Тема дотацій агровиробникам не виходить з порядку дня не лише в Україні. Увесь світ на порозі глобальної продовольчої кризи намагається підтримати виробництво аграрної продукції, зробити власного виробника конкурентоспроможним, розширити ринки збуту, щоб укріпити власні позиції в умовах потенційного зростання ринку.

Але чи існує десь успішна модель дотацій аграріям, яка дійсно виконує поставлені задачі та підвищує ефективність виробництва продуктів харчування? На жаль, ідеальної системи підтримки агросектору не існує. І на це є кілька причин:

1. Різні вихідні умови в окремих країнах: розмір господарств, забезпечення їх технікою, рівень технологій, доступ до ресурсів — в усіх країнах вони різні.
2. Надмірна опіка та значні субсидії можуть демотивувати фермерів, затримувати впровадження нових технологій — навіщо щось змінювати, якщо й так все добре?
3. Складнощі справедливого розподілу дотацій — майже в кожній країні є нарікання на те, що якісь групи виробників отримують більше субсидій, ніж інші.
4. Функціонування справедливої, складної та багатовекторної системи підтримки часто потребує використання значних ресурсів на забезпечення роботи самої системи — управління на місцях, контроль за використанням коштів, дослідження ефективності тощо вимагають значних витрат.
5. Нестабільність світових ринків — система дотацій, ефективна минулого року, може не працювати в поточних умовах через зміну ринкової кон’юктури.
6. Ці та інші причини змушують кожну країну вдаватись до «ручного» коригування системи дотацій та постійного її вдосконалення.

Читайте  Про агродотації з перших вуст: досвід фермерів Черкащини

Види підтримки агровиробників

Методи підтримки аграріїв бувають різними і зазвичай діють в комплексі. До них можна віднести і прямі асигнування виробникам відповідно до вирощеного врожаю, потужності виробництва чи земельного банку. Сюди також включають, наприклад, субсидії на кожну голову сільськогосподарських тварин.

Може виражатись допомога і у вигляді певних податкових пільг, зниження мит на сировину та продукцію, компенсацій за послуги сільськогосподарських служб і органів тощо. Також до непрямої підтримки відносять розвиток механізмів компенсацій та агрострахування, наукових та керівних інституцій тощо.

Регулювання цін

Уряди мають багато інструментів для регулювання цін на певні категорії товарів всередині країни: як встановленням митних тарифів, так і нетарифними засобами.

Встановленням жорстких тарифів на розмитнення продукції з країн-конкурентів або пільговими ставками на імпортні засоби виробництва країна може формувати внутрішній ринок, створюючи більш зручне середовище для свого виробника.

Ще одним інструментом часто стає затвердження специфічних вимог до імпортованої продукції, які не можуть виконати основні конкуренти без значних затрат. Згадайте нещодавню вимогу Індонезії обробляти зерно з України високими температурами. Такі торговельні бар’єри можуть суттєво скоротити конкурентний тиск на власного виробника або надати преференції обраному імпортеру.

Але не завжди політика регулювання ринку штучними методами обертається на краще для агросектору. Ослаблення конкуренції може призводити до уповільнення темпів впровадження технологій, зниження ефективності виробництва, появи залежності виробництва від цінової політики уряду. Тому такий вид допомоги часто перетворюється в непродуктивні бюджетні витрати, що не сприяють зміцненню економіки та достатку фермерів.

Доплата на окремі види продукції

Зараз у світі прямими дотаціями найбільше підтримуються виробництво рису, бавовни, цукру, ріпаку, кукурудзти, пшениці, молока, яловичини, баранини тощо.

Проте лише вирощування ріпаку, пшениці та бавовни за останні роки почало підтримуватись у світі більше, тоді як виробництво інших видів продукції отримує все менше субсидій.

Найбільшим падінням підтримки відзначились молочний та цукровий сектори, а також виробництво баранини.

Наприклад, Австралія завершила остаточні кроки з ліквідації регулювання свого молочного сектору шляхом вилучення всіх інших механізмів підтримки ціни. Швейцарія також скасувала систему квотування молока у 2009 році. Система квотування молока в Європейському Союзі закінчилася в 2015 році. До інших країн, які суттєво змінюють підтримку молочних продуктів, відносяться США, де завершилась підтримка цін та експортних субсидій на користь більшого фінансування програм страхування.

Причиною скорочення прямої секторальної підтримки у світі стає низька рентабельність цих витрат та відірваність їх від реальної ринкової ситуації, що може призводити до незбалансованості виробництва в регіонах, надмірної переваги певних культур у виробничій структурі тощо.

Розвиток страхування

Ще один важливий вид державної підтримки, яку уряд може надавати вітчизняним виробникам — це розвиток інструментів страхування. Управління ризиками надзвичайно важливе для фермерів, особливо за умови змін клімату, коли що не рік, то посуха чи градобій. Часто уже одного цього інструменту достатньо, аби фермери почувалися впевненіше і могли дивитись у майбутнє з оптимізмом.

У цілому, допомога виробникам у більш ефективному управлінні ризиками є ключовою політичною метою для ряду країн. Зокрема, у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) було розроблено трирівневу систему оцінки ризиків, що допомагає правильно оцінити потреби агросектору у інструментах страхування.

До першого рівня відносять т.з. нормальні ризики, які не відрізняються від звичайних бізнес-ризиків у будь-якій галузі. З ними фермер повинен вміти справлятись самостійно.

Другий рівень включає більш високий рівень ризиків, які можуть вимагати залучення страхових компаній. До третього рівня відносять катастрофічні ризики, коли увесь сектор опиняється у скрутному становищі та потребує негайного втручання з боку держави.

Проведення реформ

До системи підтримки можна віднести і оптимізацію сільськогосподарського виробництва за рахунок загальної реформи управління та інституцій. Краще забезпечення інформацією, ефективне консультування, актуальні дослідження та наукові розробки стають більш доступними для фермерів, тому реформи теж можна назвати видом підтримки аграріїв.

Щоправда, реалізація кардинальних змін є доволі ризикованою справою і потребує всебічного розгляду, оцінки наслідків та післядії, залучення до процесу реформування представників громадськості і пов’язаних галузей та інституцій.

На жаль, анонсовані інституційні зміни в аграрній сфері України так і залишились аносами, а жоден з урядів не взяв на себе відповідальності за доведення до завершення хоча б однієї з реформ.

Яскравий приклад — питання мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення, який не можна зняти без напрацювання відповідного ситуації механізму продажу, ринкових обмежень та законодавчої бази.

Читайте  Фермери про агродотації без купюр

Останні тенденції у держпідтримці аграріїв у світі

Глобальна економічна криза останніх років наклала відбиток на агрополітику різних країн. Одні почали витрачати більше для захисту виробників сільгосппродукції, інші держави вирішили оптимізувати витрати, скоротивши неефективні, на їх думку, програми та започаткувавши нові.

Китай

У країні реорганізували систему закупівлі та зберігання кукурудзи, закінчивши політику підтримки цін на продукцію, що дає можливість ринку та попиту визначати ціни. Тут поступово почали запроваджувати прямі виплати фермерам. Схема єдиних платежів, субсидії для підтримки та захисту сільського господарства, які були запроваджені на пілотній основі у 2015 році в окремих провінціях, поширились на всю країну.

Європейський Союз

Було прийнято низку виняткових заходів у відповідь на зміну ринкових умов в молочному виробництві, свинарстві, плодо-овочевому секторі. Але в той же час ЄС декларує політику скорочення витрат на прямі дотації сільгоспвиробникам протягом найближчих років.

Канада

Переглядає свою сільськогосподарську політику Growing Forward 2, яка закінчується у 2018 році, та запроваджує нову аграрну політику (NPF).

Шість пріоритетних напрямків NPF:

• ринки та торгівля;
• наука, дослідження та інновації;
• управління ризиками;
• екологічна стійкість та зміни клімату;
• сільське господарство та створення продукції з доданою вартістю;
• суспільна довіра.

Колумбія

Знизила ввізне мито на імпорт добрив та пестицидів до нуля. Також уряд скасував мита на соєві боби, сочевицю, часник та пальмову олію. Існує пропозиція скасувати ввізне мито на сільськогосподарську техніку та обладнання на два роки з можливістю продовження. Водночас країна зменшує бюджетні асигнування на аграрний сектор на 40%, через збільшення податкових обмежень, з якими стикається уряд.

За кількома програмами зменшили витрати, інші було скасовано зовсім, однак створено і 13 нових програм. Більше половини їх спрямовано на загальні послуги для агросектору. Також тут приділили значну увагу інституційним реформам і створили три нові агенції для виконання функцій, пов'язаних з розвитком сільських територій і земельними питаннями: Національне земельне агентство (Agencia Nacional de Tierras, ANT); Агентство сільського розвитку (Agencia de Desarrollo Rural, ADR) та Агентство реконструкції територій (Agencia de Renovación de Territorio, АРТ).

Ісландія

Здійснює підтримку садівництва, м'ясо-молочного виробництва та вівчарства. Ключові зміни стосуються саме молочного сектору та вівчарства. Це поступове скасування системи квотування молока та зменшення підтримки молочарів і вівчарів дотаціями. Натомість більше уваги приділяють заходам, що дозволяють підвищити якість продукції та її контроль.
Ізраїль змінює програму підтримки виробників м'яса з непрямої підтримки за допомогою тарифних квот на систему адресних виплат, яка буде поступово впроваджуватися до 2020 року.

Японія

Оголосила політику підвищення конкурентоспроможності сільського господарства країни, яка включатиме скорочення витрат на ресурси для аграрного сектору та реформу їх розподілу. Недавно влада також повідомила про нову схему страхування доходів в агросекторі.

Казахстан

Ліквідував низку субсидій у 2017 році, зокрема: виплати на вирощування пріоритетних сільськогосподарських культур; субсидію на експертизу якості бавовни; субсидії на посадку та забезпечення садів, ягідних насаджень та виноградників, закупівлю інкубаційних яєць, продаж племінних телят, кредитні гарантії та страхові виплати; пільгові інвестиційні кредити.

Філіппіни

Скасували кількісні обмеження на імпорт рису в середині 2017 року і замінили їх системою тарифів, відповідно до угоди країни з СОТ. Також тут скасували для фермерів платежі до іригаційної служби, що проектує та обслуговує системи зрошення.
В'єтнам зняв колишні обмеження для тих, хто бажає стати експортером рису.

Бразилія

Збільшила регіональні мінімальні гарантовані ціни на агропродукцію, в основному, через з високу інфляцію. Додатково держава збільшила фінансування субсидій на страхування сільськогосподарських посівів, а також покращила інформаційну базу, щоб більш ефективно впроваджувати схему страхування.

Корея

Анонсує доповнення планів по балансуванню попиту і пропозиції на рис до 2019 року. Методи політики, спрямовані на зменшення площі рисових чеків, заохочення до диверсифікації посівів та використання високоякісного насіння. Проводяться також заходи щодо розширення внутрішнього споживання рису, в тому числі і у якості кормів, зокрема у рибному господарстві. Ще країна планує зменшити використання пестицидів та хімічних добрив, стимулюючи виробників органічної продукції. Додатково Корея запровадила п'ятирічний (2016-2020 рр.) план розширенню ринку екологічно чистих сільськогосподарських продуктів.

Мексика

Оголосила про збільшення підтримки виробників, враховуючи підвищення цін на засоби виробництва. У 2017 році розпочалось повернення коштів фермерам за спеціальним податком на дизельне паливо, додатковим стимулом для фермерів стала система виплат на гектар, названа PROAGRO. Водночас, уряд підписав міжвідомчу угоду про збереження лісової території та обмеження розширення сільськогосподарських угідь.

Норвегія

Спрямовує кошти на підтримку програми інвестицій та розвитку на і дотації за пасовищних тварин з 2017 р. Уряд також планує реформувати сільськогосподарську політику, і в парламенті обговорюється нова «Біла книга». Основні її елементи включають скорочення та спрощення програм підтримки, хоча загальна система регулювання ринку буде продовжуватися.

Туреччина

Повідомила про реформу програми підтримки. Тепер дотації будуть виплачуватись, відповідно до виробничих площ окремих культур. Диференційованими ставками дотацій на різні види продукції в різних регіонах, уряд прагне пристосувати схему виробництва продукції рослинництва до екологічних умов, а також збільшити виробництво імпортованих культур, одночасно зменшивши надлишкову пропозицію по деяких інших культурах. З 2017 року держава розширює охоплення сільськогосподарським страхуванням, щоб збільшити виробництво продукції тваринництва.

Австралія

Запровадила програму управління ринками, яка спрямована на інформаційну підтримку та компенсації фермерам для впровадження комплексних фінансових продуктів. Зокрема виробникам пропонується фермерам одноразова знижка на витрати, пов'язані з отриманням незалежної та професійної консультації при поданні заявки на нові страхові поліси.

Коста-Ріка

Здійснила реформи з метою покращення координації між державними установами, у тому числі для покращення зв'язку з головною агенцією досліджень та розробок Міністерства сільського господарства та тваринництва. Реформа покращила координацію між Національною фітосанітарною службою (МФЕ), Міністерством торгівлі (COMEX) та митницею. Коста-Ріка також спростила процеси імпорту, особливо при реєстрації сільськогосподарських ресурсів, таких як агрохімія.

Південно-Африканська Республіка (ПАР)

Внесла зміни до законодавства, що дозволяють провести перерозподіл землі, зокрема примусово купувати землю у державних інтересах. Також уряд змінив витрати за деякими програмами, спрямувавши більше коштів на водопостачання, забезпечення худоби кормами та їх транспортування для пом'якшення наслідків суворих послідовних посух у 2014 та 2015 роках.

Російська Федерація (РФ)

Створила нову підпрограму щодо покращення експорту в рамках своєї нинішньої Державної програми розвитку сільського господарства на 2013-20 рр. Також РФ продовжила заборону на імпорт агропродуктів з Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, Канади, Австралії, Норвегії та низки інших країн.

Чилі

Внесла зміни до програми надання фермерам послуг зі зрошення Національною іригаційною комісією (CNR). Нова програма забезпечує особливу підтримку малих фермерів та корінних народів через спеціальні інструменти, які допоможуть їм адаптуватися до наслідків зміни клімату. У рамках плану також здійснюється сприяння екологічно чистому сільському господарству

Сприяння міжнародній торгівлі

Створення умов для збуту вирощеної продукції та безперешкодного отримання аграріями матеріально-технічних засобів — це ще один вид підтримки, який здійснюється урядами держав. З одного боку, відкритий ринок є жорстким та ніколи не робить поблажок «новачкам». Відкриття кордонів є вигідним для держав, що надають широку комплексну підтримку власного виробника, адже тоді усі дотації, субсидії та інші витрати уряду стають конкурентною перевагою національного виробника та монетизуються за рахунок надходжень від експорту продукції.

Але іноді угоди про вільну торгівлю призупиняються або скасовуються через неможливість національного виробника змагатись із конкурентами з інших країн. Це теж спосіб підтримки агробізнесу, який застосовується при надмірній перевазі однієї сторони у двосторонніх відносинах.

• США вийшли з угоди Trans-Pacific Partnership (ТРР) для створення регіонального торговельного блоку з 11 іншими країнами.
• Канада та Європейський Союз підписали Всеохоплюючу угоду про економічну та торговельну діяльність, яка передбачає покращення доступу до сільськогосподарської продукції шляхом скасування тарифів на більшість сільськогосподарських товарів та встановлення квот і тарифів для інших.
• Канада та Україна теж підписали Угоду про вільну торгівлю між країнами з метою усунення тарифів на переважну більшість двосторонніх торгів, включаючи сільське господарство.
• Угода між Європейським Союзом та Україною щодо глибокої і всеосяжної зони вільної торгівлі теж почала діяти у повному обсязі на початку 2016 року.

• Казахстан і Російська Федерація як учасники Договору про Євразійський економічний союз (ЄАЕС) ратифікували Угоду про вільну торгівлю із В'єтнамом.

А що ж в Україні?

Державна підтримка агросектору в Україні також складається не з однієї програми. До концепції державних субсидій аграріям входять як прямі виплати, так і податкові преференції та непряма допомога, на зразок забезпечення функціонування Держпродспоживслужби, Держгеокадастру, мережі науково-дослідних установ та інших інституцій.

Донедавна основною статтею підтримки аграріїв були податкові пільги від так званого єдиного податку 4-ї групи та спеціального режиму оподаткування ПДВ для сільськогосподарських підприємств. Спецрежим ПДВ був повністю скасований з 2017 року, проте єдиний податок продовжує діяти і надавати щорічно близько 4 млрд грн додаткової підтримки для аграріїв.

Як змінилась структура держпідтримки аграріїв за останні 20 років добре видно на діаграмі, складеній biz.nv.ua на основі даних таблиць PSE OECP та Держбюджетів 2018 і 2019 років.

Як бачимо, відміна спецрежиму ПДВ у 2017 році суттєво вдарила по кишені аграріїв. Впровадження системи прямих дотацій за різними програмами не дозволило навіть повернутись на рівень 2014-15 років, а з урахуванням девальвації національної валюти та здорожчання основних засобів виробництва, можна сказати, що реальна підтримка аграріїв в Україні скоротилась у кілька разів.

Більше того, Україна — чи не єдина країна світу, де фермери сплачують податків більше, ніж отримують допомоги від держави. І ця ситуація не виникла в один момент — вона існує вже понад 20 років. Складається враження, що уряду України агробізнес потрібен лише для того, щоб його «доїти», а не для вирішення питань продовольчої і економічної безпеки.

Та ж OECP у 2017 році опублікувала дані дослідження під назвою «Оцінка підтримки виробників та споживачів». У дослідженні було опрацьовано статистику підтримки агросектору урядами 52 країн за понад 20 років. Результати вражають.

Серед країн, чиї показники винесені у діаграму, лише Україна та В’єтнам, після вирахування усіх податків, сплачених фермерами, залишаються з від’ємним відсотком показників підтримки. І з 1995 року ситуація лише погіршилась.

Різниця між податками, сплаченими українським агробізнесом, та отриманими субсидіями складає понад 2,6% ВВП! Не на користь виробників, звісно. І це в той час, коли агросектор формує 14% ВВП країни та 40% валютної виручки. Для порівняння, агросектор Індонезії отримує «в чистому вигляді» після вирахування податків 4% ВВП країни. В Китаї цей показник становить 2,4% ВВП, У Росії — 0,9% ВВП, У Казахстані — 0,8% ВВП, у США — 0,5% ВВП.

Це підтверджують і українські агровиробники.

«Якщо ми говоримо конкретно про спеціалізоване м'ясне скотарство, то з одного боку, ми отримуємо дотацію, а з іншого боку, ми платимо експортне мито — 10% від ціни. Якщо взяти річний обсяг поголів'я, яке йде на експорт, ми, грубо кажучи, більше платимо, ніж отримуємо», — зазначив зокрема Юрій Гудзь, керівник напрямку тваринництва агрогрупи «Агрейн».

Тенденція до скорочення витрат на сільське господарство за останні 20 років прослідковується на діаграмі в більшості країн, окрім Китаю, Індонезії, Бразилії та Коста-Ріки, де відносні розміри дотацій лише зросли. Проте Україна тут пішла далі всіх, не тільки скоротивши розмір підтримки, а й обклавши бізнес такими податками, яких немає ніде у світі.

Крім того, на думку Юрія Гудзя, одним з недоліків нинішньої системи дотування аграріїв є постійна зміна формул їх розрахунку.

«Майже щороку змінюються формули, підходи, методики. Років 10 тому була дотація за проданий кілограм. Потім за збережену голову. Потім ПДВ повертали. Потім нічого не повертали. Далі знову за голову. Тобто кожен рік щось нове. Дайте хоча б на якийсь період — на 3-5 років відпрацювати, подивитися. А у нас запустили один рік, на інший рік вже нове», — додав Гудзь.

Тому, можна скільки завгодно говорити про дотації, що не працюють та реформи, які не завершені, але доки в Україні тривають суперечки, у світі відбуваються цілеспрямовані зміни підходів до підтримки виробників агропродукції. І головне, чого не вистачає нашим урядовцям - бачення цілісної моделі розвитку агросектору, під яку можна обрати будь-які з доступних інструментів.

© Микола Сирота, Kurkul.com, 2018.