На Одещині зараз висаджують найбільшу в Європі плантацію шипшини — до кінця березня вона сягне 90 га. Павло Тулба, директор Першого інвестиційного кооперативу «Горіх Причорномор’я» в селі Троїцьке на Одещині, став першим товарним виробником цих ягід в країні.

Основна ідея — диверсифікувати ризики при вирощуванні волоських горіхів і завантажити обладнання для їхньої переробки ягодами шипшини. Для кооперації Павло Тулба шукає партнерів, які на своїх площах вирощуватимуть кущі, а потім будуть привозити врожай на переробку.

Запустили лінію переробки

«Шукаємо партнерів, яким продаємо посадковий матеріал, приїжджаємо і висаджуємо їм «під ключ». Продали партнерам і засадили 40 гектарів. Вони будуть доглядати кущі і везти урожай нам на переробку. І собі висаджуємо на двох ділянках приблизно 80 га. Закінчимо посадку до кінця березня — початку квітня», — говорить Павло Тулба.

За його словами, у Європі є менші плантації шипшини. В Данії така на 60 га, а ягоди продають в Австралію. У Болгарії вирощують шипшину для виробництва ароматичних олій із цвіту.

«Цього року наша плантація стала найбільшою в Європі. Також маємо плантацію на 10 га, якій вже чотири роки. Торік із цієї ділянки зібрали 2 тонни ягід — в середньому 1–1,5 кг з куща. Цей урожай ми не продавали, а використали для обкатки обладнання. Шипшина починає плодоносити на 3–4 рік, а на 5–6 рік можливо збирати 4 кг з куща. У російській науковій літературі описано, що протягом 40 років спостереження шипшина продовжувала рости і плодоносити», — зазначає П. Тулба.

Додає, що піарить тему вирощування шипшини, щоб знайти партнерів. Вважає себе поки єдиним товарним виробником у цій ніші. Але зауважує, що виробники лохини теж довгий час вважали себе єдиними, поки на ринку не виникло перевиробництво ягід. Бо очевидно, що ні звітності, ні статистики з вирощування ягід не ведеться.

«У нас ліцензований розплідник, працюємо легально, наші обсяги рослин можна побачити. Минулорічний урожай шипшини — 2 тонни — використовуємо для обкатки обладнання. Купили занедбаний консервний завод, зробили реконструкцію і запустили переробку горіхів. Ядро волоського горіха очищаємо, щоб було білим. На цьому самому обладнанні сухі ягоди шипшини розділяємо на фракції: окремо шкірку, окремо насіння», — пояснює.

Насіння використовують для олій, шкірку — для фармацевтичної продукції, чаїв, як вітамінну добавку для продуктів харчування. Щоб видалити волоски, які містяться під шкіркою і є сильним алергеном, їх вибивають потоком повітря в аспераційній машині. Термін роботи дорогого обладнання продовжує переробка шипшини, яку збирають пізніше за горіхи — фактично перед морозами в кінці жовтня.

Попит є, а пропозиції немає

Заморожені цілі ягоди шипшини в 2018 році купували за 25 грн/кг. Із них роблять спиртові настоянки. Наприклад, у Польщі це найкращі ліки від ревматизму.

«У нас є контракт із поляками, за яким ми можемо продавати ягоди по 1 євро за кілограм. Одну машину ягід ніхто не купить. Щоб поляки пригнали свої машини на поле, менше 20 тонн їх не зацікавить», — ділиться планами бізнесмен.

Фірма «Данон», яка випускає вітамінізоване дитяче харчування, закуповує невеликі обсяги шкірки шипшини у Європі. В Україні є чимало підприємств, які виготовляють «Холосас». Для нього використовують шипшину від заготівельників серед населення.

Інший, найбільш поширений варіант збуту, — продаж сухої шипшини як товару (для чаїв, узварів).

«Ми домовились про співпрацю з компанією «Карпати насолоджуйся», яка робить пакетований узвар із шипшини. Якби їм поставляти очищену шкірку, вони із задоволенням її б купували. Але таку в нас ніхто не виробляє. Зараз спілкуємося з великими виробниками чаїв — в Одесі є фабрика «Камелія», яка готова купувати 2–3 тонни шкірки в місяць. Їхня продукція йде на експорт», — каже Павло.

Пояснює, що ринок шипшини важко відстежити навіть у Європі. Статистика показує, що Україна в окремі роки експортувала десятки тисяч тонн дикорослої шипшини. І тут існує проблема, що закупівельна ціна росте через брак робочих рук для збору. Торік заготівельники платили 28 грн за кг.

«На сьогодні шипшина не є сільськогосподарською культурою в Україні, і це проблемно. Зараз ми реєструємо власний сорт, щоб отримати ліцензію на вирощування, і намагаємося через Мінагро визнати шипшину сільгоспкультурою. Це може бути довго і складно», — нарікає бізнесмен.

Для того, щоб конкурувати з кооперативом, треба купити саджанці і закласти маточник. Через чотири роки їх можна живцювати. Після цього треба вкластися в теплиці, щоб виростити саджанці. Після цього висадити їх і ще чотири роки чекати врожаю.

«Ми орієнтуємося на переробку і готові залучати людей до співпраці. Зараз на ринку утворилося вікно, і поки що ринок росте. Всі бачать, що відбувається з черешнею, абрикосом, яблуком — всі культури провалились і коштують копійки», — пояснює своє бачення ніші.

В планах — дійти до однієї тисячі гектарів за допомогою партнерів. Більша цінність — за переробкою і завантаженням потужностей. За умови великого контракту Тулба зможе продавати насіння та шкірку за ціною $5/кг. Якщо він за свої послуги братиме 30 % з цієї суми, це буде вигідно обом сторонам.

«З 1 гектару можна продати ягід на 5 тисяч доларів, якщо кущам 6–7 років. На 1 гектарі росте 6–7 тисяч кущів. Закласти 1 гектар шипшинової плантації дешевше, ніж ягідних культур», — розписує інвестиції у вирощування шипшини.

Оптова ціна саджанця — 15 грн, на гектар це $4 тис. Система крапельного поливу обійдеться у $2 тис, ще стільки — електрика і вода. Разом з огорожею ($4 тис.) інвестиції сягатимуть $10–12 тис. на га. Зі слів Тулби, закласти 1 га лохини коштує від 45 тис., смородини — близько $30 тис.

Для збору врожаю підходить комбайн

На комбайни для збору ягід можна ставити жорсткі щітки, які краще збиратимуть ягоди.

«Для посадки беремо сорти російської селекції: Гейшу (дуже колючий сорт, який затребуваний для огорож), Титан, Глобус. Основна маса — менш колючкові, щоб їх було легше обрізати. Зараз домовляємося з болгарами про європейські сорти, — говорить Тулба. — Після посадки формуємо ряд, обрізаємо під корінь, а за рік кущ відновлюється, як ремонтантна малина. Після цього 6–7 років його не обрізаємо, а лише збираємо урожай».

Шипшина не любить кислий ґрунт, його потрібно гіпсувати. Культура хворіє тими ж хворобами, що й троянди. Від грибків необхідно обробляти мідьвмісними препаратами щонайменше два рази, залежно від опадів та розташування ділянки.

Він додає, що не бачить необхідності вирощувати органіку — премія за органічну шипшину не настільки висока:

«Вартість продукції підвищується приблизно на 30 %, а урожайність падає більше ніж у 2 рази. Органіка цікава, коли ми говоримо про продукт, якого на ринку багато, і треба себе інакше позиціонувати».

© Ольга Максюк, Kurkul.com, 2019 р.