З осені 2017 року фермери Львівщини почали заявляти про спроби «вижити» їх із земель, які обробляються ними вже багато років. Новостворені компанії, пов’язані із великим дорогобудівельним підприємством Онур, користуючись лазівками у законах, підтримкою місцевої влади та іншими факторами впливу, стали перешкоджати фермерам проводити свою діяльність. З іншого боку, власники земельних паїв скаржаться на те, що фермери іноді занижують орендні виплати в договорах, а турки пропонують значно солідніші гроші.

Kurkul.com вирішив розібратись у цьому конфлікті. Якими методами діють іноземні компанії, збираючи українську землю, навіщо їм це потрібно та як уберегтись від «білого рейдерства» ― сторони суперечки та експерти розповіли про своє бачення.

Для довідки: турецька будівельно-підрядна транспортно-торгово-промислова компанія «Онур Тааххют» (повна назва «Онур Тааххют Ташімаджилик Іншаат Тиджарет ве Санаі Анонім Ширкеті») заснована в 1991 році і з часу утворення реалізувала різноманітні проекти в Хорватії, Україні, Тунісі, Молдові, Омані, Екваторіальній Гвінеї та Туркменістані. У деяких із цих країн підтримує діяльність і досі. В Україні компанія почала діяльність 2006 року з ремонту дороги Броди-Львів. 2007-го ця фірма займалася ремонтом львівської частини автошляху Київ-Чоп. Згодом їй же дісталась більшість тендерів із термінового ремонту доріг до Євро-2012. Протягом 2017 року будівельна компанія ТзОВ «Онур конструктіон інтернешнл» уклала 138 угод щодо будівництва чи реконструкції доріг на загальну суму 5,4 млрд гривень. Водночас минулого року компанію запідозрили у відмиванні понад 100 мільйонів гривень з допомогою фіктивних компаній. Це уже не перший скандал пов’язаний з відмиванням коштів турецькою компанією. Засновниками української «дочки», компанії «Онур Конструкціон Інтернешнл» є Онур та Іхcан Четінджевізи з Туреччини та українець Олег Фаріон.

Як усе починалося

Перші конфлікти по цій справі виникли ще восени минулого року. Тоді на Бродівщині місцеві фермери та навіть великі агрокомпанії почали скаржитись на дії кількох новоутворених підприємств, в засновниках яких значились ті самі Онур та Ісхан Четінджевізи та Караахметоглу Емре. Серед цих підприємств зокрема «засвітились» ТОВ «Агросетон», ТОВ «Агро-Буд-Сервіс КВВ», ТОВ «Агролан-Захід» та інші. За твердженням фермерів, турецькі дорожники володіють ще кількома агрокомпаніями в регіоні, але через підставних осіб. Зокрема називають в числі пов’язаних ТОВ «Стир-Агротех». Місцеві фермери стверджують, що зі «збиранням земель» туркам допомагає місцева влада за вказівкою губернатора.

«Губернатор області пішов на співпрацю з турецькою компанією Онур, найбільшим підрядником з будівельних робіт у Львівській області. І за допомогою глави Буської адміністрації, пана Петра Мороза, на території даного району, де якраз розташовані виробничі бази Онур, почав збирати для турків землю. Глава адміністрації почав їздити по селах, збирати голів сільрад, керівників ФАПів, земельників і поставив завдання: максимально сприяти, щоб землі перейшли до Онур. Ті чітко взяли під козирок. І почали збирати бази всіх земель померлих громадян, що не переоформлені, з подальшою передачею менеджерам турецької компанії. У підсумку назбирали якусь частину земель. Розуміючи, що вони розосереджені, на полях це окремі шматочки, вирішили зайти на поле, яке найбільше сподобалося. І почали його обробляти», ― розповідає Юрій Одноріг,  заступник директора ПП «Західний Буг».

Одним із способів отримання земель новоспеченими аграріями є пошук і переоформлення земель так званої відумерлої спадщини. Тобто тих паїв, власники яких померли, а спадкоємці не мають коштів на переоформлення землі або не зробили цього з інших причин. Такі паї обробляються фермерами вже багато років, а орендна плата за них сплачується безпосередньо сільрадам, в межах яких розміщена земля.

Юрій Одноріг, заступник директора ПП «Західний Буг».

Дочірні підприємства компанії «Онур» почали шукати спадкоємців паїв та переоформляти землю на них своїм коштом, водночас укладаючи договори оренди. Так вони отримують право обробітку якоїсь частини землі на полі. Від місцевих фермерів вони вимагають поділитися рештою «нічиїх» земель за пропорцією 50 на 50.

Утворюється так звана «шахматка», коли окремі паї в середині поля належать різним власникам і поле в цілому обробити без їхньої згоди неможливо. Ділитись землею наполегливо радять і голови сільрад та упорядники на місцях, говорять фермери.

Відео: Львівський прес-клуб

«Нам почали ставити ультиматум: ви повинні поступитися землею компанії, на які вона зайшла, обмінятися таким чином, щоб у них були цілісні масиви. Далі - інші ділянки, що не переоформлені, також переходять до цієї компанії в розрахунку 50 на 50. Мовляв, компанія тільки зайшла, їй треба з чогось починати. В результаті почалося протистояння. Така схема була задіяна проти нашого підприємства. Вони шукають поле, заходять на нього і кажуть, що в цій сільраді у них зареєстровано 25 га. Мовляв, ми їх будемо обробляти і не «гребе», що їх обробляли інші. Починається тиск з боку голови райдержадміністрації, який спускає на фермерів голів сільрад. А коли ставилося питання по переоформленню, інтереси фермерів взагалі не враховувалися. На яких підставах фермер повинен ділитися ділянками померлих громадян, які він обробляв купу років, і при цьому платив сільраді за тими ставками, які платить іншими пайовикам. Готовий переоформляти, шукати спадкоємців. Ніхто при цьому не постраждає. Ми готові заплатити за всі роки оренди. Але навіщо тоді їх переоформляти, якщо все одно змушують поділити 50 на 50. У нашому випадку таких земель виявилося 100 га», ― говорить Юрій Одноріг.

Чи є неправомірними дії турків?

Насправді у більшості випадків новоспечені фермери діяли цілком легально. Десь виграли землю на аукціоні, десь спокусили пайовиків вищою орендною платою, десь переоформили землі відумерлої спадщини. Але ці землі виявились розрізненими, не завжди придатними для рільництва, обробити їх в одному масиві було складно. І ось тут задіяли варіант тиску та ультиматумів: місцевим фермерам не дозволяли проводити на полі якісь роботи, доки не будуть досягнуті домовленості по розподілу цих земель. Протистояння розпочались якраз під час посівної, щоб не дати виробникам «простору для маневру». Або виробник ішов на угоду на умовах турецьких компаній, поділившись зембанком, або поле залишалось необробленим і починались силові протистояння із блокуванням техніки, викликами правоохоронців та судовими позовами. В усіх варіантах місцеві фермери залишаються у збитках.

«У минулому, позаминулому роках турки їздили по селах, агітували пайовиків, мовляв прийде новий інвестор, виросте орендна плата, побудують дороги, школи. Мовляв, місцеві фермери нічого не роблять, наживаються на вашій землі. Потім пішли іншим шляхом. У кожній сільраді є землевпорядник. Ці землевпорядники злили інформацію туркам про громадян, які померли. Потім «Онур» цих же землевпорядників підбив на те, щоб вони походили по селу, пошукали спадкоємців, агітували за них. Але в підсумку пішли навіть не цим шляхом, а просто тупо через захід у поля і ультиматуми», ― ділиться своєю історією Юрій Одноріг.

Шантаж чи здорова конкуренція?

У свою чергу, керівники афільованих з «Онуром» підприємств називають ситуацію, що склалась, «здоровою конкуренцією». Про це зокрема заявив під час прес-конференції у Львівському прес-клубі представник ТОВ «Агросетон» Валентин Коваленко.

Валентин Коваленко, представник ТОВ «Агросетон», фото: dailylviv.com

«Ми звернули увагу, що власники земельних паїв не задоволені тим, як і які суми орендної плати їм виплачують місцеві фермери. Тому вирішили розпочати бізнес в аграрній сфері. Це ― не рейдерство, це ― здорова конкуренція. Ми відразу у всіх сільських радах, де маємо договори оренди, підняла орендну плату. Якщо би фермери, які вже там є, працювали законно, то в компанії «Агросетон» можливості зайти на цей ринок не було би. Вони роками використовували ці землі, але з мінімальною орендною платою. Фермери платили тій бабусі, яка ледве виживає на пенсію, мінімальну орендну плату. Звичайно, люди погоджуються на ті умови, де більше платять. Так само ми розпочали безкоштовне переоформлення спадщини у Буському і Бродівському районах. Фермери цього ніколи не робили. Вони використовували землі без оформлення договорів оренди, отже, і не сплачували податки», ― розповів він.

Засновник ТОВ «Стир-Агротех» Микола Микитин, якого ПП «Західний Буг» звинувачує у рейдерському захопленні своїх земель, також  вважає всі звинувачення безпідставними.

Відео: Львівський прес-клуб

«Орендарем землі вважається той, хто підписав договір із власником паю, який має кадастровий номер. Хоча власником залишається саме власник паю. Він має право підписати договір з тим, з ким вважає за потрібне. Отож, коли у цих власників паїв закінчився строк договорів з агрохолдингом «Західний Буг», то вони почали укладати договори зі мною. Я ні в кого силою землю не забирав. У нас є 190 гектарів землі, які нам люди надали в оренду», ― запевняє Микола Микитин.

Але місцеві фермери, до яких зателефонували наші журналісти, спростували слова керівника «Стир-Агротех». Зокрема Ярослав Герасимів, фермер із Буського району, який був свідком силового протистояння та блокування техніки на спірних полях, повідомив, що насправді немає документального підтвердження претензій на землю з боку нових власників.

«Нехай покажуть договори, що вони реєструють цю землю ― і всі питання буде знято. Якщо вони дійсно на перереєстрації, нехай надасть доручення і покаже, що він перереєстровує. Але ми, фермери, які там були, ніяких паперів не бачили. «Західного Буга» документи ми бачили, а «Стир-Агротех» ― ні. За їх словами, там у «Стира» всього 20 га. Нехай покаже договори ― йому цю землю віддадуть і хай працює. Буде мати більше ― знову йому віддадуть. А поки є правонаступництво і хто цю землю обробляв, той обробляє і далі», ― говорить Ярослав Герасимів.

Інші випадки протистоянь

Конфлікт між «Стир-Агротехом» та «Західним Бугом» став першим публічним та резонансним прикладом протистояння з турецькою компанією, але подібні випадки в цей же час або й раніше траплялись з іншими фермерами. Хтось говорить, що змирився з ультиматумами й віддав частину землі, а хтось пішов доводити свої права у суді. 

«Ситуація із «Західним Бугом» ідентична тій, що була у нас цієї весни. Буква в букву, цифра в цифру. У «Агролан-Захід» (одна з афілійованих із «Онур» компаній ― прим. ред.)  хотіли засіяти повністю поле, яке ми обробляли. Але вони мали там лише 23 га зареєстровані. Ми заблокували техніку і сказали, щоб відбивали межі своїх земель та засівали. Натомість нам почали викрикувати, що я не даю обробляти їм поля», ― розповідає Ігор Пастущак, керівник господарства «Захід-Агро-Львів».

Фото: dailylviv.com

Інший випадок стався на полях, що обробляє ФГ «Дзвін», яке утворене ще 1992 року і має близько 700 га землі. І одним із важливих факторів тут виявились більші фінансові можливості турецьких компаній та нечесна, на думку фермерів, конкуренція.

«Ніхто не проти, щоб вони заходили й господарювали, але робіть це по-людськи і чесно. Сюди прийшли багато великих господарств і холдингів: і МХП, і «Західний Буг», і «Лендком», і «Барком» та інші. І ніяких конфліктів не було ― завжди домовлялись, ніхто нікому не заважав працювати й до стінки не притискав. А ці маніпулюють грішми, піднімають орендну плату, виплачують на кілька років її вперед, обіцяють золоті гори, але чи проходять ці гроші хоч десь по паперах? Чи заплатили вони з них щось державі? Вони наобіцяють багато, а потім поїдуть у свою Туреччину і де їх шукати?», ― розказує голова ФГ «Дзвін» Володимир Підвальний.

Директор новоствореного фермерського господарства «Успіх Агро» Микола Бровко теж мав справи з компанією, за якою стоїть «Онур».

 «Сподівався на їхню порядність. Але я був найпершим у районі, хто став перед їхнім трактором. Потім домовилися, що 2017 року вони заплатять мені орендну плату. Проте не заплатили ні копійки. Сьогодні я вранці з хати виходжу, син питає: «Тату, куди йдеш?». Кажу: «Йду за землю воювати». Дожилися», ― зітхає Микола Бровко.

Директор ТОВ «Броди Агро» Олег Міненко теж зізнався під час прес-конференції, що їхнє підприємство має проблеми з фірмою «Агросетон». І коли він звернувся за допомогою до керівників району, то не вжили жодних заходів.

Так само вважають себе постраждалими ще багато фермерів Буського та Бродівського районів. Навіть проводили загальні збори на початку травня, щоб знайти вирішення проблеми разом.

Голова асоціації фермерів Львівщини Ярослав Кардаш вважає, що такі дії представників «Онуру» відбуваються під заступництвом районної ради та за повного ігнорування обласної влади.

«Ця ж фірма захоплює землі в Бродівському районі. Там розорюють пасовища, меліоровані землі, поля, порушують водоохоронні зони річок, змінюють цільове призначення землі без погодження з будь ким. З вечора в суботу заходить техніка на пасовище, починають орати, на ранок неділі площа вже засіяна», ― розповідає Ярослав Кардаш.

До того ж, за словами голови асоціації, ця група компаній, створена турецькими засновниками, часто порушує права фермерів, які вже засіяли ці поля. Зокрема у Буському районі відомі випадки, коли після переоформлення кількох паїв на себе, новий власник зайшов на поле з озимим ріпаком і почав його передисковувати, ніяк не попереджаючи того, хто посіяв це поле.

«Якщо вже площа засіяна, то треба дати можливість тому, хто засіяв, зібрати цей врожай. Але ці компанії не бажають цього робити і ніяких правил для них не існує. Почекайте до збирання, візьміть за використання своїх паїв орендну плату чи частину урожаю, чи як домовитесь ― і розійдетесь миром. Але вони не шукають порозуміння», ― продовжує Ярослав Кардаш.

Що кажуть власники землі

Власниками спірних земель були й залишаються прості селяни. І в більшості випадків саме їхні підписи під новими угодами оренди запускають цей маховик земельних війн. Чим же мотивують своє рішення пайовики, коли віддають землі новому орендарю?

«Я маю кілька моргів поля у Буському районі. Подзвонили з «Онуру» , сказали: «Давай свої паї». Кажу: «Фермер не хоче платити, я вам навіть можу продати цю землю». Кажуть: «Не можна». Прийшли, кажуть: «Давай документи, будемо підписувати договір». Але турок є турок, поїде у свою Туреччину, що я буду робити? Тож вони підписують договір на 15 років і дають відразу 30 тисяч гривень», ― пояснює Богдан Герус, який віддав свій пай турецькій компанії.

Ще один аргумент, який наводять селяни ― можливість оформити документи на землю, отримати спадщину, не сплативши ані копійки. Часто нові орендарі пропонували спадкоємцям земель відумерлої спадщини взяти на себе всі витрати й клопоти по оформленню документів. І знайшлось багато охочих узаконити свої відносини з орендарями та отримувати плату за пай офіційно, а не через зошит у кишеню.

Голова Балучинської сільської ради Григорій Цюман розповів, що півтори тисячі гектарів землі у них було розпайовано серед селян ще у 1993 році. З того часу більше сотні власників паїв померли. А спадкоємці не мають коштів, щоби переоформити спадщину.

«На нашій території зараз працюють сім фірм ― три місцеві фермери та чотири товариства. Фірма «Онур» виграла через аукціон 13 гектарів землі резервного фонду. І вони активно розпочали допомагати населенню переоформляти паї померлих. Ті фірми, які працювали до того часу, не поспішали цього робити. Зараз у нас є тільки чотири спадкоємці, які ще не оформили відумерлу спадщину», ― розповідає він.

Але деякі пайовики більш обережні у своїх діях та не поспішають приставати на спокусливі умови турецьких компаній. Насторожує їх можливість стати заручниками у земельній війні та не отримати взагалі ні копійки за оренду.

«Якщо я віддам зараз свій один пай туркам, чи зможуть вони його обробити на полі? Бо як почнеться ні вашим, ні нашим, підуть до суду, то та земля бур’янами поросте. І хто мені тоді гроші заплатить хоч якісь, якщо нічого не посіють?», ― такими думками ділиться один  селянин Буського району, який попросив називати його Іваном.

«Мертві душі» є не тільки на Львівщині

Ситуація на Львівщині є показовою, але не оригінальною. Вона притаманна усім без винятку регіонам країни. І під загрозою подібної схеми стає кожен фермер, що має в обробітку хоч 1 пай, не оформлений належним чином.

Оренда невитребуваних паїв досі повністю не врегульована законодавством. Тому нерідко виникають випадки, коли аграріїв звинувачують у самозахопленні земель, справа доходить до суду. Це стає проблемою орендарів, які хочуть продовжити дію договору оренди незатребуваних земельних ділянок на новий термін. Найчастіше в цей час відповідний орган уже прийняв рішення про передачу цієї землі іншій особі.

Відповідно до закону «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли», саме органи місцевого самоврядування уповноважені охороняти невитребувані земельні ділянки і керувати ними. Це означає, що місцеві представники влади мають повне право підписувати договори і здавати в оренду такі паї сільгосппідприємствам. Але якщо землі були віддані в оренду без аукціону та виготовлення технічної документації, суд визнає рішення сесій сільрад незаконними.

Голова Тур'янської сільської ради Євген Красіцький розповідає, що значни частина землі на території їх сільради вже є заарештованою за судовими позовами, бо спадкоємці почали оформляти права власності на свої паї.

«У нас зараз є 270 гектарів землі, які заарештовані рішенням Господарського суду, тому що їх використовували без належного юридичного оформлення документів», ― каже Євген Красіцький.

На території Чанизької сільської ради, де стався конфлікт «Стир-Агротеху» із «Західним Бугом», є 620 га ріллі та 700 га сінокосів. Цим всім володють 547 пайовиків.

«370 осіб уже оформили право на свої паї. Ще частина переоформляє відумерлу спадщину. А також ми шукаємо спадкоємців, які виїхали за межі області та України, ― заявив голова Чанизької сільської ради  Ігор Політило.

Землі відумерлої спадщини можуть бути використані не лише кмітливими конкурентами, а й різними структурами, що використовують ситуацію для тиску на фермерів.

Так нещодавно видання Latifundist.com розповідало про випадок, коли проти одного з місцевих підприємств на тій же Львівщині відкрили кримінальне провадження за незаконне використання земель, власники яких померли. Господарство оштрафували і заборонили проводити роботи зі збирання врожаю. Натомість дозвіл зібрати урожай з подальшим транспортуванням на місце зберігання отримали львівські слідчі і оперуповноважені із залученням фізичних і юридичних осіб в разі потреби.

Такі випадки не є поодинокими. Інше Львівське підприємство було змушене взагалі зупинити роботу, бо його техніку заарештували та забрали на штрафмайданчик. І це якраз у розпал збирання пізніх зернових.

В цьому ж матеріалі вже згадувався «Західний Буг». 17 жовтня силовики наклали арешт на 700 га землі, яку обробляє це підприємство. Причому це не цілісний масив, а ділянки, розкидані по території п'яти сільрад. Холдинг уклав договори з сільрадами на використання земель державного запасу та паїв померлих громадян. Оскільки все відбулося без виготовлення технічної документації та аукціону, суд визнав рішення сільрад про передачу землі в оренду незаконним і звинуватив підприємство в самовільному захопленні земель.

Як не стати жертвою «живих мерців»?

За інформацією, наведеною у статті видання Latifundist.com, агровиробники області, які відчули загрозу опинитись самим у подібній ситуації, звернулись до керівництва області з вимогою врегулювати законодавчі колізії та допомогти їм убезпечити свій бізнес.

Пізніше за дорученням губернатора Львівщини Олега Синютки спільно з фермерами були розроблені шляхи виходу з кризи. Такими шляхами очільник області назвав:

• прискорення оформлення технічної документації на землі запасу сільськогосподарського призначення без аукціону;
• врегулювання використання земель відумерлої спадщини та накладення мораторію на дискримінаційні дії по відношенню до аграріїв, поки не буде прийнято порядок дій на законодавчому рівні.

Також було вироблено поради щодо механізму оформлення земель відумерлої спадщини.

На основі прийнятих рішень на початку жовтня знову провели засідання круглого столу з представниками аграрних підприємств, юстиції, управління АПК та правоохоронних органів. Побажання аграріїв ніби були враховані. Ось тільки ніхто не дав вказівки силовим структурам про зупинку переслідування сільгосппідприємств. І кримінальні провадження продовжують жити далі. Причому при накладенні штрафу на підприємство в справі не вказується місце знаходження ділянки чи її кадастровий номер.

Виходить, що ні правоохоронні органи, ні саме підприємство не знають, де саме знаходиться ця ділянка. Відповідно, необхідно кожен раз при появі ділянки відумерлої спадщини повністю зупиняти роботу всього підприємства, виводити ділянку в натуру і тільки потім продовжувати роботу. Тільки надалі вже обходячи цю ділянку, адже вона є некерованою і обробляти її не можна. А як бути з посівною, як працювати широкозахватною сучасною технікою, створеною для обробки великих земельних масивів, як збирати врожай ― не відомо нікому.

Навіщо «Онур» збирає зембанк?

Це питання дуже цікаве в контексті майбутнього земельних ділянок, відданих в обробіток турецьким фірмам. Віддаючи в оренду свій пай, потрібно дивитись не тільки на фінансові умови договору, а й на репутацію орендаря, його досвід та історію судових справ.

Відповідь на ці питання може бути невтішною для власників паїв. Як приклад, ми описуємо один із можливих сценаріїв. Його змалював нам один фермер, який уже стикався з подібними випадками. Він попросив не називати його імені.

«Скільки компаній із різних галузей взялись раптом за агро? Особливо великі будівельні фірми, що займаються підрядними роботами, торгові та транспортні компанії. Тому що агросектор ― ідеальне прикриття для того, щоб «відмити» гроші, сховати прибутки та зменшити податки», ― розповідає наш співрозмовник.

За його словами, практика створювати фіктивні агропідприємства, що виконують роль «конвертаційних центрів», особливо поширеною була років 5-8 тому за часів президентства Віктора Януковича. Такі «конверти» були в кожній області і справно працювали на легалізацію «сірої» готівки.

«Якщо фермерське господарство декларує в звіті для районного управління урожайність соняшника в 5 т/га, коли сусідні фермери зібрали по 1,5-2 т/га, це викликає питання. Так само по інших культурах у них є завищені показники. Але коли приїхати на склад, то там порожньо ― немає того урожаю, немає техніки, немає нічого. Це лише на папері, щоб вивести нагору прибутки, ніби від продажу зерна», ― пояснює схему роботи фіктивного господарства наше джерело.

Зрозуміло, що написати надто фантастичні показники урожайності не можна, адже це викличе забагато питань. Так само, як взагалі не обробляти поля ― це теж може накликати підозри і обурення селян. Тому такі «конвертаційні центри» створюють імітацію діяльності: засівають поля рядовим несортовим зерном, вирощують урожай з мінімальними затратами, часто без добрив і хімобробок. Частину полів взагалі залишають під «паром», по суті ― необробленими і порослими бур’янами.

Чим більше нелегальних прибутків треба відмити компанії, тим більше таких фіктивних господарств їй треба створити. Тому й починаються війни за землю в регіонах діяльності цих підприємств.

«Після революції влада змінилась, але «господарства-конверти» залишились ― нові господарі швидко прибрали до рук цей інструмент. Про їхнє існування, звісно, відомо і фіскалам, і правоохоронним органам ― вони мають свої «відступні». Звідки мені це відомо? Бо всі фермери, які впроваджують інтенсивні технології, збирають суттєво вищі врожаї, ніж сусіди, в один прекрасний момент переживають раптові «візити ввічливості» від правоохоронців. З вилученням документації, «маски-шоу» і т.д. Вони перевіряють, чи не з’явився на ввіреній території ще один конвертаційний центр, досі невідомий їм», ― пояснює наш співрозмовник.

Звісно, ми не можемо стверджувати, що такий же принцип буде застосовано на Львівщині компанією «Онур», але мати на увазі таку можливість усе ж варто. Бо окрім виснаження ґрунтів недбалим господарюванням, існують ризики також арешту майна компанії та блокування рахунків. Чекати на обіцяну орендну плату в такому випадку доведеться дуже довго.

©️ Микола Сирота, Kurkul.com, 2018 р.