«Населення планети зростає неймовірними темпами, і це загострює без того серйозну проблему сучасності — хронічний голод. Генетично модифіковані культури можуть допомогти подолати цю проблему шляхом збільшення врожайності та стійкості до стресових факторів навколишнього середовища».

Крістофер Джеррі, факультет хімії та хімічної біології Гарвардського університету

«Підприємства, які розробляють та продають ГМО, можуть обіцяти, що вони забезпечать більшу врожайність і вирішать світовий дефіцит продуктів харчування, але .... врожайність ГМ-культур відстає від врожайності не ГМ-культур».

Just Label It, група підтримки органічної промисловості

Короткий огляд проблеми

Одне з найбільш суперечливих питань стосується використання біотехнології для задоволення харчових потреб зростаючого населення Землі. Очікується, що до 2050 року населення становитиме близько 10 мільярдів. За цей же час потреба в продуктах харчування існуючого населення в країнах, що розвиваються, ймовірно збільшиться на 50% і більше. Щоб задовольнити цю потребу й забезпечити харчову безпеку, експерти вважають, що в наступні десятиліття сільськогосподарське виробництво збільшиться вдвічі. Як цього можна досягти?

Аграрії та багато незалежних гуманітарних організацій, таких як Фонд Гейтса та Організація Об’єднаних Націй, стверджують, що ГМО (і незабаром редагування генів) є найважливішими інструментами, які допоможуть фермерам збільшити врожайність, боротися зі шкідниками та адаптуватися до зміни клімату. Критики висміюють цю точку зору, говорячи: «ГМО не потрібні, щоб прогодувати світ». Однак біотехнологи цього ніколи і не стверджували. Критики піддають сумніву науковий консенсус щодо того, що генетично модифіковані культури збільшують врожайність. Вони вважають, що ГМО загрожують суверенітету країн, які розвиваються. Стверджують, що криза нестачі продовольства є міфом, який придумали великі аграрні корпорації, щоб збільшити свої прибутки під виглядом здійснення благородної гуманітарної роботи. Вони переконані, що органічне та агроекологічне землеробство, інвестиції в інфраструктуру для покращення розподілу продуктів можуть адекватно зменшити світовий голод та зростаючі потреби в їжі.

Більшість експертів із сільського господарства зазначають, що такі аргументи є поверховим розумінням проблеми. Світовий голод – це складна проблема. Комплекс інструментів, у тому числі розвиток малих господарств, інтенсивне землеробство, а також збільшення врожайності та стійкості, які забезпечують багато генетично модифікованих культур, повинні бути в арсеналі фермерів. 

Наука і політика 

Починаючи з 1944 року, генетик і дослідник патології рослин Норман Борлоуг очолював ініціативу, названу Кооперативною програмою дослідження та виробництва пшениці. Ініціативі вдалося розробити хворобостійкі сорти пшениці в Мексиці. Дослідження запустило період різкого зростання сільськогосподарського виробництва й отримало назву «зелена революція». Прорив Борлоуга дозволив збільшити виробництво продуктів харчування й уникнути голоду мільярдам людей у Латинській Америці, на Близькому Сході та в Африці.

Прихильники біотехнологій намагаються довести, спираючись на «зелену революцію», що за допомогою ГМО можна збільшити врожайність звичайного органічного сільського господарства на 15-40%, створити нову зелену революцію в Африці та інших країнах, що розвиваються.

Анти-ГМО активісти критикували цей аргумент як частину своєї більш широкої стратегії демонізації біотехнологічного врожаю. «Однією з найбільш афішованих переваг ГМО є те, що без них ніяк не прогодувати зростаюче населення світу», — зазначається на веб-сайті групи підтримки органічного виробництва «Зелена Америка» (Green America). «Те, що ГМО «прогодують світ», не має жодних підтверджень», заявляє неприбуткова організація Екологічна робоча група (Environmental Working Group), яка фінансується органічною харчовою промисловістю.

Але це слабкі аргументи. Жоден вчений не стверджує, що ГМО самі по собі можуть «прогодувати світ». Доведено, що ГМО дають вищу врожайність порівняно з традиційним та органічним с/г та використовують меншу кількість синтетичних хімічних речовин, ніж звичайне не ГМО сільське господарство. ГМО є одним із багатьох інструментів. Іще важливіше, за підрахунками, ми обробляємо приблизно половину земель планети, придатних для вирощування продуктів харчування та майже всю землю, придатну для оранки. Високоякісної землі дуже мало у країнах, що розвиваються, тому біотехнологія буде ключем до виробництва культур на менш родючому ґрунті.

Презентуючи роль ГМО як головну, а не додаткову до інших, ати-ГМО активісти маніпулюють даними для просування переваг органічного сільського господарства. «Зелена Америка»:

«Щоб забезпечити надійність у виробництві продуктів харчування, ми повинні підтримувати ... агроекологічні методи ведення господарства ... Агроекологія шукає шляхів посилення сільськогосподарських систем шляхом імітації природних процесів, створюючи тим самим сприятливі біологічні взаємодії та синергію між компонентами агроекосистеми».

Але це сприяння агроекології ігнорує велику кількість доказів, що підтверджують роль біотехнології у виробництві більшої кількості продуктів харчування. Відповідно до результатів аналізу від квітня 2018 р. за матеріалами 6000 досліджень, які охоплюють 21 рік даних, генетична інженерія збільшила врожайність кукурудзи на 25% та зробила її більш поживною. Класичний мета-аналіз цієї невідповідності дає незалежне дослідження від 2014 року:

«У середньому, використання GM технології знизило використання хімічних пестицидів на 37%, збільшило врожайність на 22% і збільшило прибуток фермерів на 68%. Зростання врожаю та зниження застосування пестицидів для комахостійких культур було більшим, ніж для культур, стійких до гербіцидів. Врожайність та прибуток країн, що розвиваються, був вищим, ніж у розвинених країнах».

Натомість, відповідно до досліджень 2018 року, опублікованого в Nature, методи ведення сільського господарства, які пропагують «Зелена Америка», EWG та інші групи захисту від ГМО, вимагають більшої кількості землі. Співавтор дослідження, вчений Департаменту Шейффілдського університету Девід Едвардс робить наступні висновки:

«Органічні (сільськогосподарські) системи часто вважаються набагато екологічнішими, ніж звичайне сільське господарство, але наша робота показала зворотне. Використовуючи більше землі, щоб одержати такий самий урожай, органічні системи можуть в кінцевому рахунку принести більші екологічні витрати».

Критики біотехнології стверджують, що нагнітання продовольчої нестабільності — це результат політичної та економічної кризи. «Голод — це результат розподілу та інфраструктурних проблем, і його не подолати збільшенням ... ГМО», - пише на своєму веб-сайті органічна група Just Label It.

Таке спрощене розуміння підтримує і Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ). За її словами, вдосконалення інфраструктури є лише одним кроком на шляху створення продовольчої безпеки. Як пояснює Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), сільськогосподарські культури, які приносять прибуток, широко застосовуються у багатьох країнах, що розвиваються, хоча інфраструктура в цих країнах все ще відсутня. ВООЗ погоджується, що розробка «стійкої різноманітності сільськогосподарських культур» також необхідна для подолання голоду в світі.

Створення кращої інфраструктури для розповсюдження продуктів харчування є важливим питанням продовольчої безпеки, але лише опосередковано пов’язане з полемікою щодо плюсів і мінусів біотехнологій рослинництва. Економічне зростання, яке профінансує інвестиції в інфраструктуру, розпочалося в багатьох країнах, що розвиваються, але вихід із бідності все ще є повільним та невизначеним.

За даними Світового банку, ринкові реформи скоротили рівень «бідності в 1990 році на половину до 2010 року». Але поступове економічне зростання та агроекологія не є життєздатними рішеннями для країн, що розвиваються, де значно зростає потреба в харчових продуктах, а сільськогосподарські культури потерпають від шкідників.

Висновок 

Критики біотехнологій в сільському господарстві викривляють факти, які показують, що ГМО можуть допомогти країнам, що розвиваються. Звичайно, вони не зможуть «прогодувати світ» самі по собі, як стверджують критики ГМО. Але, як пояснив в 2017 році покійний професор міжнародного розвитку Гарвардського університету Келестюд Юма, вирощення генетично модифікованих сільськогосподарських культур є одним із кількох важливих кроків до підвищення продовольчої безпеки країн, що розвиваються, коли вони будують свою економіку.

«Африканські країни ... які збільшили виробництво продуктів харчування ... спиралися на загальносистемний підхід ... Цей підхід включає інвестиції у сільськогосподарську інфраструктуру, підвищення технічної підготовки фермерів, використання нових технологій, модернізацію харчової промисловості та розширення доступу до місцевого ринку .... Африканські лідери визнають, що вони навряд чи зможуть розвивати економіку, не підвищуючи продуктивність сільського господарства».

Джерело: gmo.geneticliteracyproject.org

 © Kurkul.com, 2019 р.