Минуло два роки, як на ринку насіння і садивного матеріалу впровадили нові підходи до оцінки якості насіння. Пройшло більше року з моменту видачі сертифікатів приватними органами сертифікації та реальної роботи приватних агрономів-інспекторів (аудиторів з сертифікації). Ці зміни ще не встигли закріпитися у буднях та свідомості аграріїв, й щосезону породжують міфи і побоювання, які потрібно спростовувати.

Зміни у сфері насінництва і розсадництва у 2016 році виходили з необхідності змін системи сертифікації, тобто, як і хто оцінює якість насіння об’єктивно та професійно. Їх змістом є оцінка насіння та садивного матеріалу (саджанці і т.д.), яка має бути якісною і професійною, і не прив’язаною до суб’єкта, який її проводить. Оскільки, статус органу сертифікації, як показав досвід та сьогодення, не дає гарантій перед покупцем, або партнером.

Відповідальність – це ознака суб’єкта і його відношення до роботи з виробником/постачальником. І, як правило, краще розуміється, коли виробник — орган сертифікації у рівних статусах, без додаткових прав для органу сертифікації. Головний регулятор – договір, чіткі умови послуги та взаємна відповідальність згідно з Законом.

Міф 1. Сьогодні  сертифікація – це «примусова державна послуга».

Сертифікація – це визнаний у світі спосіб незалежної оцінки насіння та садивного матеріалу. Виконавці — державні та приватні органи сертифікації (ОС). Статус ОС підтверджується акредитацією, як органу сертифікації, не лабораторії і не чогось іншого. Сьогодні в Україні діє два рівноцінних ОС: ДП державний центр сертифікації і експертизи с-г продукції та ТОВ «АГРОСЕРТ»

Читати за темою: Експерт роз’яснила обов’язки агрономів-інспекторів

Суть дії: об’єктивна якісна оцінка показників насіння. Економічний ефект від проведення – регулювання якості продукції виробником постачальником; введення в обіг якісного насіння та садивного матеріалу; зміцнення довіри та довготривалі відносини покупця і постачальника/виробника, що кореспондує взаємні доходи.

Міф 2. На садивний матеріал (саджанці) – змінені підходи сертифікації не поширюються.

На садивний матеріал (плодово-ягідні, виноградні, хміль, горіхові та ін.) регулювання та зміни у сертифікації діють та застосовуються ті ж. Приватний та державний орган сертифікації уповноважені офіційним органом – Мінагрополітики, застосовують єдині методи та документацію при наданні послуг.

Змін не потрібно боятися, нормами потрібно користуватися і спрощувати собі діяльність. Садивний матеріал – окрема категорія, однак не потрібно «консервуватися» і працювати вже відпрацьованими схемами, які віджили себе.

Читати за темою: Органік стандарт: як сертифікувати своє господарство?

Є нові інструменти для роботи: альтернатива органів сертифікації, аудитори з сертифікації (агрономи-інспектори). При цьому, інструменти випробувані, постачальники/виробники польових культур уже користуються.

Міф 3. Приватні органи сертифікації та аудитори з сертифікації  – це ненадійно.

Часом виникають сумніви, чи звертатися до приватного органу, чи є він достатньо кваліфікованим для проведення відповідної діяльності, чи не зашкодить це подальшій діяльності, як виробника – суб’єкта насінництва та розсадництва. Ці «страхи» спростовуються тим, що вимоги для приватних є вищими, ніж до державних. До органів – це вимоги самих постачальників і умови відповідальності, які вимагає статус акредитованого органу. До приватних аудиторів з сертифікації (агрономів-інспекторів) — вимоги встановлені законодавством у насінництві.

Так, на етапі формування системи виконавців у сертифікації, було встановлено: кваліфікаційні вимоги, необхідність складання кваліфікаційного іспиту для приватних осіб. Поряд агрономи-інспектори (аудитори  з сертифікації), які були державними інспекторами територіальних органів Держсільгоспінспектції (до 30 червня 2016 р. здійснювали повноваження із сертифікації) та продовжити виконувати функції із сертифікації насіння і садивного матеріалу на державному підприємстві, що входить до сфери управління Мінагрополітики (ДП державний центр сертифікації і експертизи с-г продукції), отримали право на отримання свідоцтва аудитора із сертифікації (агронома-інспектора) без складання кваліфікаційного іспиту та включення до Реєстру аудиторів із сертифікації (агрономів-інспекторів).

Читати за темою: Сертифікація насіння повністю відновлена — Мінагропрод (ОПИТУВАННЯ)

Гарантії надійності – це передусім кваліфікація та особиста відповідальність виконавців.
Також, чую думки про те, що статус державного аудитора чи органу сертифікації – це ефективніше, бо це потужний державний апарат по всій території України на відміну від приватних виконавців, які здійснюють свою діяльність самостійно та не у всіх регіонах. Це не так. Приватні аудитори з сертифікації та органи, здійснюють свою діяльність по всій території України і для цього наділені однаковими повноваженнями.

Для досягнення цілей сертифікації – не потрібно мати скрізь приміщення, приватні органи працюють незалежно, виключно з акредитованими лабораторіями власними та або на субпідряді (якщо відповідають системі управління якості органу), є мобільними та охоплюють усі регіони.

У Законі України «Про насіння і садивний матеріал» закріплені права та обов’язки без будь-якого розмежування на державних чи приватних. Аргументом щодо добросовісності приватних органів є необхідність підтримувати професійну репутацію і в насіннєвій спільноті інформація розповсюджується з великою швидкістю).

Міф 4. Приватні органи та аудитори з сертифікації – це лише посівні якості.

Це не так, дії з оцінки сортових якостей можуть здійснюватися точно так і приватними аудиторами з сертифікації (агрономами-інспекторами). Обмеження є лише по категорії насіння – добазове та базове та видачі самого сертифікату.

Читати за темою: Експортний потенціал України становить 1 млн т насіння зернових для сівби

Не потрібно підпадати під думку, що це сигнал, що не варто зв’язуватися з приватними. Виробник/постачальник має робити вибір орієнтуючись на якість послуг, які має отримати, щоб гарантувати своєму покупцю якість та результат.

Міф 5. Приватні органи сертифікації – це дорого.

Під час комунікацій/переговорів доводилося чути: «чому така вартість?» чи спростовувати «що ви ж дорожчі».
У цьому аспекті, ніби, питання логічне, адже поширена думка, що приватний, це має бути дорожче; однак – ні, це не так. З практики наявної, приватні органи конкурентніші по вартості. Всі витрати  підтверджені фінансовими документами. Окрім того, додатково погоджуються з клієнтом.

Не втрачайте  дорогоцінний час на сумніви та надумування. Кожен має право вибору, до кого звернутися і для чого – для результату чи  продовжувати звичну, не завжди найкращу практику що звик, і час від часу розчаровуватися.

Наталія Грюнвальд, ТОВ «АГРОСЕРТ»

© Kurkul.com, 2019 р.