Членистоногі беззаперечно впливають на врожайність лохини.  З одного боку, запилення необхідне для утворення насінини та плоду лохини, а отже, і врожаю. З іншого боку, цілий ряд комах та кліщів шкодить наземній частині рослини, кореневій системі та зав'язі, знижуючи показники врожайності.

Лохина — комахозапильна рослина. Запилення для неї надзвичайно важливе. Дорослий здоровий кущ лохини утворює тисячі квіткових бруньок щороку. З кожної бруньки утворюється до 16 окремих квіток, кожна з яких потенційно має стати ягодою.

Пилок лохини липкий і відносно важкий. Він не може самостійно рухатися і переноситися вітром, як пилок сосни чи кукурудзи. Більше того, форма і розташування квіток лохини запобігає потраплянню пилку на маточку тієї самої рослини, навіть якщо сорти самозапильні. Тому для зав’язування плодів лохину повинні запилювати комахи.

Комахи-запилювачі

Важливими природними запилювачами лохини є численні дикі бджоли (включаючи джмелів і поодиноких бджіл). Вулики з медоносними бджолами садівники виставляють додатково для підсилення природних запилювачів. Бджіл приваблюють запах квіток і нектар, який виробляють додаткові залози квітки. Під час відвідування комахою квітки пилок прилипає до її тіла і переноситься з квітки на квітку. Коли бджоли збирають нектар, вони «чухаються» об маточку і несвідомо залишають пилок, який принесли, запилюючи рослини. Деякі види бджіл вібрують своїми літальними м’язами, коли збирають пилок. Ця дзижчальна активність в ультразвуковому діапазоні (відома як сонікація) струшує пилок з пиляків і збільшує ефективність збирання.

Медоносна бджола (Apis mellifera)

 Для додаткового запилення садівники зазвичай розміщують 1—4 вулики на 4 м² плантацій лохини. В результаті одного відвідування бджолою квітки утворюється лише декілька насінин, проте відносно високий рівень чисельності бджіл компенсує порівняно низьку ефективність запилення. Медоносні бджоли також живляться нектаром, який добувають із розрізів на квітці, зроблених бджолою-теслярем Xilocopa. В результаті цього типу живлення ненароком запилюється значна частка квіток лохини.

Джмелі (Bombus spp.)

Джмелі, які запилюють лохину, можуть бути представлені природними видами  B. bimaculatus і B. impatiens. Деякі садівники використовують джмелів для доповнення вуликів із медоносними бджолами. Джмелі активні за прохолодних погодних умов, коли бджоли мляві, і запилюють більше квіток, ніж медоносні бджоли. Розігріваючи свої м’язи для польоту, джмелі виробляють хвилі ультразвукового діапазону. За рахунок цієї вібрації пилок струшується з квітки і ефективність запилення збільшується.

Дрібні дикі види бджіл

Це види бджіл, що належать переважно до роду Andrena. 

Дрібні дикі бджоли більш ефективні для запилення, ніж поодинокі екземпляри бджоли-тесляра. Габітус цих запилювачів показано на фото.

Читати за темою: Природні середовища існування, різноманітність бджіл ведуть до кращого виробництва яблук

Бджола-тесляр (Xylocopa spp.)

Ці бджоли живляться на різних видах рослин. Їх живлення, як і у джмелів, починається рано-вранці. Коли бджола-тесляр приземляється на квітку, вібрація здоровенного «літального апарата» спричиняє потужні звукові коливання, значна частина сухого пилку струшується і потрапляє на приймочку маточки. Це так зване ультразвукове запилення.

Безпосередньо у квітку бджола-тесляр дістатися не може, тому робить спеціальні ходи для живлення нектаром.

Через них легко проникають інші дрібніші види комах-запилювачів, зокрема медоносні бджоли.

Для запилення лохини обов’язкова наявність комах. Бджоли і дикі запилювачі гинуть через вплив пестицидів, тому їх заборонено використовувати у світлий час доби.

Шкідники

Жуки

Трубковерт великий грушевий (грушевий довгоносик) Rhynchites gigantheus Kryn. 

Поширений в усій Україні, часто у Поліссі. Жук 6,5—9 мм, пурпурного кольору з мідно-зеленуватим блиском, вкритий довгими, тонкими і рідкими волосками. Личинка 12—14 мм, жовтувато-біла, злегка зігнута. Лялечка біла, 7—9 мм.

Зимують під корою дерев та в опалому листі. Спочатку живляться бруньками, бутонами, пізніше плодами. Самка відкладає яйця у плоди, підгризає плодоніжку, плід в'яне і опадає. Личинка живиться у плоді близько двох місяців, потім переходить у ґрунт і заляльковується у земляній колисочці. Шкодить на початку червня, найбільше уражених трубковертом плодів опадають в середині липня.

Квіткоїд яблуневий (Anthonomus pomorum L.)

У Поліссі та Лісостепу, особливо на ділянках, що знаходяться на межі лісу і контактують із дикоростучими яблунями і грушами.

Жук 3—5 мм, темно-бурий, овальний. За серединою надкрил є поперечна коса світла смуга. Головотрубка довга, тонка, трохи зігнута. Личинка 6 мм, жовтувато-біла, безнога, з маленькою бурою головою. Лялечка 5—6 мм, жовта. Зимують жуки під опалим листям, у корі, в ґрунті навколо кореневої шийки. Дуже часто зимують у лісовій підстилці та корі дикоростучих розових.

Ранньою весною за середньодобової температури повітря +6 °С виходять із діапаузи. Живляться бруньками й бутонами. Самки відкладають яйця у прогризені бутони після розпускання бруньок. Із яєць виходять личинки, які розвиваються в бутоні, живлячись частинами квітки.  Пелюстки бутона склеюються і засихають, у відмерлому бутоні личинки заляльковуються. Молоді жуки виходять із бутона і живляться листками. В середині літа жуки припиняють живитися і перебувають у стані літньої діапаузи. Після листопаду ховаються на зимівлю.

Менеджмент захисту

• Обробка препаратами Інавіт, Конфідор (імідаклоприд, 200 г/л, в. р. к.), Фуфанон (малатіон, 570 г/л, 57% к. е.).

Оленка волохата Tropinota hirta (Poda) 

Один із найнебезпечніших видів жуків. Поширений у Лісостеповій та Степовій зонах. Найбільш шкодочинний улітку та в період парування. Жуки виїдають з квіток тичинки й маточку, обгризають пелюстки, частково можуть пошкоджувати і молоде листя.

Читати за темою: Хвороби часнику

Комаха матово-чорного кольору, довжиною 8—12 мм і шириною 6—8 мм. Посередині передньоспинки проходить добре виражена поздовжня борозенка. На крилах комахи білі плями. Личинка товста, слабко вигнута, вкрита густими довгими волосками, довжиною 30 мм.

Імаго виходять із ґрунту рано навесні, початок льоту — з середини березня, масовий літ — із кінця травня до кінця червня.  Активні у теплу сонячну погоду, у холодні дощові дні ховаються у ґрунт. Живляться квітами. Самка відкладає 15—20 яєць у скупчення рослинних решток в ґрунті.

Личинка виходить за 7—8 днів, живиться детритом. Через два місяці заляльковується у земляному коконі. Молодий жук, що виходить із лялечки, зимує в коконі.

Менеджмент захисту

• Застосування у фазу розпускання бруньок препаратів Актара 25 WG, в. г. у період вегетації. Енжіо 247 SC, к. с. (лямбда-цигалотрин, 106 г/л + тіаметоксам, 141 г/л).
• Для боротьби з личинками застосовують Каліпсо 480 CS (тіаклоприд, 480 г/л, к. с).
• Ефективними у боротьбі з оленкою волохатою феромонні пастки, особливо за дотримання вимог органічного садівництва.

Хрущ травневий Melolonta melolontha (L., 1758) 

Хрущ травневий шкодить лохині, як і багатьом іншим культурам. Крупний жук довжиною 2,5—3,2 см,  коричневого кольору. Личинка шестинога довжиною 4—6 см, жовтого кольору. У роки масового розмноження жуки можуть повністю об'їдати листя дерев. Найбільше шкодять кореням лохини личинки другого і третього віку з травня по вересень. Найчутливіші до пошкоджень молоді рослини. Лялечки зимують у ґрунті.

Менеджмент захисту

• Ефективний вилов жуків світловими пастками з подальшим знищенням. При появі на лохині хрущів кущі обробляють препаратами Актара 25 WG, в. г., Децис (дeльтaмeтpин, 2,5% к. e.), Конфідор (імiдaклoпpид, 200г/л, в. p. к.).

Лускокрилі

Розанова, або золотиста, листокрутка Archips rosana L. 

Непримітні метелики. Яйця відкладають групами у вигляді щитків, вкриваючи їх виділеннями спеціальних залоз та лусочками з крил. Плодючість самок дуже велика — декілька сотень яєць. Крім листків, пошкоджують також бутони і квітки, іноді коріння, можуть утворювати гали.

Самки відкладають яйця переважно на кущі, зокрема лохину. Гусінь живиться з середини травня до середини липня, від утворення зав’язі до дозрівання ягід. Гусінь листокруток є поліфагом.

Зимують яйця шкідника. Відроджена гусінь спочатку живиться групами, скелетуючи один із листків, потім розповзається на верхівки пагонів. Гусінь 1—2-го віку вигризає бруньки й бутони, згодом переходить на квітки і молоді листки. Гусінь старшого віку пошкоджує зав'язі та плоди. Розвиток гусені триває 25—60 днів, після чого вона заляльковується у місцях живлення. Стадія лялечки залежно від температури триває 8—14 днів. Лялечка розташовується у грудках із листків або в листках, згорнутих уздовж головної жилки у вигляді сигари.

Літ метеликів спостерігається з кінця травня до початку серпня з піком у другій половині червня. Особливо активні шкідники після заходу сонця. Масове відкладання яєць відбувається з другої половини червня до першої декади липня.

Економічний збиток дуже суттєвий, якщо розвиваються дві генерації або кілька видів листокруток одночасно. Гусінь може заподіювати шкоду навесні (квітень–травень) або влітку (з кінця липня до вересня). Шкодить на всій території України.

Менеджмент захисту

• Агротехнічні заходи передбачають обрізування старих і хворих пагонів. У разі хімічного захисту сади обробляють інсектицидами у заселених шкідником ареалах навесні до цвітіння, у фазі рожевого бутона, за температури повітря 10 °С. Заходи боротьби спрямовують проти гусені, що перезимувала.
• Для обробки рекомендують такі препарати: Альфагард 100 (д. р. альфациперметрин, 100 г/л, 10% к. е.), Дурсбан 480 (д. р. хлopпipифoc, 48% к. e.), Матч 050 ЕС (д. р. люфенурон, 50 г/л, к. е.), Номолт (д. р. тeфлyбeнзypoн, 150 г/л, к. е.), Талстар (д. р. біфентрин, 100 г/л), Ф'юpi (д. р. зeтa-ципepмeтpин, 100 г/л в. e.). Для моніторингу застосовують синтетичні статеві атрактанти або пастки з фруктовим сиропом. Із біологічних методів захисту ефективна трихограма і паразити з родини Braconidae.

П'ядун зимовий Operophthera brumata L. 

Поширений скрізь на теренах України, найчастіше у Поліссі та Лісостепу.

Самець із розмахом крил 20—25 мм. Передні крила бурувато-сірі з темними поперечними хвилястими лініями, задні світліші, однотонні. Самка бурувато-сіра, з довгими ногами та вусиками, недорозвинутими крилами 2—3 мм, не літає, її розмір 8—10 мм. Гусениця жовтувато-зелена, з темною поздовжньою смужкою на спині і трьома білими смугами по боках. Довжина дорослої гусениці 25-28 мм. Лялечка світло-коричнева, з роздвоєним шипиком на задньому кінці, схована у земляному коконі. Зимують яйця на корі тонких гілок біля основи бруньок.

Вихід гусені можливий уже після повного розпускання бруньок. Гусінь виїдає отвори у молодих листочках, бруньках, пагонах, скріплюючи їх павутинкою. Найбільш сприятлива температура для розвитку гусені 14—18 ºС. Розвиток гусені можливий за більш високих температур, але у цьому випадку відмирає частина лялечок.

Закінчивши живлення, гусениці роблять у ґрунті люлечки на глибині 5—13 см і там заляльковуються. У жовтні з ґрунту виходять метелики, літ яких триває до пізньої осені. Самки відкладають яйця невеликими купками по кілька штук. Одна самка може відкласти 200—350 яєць. Розвиток яєць відбувається від -2,5 до +26 ºС і зупиняється на фазі зародкової смужки, оточеної ободком.

Менеджмент захисту

• Обприскування навесні до розпускання бруньок для знищення яєць та пізніше, за появи гусені. Лялечки гинуть при міжрядних обробках ґрунту.

Комахи інших рядів

Яблунева (комоподібна) щитівка Lepidosaphes ulmi L. 

Самка розміром 1,1—1,5 мм, прозора, жовтувато-біла. Ноги, вусики та очі відсутні. Щиток коричневий, довжина 3—3,5 мм, розширюється до заднього кінця, довгастий, вигнутий у вигляді коми. Самець розміром 0,5 мм, червонувато-сірий, зі струнким довгастим тілом; має одну пару крил, на кінці черевця довгий щетинкоподібний відросток; щиток самця 1,5—2 мм, за формою і кольором подібний до щитка самки.

У щитівки яблуневої доросла комаха ховається під щитком, утвореним із старої линяльної шкірки. У каліфорнійської щитівки зимують личинки першого віку. У яблуневої щитівки зимують яйця під щитками самок на корі стовбурів і гілок. Пробудження зимуючого покоління починається навесні, із початком руху соку в яблунях. Перше линяння співпадає з періодом набухання бруньок. Масове линяння залежить від весняних температур.

Низька температура повітря та кількість морозних днів знижує чисельність усіх видів щитівок.

Каліфорнійська щитівка

Поширюється з посадковим та щепним матеріалом — саджанцями, живцями, одягом, взуттям людей, знаряддями праці. «Бродяжки» можуть переповзати з рослини на рослину.

Менеджмент захисту

• Боротьба зі щитівками комплексна і досить тривала. Якісний посадковий матеріал до продажу проходить фумігацію бромистим метилом у спеціальних камерах. Для контролю щитівок використовують феромонні пастки, що дозволяють виявити шкідника навіть за умови низької чисельності популяції. Їх розміщують навесні, коли температура сягає +17 °С.  За наявності більше п’яти щитків на 10 см гілок або під час вегетації п’яти личинок на 1 см товстих гілок необхідне обприскування інсектицидами через 2—4 доби після закінчення цвітіння. Більш точно термін обробки установлюють визначенням початку виходу личинок з-під щитків.
• Ранньою весною до розпускання бруньок (за температури не нижче ніж +4 °С) оптимально застосовувати 4-5%-й Препарат 30 В, а під час вегетації та після цвітіння - Пірінекс Супер 420 (біфентрин, 20 г/л + хлорпірифос, 400 г/л). Нурел Д (хлорпірифос, 500 г/л+циперметрин, 50 г/л, к. е.) ефективний у першій половині червня. Усі ці препарати, окрім прямої дії, володіють післядією. Під олійними емульсіями щитівки задихаються.
• На комоподібній щитівці паразитують понад 30 видів їздців із родини Chalcidae, що здатні знижувати чисельність шкідника до 80% і більше.

Агротехнічні заходи включають видалення пошкоджених рослин, видалення та знищення усіх залишків після обрізування та очищення.

Появу щитівки легше попередити, аніж проводити заходи боротьби з нею. Найчастіше шкідника заносять із садивним матеріалом. Увесь посадковий матеріал перед придбанням  ретельно оглядають при яскравому денному світлі. Для колоній каліфорнійської щитівки притаманне щільне розташування і нашарування щитків, що відрізняє їх від колоній подібних видів. Якісні саджанці мають документи, що підтверджують карантинний і фітосанітарний стан продукції.

Читати за темою: Вирощування лохини: вигідно, але ризиково

Забороняється отримання рослин із вогнищ розповсюдження щитівки. Карантинному огляду підлягають усі імпортні партії посадкового матеріалу. Відбір зразків і їх огляд здійснюється згідно з діючим державним стандартом.

Попелиця кров'яна Eriosoma lanigerum Hausm. 

Зимують личинки першого і другого віку у надземній частині і на коренях. Навесні вони виходять із діапаузи і починають живитися. Незадовго до цвітіння личинки мігрують в крону. В умовах України кров'яна попелиця розмножується виключно без запліднення. За сезон дає до 17 поколінь. Кожна самка відроджує 20—150 личинок. Влітку з'являються крилаті самки-розселювачки, які, розлітаючись, утворюють нові колонії. Личинки попелиці дуже рухливі, можуть швидко переповзати на значні відстані і розноситися вітром.

Оселяється насамперед на молодих пагонах і черешках листків. Колонії попелиць добре помітні завдяки білосніжному пушку, який їх вкриває. В місцях живлення попелиць на корі і коренях утворюються вузлуваті потовщення. Розростаючись, вони дають тріщини і утворюють глибокі виразки. Відмічено два піки чисельності: літній (у травні-червні) і осінній. В липні-серпні розвиток попелиці дещо уповільнюється, частина личинок починає переселятись на корені. Осіння міграція попелиці продовжується до заморозків. Поширена на півдні України.

Менеджмент захисту

• Якщо щільність заселення попелицею перевищує 5 колоній на 100 листків, необхідна обробка інсектицидами. Рано навесні до розпускання бруньок слід обприскати дерева препаратами Актара 25 WG (тіаметоксам, 250г/кг) Воліам Флексі 300 SC к. с. (200 г/л тіаметоксаму; 100 г/л хлорантраніліпролу). У літку можна провести повторні обробки. Більш ефективно проводити обприскування не навесні, коли існує небезпека пошкодити зав'язь і завдати шкоди комахам-запилювачам, а в середині жовтня, таким чином позбавляючись від самок-статеносок, що відкладають зимуючі яйця.

Органічна система захисту

• Приваблення популяцій біологічних шкідників: сонечок та золотоочок, птахів. Щоб зробити колонії попелиць більш доступними природним ворогам, мурашок навпаки треба відлякувати, оскільки вони захищають колонії, живлячись липкими виділеннями попелиць. Ефективними засобами органічного захисту є піретрини і піретроїди, спори Bacillus thuringiensis, хижаки. Хижаків, що живляться попелицями, приваблюють: м'ята, петрушка, конюшина, фенхель, кульбаба. На попелицях паразитують їздці з родин Aphidiidae; Aphelinidae та ін. Регульованим співвідношенням попелиць і хижаків-афідофагів є один хижак на 30 личинок шкідника. За такого співвідношення не доцільно застосовувати хімічні препарати.

Трипси (різні види), наприклад, Frankliniella vaccinii, Frankliniella tritici. 

Комаха невеликого розміру (1,5 мм) має тендітне тіло, видима під збільшувальним склом. Дорослі трипси блідо-жовті, світло-коричневого кольору, німфи дрібніші і світлішого кольору.

Уражені листки закручуються навколи стебла, починаючи з його верхівки. Нові листки з’являються і теж скручуються. Якщо чисельність трипсів висока, листки спотворюються, пошкоджуються квітки. Личинки заляльковуються в ґрунті, термін між відкладанням яєць і утворенням імаго приблизно 3 тижні, залежно від температури.

Менеджмент захисту

• Чисельність трипсів важко контролювати. Успішна інтегрована програма захисту включає агротехнічні заходи (укриття міжрядь, обрізування, мульчування), використання природних ворогів і низькотоксичних пестицидів.  Проблема у застосуванні пестицидів полягає у тому, що симптоми живлення малопомітні, аж пока рослина не почне засихати. Поки буде обрано і розпилено препарат, трипси відкладуть яйця і загинуть природним шляхом. Для захисту від трипсів рекомендовано неонікотиноїди, пестициди з діючою речовиною імідаклоприд не ефективні. У комерційних насадженнях інсектициди можуть бути токсичними для бджіл, тому їх можна застосовувати лише після настання темряви, коли припиняється активний літ бджіл.

Цикадка Scaphytopius magdalensis  (Provancher) 

Шкодить плантаціям лохини Нового Світу (США та Канада), проте зустрічається і в Європі.

Для того щоб розглядати цикадок як шкідників, недостатньо помітних симптомів живлення. Проте вони переносять мікоплазму— організм, який викликає карликовість лохини. Дорослі комахи дрібні, досягають 5 мм довжини, коричневого кольору, з дрібними кремовими плямами на тілі і крилах; як імаго, так і німфальні стадії мають загострену голову. У південних регіонах цикадка може давати три генерації за рік, дорослі комахи здатні перелітати і долати далекі відстані, також живляться на чорниці.

Менеджмент захисту

• Посадки лохини слід моніторити на предмет виявлення цикадки, використовуючи жовті клейкі пастки. Усі інсектициди, які застосовуються на лохині, ефективні для зниження чисельності цикадки. Їх слід застосовувати у місцях поширення цикадки для обмеження перенесення карликовості лохини.

Кліщі

Бруньковий кліщ Acalitus vaccinii (Keifer)

 Пухирчасті червоні луски, здуття на бруньках, спотворення форми квіток, зменшені листки і квітки. Ураження призводить до зниження темпів росту та врожайності. Кліщі мікроскопічні і не помітні неозброєним оком.

Кліщ відкладає яйця під лусочки бруньок, дорослі кліщі мігрують униз по стеблу для живлення.

Читати за темою: Боротьба зі шкідниками в коморі

Менеджмент

Контроль кліщів ускладнений, оскільки вони захищені від пестицидів лусочками. Застосування акарицидів ефективне після збирання врожаю, коли бутони ще не сформовані.

Відроджених личинок і відроджених самок знищують обробкою у період розпускання бруньок чи відособлення бутонів. У випадку із запізненням обробки можна повторити після цвітіння, але до того часу самка встигне відкласти яйця.

Оскільки кліщі легко утворюють стійкі популяції, то при хімічних обробках необхідно передбачати почергове застосування рекомендованих акарицидів, щоб попередити появу стійких популяцій. Особливо активно розмножуються кліщі після обробок із використанням пітертроїдів (циперметрин).

Кількість обробок не повинна перевищувати 4-5, більша кількість порушує здатність агроценозу до саморегуляції, позаяк акарициди знищують і хижих кліщів.

© Олена Безкровна, Kurkul.com, 2019 р.