У лютому 2018 року уряд вніс зміни в низку постанов, що визначають механізми отримання та порядок використання бюджетних дотацій на підтримку й розвиток аграрного сектору економіки. Але на даний момент із запланованих 6,3 млрд грн освоєно менше 10 %.

Причини таких низьких темпів освоєння виділених коштів озвучив кандидат економічних наук, експерт з аграрних питань Павло Мороз. На його думку, тут відбувається двосторонній процес, коли міністерство не зовсім розуміє проблеми й потреби аграріїв, а фермери не довіряють обіцянкам уряду.

«Цього року, як і минулого, необхідно було провести інформаційну, роз’яснювальну кампанію для населення. Сьогодні ми стикаємось із тим, що департамент агропромислового розвитку цю роз’яснювальну роботу не проводить, а лише збирає статистику. З іншого боку, сільгоспвиробники не дуже поспішають подавати заявки на отримання державних коштів. У зв’язку з цим виникає запитання, а чи дійсно вони прозоро працюють? Чи сплачують вони податки? Чи офіційно в них працевлаштовані робітники?», — запитує Павло Мороз.

Фахівець додає, що для того, щоб механізми отримання дотацій запрацював, необхідний зустрічний рух як із боку держави так і з боку сільгоспвиробників.

Мінагрополітики чотирма постановами Кабінету міністрів від 6 лютого 2018 р. (№№ 106,86,104 і 107) розділило закладені в бюджет дотаційні фінансові обсяги між малими, середніми і великими сільгоспвиробниками та визначило вимоги до претендентів. Основна з них — прозорість фінансово-господарської діяльності.

Тут і криється одна з найбільших проблем отримання дотацій. Прозору й легальну господарську діяльність веде мізерна частка фермерів. Тому й виникає у виробників проблема з отриманням допомоги, адже виникає необхідність декларувати справжні фінансові показники замість фіктивних.

І справа тут не в тому, що фермери прагнуть приховати доходи — навпаки, працювати легально й без зайвого клопоту хочуть майже усі. Але державна політика у сфері регулювання та оподаткування змушує багатьох іти «у тінь». До того ж, малим господарствам доводиться вводити окрему посаду обліковця, бо розібратись у заплутаних механізмах звітності самотужки може не кожен. Тому багато хто працює взагалі без реєстрації, надаючи перевагу платити «відкат» податківцю, аніж зарплату обліковцю.

За словами виконавчого директора «Асоціації птахівників України«Сергія Карпенко, у 2018 р. фундаментальна вимога для отримання держпідтримки залишилася незмінною: хто працює прозоро, той отримує бюджетну допомогу.

«Головний критерій отримання державних коштів — суб’єкт господарювання повинен бути повністю легальним: мати офіційно зареєстровані права на виробничі активи, землю, прозоро нараховувати та сплачувати податки, офіційно працевлаштовувати працівників. Чіткі правила гри дуже важливі, тому що державні програми лише тоді лягають у русло практичної реалізації, коли бізнес розуміє механізми надання бюджетних коштів», — говорить Сергій Карпенко.

Постановою КМУ № 106, уряд затвердив порядок отримання дотацій фермерськими господарствами. Постановою № 86 виділено окремий рядок витрат на часткову компенсацію вартості придбання вітчизняної сільгосптехніки й устаткування зі збільшенням розміру компенсації з 20 % до 25 %.

Норматив № 104 покликаний спростити процедуру державної підтримки виноградарів, виробників плодово-ягідної продукції та хмелю, а постанова № 107 визначає механізм держпідтримки тваринницької галузі.

Генеральний директор Української корпорації по виробництву м’яса на промисловій основі «Тваринпром» Сергій Гнатюк зазначає, що держпідтримка АПК у 2018 р. загалом виглядає збалансованою.

«Передбачені програми стимулювання розвитку фермерства, часткової компенсації вартості сільгосптехніки, посадочного матеріалу, надається допомога на утримання худоби, як домогосподарствам, так і суб’єктам господарювання. Простіше кажучи, право на державну підтримку отримали всі: від окремих домогосподарств та дрібних товаровиробників до суб’єктів великотоварного виробництва», — констатує Сергій Гнатюк.

Тобто програми й інструменти отримання допомоги дійсно можуть бути використані, визнають експерти, але є і проблеми з їх застосуванням.

Право сильного чи довгострокова стратегія?

Очікується, що в поточному році істотну суму державних субвенцій отримають великі українські аграрні корпорації. Проте, передбачаючи невдоволення з боку опонентів, експерти називають подібні перспективи логічними й економічно обгрунтованими.

Ажде основним двигуном економіки аграрного сектору є саме великі гравці ринку, які забезпечують найбільшу частку валового внутрішнього продукту і стабільні податкові надходження.

Так, індекс обсягів виробництва тваринницької продукції великими підприємствами у 2017-му, завдяки державним дотаціям, вийшов у плюс 0,7 %. А вже перше півріччя поточного року тваринники закінчили з показником + 2,8 %. А от виробництво тваринницької продукції домогосподарствами продовжує показувати негативний баланс. За словами Сергія Карпенка, це пояснюється тим, що більшість домогосподарств вирощує худобу і птицю в основному для власних потреб.

«Ключова суть держпрограм досить проста: сплачуй податки — отримуй дотації. Які б суперечки не велися сьогодні навколо розподілу дотацій, факт залишається фактом: завдяки держпідтримці аграрного сектору, у 2017 р. вдалося стабілізувати негативну динаміку скорочення поголів’я худоби й обсягів виробництва м’ясної продукції. Сьогодні драйверами в напрямах великотоварного виробництва у тваринництві залишаються «МХП» і «Авангард» (птахівництво),«Глобино» і «Даноша» (свинарство), агрофірма «Маяк» і «Українська молочна компанія» (молочне тваринництво)», — говорить Сергій Гнатюк.

 

У свою чергу, Сергій Карпенко проводить цілком переконливі паралелі з американською моделлю субсидування аграрного сектору.

«На американському ринку аграрної продукції ось уже на протязі декількох років монопольне становище утримує корпорація Tyson Foods з часткою присутності в 50 %. Протягом усіх років свого існування зі сторінок американської преси не сходять гнівні статті зі звинуваченнями компанії в монопольному становищі й істотних обсягах одержуваної від держави фінансової підтримки. Водночас місцеві експерти та профільні асоціації змушені визнати, що державна підтримка тваринництва є одним із базових принципів економік і США. Крім того, критики не знаходять законних підстав для звинувачень Tyson Foods, оскільки корпорація виконує всі вимоги держави до ведення бізнесу, справно платить податки, створює нові робочі місця, впроваджує передові енергозберігаючі технології, дотримується екологічних стандартів виробництва, постачає на ринок безпечні і якісні продукти харчування», — розповідає Сергій Карпенко.

Щорічно США витрачають із бюджету близько $ 8 млрд на субсидування агросектора. Водночас, допомога надається за принципом єдиного ринку через встановлені законодавством загальні правила для всіх. Обмежень за розмірами підприємств і обсягами доходів не існує. Подібний принцип діє і в країнах ЄС.

«Великим гравцям ринку, з огляду на обсяги їх виробництва, закупівель обладнання, дістається велика частка фінансового пирога. Логічно, якщо ти закуповуєш техніки в рази більше, то й отримуєш більший відсоток компенсації. Але водночас, наші клієнти-фермери, так само отримують компенсації. І я б не сказав, що тут є якийсь бар’єр. Я не стикався в спілкуванні з фермерами зі скаргами на те, що їх якось утискають або вставляють палиці в колеса при отриманні компенсацій. Навпаки, з моменту подачі заявки ті ж фермери отримують гроші протягом півтора місяців», — говорить заступник генерального директора з комерційних питань провідного виробника елеваторних комплексів в Україні KMZ Industries Борис Рибачук.

Чи може українська модель субсидіювання агробізнесу працювати за прикладом США? Як виявилось, просто запозичити досвід іншої країни і перенести його в українські реалії неможливо. Адже навіть розділення дотацій на окремі програми для різних категорій бізнесу не допомогло в справедливому розподілі коштів. Недостатні темпи отримання дотацій є за усіма програмами, але найбільше — за фермерськими програмами, де була відсутня підготовча робота з боку міністерства. Це не значить, що програма не дієздатна — вона просто була бездарно втілена у життя.

Аргументом на користь цієї тези є програма компенсацій за придбання вітчизняної техніки. Вона діє в максимально автоматизованому режимі, без втручання апарату чиновників, а у її працездатності зацікавлені в першу чергу дилери техніки, які взяли на себе роботу із роз’яснення та просування дотацій на ринку. Тому ця програма є доволі успішною та реалізується за мінімального втручання як МінАПП, так і фермерів.

Дотації, як гарант продовольчої безпеки України

На думку голови Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенко, держпідтримку великого аграрного бізнесу слід розглядати як питання національної продовольчої безпеки, з огляду на стрімку експансію на український ринок імпортної продукції.

«Для України підтримка вітчизняного виробника на даний момент дуже важлива. За даними ДФСУ, у 2017 р. частка експорту України збільшилася в порівнянні з попереднім роком на 19 %, переважно, за рахунок поставок аграрної продукції. Водночас стрімко зросла частка імпорту — 27,4 %. Таким чином, негативне сальдо торгівлі українськими товарами у 2017 р. склало $ 6,27 млрд», — повідомив Володимир Фесенко.

Експерти констатують, що передумовами до отримання дотацій із державного бюджету повинні стати наступні принципи: прозора діяльність виробників, чесна сплата податків, «білі» доходи працівників і соціальна відповідальність. Прямі дотації підприємствам, які не виконують ці вимоги, або є хронічно збитковими, приведуть до неефективності сільського господарства в загальній структурі національної економіки.

Наслідками може стати насичення внутрішнього ринку низькосортною імпортною продукцією, яка не вживається в країні її виробництва поступове перетворення України на сировинний придаток сільськогосподарської галузі, скорочення податкових надходжень, надходжень валюти від експорту та додатковий тиск на курс національної валюти.

Як можна судити зі слів експертів, наразі система дотацій є перспективним продуктом, що опинився в умовах безталанного його втілення. Він може працювати й створює рівні умови отримання допомоги для усіх категорій господарств, але далеко не всі господарства агросектору України готові працювати в рівних умовах, чому на заваді стоїть недостатня робота міністерства щодо просування своїх ініціатив.

Тому, коли гора не йде до Магомета, Магомет іде до гори — нагадуємо, що ми запустили флешмоб GoЗаАгроДотаціями, де будемо наводити поради фермерам та приклади як успішного, так і не негативного досвіду з отримання дотацій, щоб ви змогли краще орієнтуватись у підводних течіях державної підтримки.

 © Kurkul.com, 2018 р.