Сучасні технології не стоять на місці. Навіть у пасічництві постійно експериментують, вдосконалюють системи утримання бджіл, догляду за ними, оптимізують процес відкачки меду та огляду вуликів. Особливо швидко модернізація відбувається на промислових пасіках за кордоном. Власним 6-річним досвідом роботи на канадській промисловій пасіці поділився Піотр Шишко (Piotr Szysko) з учасниками семінару «Промислова пасіка очима поляка». Захід відбувся у м. Херсон 30 березня цього року. Провела його ГО «Земля Таврії» в рамках співпраці з проектом UHBDP та Херсонською обласною спілкою бджолярів.

Польський пасічник пропрацював 5 сезонів у господарстві, де утримували 15 тис. бджолосімей. Сподіваємось, що його досвід буде корисний українцям. 

1. Розміщуйте вулики компактно

Щоб краще зрозуміти нюанси промислової технології, слід знати кліматичні умови Альберти. Це частина Канади, яка складається з рівнин, вкритих лісами скелястих гір  та боліт. Клімат дуже вологий та подібний на поліський, але суворіший. В середині серпня температура піднімається до 40 °C, взимку морози сягають позначки до -55 °C. Місцеві пасічники призвичаїлись до подібних умов.

На промислових пасіках, які мають десятки тисяч бджолосімей, вулики розміщують на точок по 40 штук. Їх ставлять по 4 штуки на 10 дерев’яних палетах. Таке компактне розміщення дозволяє 4 працівникам у день оглядати по 10-15 точків (400-600 вуликів).

Читати за темою: Міжнародний експерт розповість як підвищити ефективність виробництва меду

Зимують вулики на вулиці. Для утеплення застосовують спеціальні мати, які кладуть поверх рамок під дах вулика.  Додатково групу із 4 вуликів на одній палеті накривають чорною плівкою. От і все утеплення.

 2. Спробуйте пластикову вощину

У Канаді традиційно використовують вощину з натурального воску, яку вставляють до дерев’яних рамок. Але на промислових пасіках доцільніші рамки з пластиковою вощиною, на якій потім бджоли відтягують воскові стільники.

Такі рамки мають дві переваги:

• Пластикова основа міцніша за воскову. Тому вона витримує велике навантаження при відкачці меду в промислових медогонках, коли мед повністю викачують за 2 хвилини.
• Можливість багаторазового використання. Легка та міцна пластикова основа легко відбудовується бджолами. На промисловій пасіці пластикових вощин вистачає на 2-3 роки. І за цей час вони себе повністю окуповують.

3. Підгодовуйте бджіл навесні до початку медозбору

Перед початком медозбору проводиться оцінка сімей. Після 10-го квітня знімають утеплення з вуликів, очищають корпуси, оглядають сім’ї. Якщо у вулику повністю загинула родина, то ставлять мітку на такий корпус та знімають його з палети. Порожній вулик дезінфікують та заселяють новою родиною. Мертвих бджіл здають спеціальним фірмам, які виготовляють із них компост. Підгодовувати родини починають із середини березня.

Природного медозбору та пилконосів, які б цвіли у цей період у Канаді, немає. Тому бджолам згодовують цукрово-пилкову суміш. Її готують на спеціальних підприємствах. Залежно від побажань пасічника корм можна замовити виробнику з різним вмістом пилку (від 4% і більше). Готовий сироп наливають до спеціальних бочок, зверху кидають солому та ставлять між вуликами. На одну родину рекомендують згодовувати до 2 кг цукрово-пилкового сиропу.

4. Не економте на заміні маток

На промисловій пасіці щорічно змінюють 4-5 тис. бджоломаток (приблизно 30% від загальної кількості сімей). У Канаді закуповують маток у спеціалізованих господарствах на Гаваях (США), а не виводять самі. На промисловій пасіці використовують породи бджіл карніка та лігустика.

Маток присилають авіапоштою у дерев’яних кліточках і по можливості відразу вводять у сім’ю. Але іноді погодні умови заважають це зробити. Не треба панікувати. Матка у кліточці з невеликою кількістю робочих бджіл, які її годуватимуть, та з напуванням (1 краплина води в день) спокійно може перечекати два тижні без шкоди для її здоров'я та продуктивності.

Читати за темою: Олег Коцюмбас: Пасіка — це сімейний бізнес, який виріс на ентузіазмі однієї людини

Як зрозуміти, що пора змінювати матку у вулику? Тільки оглядаючи родину. Берете 2-3 рамки, уважно розглядаєте їх: чи є там не тільки розплід, але й нектар та пилок. Якщо все в порядку, то залишаєте матку ще на рік.

5. Не допускайте роїння

В Канаді стараються запобігти роїнню. Для цього в кінці травня - на початку червня починають робити відводки. У порожній корпус забирають 2 рамки з бджолами та розплодом, 2 рамки з медом, вводять туди матку. Льоток вулика з перенесеними комахами закривають на 3 дні будівельною клейкою стрічкою (її комахи не прогризають та не можуть вийти з вулика). За цей час бджоли звикнуть до нового запаху матки та утвориться нова родина. Ще один спосіб запобігти роїнню: відкривати широко льотки для хорошої вентиляції та своєчасно доставляти нові рамки для розширення родини.

6. Пропонуйте фермерам запилення

У Канаді промислова пасіка приносить основний прибуток за рахунок запилення культур. Взимку місцеві фермери укладають договори з пасічником на вивезення певної кількості бджолосімей на період цвітіння культури. Послуга запилення коштує 120-180 канадських доларів (90-135 доларів США) в місяць за одну бджолосім’ю. У провінції Альберта найчастіше замовляють запилення ріпака, баштанних культур, люцерни, конюшини білої, овочів та садів.

Коли починає цвісти ріпак (у Канаді це початок липня), певну кількість бджолосімей вивозять на поля. Відразу ставлять табличку-попередження, що поле залюється бджолами, тому внесення будь-якої агрохімії заборонене. У випадку порушення власник поля платить колосальний штраф державі та компенсує збитки пасічнику.

Якість запилення перевіряє спеціальний інспектор, закріплений за конкретним регіоном провінції. Працьовитість бджіл може контролювати й сам фермер, періодично піднімаючи вулики. Якщо вони важчають, значить, комахи активно збирають нектар та пилок. Після медозбору у знак вдячності пасічник дарує фермеру, на полі якого стояли вулики, пластикове відро меду вагою 7 кг.

 7. Автоматизовуйте викачку меду

Перший медозбір у провінції Альберта починається в першій половині липня і триває безперервно 2 місяці. Додатково на цей період винаймають працівників (20 осіб).

Після попереднього огляду корпуси з медовими рамками відокремлюють та перевозять на пункт відкачки меду. Процес напівавтоматизований. Лінія для відкачки меду укомплектована обладнанням американського виробництва, що складається з пристроїв для зняття забрусу, транспортування в медогонку рамок, досушування та направлення на склад готової продукції. Медогонка вміщує 120 рамок та повністю викачує мед за 2 хвилини.

Читати за темою: Василь Соломка: Мене не радує, що Україна експортує 60 тис. тонн меду

В Канаді не контролюють вологість меду. Перед викачкою працівники візуально оглядають рамки. Якщо стільник більш ніж наполовину запечатаний, то мед вважається зрілим. Потрапляння до загальної маси незрілого меду не вважається дефектом.

Мед після відкачки відправляють на фільтрацію та фасовку у бочки по 290 кг. З тари відбирають пробу в лабораторію. На пробі вказується дата, номер бочки, з якої її відібрано, та дата відкачки меду. Окремо фасують мед для роздрібної торгівлі у пластикові відра по 7 кг. Таке відро меду коштує 35 канадських доларів (26 доларів США). Великі бочки гуртовими партіями скуповують клієнти з Канади та США. Найчастіше це мережі супермаркетів.

Часто на рамках із медом є бджоли та велика кількість розплоду. Такі рамки ставлять в окремий порожній корпус, поступово заповнюючи його. На промисловій пасіці таких вуликів може бути декілька. Потім після викачки меду вони оглядаються, додається бджолина матка, і сім’я перевозиться на постійне місце.

8. Проводьте профілактичну обробку сімей

Варроатоз –  захворювання бджіл, яке поширене і в Канаді. Як самому продіагностувати закліщеність бджолородин? Потрібно взяти дві прозорі склянки. Отвір однієї закриваємо марлею. В іншу забираємо з рамки 200-300 бджіл. До посудини з комахами додаємо антифриз для автомобілів або спирт. Закриваємо іншою склянкою та енергійно струшуємо, щоб відклеїти кліща від комах. Потім рідину проливаємо через марлю та оцінюємо кількість кліщів варроа в ній. Якщо 5-10 штук, то це норма. Якщо понад 100, то родина серйозно вражена недугою.

В Канаді наприкінці серпня - на початку вересня проводять першу профілактичну обробку від кліща варроа. Практикують обробку вуликів димом щавлевої та мурашиної кислот. Такий спосіб вважається максимально безпечним для бджіл та людей. Лікування та профілактику інших хвороб проводять антибіотиками тетрациклінового ряду, які не заборонені у Канаді.

9. Відправляйте на зимівлю лише сильні сім’ї

У зиму вводять лише родини вагою по 3-4 кг. Малі сім’ї вагою по 1,5-2 кг об’єднують. Це роблять для того, щоб взимку родина сама себе обігріла, навесні могла захиститися від крадіжок меду. Такий підхід виправдовує себе. В Канаді на промисловій пасіці падіж за зиму складає 2-3% сімей. І головними винуватцями є не великі морози, а миші.

10. Продавайте віск

У Канаді у пасічників на другому місці за прибутковістю після запилення є продаж воску. На ринку продаються відразу три різновиди продукції: темний, жовтий та білий віск.  Найдорожче коштує білий. Його закуповує фармацевтична та косметична промисловість.

Білий віск отримують шляхом фільтрації жовтого воску через 40 фільтрів та освітленням активованим вугіллям. Жовтий віск отримують шляхом перетопки забрусу, частинок воску, які відфільтрували з меду, та воскових «язиків», які відтягують бджоли. Темний віск одержують із перетоплених стільників, застосовуючи меншу кількість фільтрів.

Читати за темою: Україна медова: проблеми і успіхи галузі очима пасічника

Окрім гуртового продажу воску, на промисловій пасіці виготовляють сувенірні свічки для роздрібної торгівлі. Клієнтів знаходять при релігійних громадах та в місцевих сувенірних крамничках. Навіть якщо у вас поки що 2-3 вулики, а не 15 тисяч, то все одно поради із заокеанської пасіки допоможуть вам поглянути на власну пасіку під іншим кутом.

© Марина Солонар, Kurkul.com, 2019 р.