалтерський облік, керування та асоціативне життя в кооперативі. Загалом програма об’єднується у три модулі: розвиток кооперативного руху, управління кооперативом та кооперативна економіка. Ми адаптуємо канадський досвід розвитку ефективних кооперативних моделей до реалій України», — розповідає Софія Буртак.

Ще одна перешкода, яка глобально призупиняє кооперативний розвиток — це фінансування. Доступ до комерційних фінансових установ є майже недосяжним, саме тому кооперативи із Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Полтавської, Кіровоградської та Миколаївської областей вирішили акумулювати свої ресурси в Об’єднанні кооперативів «Господар». Це кооператив другого рівня, рішення у якому приймаються за такими ж демократичними принципами та економікою. Однак, програми розвитку все одно потребують залучення капіталу: на побудову сімейних ферм потрібні позикові кошти, на розширення і залучення членів, закупівлю обладнання треба мати обігові кошти. Якби була така можливість, кооперативи користувалися би кооперативними ресурсами. І тут виникає питання інтеркооперації, тобто співпраці кооперативів на міжнародному рівні.

«Я думаю, що інтеркооперація — це велике майбутнє для розвитку. Комерційні компанії об’єднуються у корпорації та транснаціональні компанії задля ефективності. Щодо кооперативів — великою зміною буде формування конфедерацій та міжнародних кооперативних організацій, що дотримуватимуться демократичних принципів управління і разом з тим економічного пропорційного принципу», — додає Софія Буртак.

До слова, у 2017 році з’явився новий Проект Закону «Про сільськогосподарську кооперацію»,  який нині перебуває на опрацюванні в комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин. За словами експертів ринку, це свідчить про те, що держава почала цікавитися кооперативним рухом і готова підтримувати його.

Отже Україна стала на шлях кооперативного розвитку. На цьому шляху виробникам неодмінно потрібна підтримка держави, законодавча база, і віра самих аграріїв у власний успіх. Лише на цьому фундаменті можна будувати кооперативну свідомість в Україні.

© Роман Безус, Софія Буртак для Kurkul.com, 2018 р.