Хвороби винограду можна можна поділити на хвороби вегетативної та генеративної форми (які вражають багаторічну деревину виноградної рослини). І до того ж варто пам’ятати, що перш ніж планувати захист виноградних насаджень від хвороб багаторічної деревини, важливо вміти розрізняти ту чи іншу хворобу й особливості її розвитку.

Співробітники «ННЦ ІВіВ ім. В. Є. Таїрова НААН України» протягом 4 років вели спостереження за виноградними насадженнями різного року посадки в господарствах Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. У результаті були виявлені наступні хвороби багаторічної деревини: еска (апоплексія, параліч), еутіпоз (інфекційне всихання рукавів) та чорна плямистість (ескоріоз, фомопсис). Саме за цими дослідженнями і матеріалами доповіді к. с-г. н., наукового співробітника лабораторії молекулярної генетики та захисту рослин «ННЦ ІВіВ ім. В. Є. Таїрова НААН України» Катерини Шматковської ми підготували для вас огляд симптоматики захворювань.

Еска або апоплексія

Хвороба поширена в країнах, які займаються промисловим виноградарством. Останні роки масштаби захворювання різко збільшилися, і в деяких країнах світу хвороба сягає 50% ураження рослини, а ступінь ураження коливається від 20% до 30%. Середньорічне поширення хвороби на промислових насадженнях оцінюється на рівні 4-5%. У Франції це головний ворог виноградарів, який дуже шкодить насадженням різних регіонів країни. Еска розвивається на виноградних насадженнях у двох формах — у формі апоплексії і хронічній формі.

Апоплексія — це швидка й несподівана загибель куща. Починається вона, коли зовні здоровий кущ в’яне, листя набуває брудного зеленого відтінку, у кінцевому результаті листя й пагони всихають. Цей тип хвороби виноградника зустрічається рідко і з’являється зазвичай в умовах високої температури повітря влітку і при низькій вологості ґрунту, що є оптимальними умовами для розвитку цієї форми хвороби.

Хронічна форма ески проявляється в повільному висиханні рослини. Починається вона з листя, потім поширюється по всіх пагонах. Уражені кущі різко відрізняються від здорових, так зване тигрове забарвлення листя — характерна ознака цього захворювання. Якщо при апоплексивній формі кущ може загинути протягом вегетаційного періоду, то при хронічній формі захворювання він може прожити ще кілька років. Найбільш інтенсивно захворювання проявляється в насадженнях віком від 15 років. Вражені кущі повністю гинуть через 10–12 років. При ураженні більш молодих кущів, наприклад, трирічних рослин загибель куща настає раніше — через 4–5 років.

За роки досліджень вчені визначили, що найбільш вразливими до цієї хвороби є сорти Каберне Совіньон, причому не тільки в Україні, але й у світі, та Шардоне.

Спостереження вчених «ННЦ ІВіВ ім. В. Є. Таїрова НААН України» протягом 4 років також показали, що еска у виноградних насадженнях розвивалася переважно в хронічній формі. В окремих випадках спостерігалася форма апоплексії. Загалом, чим старші виноградні насадження, тим більший відсоток поширення на них цього захворювання.

Еутіпоз

Наступне захворювання, яке потребує уваги — еутіпоз або інфекційне всихання рукавів винограду. Збудник хвороби проникає через рани після обрізки рослини. Розвиток уражених кущів затримується, бруньки розпускаються на уражених насадженнях нерівномірно, проявляється коротковузля пагонів, листя дрібне та хлоротичне, змінює забарвлення на світле, ягоди при цьому деформуються.

На уражених рослинах багаторічної деревини спостерігаються глибокі некротичні чорні плями, особливо добре це видно при поперечному розрізі. Хвороба майже завжди має осередкове поширення, і кількість уражених кущів може досягати 80-100%. Від неї найчастіше страждають виноградники старші 5-6 років, на молодих кущах хвороба зустрічається дуже рідко. Науковці помітили, що відсоток поширення еутіпозу, як і ески, збільшується в міру погіршення водопостачання. У той же час, чим більший вік насадження, тим вищий відсоток поширення на них захворювання. Так, поширення еутіпозу в насадженнях 2006 року становило 7%, а на насадженнях 2001 року досягло 17%.

Чорна плямистість

Відома в літературі як хвороба відмирання пагонів і розгортання кори. Вона здатна вражати всі зелені частини виноградного куща, особливо поширена чорна плямистість серед культур винограду в зоні підвищеної вологості. Збудники захворювання вражають кору багаторічної деревини. Для цієї хвороби характерні чорні плями. Один вусик вміщує в собі до одного мільйона спор цього захворювання. Оптимальна температура для поширення хвороби на винограді - вище 6° C в умовах високої вологості. Спори з вусика розносяться з краплями дощу, комахами на здорові виноградні насадження, заражаючи їх. Цей процес може тривати протягом усієї вегетації.

Перші ознаки чорної плямистості можна помітити в другій половині травня, у фазі 2-3 листків, при появі суцвіття. Затяжна весна сприяє поширенню цього захворювання на здорових виноградних насадженнях. У липні на міжвузлі можна помітити характерні округлі плями, некрози. Вони зливаються в одну велику пляму й у кінцевому підсумку розтріскуються. Часто також уражаються листя нижнього ярусу. На листі утворюються овальні некрози, нижче до центральної жилки, яка в результаті хвороби набуває чорний колір. Іноді уражаються дозрілі ягоди, які стають темно-фіолетовими й неприємними на смак. На лозі, що дозріла, й на багаторічній деревині з’являються білуваті плями.

Шкідливість чорної плямистості полягає в руйнуванні багаторічної деревини кущів, ламкості пагонів, сухості рукава та відмиранні плодових ланок. При ураженні чорною плямистістю погіршується якість визрівання.

Дані фітосанітарного моніторингу виноградних насаджень Одеської, Миколаївської та Херсонської областей вказують, що на багаторічних пагонах до початку вегетації спостерігалося повсюдне поширення чорної плямистості. Так, на 11 літніх насадженнях поширення досягало значення 80-90%, але протягом вегетації поширення чорної плямистості на однорічних органах виноградного куща було набагато менше й не перевищувало 12% залежно від сортових особливостей.

Хвороби багаторічної деревини мають майже однакову шкідливість, вражають листя, суцвіття, грона, фізіологічно послаблюють рослини, змінюють хімічний склад соку, підвищуючи кислотність, призводять до поганого визрівання однорічних пагонів і можуть різко призвести до повної загибелі рослини. Зважаючи на це, рослини втрачають частину листкової поверхні, що призводить до погіршення фотосинтезу і зменшення врожайності кущів. У результаті прямого впливу на суцвіття, грона та хімічний склад соку якість вина також може знизитися.

Аналізуючи в ході роботи особливості розвитку багаторічної деревини, вчені «ННЦ ІВіВ ім. В. Є. Таїрова НААН України» спробували виявити первинне зараження куща винограду збудниками цих захворювань і обгрунтувати заходи щодо запобігання поширення їх по типу.

Як боротися з хворобами винограду?

Систематизація даних літератури й аналіз отриманих результатів досліджень дозволяє виділити ряд прийомів, які можуть обмежити поширення збудників хвороби деревини на винограді.

• Використання здорового посадкового матеріалу винограду.
• Закладка нових виноградників з урахуванням захисних лісосмуг і просторової ізоляції з уже існуючими виноградниками. Німецькі вчені визначили, чим ближче виноградні насадження до лісосмуги, тим більший відсоток поширення хвороби багаторічної деревини вони мають.
• Фітосанітарне обрізання кущів і дезінфекції інвентарю при локальних ушкодженнях.
• Своєчасне видалення та утилізація задерев’янілих кущів після обрізки. Тобто після обрізки необхідно все винести за межі виноградника і по можливості спалити, щоб збудники захворювань далі не розносилися на здорові виноградники.
• Проведення кореневих підгодівель і поливу кущів, обприскування фунгіцидами в ранній весняний період.

У сучасному виноградарстві основний метод боротьби з хворобами — застосування фунгіцидів. Але фунгіциди проти ески й еутіпозу на даний момент не зареєстровані в переліку агрохімікатів, дозволених для використання в Україні. Немає такого препарату, який міг би повністю вилікувати рослини і припинити розвиток захворювання. Проблема в тому, що середовище проживання патогенів, які викликають ці захворювання, знаходиться в  захищеній покривними тканинами рослин від зовнішніх впливів системі. Тому дуже важко препаратом потрапити саме туди, де знаходиться збудник захворювання. Аналізуючи типи прояву хвороби багаторічної деревини, основну увагу слід звернути на обмеження хвороби в латентній формі. У ході спостереження за поширенням хвороби було відзначено, що візуальні симптоми захворювання, судинна система проявляються в основному як наслідок стресу. Це чинники низького рівня агрофону, — біотичний стрес і абіотичний стрес.

Біотичний стрес — це вплив хвороби на саму рослину. Абіотичний стрес — це живлення, інтенсифікація металу, підвищення температури, усе, що послаблює фізіологічний стан.

У лабораторії молекулярної генетики та захисту рослин «ННЦ ІВіВ ім. В. Є. Таїрова НААН України» припустили, що прийом кореневого підживлення з вмістом кремнію дозволить підвищити стійкість рослин до стресових чинників. Чому саме кремнію? Проводячи всі необхідні аналізи, вчені визначили, що вміст рухомих форм кремнію варіюється від 3 до 6 міліграм в 100 г ґрунту, а норма кремнію становить 10 і вище. Це стосується рухомих форм кремнію, тому що кремнію може бути дуже багато, а рухомих форм, які доступні рослині, дуже мало. Перевірка такого припущення показала, що кореневе підживлення кущів кремнієм призупиняє патологічний процес збудників хвороб. Так, симптоми прояву ески у винограді зменшувалися з 3% до 1,8%. Припиняється розвиток сезонних хвороб на 2,5%, розвиток гнилі на кущах зменшився у 2,9 раза, сіра й біла гниль зменшувалася теж на 0,7% в ягодах. Усе це дає позитивний вплив на продуктивність рослин, підвищується врожайність на 5,9% і поліпшується якість.

Для вивчення особливостей розвитку збудників еутіпозу протягом двох років проводилося лабораторне дослідження, де вивчали параметри розвитку збудника хвороби в живильному середовищі.

Токсикологічна оцінка фунгіцидів, які включені в перелік  дозволених до використання в Україні агрохімікатів, з комплексом дій на збудників хвороб грибної типології показала, що при додаванні в живильне середовище препаратів Квадріс, Антракол, Мерпана спостерігалася припинення еутіпозу. Розмір зменшувався в діаметрі із 60–70 мм до розміру 0,6 мм. Тобто вказані препарати повністю призупиняли розвиток збудника еутіпозу. Але, на жаль, такий хороший результат отримати в польових умовах не можна, оскільки збудники еутіпозу за своєю природою перебувають всередині деревини й захищені щільними тканинами кори.

У боротьбі з цією хворобою, для зменшення інфекційного запасу даного збудника рекомендують застосовувати профілактичні прийоми:

• При агротехнічних операціях необхідно уникати великих ран при обрізанні.
• Обрізку краще робити ранньою весною, до сокоруху.
• Інвентар для сухої й зеленої обрізки необхідно перед початком використання регулярно протирати дезинфікуючим засобом — спеціальними розчинами для дезінфекції інвентарю або фунгіцидами. Можна протирати і спиртом.
• Обрізану лозу слід утилізувати за межі виноградника, щоб далі з обрізаної лози збудник еутіпозу не потрапляв на здоровий виноградник.

Окрім збудника еутіпозу, у лабораторних умовах проводили досліди й зі збудником чорної плямистості. Спостерігали за впливом препаратів на проростання спор. Були обрані препарати, які рекомендуються для використання проти грибних захворювань. У лабораторних умовах добре себе показали: Антракол, Ридоміл Голд, Квадрікс. Контроль проростання спор досягав 70-80%.

Що стосується польових умов, то для придушення розвитку спор збудника чорної плямистості необхідне обприскування кущів відповідними фунгіцидами контактного типу дії в початковій фазі розпускання. Наступна обробка повинна бути препаратами системно-контактної дії в період досягнення довжини пагонів 15–25 см. Провівши ці обприскування, можна бути впевненим, що хвороба не загрожує насадженням винограду.

Насамкінець варто зазначити, що є також неінфекційні хвороби, які часто плутають за зовнішніми ознаками з інфекційними. Наприклад, едафічний хлороз винограду — це непаразитарне порушення росту й розвитку винограду. Проявляється у втраті листям зеленого забарвлення, що можна спостерігати на багатьох кущах, особливо, прибудинкових. Важливо розрізняти, що це можуть бути хвороби, викликані такими ґрунтовими чинниками: вологозабезпеченість, несприятливі умови зростання, нестача елементів живлення або надлишок вмісту карбонатів фосфору й міді.

За матеріалами доповіді к. с-г. н., наукового співробітника лабораторії молекулярної генетики та захисту рослин «ННЦ ІВіВ ім. В. Є. Таїрова НААН України» Шматковської Катерини «Симптоматика хвороб деревини винограду та заходи з обмеження їх шкідливості».

© Андрій Яцина, Kurkul.com, 2018 р.