Вже більше року аграрна галузь не має чинного аграрного міністра, а його обов’язки виконує Перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк.

Нещодавно, під час прес-конференції голова комітету Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) Іван Слободяник заявив, що фермери бажають зміни керівництва профільного міністерства і вся політика Максима Мартинюка це суцільний провал.

Kurkul.com вирішив зібрати головні претензії фермерів, через які вони вимагають в.о. міністра покинути займану посаду.

1. Не має зрушень земельної реформи

Питання землі дуже болюче і не тільки для фермерів. Його вважають найбільшим провалом у роботі команди в.о. міністра аграрної політики Максима Мартинюка. Очільник міністерства, що у минулому був головою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, повинен був лобіювати відкриття ринку землі у першу чергу. Але законопроект «Про обіг сільськогосподарських земель» чомусь «застряг» на половині шляху на полицях міністерства.

Рік тому Максим Мартинюк повідомляв що: «Основна причина, чому цей законопроект не оприлюднюють і не вносять до Верховної Ради — ми очікуємо моменту, коли Верховна Рада буде готова розглядати його».

І ось до завершення дії мораторію лишилось 5 місяців, а фермерам досі не ясно як буде функціонувати ринок землі і чи з’явиться він взагалі найближчим часом.

2. Скасування повернення ПДВ на олійні

У кінці грудня уряд під ялинку фермерам приніс подарунок у вигляді відміни спецрежиму ПДВ для сільгоспвиробників. Це рішення обурило аграріїв, які виходили на масові акції протестів і навіть перекривали автошляхи в кількох регіонах. Зрештою, парламент все ж відтермінував скасування експортного ПДВ для олійних культур на кілька місяців, очікуючи від міністерства дій по врегулюванню ситуації, але досі нічого не змінилось.

«Ніякої підтримки не має. На сьогоднішній день у нас була одна підтримка ― повернення ПДВ. Ці кошти завжди йшли на розвиток нам, ми залишали їх у господарстві і вкладали у техніку (...) А так ніяких дотацій не має ― ми їх не відчуваємо», — ділиться наболілим керівник агрофірми «Україна-Агро-2С» Олег Скринчук.

3. Поширення рейдерства

Якщо вірити опитуванню, проведеному на замовлення ВАР, то 75% всіх аграріїв вважають загрозу рейдерства цілком реальною. Лише за даними ГПУ з 2013 року в Україні відбулося 1690 рейдерських захоплення, причому 539 — за останні півтора року. Незважаючи на те, що кількість рейдерських атак зростає, досі Мартинюком не прийнято жодних дій для запобігання цьому явищу.

За словами голови громадської організації «Бізнес-Варта» Ольги Матвіївої, міністерство не тільки не співпрацює з аграріями, але й взагалі не бере участі у процесах подолання рейдерства.

«Одного разу в.о. міністра прийшов на кілька хвилин, але до кінця зустрічі не побув, а наступного дня не з’явився взагалі. З точки зору практики я не бачу їхньої участі ніде», — повідомила Ольга Матвіїва.

4. Невиконання озвученої програми дотацій

Результати проведеного соціологічного дослідження серед членів АФЗУ показали: станом на середину липня за державною підтримкою звернулись лише 13% фермерів. Відмовили у держпідтримці аж 11%. Документи для отримання дотацій в 2018 році взагалі не подавали 58% респондентів — вони просто не вірять в державну підтримку фермерів.

«Назвіть мені хоча б одне прізвище пересічного фермера, який відчув підтримку держави. Я не чув, щоб хтось із дрібних фермерів в області отримав компенсацію кредитної ставки чи іншу допомогу. Нам досі не відшкодували ПДВ. То про що тут говорити? Повинні бути звіти з конкретними фермерами, які скористалися держпідтримкою. Тоді я в це повірю. А так це все лише порожні обіцянки», — повідомив фермер із Харківщини Сергій Колодяжний.

Читати по темі: Провал програми держпідтримки фермерів, або Коли Мартинюк піде у відставку?

5. Лобіювання інтересів великих агрохолдингів

Це звинувачення з боку фермерів виникло небезпідставно, адже й розміри держпідтримки, і умови відшкодування ПДВ, і багато інших правил ринку функціонують в інтересах великих агровиробників, а не рядових фермерів. Дрібний господар не має підтримки ані з боку законотворців, ані з боку правоохоронних органів. Його не захищають суди, що знаходяться під впливом великих гравців, він не має фінансової змоги конкурувати з агрохолдингами.

Фермер залишився в ролі безправного спостерігача, тоді як міг би бути основою українського агробізнесу, як це є в країнах Європи чи США. Змінювати ситуацію міністерство не має бажання, продовжуючи «обслуговувати» інтереси акул бізнесу.

6. Відсутність дешевих кредитів та відсутність кредитів для дрібних фермерів

Хочеться почати цей пункт цитатою директор ФГ «Одарочка» Юрія Щетініна: «Я дивлюся на своїх колег-фермерів, які ходять по банках із протягнутою торбою. Усім відмовляють. У тебе нема застави та кредитної історії — до побачення», — розказує фермер.

Так і є, банки в Україні відмовляються кредитувати невеликих фермерів. Тому будь-які спроби уряду надати підтримку фермерам у напрямку здешевлення кредитів є бездієвими. Фермерам потрібна вагома кредитна історія і серйозна застава, але звідки цьому взятись?

«Я особисто пробував для свого фермерського господарства отримати кредит (а в мене менше 100 га), то з мене просто в банку посміялися», — коментує питання голова комітету Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) Іван Слободяник.

7. Непослідовність реформ

Фермери живуть без змоги передбачити дії уряду навіть на найближчий місяць, не кажучи вже про наступний рік чи якесь іще навіть середньострокове планування. Правила гри змінюються постійно і міністерство кидається з крайності в крайність марно намагаючись відрегулювати ринок вручну.

Відмінили повернення ПДВ при експорті олійних? Одразу перенесли, бо ще не готові до цього. Говоримо про необхідність зняття мораторію на продаж землі? Нічого не робимо для цього й продовжуємо його ще на рік. Заборонили молоко 2 класу? Відтермінували заборону на кілька років, бо виявилось, що населенню тоді нікуди дівати ані молоко, ані своїх корів. І так майже всюди.

8. Міністерство досі не має міністра

Більше року держава живе без офіційного міністра аграрної політики, а статус виконуючого обов’язки не дає потрібних повноважень та, відповідно, знімає повноту відповідальності з нинішнього очільника міністерства. Максим Мартинюк не має права голосу на засіданнях Кабміну, тому він особисто не може впливати на прийняття тих чи інших рішень в інтересах галузі.

Це також гальмує залучення інвестицій та іноземних грантів в АПК. Хто надасть зовнішню допомогу, коли не має ані гарантій її повернення, ані відповідального за галузь, з кого можна спитати?

9. Неузгодженість реформ з іншими міністерствами

Якщо говорити про співпрацю між міністретвами, то головною «дірою» тут є відсутність співпраці по боротьбі з рейдерством Міністерства юстиції України з Мінагропродом. Якщо у 2017 р. влада ще намагалась проводити спільні антирейдерські засідання, то у 2018 році вся співпраця міністерств затихла і боротьба проти рейдерів лягла на інші профільні об’єднання.

Те ж саме стосується питань взаємодії з Мінфіном, Мінсоцполітики та іншими. Наприклад, дотації на корів населенню ввели ще півроку тому, а лише зараз Мартинюк повідомив в інтерв’ю «Новому времени», що проводить переговори з Мінсоцполітики, аби цю допомогу не враховували при отриманні субсидій сільським населенням. Але чому це питання обговорюється тільки зараз, коли багато селян вже махнули на допомогу держави рукою?

10. Непрофесійність Мартинюка

Поведінка і висловлювання в.о. міністра аграрної політики трохи схожі на поведінку колишнього мера м. Київ Леоніда Черновецького, бо його заяви просто відірвані від реальності.

Складається враження, що тимчасовий виконувач обов’язків не лише нездатен вирішити проблеми галузі, а й взагалі неспроможний їх збагнути. Так віце-президент АФЗУ Віктор Гончаренко нещодавно розповів нам, що на зустрічі із в.о. міністра представникам Асоціації довелось пояснювати в чому полягають реальні потреби й проблеми фермерів.

А чого вартий його «аналіз» прибутковості зернових культур, де Мартинюк визначив прибутковість пшениці на рівні 2 275 грн/га, а жита — всього близько 600 грн/га! З такою прибутковістю наші фермери заробляли би більше, продаючи смажене соняшникове насіння склянками в переходах метро.

Коментуючи проблеми сировинного спрямування агросектору Максим Мартинюк заявив, що агробізнес часто зводиться до формули «посіяв-зібрав-продав трейдеру — наступного року повторив. Це не добре і не погано — просто так є».

«Говорити про якесь порозуміння з Мінагрополітики не доводиться. Так, є окремі чиновники, які працюють на 100%, наприклад з євроінтеграції. Це два паралельні світи: одні живуть своїм, а інші проблемами, з якими потрібно боротися», – каже Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.

© Єлизавета Кудиненко, Kurkul.com, 2018 р.