Україна впевнено утримує лідерські позиції на глобальному ринку кукурудзи, пшениці, соняшникової олії й інших товарних культур. Ефективність виробництва в цьому сегменті з року в рік зростає вже майже два десятиріччя, що можна легко побачити з середньої врожайності. Якщо ж говорити про українську плодоовочеву продукцію, позиція України на глобальному ринку набагато скромніша. При тому, що потенціал розвитку виробництва й експорту українських фруктів, овочів та ягід не підлягає сумніву, існує багато обмежень, які треба подолати як окремим виробникам, так і державі в цілому. Kurkul.com, у свою чергу, вирішив дізнатися про те, чого не вистачає нашому плодоовочевому ринку, і як ці перепони подолати.

Огляд ринку

Фрукти та овочі – найбільший сегмент ринку свіжих продуктів, що генерує 60% загальної виручки. Нові світові тренди здорової та правильної їжі, вегетаріанство є основними драйверами цього ринку.

Читати за темою: Бізнес, який починається з ґранту

Сучасний ринок України характеризується двома основними рисами. По-перше, великою кількістю малих та середніх виробників, що виготовляють ь продукцію низької якості. По-друге, малою кількістю професійних гравців (господарств), які пропонують високу якість, але потребують нових технологій для збільшення врожайності продукції.

За даними проекту ITC, більшість продукції плодоовочевого сектору України вирощується на півдні. На частку трьох областей (Миколаївської, Одеської, Херсонської) припадає приблизно 25% загального обсягу виробництва. Херсонська область є основним виробником традиційних овочів (борщовий набір), тепличних овочів. Популярні культури – цибуля (36%), томати (31%), картопля (14%). Миколаївська область є основним виробником томатів (42%) та виробляє біля 600 тис. т овочів. Одеська область – найбільший регіон з 2 млн га орних земель. Основні культури – картопля (59%), цибуля (15%), томати (12%). Регіон має значні потужності з переробки, що складає більше 30% промислового виробництва.

«Основними каналами збуту продукції в країні є місцеві та популярні в регіонах ринки.. Супермаркети вимагають більш високої якості продукції, яка постачається, та розраховуються з фермерам з відстрочкою платежу в 30-60 днів. Часто виробники працюють з трейдерами, які є основними постачальниками для мереж. Вимоги сертифікації, які постійно підвищуються, обмежують доступ малих виробників до цього каналу. HoReCa – цікавий сегмент, що також вимагає якості, продовольчої безпеки та стабільності поставок. Кафе та ресторани дуже часто працюють з компаніями, які забезпечують їхні потреби згідно з вимогами та постачають всю лінійку продуктів, а не тільки овочі й фрукти», — аналізує постачальників Дмитро Ніколаєв, менеджер Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва UHBDP.

Чим поступається наша плодоовочева продукція  іноземній?

Викликів у цьому секторі наразі чимало. Наріжним каменем є якість продукції. Переважна більшість плодоовочевої продукції виробляється без дотримання фітосанітарних норм і без сертифікації якості та безпечності виробництва. По-друге, даються взнаки особливості структури виробництва плодоовочевої продукції в Україні: понад 80% виробництва припадає на виробників приватного сектору та дрібні комерційні господарства і залишається фактично в тіні. Це створює низку проблем: формування крупнотоварних партій є складним; експортери не можуть отримати податковий кредит на продукцію, що надходить від дрібних постачальників; кооперація між виробниками не відбувається. По-третє, обсяг і якість наявних сховищ в Україні не є достатніми для тривалого зберігання плодоовочевої продукції зі збереженням її зовнішніх і якісних показників. І, насамкінець, варто згадати недостатність експортної інфраструктури в широкому розумінні. Адже реалізація плодоовочевої продукції, на відміну від товарних культур, вимагає інвестицій в налагодження зв’язків з роздрібними мережами, здатності задовольняти різні смаки споживачів на різних ринках, створення привабливого і впізнаваного пакування, вправності з логістикою.

«Основні фактори, що стримують розвиток ринку, — відсутність післяурожайної роботи з продукцією (пакування, сортування, охолодження та транспортування). Це впливає на якість продукту та термін реалізації. Всі ці додаткові ризики залишаються проблемою виключно виробника, оскільки ті, хто реалізує продукцію, покладають всі ризики саме на нього», — вважає Дмитро Ніколаєв.

На думку експерта, на локальному ринку користуються попитом тепличні овочі, що вирощуються у міжсезоння, а також фрукти (кісточкові, виноград, яблука, груші). Але це виробництво потребує значних інвестицій.

«Наразі інвестицій потребують: по-перше, тепличні виробники. Їхній основний продукт – томати, огірки, бо частина виробників переорієнтовується на перець та салати через більш привабливу ціну продажу. По-друге, виробники овочів відкритого ґрунту. Тут спостерігається слабкий розвиток та нестача післяурожайної доробки та переробки, основні інвестиції йдуть на зберігання продукції. І, нарешті, виробники фруктів. Кавуни, виноград, кісточкові – основні культури. Виробники інвестують переважно в яблуневі та черешневі сади. Інвестиції в кісточкові більш ризиковані через низькі температури в південному регіоні та конкуренцію з імпортом», — констатує Дмитро Ніколаєв.

Читати за темою: Як охолодити теплицю сонцем ― інновації українських винахідників

Експерт вважає, що збільшення тепличного виробництва дозволить отримати вищу ціну за вирощену продукцію та вийти на експортні ринки у вільні вікна.

«Супермаркети рідко купують місцеву продукцію, оскільки імпортована має високу якість, навіть протягом основного сезону українських овочів та фруктів. Ця продукція постачається охолодженою, запакованою, з відповідним терміном реалізації продукції. Виробникам потрібен маркетинг та просування продукції – створення бренду, контрактне вирощування. Зростання експорту (валютна виручка, повернення ПДВ, стабільність, більш висока ціна)», – говорить Дмитро Ніколаєв.

За даними Всесвітньої торгової організації,  експорт українських овочів та фруктів у 2016 році склав 532 млн, у 2017 – 688 млн, серед яких:

• овочі (свіжі, сушені, заморожені) – 283 млн;
• фрукти (свіжі, сушені, заморожені) – 240 млн;
• перероблені фрукти та овочі (соки, джеми, мармелад та ін.) – 165 млн.

«У кожного ринку свої вподобання. Цибуля, огірки, тепличні овочі – ринки ЄС, Великобританії. Баштанні – ринки ЄС, Білорусі, Великобританії. Ягоди – ринки ЄС, країн Перської затоки. Перероблені овочі (заморожені, томатна паста) – ринки ЄС, Азії, Китаю, Індії, країн Перської затоки. Перероблені фрукти (сік, заморожена черешня) – ринки ЄС, США, Єгипту, Китаю, Індії, Японії», — вважає експерт.

Звідки фінансувати плодоовочівництво?

Позитивні зрушення є. Вже декілька років Україна заявляє про себе як постачальник якісної ягоди (в першу чергу — суниці, чорниці, лохини) до країн Європи. Є підстави стверджувати, за декілька років українські виробники почнуть виходити на світовий ринок та шукати нові ринки збуту. Але для подолання вищезгаданих обмежень і становлення на конкурентному світовому ринку потрібні чималі інвестиції. Тому доступ до фінансування також є одним із значних викликів, що стоять перед плодоовочевим сектором. Розглянувши сферу фінансування виробників плодоовочевого сектору, побачимо, що тут в свою чергу існує декілька значних викликів.

Капіталомісткість плодоовочевого виробництва в середньому є значно вищою, ніж польових культур. Якщо для польових культур витрати на гектар знаходяться звичайно в межах $300-400 на гектар, для овочів витрати можуть складати $1000, а ягідні та садові культури вимагають ще більших капіталовкладень. Отже, у виробників плодоовочевої продукції, які прагнуть працювати в економічно ефективному масштабі з урахуванням експортних вимог до якості продукції, потреба в обіговому капіталі є значно вищою.

«Проекти вимагають фінансування на постійній основі. Якщо подивитися на наше дослідження, проведене серед малих та середніх виробників, які є зареєстрованим бізнесом та шукають фінансові ресурси для підтримки і розвитку власного бізнесу, то 36% опитаних мають потребу у додаткових коштах, 90% впевнені, що гроші їм знадобляться вже у 2019 році. Про які суми йдеться? Найбільший запит – в межах  від 150 до 500 тис. грн, а майже 25% фермерів готові залучити від 500 тис. грн і більше», — говорить Дмитро Ніколаєв.

Сільськогосподарські та ринкові ризики у плодоовочевих культур помітно вищі, ніж у випадку польових культур. Для останніх основним показником результативності є врожай. Зберігати зернові та олійні можна за необхідності роками, і для продукції будь-якої якості знайдеться ринок збуту. Але для плодоовочевої продукції кількість не означає якість, період зберігання не може бути довготривалим, і за несприятливих умов неможливо реалізувати продукцію. Тому українські банки, які ще тільки навчаються працювати з малими та середніми виробниками польових культур, не поспішають вдаватися в тонкощі плодоовочевого сектору.

Успіх залежатиме від зусиль усіх учасників ланцюжка виробництва і реалізації плодоовочевої продукції. Виробникам корисно знайти можливості виробляти продукцію в достатній кількості і підтверджувати якість сертифікатами міжнародного визнання. Для залучення фінансування від будь-якого інвестора, не тільки від банків, — виробникам важливо вміти довести свою здатність ефективно керувати виробництвом, управляти сільськогосподарськими і ринковими ризиками. Кредитори з цікавістю придивляються до цього сектору, справа за малим: розробити стратегію, політику, процедури і фінансові продукти, які б враховували особливості цього бізнесу, а також прийняти методику оцінки і управління ризиками кредитування.

Міжнародні інститути розвитку виконують в Україні проекти технічної допомоги з метою сприяння розвитку плодоовочевого сектору. Зокрема, ФАО і ЄБРР виконують спільний проект «Покращення доступу українського агробізнесу до експортних ринків», MEDA реалізує «Український проект бізнес-розвитку плодоовочівництва», МФК (Група Світового банку) виконує проект «Розвиток аграрного фінансування в Європі та Центральній Азії». Хоча вони мають різні цілі і підходи, спільним для них є те, що вони працюють з виробниками з метою збільшення їхніх знань і рівня підготовки для прибуткового та сталого виробництва і збуту плодоовочевої продукції. Також вони працюють з кредитними установами з метою розгалуження знань, навичок та інструментів для прибуткового та сталого кредитування клієнтів з-поміж виробників плодоовочевої продукції. МФК пропонує інструментарій оцінки ризиків агрокредитування, який дозволяє аналітикам кредитних установ оцінювати ризики кредитування плодоовочевого сектору без спеціальних знань.

Прорив в експортному потенціалі плодоовочевого сектору України може статися тільки  завдяки зусиллям виробників, переробників, експортерів, фінансових організацій та установ.

© Kurkul.com, 2018 р.