Мікроґрін — новий тренд здорової їжі, яку можна виростити на підвіконні чи на поличках теплиці. Насправді це найпростіший та найдешевший спосіб для людини, щоб компенсувати дефіцит поживних речовин, адже мікроґрін — зелень із найвищою концентрацією вітамінів та поживних речовин.
На конференції «Мільйон з гектара» власним досвідом вирощування наймоднішої зелені сезону поділився Вадим Дудка, директор ТОВ «Агроаналіз». За його словами, мільйони можна отримувати взагалі-то і не з гектара, а навіть із 10 соток.
«Розкажу не те загальне, що ви можете знайти в інтернеті й самі, а наші особисті спостереження, дослідження, аспекти технологічного процесу. І виділю проблеми, з якими ви можете зіштовхнутися», — говорить Вадим Дудка.
Розповів він також про мікроґрін і з фінансового боку — як вирощування трендової зелені перетворити на бізнес.
Часто «мікроґріном» називають проростки овочевих і польових культур. Агрономічно це не зовсім вірно, бо проростки якраз — це маленькі білі етіольовані зародки крихітної рослини. А «мікроґрін» навіть з огляду на саму назву — маленький і зелений.
Мікрогрін — це молода рослина у фазі сім’ядоль, максимум — першого справжнього листка. Але тільки першого, бо саме до цієї фази рослина розвивається за рахунок поживних речовин, накопичених у насінині, без додаткового підживлення. Жодних добрив, субстратів тощо. Фактично це не вирощування, а вигонка. Усі корисні речовини, накопичені в зерняті, просто перетворюються у маленьку рослину. Виходить продукт органічний. Без міндобрив.
Це дає можливість отримати продукцію з максимальною концентрацією вітамінів, ароматичних речовин, мікроелементів. Тобто, те найцінніше, найкраще, що було у рослини, що вона накопичила у свої зернах, мобілізується в цих маленьких паростках. Водночас рослина ніжна на смак, тонка, делікатна, не має твердих волокон, дає, так би мовити, «делікатесні смакові відчуття». Крім того, мініатюрні паростки — це гарно, чудовий декор як для основних страв, так і для салатів чи канапе.
Для «мікроґрін-технологій» використовують різні культури. Список із назвами насправді поповнюється постійно, бо тема популярна, динамічно розвивається, а фермери постійно експериментують і додають нові культури. Загалом є три групи: пряно-смакові, декоративно-листяні та наповнювачі.
Пряно-смакові культури вирощуємо для отримання концентрованого яскравого смаку чи аромату — гострота, гірчинка, пряний запах (як у кропу чи петрушки), або ментоловий аромат (як у м'яти) тощо. Це, власне, гірчиця, крес-салат, різні види руколи й інші зеленні культури.
Декоративно-листяні — це буряк, мангольд, базилік фіолетовий, фіолетові різновиди салату «Лолло Россо», червонокачанна капуста тощо. Гарні на вигляд паростки буряка — зелені й червонувато-фіолетові листочки. Салати групи «Лолло Россо» — Lollo Rosso Lettuce мають, наприклад, цілі градації «фіолетовості»: Vailet Lettuce, Double Vailet, Triple Vailet. А от на стадії паростка яскраве фіолетове забарвлення має лише група Triple Vailet. Можуть ще бути і червоні дуболисні салати, але треба обов'язково вибирати найінтенсивніше забарвлені.
Наповнювачі — це група з простішим смаком і звичайним зеленим забарвленням. Це культури, які забезпечують базовий, основний компонент будь-якого салату. Бо якщо зробити салат з однієї тільки руколи, крес-салату і кропу ― це буде занадто гострий, дуже концентрований смак. А змішування їх із люцерною, горохом, квасолею дає більш гармонійний смак: основний, базовий, плюс якісь родзинки. Для молодої зелені з групи наповнювачів використовують броколі, редис, листовий салат, кукурудзу, соняшник та інші.
Лише насіння, субстрат, вода, світло, тепло та ємність для вирощування. Не треба: жодних пестицидів, добрив, стимуляторів. Найважливіший момент — насіння. Багато джерел переконують, що має бути насіння із маркуванням «organic». Але це перебільшення. Головне — брати насіння непротруєне. Щоб у паростках, відправлених на аналіз у лабораторію, не було виявлено жодних шкідливих речовин. Це якщо ви маєте надійного постачальника насіння у нас, в Україні.
Але треба бути уважним, купуючи імпортне насіння, наприклад, люцерни, руколи, салату, крес-салату чи іншої зелені, бо зазвичай воно протруєне дуже агресивними речовинами. Після них зелень двотритижневого віку використовувати в їжу не можна. Тому дороге, марковане як «organic» насіння, обов’язкове лише для імпортного насіння.
Друге питання — субстрат. Дуже важливий момент, бо переважно мікроґрін вирощується на субстраті.
«Колись, коли паростки були відомі лише як елегантні доповнення в меню китайських ресторанів чи особливих закладів для гурманів, їх вирощували самі працівники, й просто на водичці, іноді фарбованій, у скляній тарі. Так можна вирощувати на воді у склі ще паростки пшениці — «вітґрасс», — розповідає Вадим Дудка.
У решті випадків мікроґрін потребує субстрату. В даному випадку він потрібен нейтральний — це кокосове волокно або торф, без добавок чи добрив, без перліту і вермикуліту, або ще слабокислий. Шар зовсім невеличкий — 10-15 мм. Після поливу він трішки набрякає, а коли корінці починають розвиватися — знову піднімається. В результаті, до моменту збирання зелені він буде 2-2,5 см заввишки. Отже, субстрат є і для того, щоб корінці могли закріпитися, і для того, аби ми могли забезпечити стабільну вологість при поливі.
Без субстрату мікроґрін доведеться бризкати і поливати дуже часто, і матимемо постійно проблеми. То із перезволоженням — брак повітря, то навпаки — із пересиханням. А шар субстрату — як буфер.
Отже, субстрат укладаємо в ємності, сіємо насіння. І далі вагаємося: «накривати, засипати чи не покривати насіння зверху?».
«Із нашого досвіду й експериментів скажу, що є культури, які правильніше б не засипати зверху. Наприклад, крес-салат — його краще розсіяти по поверхні субстрату і добре зволожувати. Паростки зійдуть, корінці підуть углиб, і крес ідеально помаленьку підросте. Є культури, які поводять себе плюс-мінус однаково, хоч засипай, хоч не засипай. Наприклад, гірчиця в обох випадках дає ідентичний результат», — говорить Вадим Дудка.
Але є культури, які бажано присипати шаром 3-4 мм. Це такі, як салат, буряк, люцерна.
«Отримаємо більш рівномірні сходи, більш дружні, бо якщо не засипати, насіння «прокидається» гірше. Той шар — 3-4 мм — потрібний насправді більшості культур. Але дуже важливо, щоб засипка була тонкою, а торф — досить дрібним і сипучим. Грудкуватий щільний торф при такому густому посіві утворить кірку, зіпсує зовнішній вигляд «грядки» у коробочці, сходи будуть нерівномірні», — розповідає він далі
Це, мабуть, вирішальний фактор. Він якраз визначатиме успіх виробництва: швидкість вигонки, врожайність та все інше. Звісно, поряд із усіма іншими: вчасним поливом, освітленням тощо. Та все ж температура для швидкого дозрівання — визначальна. Оскільки рослини дуже маленькі, дуже молоді й виганяються за рахунок поживних речовин, що є в насінні. Фотосинтез тут, власне, не основний фактор.
Яку роль відіграє температура для повноцінного обміну речовин, видно з таблиць.
Наприклад, для такої холодостійкої культури як крес-салат підвищення середньоденної температури на 2°C моментально показало істотний результат. І якщо у крес-салату термін вигонки пришвидшився на 3 дні, то в більш теплолюбних культур, як от рукола — на 8 днів.
Оптимальна температура на момент пророщування насіння теж має значення. Для теплолюбних культур вона має бути вищою, ніж довідникова температура отримання сходів чи температура вирощування. І дуже важливо розуміти, що будь-які нічні чи денні оптимальні температури для мікроґрін-ферми зовсім інші, ніж подають довідники для традиційного тепличного фермерства. Там ніколи не пропонуватимуть тримати 19-20°C оптимальної нічної температури, наприклад, для салату. Бо у нього витягнуться довгі ніжки.
«А якраз ці тонкі ніжки підсім’ядольного колінця, які для звичайної тепличної розсади є недоліком, для мікроґріну — перевага і прикраса. Ці витягнуті колінця дуже ніжні. Вони дають можливість нам акуратно провести зрізання, не зачепивши частинок субстрату, зняти культуру чистенькою, акуратною. У буряка, наприклад, вони такого рубінового кольору, що його лиш прикрашають. Зрештою, ці довгі ніжки є додатковою масою врожаю, що теж важливо для нашої економіки», — зазначає Вадим Дудка.
Наступний фактор — світло. При вирощуванні мікроґріну досвічування посівів не потрібне. І це важливий момент.
«Досвічування — цінний і правильний елемент догляду за мікроґріном, але якщо зважити економічно, він, швидше всього, не окупиться. Оскільки мікроґріну не так важливий фотосинтез, як поживні речовини в насінині, штучне світло я б рекомендував тільки у випадку, якщо ваша теплиця уже обладнана лампами підсвітки, і витрати йдуть лише на електроенергію. Бо купувати ці дорогі світильники заради мікроґріну не правильно», — додає Вадим Дудка.
Винятки щодо штучного освітлення є, і перший — якщо плануєте розмістити міні-ферму в декілька ярусів. Це питання, яке для себе повинен вирішити кожен. Стелажі в теплиці мають бути одноярусні або, як виняток, двоярусні. Останні — із великим проміжком: нижній ярус — 0,5 м від ґрунту, а верхній — на висоті 1,5 м, наприклад. Так можна обійтись без досвічування і отримати нормальний результат. Щоправда, у таких умовах мікроґрін довше ростиме.
Виправданим досвічування буде при вирощуванні мікроґріну в багато ярусів, в умовах обмеженого простору, з планами на великий вихід продукції з одиниці площі. Лампи потрібно розміщувати між ярусами на стелажах. Але треба зважати наскільки це вам буде по кишені і яка рентабельність.
По-друге, досвічування потрібне, якщо для вирощування використовуємо, наприклад, будівлю із невеликою кількістю вікон, де природного світла просто не вистачить. Штучне освітлення можна ставити лише на одному із секторів, де мікроґрін перебуває в останні дні свого життя. Це допоможе листкам позеленіти перед продажем. Також це виправдано, якщо маємо велике замовлення до свят, наприклад, і потрібно максимально точно, надійно й одномоментно отримати великий урожай.
Їх є два типи: харчові пластикові лотки і касети. Обидва ми використовували, і в обох випадках успішно.
Лотки — це дешево, зручно, вони одноразові, їх не потрібно мити та дезинфікувати між циклами. Використав — утилізував. Це харчова пластмаса, яка пасує до нашої «organic-ферми»: жодної хімії в паростках, нічого шкідливого також і в цій тарі. Вона ще й дає можливість вирощувати культуру при найбільш щільному посіві. Немає перегородок, як у касет, і тому на кожний сантиметр квадратний ми розміщуємо максимум рослин.
Недолік: у лотках обов'язково самостійно зробити дренажні отвори, щоб уникнути застою води і нерівномірного розвитку мікроґріну. У стандартному лотку свердлять як мінімум 5 отворів, діаметром не менше 5 мм кожен.
Багаторазові лотки із товстої пластмаси треба мити і дезинфікувати, бо після декількох циклів вирощування в них обов'язково накопичаться якісь патогени.
Касети дозволяють вирощувати мікроґрін в комірках у кількості як 160, так і 500 комірок на касету. Тут немає проблем із дренажем. Завжди стече залишок води, навіть якщо полив неакуратний, — жодного застою води. Більший обсяг субстрату для корінців, бо у касети більша глибина.
Але треба розуміти, що врожайність із касет менша, бо між комірками все одно залишаються досить великі проміжки. Якщо взяти, наприклад, руколу вузьколисту, то в лотку вона має густіший посів, більш витончені паростки. А в касеті вони соковитіші йпухкіші.
Зрізають мікроґрін ножицями. Це особливо легко, якщо підсім’ядольні колінця рослинок є довгими — тоді на готовий продукт не потраплять часточки ґрунту.
Ніжні рослини швидко пересихають, тож термін придатності мікроґріну — його shelf-life — критично залежить від швидкого охолодження після зрізання. У великому виробництві цю проблему вирішують дорогим вакуум-кулером, — завдання ж не просто охолодити, а дуже швидко. Треба за 10-15 хвилин знизити температуру до +3 - +5 °C.
Для маленької ферми рішенням є великий холодильник, що працює на таких же температурах. І в ньго ставимо добре зволожені, готові до зрізу лотки на 2 год., — хай там повільно охолонуть до +5 °C. І тільки після мікроґрін можна зрізати і запаковувати у пластикові контейнери, вже охолодженим. Така продукція спокійно зберігається 6-7 днів без втрати товарного вигляду та смакових якостей.
«Дуже важливо також правильно визначити момент збирання. З’явився перший листочок — це воно. Якщо тягнути — хай ще набере ваги, або якщо є збій реалізації — ми дограємося до переростання мікроґріну, втрати його зовнішнього вигляду, пожовтіння тощо», — радить Вадим Дудка.
Розрахунки економіки маленької ферми площею всього 10 соток показують, що бізнес на мікроґріні може бути дуже вигідним і доступним на кожній присадибній ділянці.
«Якщо вирощувати мікроґрін у один ярус — вийде близько 900 г/м2 за один оборот. У різних культур дані варіюються, — в одних доходять до 1,5 кг/м2, а, наприклад у руколи, буде менше — біля 600 г», — ділиться досвідом Вадим Дудка.
Найбільшу врожайність дають люцерна, буряк, гірчиця. Природно високі показники у гороху, квасолі, соняшника, — тих культур, що товсті й соковиті. Вони дають 900 г/м2 за оборот.
«Ціну реалізації я взяв $10 за 1 кг — це мінімум, бо продається мікроґрін і по 30 грн за 50 г. Наприклад, беремо найдешевшу культуру горох — 15 грн за 50 г. Отже, 100 г вартують $1, а 1 кг — $10», — рахує експерт.
Отже виходить, що виручка ферми на 10 соток за один оборот — $9000. Тривалістю обороту можна вважати один місяць, бо навіть якщо у вас він займе менше часу, все одно доведеться робити перерви, щоб почистити стелажі, зробити дрібний ремонт і т. д.
«В цьому бізнесі самі дбаємо про вартість, маркетинг, логістику, збут і пам’ятаємо, що тоннами товару торгувати не вийде. Найбільш «ходовий» період реалізації мікроґріну — це жовтень-квітень. Тож ось цей період — 7 місяців, — це ваш бізнес. Хоча мікроґрін продається і влітку. За 7 місяців виходить $63 000 — це майже 2 млн грн із 10-ти соток», — підсумовує фахівець.
Максимальна близькість до міста. Неможливо займатися мікроґріном, якщо ви живете у селищі, далекому від центральних міст. Тут логістика вирішує все. Тому розташування мікроґрін-ферми — це передмістя, околиця, місто-супутник.
«Якщо орієнтуватись по Києву — це не далі Броварів, Борисполя, — такі ось зони недалеко від міста, біля 20 км. Щоб оперативно, без надмірних витрат на логістику розвозити свій зелений товар , забезпечити щоденне постачання клієнтів. В умовах дуже хорошого маркетингу ви розвозитимете з ферми 200-300 кг свого мікроґріну в добу — це не буде тоннами».
Активний маркетинг. Мусите мати на увазі, що в Україні він діє за принципом: «Святе місце пустим не буває». Ви маєте «зайти» в уже існуючий ринок. Треба вирощувати продукцію гарної якості, з низькою собівартістю, в широкому асортименті і, звичайно ж, про це повинні знати всі-всі.
«Кожен потенційний споживач мікроґріну в найближчому великому місті повинен знати, що ви цю продукцію вирощуєте, що вона прекрасної якості, й ви готові клієнтові дати її за вигідною ціною».
Максимальна активність в інтернеті. Для мікроґріну інтернет — це, мабуть, основний канал продажів — саме там точно є майже всі ваші споживачі.
«Хіпстери, вегетаріанці, прихильники здорового способу життя, дівчата й хлопці, які дуже стежать за фігурою і т. д. Тож необхідно вести інстаграм, фейсбук, дописувати на всіх форумах прихильників здорового способу життя, гурманів, веганів тощо».
Дуже надійні джерела постачання непротруєного насіння. «Бо один-два випадки використання насіння неякісного, з хімічною протравою — це помітить покупець — чи за смаком, чи, не дай Бог, за станом свого здоров'я, тоді ваш бізнес буде зруйновано. Також тому, що основний канал продажів — це інтернет, а в інтернеті погана репутація поширюється так само швидко, як і добра. То будьте дуже обережні і купуйте тільки перевірене насіння».
Теплиця має бути зі стелажами. Навіть якщо ферма одноярусна — це все одно стелажі, тому що на підлозі мікроґрін не розмістиш.
Система мікро-зрошення. До речі, в Україні виготовляють чудові системи крапельного зрошення — розпилювачі, які ідеально підходять для мікро-ферм. Для більшості культур мікроґріну зволоження треба вмикати 4, а деяким і 6 разів на добу.
«Запускати полив можна або «вручну», або поставити просту автоматику — вона коштує біля $20. Чи попросіть міський клуб юних техніків — зроблять вам таку, найпростішу схемку для теплички із задоволенням і недорого».
Потрібен холодильник — як для короткочасного зберігання готової продукції, так і для охолодження перед транспортуванням. Просто холодне приміщення або великий побутовий холодильник — залежить від обсягів вашого виробництва. Опція необов’язкова при чітко налагоджених умовах постачання: зранку зрізав, до обіду все розвіз.
«Постачання мікроґріну, наприклад, у тематичні кафе, чи доставка додому передбачає, що з’їдять його за день-два. Тож їм, може, не так важливо, сильно чи ні охолоджена продукція. Але холодильник обов’язковий для роботи з крамницями, супермаркетами, іншими торговими мережами».
Постачання продукції — це головне ваше завдання. Воно повинне бути оперативним і своєчасним.
«В якийсь день у вас більше замовлень, в якийсь — менше, і чим краще ви будете підлаштовуватися, краще прогнозувати це все, тим успішнішим буде ваш бізнес».
Наостанок Вадим Дудка зачепив і тему вітґрассу (wheatgrass) — популярного продукту серед прихильників здорового способу життя.
«Вітґрасс — це травичка-пшеничка — вона не є мікроґріном. Варто знати, що цю пшеницю не їдять у вигляді зелені, а вживають у вигляді соку, і вона вирощується без субстрату. Просто шаром зерно насипали, поливаємо, — і вона росте. Чому я тут його згадую? Тому що вітґрасс може бути цікавим доповненням до мікроґрін-бізнесу. Бо споживач той самий, а смак у власне вітґрасса дуже неприємний, — тож якраз домішка мікроґріну в такі «коктейлі здоров’я» покращує і його смак, і зовнішній вигляд. Адже здоровий напій здається іще здоровішим, якщо його мікроґріном притрусити».
Ось так і виглядає мікроґрін-бізнес. Він може справді давати дуже гарні обороти і хороші прибутки. Це цікаво, технології дуже своєрідні, однозначно відрізняються від тих, до яких звикли фермери. Підходить для господарства невеличкого, розташованого недалеко від центральних міст, де власник розумний, ініціативний, енергійний і налаштований на успіх.
© Орися Григоренко, Kurkul.com, 2018 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.