Нішеві культури є не лише в овочівництві чи ягідництві, нішевими можуть бути й зернові, навіть певні тваринницькі напрями. Лохина, спаржа, брюссельська капуста, імбир, горіх пекан — це те, що дозволяє невеликим і малим фермерським господарствам завоювати своє місце під сонцем. У цьому матеріалі розглянемо найперспективніші нішеві культури в овочівництві та садівництві, на які варто звернути увагу.

Імбир

Імбир в Україну завозять із різних країн у різній формі — сушений, порошковий, свіжий корінь, маринований. Та виявляється, він у нас також дуже гарно росте на Одещині, на півдні Херсону, Миколаївщині, Запоріжжі. Він любить легкий ґрунт і йому потрібний досить тривалий період вегетації, понад 120 днів. Щоб вирощувати його, наприклад, у Вінниці, необхідно в теплиці ділити клубні там, де є пагін, і садити в землю вже в лютому — на початку березня, щоб до 20-х чисел травня можна було вигнати стрілку 20 см і висаджувати її в ґрунт. Імбир любить, щоб було багато вологи і світла.

Вирощуючи його, у вас практично не буде конкурентів, а ціна на нього досить приваблива — 70-100 грн/кг. Врожайність непогана, рослини невибагливі, практично не мають шкідників та хвороб. Якщо є ґрунти, які заливає, або пісок, на якому нічого не хоче рости — для імбиру це не проблема, головне, щоб було світло і вода.

Посадковий матеріал можна шукати на базарі або в будь-якому супермаркеті. Бажано не в морозні дні, шукаєте, де більше кореневищ із максимальною кількістю живих паростків. Такий імбир можна брати й садити.

Труднощі при вирощуванні:

• вивчення технології. Пошук оптимального варіанту вирощування займе 2 або 3 сезони;
• пошук клієнтів для збуту. З одного боку, його ні в кого немає, але з іншого — хто його купує? Варто спочатку виростити його для себе, а тоді вже пропонувати тим людям, які у вас уже беруть інші овочі чи фрукти;
• тривалий період вирощування;
• пошук якісного посадкового матеріалу. У переліках виробників насіння його немає. Відповідно, дізнатися на початках чітку назву сорту буде важко.

Лохина

Ще одна перспективна, урожайна й гарна культура — лохина. Для українців вона давно вже не нова, кількість фермерів, що вирощують лохину, зростає з кожним роком, площі також збільшуються.

Взагалі прослідковується цікава тенденція. Якщо ми беремо нішеві культури, не притаманні регіону, перші роки, коли вони тільки набирають обертів і популярності в будь-якій країні, то практично не мають хвороб та шкідників. Але поступово місцеві шкідники куштують нову культуру, пробують її, після чого вона посідає своє місце в раціоні шкідників.Так само пристосовуються гризуни, комахи і птахи. З часом це ж відбувається і з хворобами.

Читайте також: Нішеві ягідні культури на півдні України

Забігаючи наперед, як приклад можна навести спаржу. У неї практично немає хвороб і шкідників у нашому регіоні. Але пройде кілька років, і прийдуть шкідники. Якщо не дотримуватися правильних схем догляду за спаржею, очистки полів від рослинних рештків, то прийдуть із часом і хвороби. Що стосується лохини, то тут уже є і шкідники, і хвороби.

Сьогодні рівень конкуренції на українському ринку лохини невеликий і ціна тримається високою весь сезон, поки ця ягода є — це 1,5-2 місяці. Ринок лохини зараз високо інвестиційний, але до вирощування цієї культури треба ставитися відповідально. Необхідне мульчування, окреме підживлення. Лохина любить, щоб був кислий ґрунт, крапельне зрошення з підкисленою водою.

Це багаторічна культура, яка може рости на одному місці до 40 років. Раз посадили — і вона плодоносить.

Інвестиції €15 тис/га. У середньому саме стільки потрібно на 1 га. Якісний саджанець дворічки коштує орієнтовно 50 грн. На 1 га потрібно до 3,4 тис. саджанців. Також потрібен кислий ґрунт. На Закарпатті є такі ґрунти, на Житомирщині, Чернігівщині можна садити, в кого піщані ґрунти, там теж здебільшого кисла реакція. Є вже перевірені, гарні, промислові сорти, які вирощені в Україні, не говорячи вже про голландських, польських та інших постачальників. Сорти є як ранні, так і пізні. Ягода може йти на переробку, заморозку, сушку.

Труднощі при вирощуванні:

• кислі ґрунти;
• пошук якісного посадкового матеріалу;
• вивчення технології вирощування;
• пошук ринку збуту.

Спаржа

Спаржа — дуже цікавий овоч. Сьогодні в Україні на неї досить відчутно росте попит. Можна вирощувати як білі пагони, так і зелену та навіть червону спаржу. В Україні користується попитом поки що зелена та біла в співвідношенні 70/30 на користь зеленої. Урожайність — 7-20 т/га. Реальна врожайність в Україні за умови хорошої агротехніки — 10-12 т/га, в іншому випадку варто орієнтуватися на врожай 4,5 т/га. Але й це дуже гарний показник, зважаючи на вартість за 1 кг. На одному місці вона росте 10-15 років від року посадки.

Технологія вирощування. Садять спаржу у квітні. У південних областях можна й  у березні, як тільки розмерзне земля. Морозів спаржа не боїться. Дехто практикує висаджувати спаржу навіть восени — така практика теж має право на життя, слід тільки зважати на глибину посадки.

Усі промислові плантації закладають з посадкового матеріалу. Попри суттєві інвестиції на один га, спаржа за 2–3 роки себе окупить і дасть заробляти. Це можна назвати швидкою допомогою для фермерів. Навіть при 10-15 сотках — це вже будуть відчутні кошти. Вартість самого лише посадкового матеріалу на 1 га залежно від схеми посадки — від $10-12 тис. Це за різними схемами посадки від 17 до 22 тис рослин на га. Якщо ґрунт важкий — доведеться мульчувати, можна й тирсою, щоб у рослини легше пробивалися пагони на поверхню та не деформувалися. Якщо вирощувати на гребені — має бути або торф, супіски, або піски, тоді спаржу легко дістати і вона буде мати гарний товарний вигляд.

Можна також вирощувати на гребенях, які сформовані із субстрату для вирощування грибів. Там поживних речовин вистачає й це буде чудовий субстрат.

Висаджується спаржа вручну. В інтернеті можна знайти чимало схем посадки. Викопується траншея в яку обережно викладаються рослини. Міжряддя слід робити не менше 1,5 м. Відстань між рослинами в рядку повинна бути 30–35 см. У європі практикують на 1 м. п. від 3 до 5 рослин.

Читайте також: Математика агробізнесу: вирощування спаржі

Вологість і кислотність. Спаржа спокійно переносить посуху, та все ж любить полив. Але все залежить від кореневої системи. Дехто спаржу не збирає упродовж двох років, тому що перші три роки важливо розігнати кореневу систему. Вона розростається на 70–80 % від оптимального розміру, після чого її ріст сповільнюється. Така коренева система має достатньо цукру, достатньо вологи й далі росте сама, навіть якщо не має змоги поливати. Та все ж поливом краще не нехтувати. Внесення добрив — як органічних так і мінеральних треба також робити під оранку перед закладкою плантації, тому що по листу це робити не дуже просто.

Що стосується реманенту — його потроху завозять із Польщі, Данії, Німеччини, Голландії. Поступово цей ринок з’явиться і в Україні. При бажанні, елементарні інструменти такі, як ножі для зрізання спаржі, можна зробити самому.

Коли вам продають спаржу, варто запитати який відсоток клітковини, тому що спаржа рослина дводонна й має «хлопчиків і дівчаток». Тому необхідно знати, яка чистота сорту, щоб були тільки «чоловічі» рослини. У «жіночих» самосів буде забирати в рослини їжу, воду і світло й це не дуже приємно й не дуже зручно. Варто орієнтуватися на гібриди, там може бути максимум 3-5 % жіночих рослин. Площі під спаржею в Україні зараз — 125-130 га. Це від 5-10 соток і до кількох га. Найбільші виробники в Україні мають 7-12 га. Хоча 130 га це не так багато, варто пам’ятати, що 5 років тому площі під спаржею в Україні взагалі були на рівні 35-40 га. Тобто щороку приріст посівних площ становить орієнтовно 30-50 %.

Зберігання. Спаржа при зберіганні та очистці потребує багато води. Її зберігають замочуючи в охолодженій воді. Спаржа може постояти 2–3 дні в контейнерах із водою в яких буде температура від 1 до 4 °C. Зберігається спаржа в простих холодильниках. Це може бути звичайне сховище з температурою до 10°C, де вона буде зберігатися в прохолодній воді. Перевозять її також у рефрижераторах.

В Україні залишилися старі, радянські ГОСТи, згідно з якими, спаржа може зберігатися 21 день.Та це залежить від правильної її підготовки та охолодження. Проте, як правило, вона довго на полицях не лежить — скуповують усю, не дивлячись на ціну.

Збут

Загалом, з пошуком клієнтів проблем не має бути, тому що спаржу хочуть усі. Та варто пам’ятати, що рівень споживання в Україні на рівні 10 % від можливого потенціалу. Це ж стосується і фермерів, що вирощують цю культуру. Спаржу сьогодні хочуть і ресторани й переробка, як заморожену так свіжу. Доцільності в експорті наразі немає, оскільки ціна на спаржу в нас може бути навіть вища, ні жу Європі. Один із найбільших виробників спаржі в Україні з Черкас постачав у київське Сільпо спаржу при мінімальній партії 500 кг. Поки формується партія спаржа зберігається 3-4 дні. Ще два тижні вона має право зберігатися на полицях супермаркету.

Але розмір партії залежить від посадкових площ та від покупця. За умови що на 1 га орієнтовно 17-22 тис рослин, на 10 сотках виходить 2200 рослин і на сотці — 170-220 рослин. Якщо посадити 5-10 соток — це буде вже площа з якої можна буде зібрати певний врожай і йти з ним на свіжий ринок.

Труднощі при вирощуванні:

• вивчення технології вирощування;
• пошук клієнтів для збуту;
• перший урожай на 2–3 рік вирощування;
• багато ручної праці;
• короткий період зберігання зібраної продукції.

Брюссельська капуста має, здавалося б, невеликий рівень споживання в Україні. Проте у великих містах у супермаркетах попит на неї є. Тому деякі фермери її вирощують.

Подібна ситуація була з брокколі, років 20 тому ніхто в нас не знав, що це за овоч і що з ним робити. Тепер усі звикли, зрозуміли, що це корисно й потрібно. Те ж чекає й на брюссельську капусту. Сьогодні є можливість придбати насіння цієї культури різних виробників, які надають свої рекомендації щодо технологій вирощування.

Основні плюси:

• висока вартість;
• простота вирощування;
• висока врожайність (до 60т/га);
• мала кількість конкурентів;
• відсутність сезонності в ціні;
• морозостійкість;
• тривалий період зберігання.

Інші нішеві культури

Ще одна культура, яка також набирає популярності в Україні — батат, або картопля без колорадського жука, солодка картопля. Він буває більш урожайний, менш урожайний, з білою м’якоттю з жовтою, з фіолетовою. У супермаркетах це досить популярний продукт. Та є труднощі зі зберіганням врожаю. Плоди швидко починають проростати, боротися з цим можна посипаючи їх піском. Розсада береться не із самих картоплин, а з пагонів які з них рясно проростають.

Ще одна цікава культура — цукрова кукурудза. Вона буває біла й жовта, до такої в Україні вже всі звикли, але є ще фіолетова. Цю культуру можна вирощувати фермерам у два-три етапи як на Півдні України так на Заході. Одне з найбільших господарств, яке вирощує солодку кукурудзу знаходиться на Волині. Окрім свіжого ринку, така кукурудза часто йде на заморозку. Заморожені качани можна побачити на заправках. Це новий та цікавий продукт, на який є попит.

Труднощі при вирощуванні:

• швидка зміна ціни на продукцію;
• сезонне споживання;
• певні складнощі з прибиранням рослинних решток.

Цікаві нішеві культури часто з’являються не в результаті попиту, а через зміну кліматичних умов. Останнім часом, фермери почали задумуватися над такою культурою, як озимий горох. Він має гарну продуктивність і можна не перейматися, встигне чи не встигне він вкорінитися весною. Ще одна культура — озимий соняшник. З’явилися вже сорти, які також сіють з осені. Особливо актуально для тих, у кого немає зрошення та не вистачає вологи.

Варто згадати також і вирощування гарбуза на насіння. Попит на насіння також росте й люди його вирощують. Дніпропетровщина вже більш-ніж 7 років вирощує коріандр на промислових площах. До жимолості в Україні теж поступово звикають. Так, на Вінниччині після буму на лохину пішов бум саме на жимолость. Ця культура має досить гарну перспективу.

Читайте також: Півмільйона з гектара: корисна і прибуткова обліпиха

У Кам’янці-Дніпровській почали вирощувати в теплицях інжир. Ця ягода теж має досить високу ціну та невибаглива до вирощування. З шкідників можна згадати попелицю, проте, з нею не так складно боротися.

Переваги вирощування:

• висока ціна;
• відсутня конкуренція;
• відсутність шкідників і хвороб.

Інжир — це дієтична культура, яку купують як для дітей так і для себе. І вирощувати його нескладно.

В Україні також вирощують ківі. Є різні аматорські сорти, є вже сорти які навіть зареєстровані. Генріх Стартом з Ужгорода має свій морозостійкий сорт ківі, який вирощує на своїй плантації, та продає в торгові мережі. Також продає саджанці. За його словами, по смакових якостях ягода практично не відрізняється від ківі закордонного походження.

Горіхи

Горішки сьогодні можна садити будь-які. Де волоський не росте та вимерзає, можна садити фундук. Є горіх пекан, біологія в нього практично так ж, як і в волоського горіха, але ціна набагато цікавіша. Якщо наш горіх лущений коштує 150 грн/кг, то цей горішок не лущений коштує від 250-400 грн/кг. На Дніпропетровщині та на півдні України вже є невеликі промислові плантації. Сьогодні є дуже багато різноманітних саджанців пекану в різних цінових категоріях. Вирощувати його можна і з насіння. Якщо без микорізу, без поливу та без правильного внесення добрив, то пекан буде плодоносити на 7-10 рік. За умови правильного догляду на 4-5 рік можна отримати вже перший урожай. При виборі ущільнюючих культур слід зважати на те, щоб їм було комфортно рости біля горіхів і щоб вони давали можливість техніці робити обробіток і саду й цієї культури.

Дехто замислюється про посадку чорного волоського горіху. Та не для горіхів, а для деревини. Вона теж дуже цінується та використовується для оздоблення салонів дорогих дорогих марок автомобілів.

Гриби

Ще один цікавий напрямок — гриби. Можна вирощувати глива, шампіньйони, трюфель. Є різні сорти й підвиди трюфелю — білий і чорний, червоний, оленячий. Чорний трюфель росте на певних видах дуба, фундуку, на медвежому горісі та ліщині. Білий трюфель також може рости на дубах, у хвойних лісах, американці вирощують також на тополі, винограді. Трюфель покращує живлення рослини вростаючи в кореневу систему й мікоризує її. Ту ж спаржу можна замікоризувати цим грибом, що дозволить підняти врожайність.

Переваги вирощування:

• легкий збут товару;
• вихід на європейський ринок;
• висока ціна реалізації;
• тривалий період використання плантації.

Слід згадати також про вирощування равликів. Хто займається ягідництвом, овочівництвом той завжди має відходи у вигляді листочків, корінців, підгнивших фруктів тощо. Равлики все це із задоволенням з’їдять. Ціна равликів на сьогодні оптом до 25 грн. Здебільшого їх купують і переправляють у Румунію й Польщу, а звідти вже вони приходять у якості напівфабрикатів по €3-4/кг.

Щодо птахівництва — на Закарпатті є господарства, що вирощують фазанів. Щоб не бити птицю в природному середовищі — є можливість скуштувати окультурену дичину, яка буде ніжніша і смачніша, і на додачу не буде шкоди природі.

Якщо говорити про переробку — то тут у нас є чорний часник. Насправді це спеціальна технологія переробки — його ферментують. Також слід згадати про аква культури. Хоча тут треба мати відповідні заощадження. Аквапоніка теж цікавий напрямок.

Сьогодні в Україні просто треба стирати стереотипи й не забувати, що можна вирощувати й робити те, що роблять у Європі чи в інших країнах. Можна робити український хамон, український пармезан — було б бажання. Обирати тільки вам.

Інші матеріали на основі вебінарів UHBDP читайте тут.

 

Володимир Білко

За матеріалами сайту uhbdp.org, Kurkul.com, 2019 р.