Історія Дмитра Кушніра, барабанщика гурту «Гайдамаки» та співзасновника бренду «Медові брати» може бути прикладом для наслідування тим, хто лише робить перші кроки в аграрному бізнесі. Як від ідеї вирости до створення власної торгової марки та її франчайзингу, як перетворити нішевий напрямок у прибутковий бізнес та як за допомогою аграрного бізнесу розвивати туризм і соціальну сферу ― про це розповідає Дмитро Кушнір під час вебінару «Бджільництво. Заснування медового бренду ТМ Медові брати», організованого Українським проектом бізнес-розвитку плодоовочівництва (UHBDP), що фінансується Міністерством міжнародних справ Канади, співфінансується та реалізується Менонітською Асоціацією Економічного Розвитку (MEDA). Kurkul.com викладає текстовий запис цього вебінару максимально наближено до оригіналу.

Далі ― пряма мова спікера.

Як з’явились «Медові брати»

Я не є бджолярем. Я хочу, щоб це було чітко сказано, тому що мене презентували як бджоляра, але я насправді не є бджолярем, бджолярем є мій брат. Я в медовій темі теж, звичайно, але розкажу як саме. Крім «Медових братів», потрібно сказати, що я 10 років працював у французькому посольстві у Києві, вже 6 років займаюся власним бізнесом із надання послуг. Ми допомагаємо українським компаніям виходити на експортні ринки, підтримуємо українське підприємництво, а зараз запускаємо новий маркетинговий відділ, який буде допомагати українським молодим компаніям створювати свою власну ідентичність, ідентичність бренду, філософію бренду.

Читати за темою: Досвід промислової пасіки в Канаді — 10 порад.

Тобто ми стикаємося з тим, що є багато продукції в Україні, дуже хороших продуктів, але дуже часто виробники не знають, як їх правильно презентувати. Раніше ми мали власну компанію ImexBuro і допомагали іноземним виробникам, в основному ― французьким. Після революції 2014 року ми вирішили переформатувати нашу діяльність для того, щоб допомогти українським компаніям виходити на ринок Франції. І дуже швидко мед став затребуваним французькими клієнтами продуктом, а також ми отримували багато запитів від українських компаній, великих компаній-експортерів, які хотіли виходити на ринок Франції з медом. Тобто я почав займатися медом з 2014-го року. 

Але наша компанія не є консалтинговою, вона є компанією з управління імпортно-експортними проектами. Тобто якщо виробник хоче експортувати, але не має у власному штаті людини чи відділу, який міг би це робити ― ми беремо на себе це завдання і працюємо з ним. Тому що можна виробляти, але експортувати ― це зовсім інша робота. Там є своя специфіка і треба розумітися на цьому, знати менталітет клієнтів, з якими ви працюєте

У 2014 році ми почали займатися медом. «Медові  брати» ― це насправді три брати. Багато хто не вірить, але ми дійсно є братами, правда, двоюрідними. Мій середній брат Юрій є бджолярем вже, напевно, років 8. Живе у Первомайську Миколаївської області. І, власне, в Первомайському районі наша перша пасіка і стояла, і досі там стоїть. У 2016 році молодший брат сказав: «Хлопці, ви займаєтеся медом, є бажання займатися цією темою, є якісь знання, напрацювання з одного боку і з іншого боку ― є пасіка, давайте зробимо щось спільне, цікаве, сімейний бізнес, маленький сімейний старт-ап». Це був квітень 2016 року, і тоді ми вирішили створити такий сімейний бренд.

Тобто до цього пасіка працювала просто: їли родичі, їли друзі, і здавали всю решту заготівельникам, оптовикам. Вирішили створити власний бренд для того, щоб цікавіше було працювати. Я ще не сказав, що дуже важлива складова ― мій брат Юрій, який є пасічником, він був мобілізований. Більше року він відслужив під Маріуполем, повернувся зі статусом учасника бойових дій. Можливо, у вас чи у ваших близьких є такий досвід ― після того як людина повертається, не скажу, що він був дуже довго на війні, але все-таки трохи був, змінюється трошки світогляд, змінюються цінності. І тоді постало якраз це питання: що робити далі, як працювати, і виникла ідея створення сімейного бренду.

Медова філософія бренду

Перший урожай, який ми розфасували у баночки, це було, може, 100 чи 200 кг врожаю попереднього року. Ми самі працювали повністю. Ми створили дизайн, продумали, як має виглядати етикетка, почали спілкуватися на цю тему з друзями, з родичами, показувати їм, розказувати, що у нас така ідея. І був дуже-дуже позитивний фідбек від усіх, всі сказали: «Це суперово, давайте продовжувати». І ми продовжили.

І з літа 2016-го року ми вже почали працювати серйозно. Первомайська пасіка – це с. Садибне. Саме там знаходилася ця історична пасіка. Ми швидко прийшли до розуміння того, що мало продавати мед. Зараз в Україні мед продається всі знають як: на базарі, на тротуарі, просто між людьми… Але як люди, які живуть у великих містах?

Читати за темою: Як мед, то ложкою, лопатою і бочкою: виставка «Бджільництво Слобожанщини 2018».

Наприклад, я живу у Києві, якщо я хочу купити мед, не маю друзів чи родичів, які його роблять, мені доводиться йти на ринок або до супермаркету, або десь в інтернеті шукати, або ще щось. І я не знаю, що це за мед, тому що це такий продукт, про який люди знають дуже мало. Багато виробників користуються цим незнанням для того, щоб під виглядом меду продавати що завгодно. 

Отже, перше завдання, яке ми перед собою поставили ― це мед безкомпромісної якості. Тобто ми не годуємо бджіл цукром і не використовуємо антибіотики. Так, це тяжко, це несе за собою якісь втрати. Але ми це робимо і гарантуємо споживачу найбільшу якість, яка може бути. Мед не перегрівається, і меди між собою не змішуються. Отже, виробництво у нас екстенсивне, ми не біжимо за великими об’ємами, а прагнемо якості, тільки якість. Об’єми – це теж, але об’єми нарощуються поступово, ми не хочемо поспішати в цьому плані.

Ми дуже швидко розробили власну медову філософію, вона прийшла сама собою. Ми спеціально не планували, щоб нам таке придумати, чого немає у всіх. Історія трьох братів лежала просто на поверхні, і ми її використали.

Я не даремно згадував на початку презентації про свої зв’язки з Францією. Я дуже добре знаю Францію, французів, з ними працюю, знаю їхній менталітет, знаю їхню культуру, зокрема гастрономічну. І у Франції є таке специфічне відношення до їжі як продукту певної місцевості. Є багато продуктів, які виробляються в певних місцевостях, відображають характер чи традиції, звички чи ноу-хау місцевого виробника. Сир Рокфор, сир Канталь, напій кальвадос, той самий коньяк, шампаньське ― це все регіональна продукція перш за все, а потім вони стали такими всесвітньо відомими. 

І ми взяли цю ідею. Я до неї також прийшов через те, що в Україні зараз, коли ми куштуємо мед чи купуємо мед, то в нас класифікація медів йде так: акація, липа, соняшник, ріпак, гречка, різнотрав’я. Все! Крапка. Більше ніхто нічого про мед не розповідає. Колись я взяв банку меду з Миколаївщини і банку меду з Поділля – це були два меди, які пропонувалися на базарі покупцю, як просто різнотрав’я. Вони були абсолютно різні, це було таке відкриття, що ці меди абсолютно різні. Отже, ми прийшли до розуміння того, що навіть різнотрав’я чи соняшник ― це дуже різні продукти. До того ж, буває, потім аналізи показують, що там є не тільки соняшник і, може, навіть більше чогось іншого, ніж соняшника, та ми про це ще поговоримо.

Теруарний мед

Отже, місцевість, де виробляється мед, має значення. Є три місцевості, в яких ми маємо пасіки: по-перше ― це Миколаївщина, по-друге ― Черкащина, по-третє ― кордон Хмельницької і Тернопільської областей, Поділля.

Наша історична пасіка – це Миколаївщина. Вона знаходиться в с. Садибне. Але зараз в нас ще є пасіка в Мигії, от вам і Мигійські пороги. Пасіка прямо на кордоні природного парку Гранітне степове Побужжя, отже, специфічний теруар. Ми взяли це французьке слово, яке використовується також для виробництва вина. Місцевість виробництва. На Миколаївщині в нас буде цього року по 50 сімей.

Дві інші пасіки, Черкащина і Хмельниччина, це вже таке продовження нашого розвитку, яке почалося в 2017 році. Вони не є нашою юридичною власністю, але це є члени нашого бренду, молоді пасічники, які працюють з нами і які поділяють нашу філософію стосовно якості. У нас із ними є домовленості і ми разом розвиваємося.

Читати за темою: Природні середовища існування, різноманітність бджіл ведуть до кращого виробництва яблук.

Спочатку ми шукали місцевості, теруари. У нас теруар шикарний ― дуже багато дикої  ендемічної рослинності на Миколаївщині. Холодний Яр ― це така ж місцевість на Черкащині. Холодний Яр – це унікальне місце на Черкащині, де батьківщина Богдана Хмельницького, Максима Залізняка. Я просто взяв карту України, подивився які села є в межах Холодного Яру, знайшов село, знайшов телефон сільської ради, подзвонив у сільраду і попросив контакти якогось пасічника. Мені дали контакт пасічника, я подзвонив, все розповів, Сергій послухав, сказав, що йому цікаво. Я сів у машину, поїхав до нього, поспілкувалися, вдарили по руках і почали працювати.

Точно така ж історія на Поділлі. Я сам родом із Городоцького району, з м. Городок Хмельницької області. Я вже давно там не живу, але там моя батьківщина ― на кордоні з Тернопільською областю. І там є заповідник Медобори. А якщо більше взяти, то це цілі Подільські Товтри, гірські масиви. Вони хоч і невеличкі ці гори, але там дуже-дуже гарно і теж дуже специфічна природа. І тут ми знайшли молодого пасічника, теж Сергія, який із задоволенням до нас приєднався. На Черкащині у нас теж 50 сімей і на Хмельниччині 10.

Виробництво меду

Те, що я розповів про теруари, важливо для того, щоб розуміти чому мед саме такий. І ми дуже детально підходимо до аналізу та виробництва самого продукту. По-перше, ми не змішуємо меди між собою. Якщо ми беремо качку і вона має 100 кг чи навіть 50… А минулої весни на Миколаївщині в нас було дуже-дуже мало весняного меду, і ми зафасували буквально 30 кг. Але ми його не змішували ні з чим. І серпневий мед теж йде окремо з кожної пасіки. Тому у нас досить широка лінійка продукції, до 10 позицій на сьогодні, але вони всі є в дуже обмеженій кількості.

Ми себе позиціонуємо як виробника – ми є виробником, ми не купуємо, не продаємо мед інших виробників. Тобто є наша пасіка власна, і є пасіки, які є власністю Сергія одного і другого Сергія. Але вони працюють із нами. Ми беремо мед просто так, не приймаємо. Нам не можна подзвонити і сказати «візьміть у мене мед», навіть якщо  він суперкласний, ми не можемо, тому що не така в нас комунікація з клієнтами. Так ми розповідаємо про себе і не хочемо нікому брехати, тому так тільки і робимо. Ми виробники і продаємо тільки те, що ми виробляємо. Якщо говорити про об’єм, то в цей сезон (2018 р. ― прим. ред.) це було, наприклад, 1600 кг. Тобто це не є багато.

Отже, я сказав, що всі наші меди на 100% натуральні. Мед не фільтрується, не перегрівається і не змішується з іншими медами. Ми меди наші кремуємо у спеціальній кремівниці. Спочатку мед підігріваємо декристалізатором до 35 градусів і переливаємо у кремівницю, де він просто вимішується, як у пральній машині, 2-3 дні. Просто розбиваються кристали. Це все, що ми робимо з медом. Далі фасуємо.

Сертифікати якості ― дуже важливий момент. Ми хочемо свідомо відійти від традиційних сортів: різнотрав’я, акація, липа, гречка... Ми хочемо створити продукт, який буде цікавий людям, про який може бути цікаво людям розповісти: звідки він, чому він такий, чому він так називається, чому на баночці такі квіти. Тому ми кожну качку нашого меду, кожен мед здаємо на отримання лабораторних досліджень в інституті бджільництва ім. Прокоповича. Там видають нам сертифікати на кожен мед. Тобто у нас є 10 позицій ― є 10 сертифікатів, навіть якщо це дуже маленька партія.

Це, звичайно, відображається на ціні, яку ми потім пропонуємо споживачам, але в цьому є свій плюс. На антибіотики сертифікатів, на жаль, ми поки що не робимо, але підійдемо до даного питання вже цього року. Це досить дорогі аналізи, а в нас і так продукція виходить досить дорога, відчутно дорожча, ніж те, що може купити споживач на базарі. Тому це питання відкрите. Тобто ми не використовуємо антибіотики і це факт. І ті, хто у нас купує мед, нам вірять.

Про назву меду та медовий туризм

Ми робимо стандартний набір аналізів на відповідність ДСТУ і робимо також пилковий аналіз. Чому пилковий? Тому що ми хочемо знати звідки мед. 

Бувають навіть такі курйозні випадки у нас. Сергій із Черкащини минулого літа каже: «В мене є липа. Я відкачав липу. Давай будемо фасувати, продавати липовий мед». Липень ― всі чекають на липовий мед. Взяли ми так званий липовий мед, віднесли на дослідження в лабораторію. Отримуємо сертифікат ― так, липа є, але липи всього 10%, хоч вона «сильна», тому відчувається. Решта ― жовта акація, карагана. 

Читати за темою: Україна медова: проблеми і успіхи галузі очима пасічника

Це дуже важливо, тому що ми використовуємо ці дані в назві меду ― «акацієво-липовий». Жовта акація  кристалізується, в неї дуже своєрідний смак, липа відчувається, але вона там не домінує.

Бувають меди, де не домінує жодна квітка або домінує якась квітка, яку важко з маркетингової точки зору винести наперед. Наприклад, різнотрав’я з Черкащини ― серпневий мед із Черкащини, який ми отримали минулого року. Там домінував сирійський ваточник. Нам було важко цю квітку винести на етикетку. Тому серпневі меди у нас носять назви місцевості, де вони вироблені: «Степи Побужжя», «Подільські Товтри».

Ми створюємо продукт, який має коріння, люди можуть приїхати до нас. Є ідея розвивати зелений туризм. В цих трьох місцях, де ми вже присутні, вже розвинений туризм. На Поділля люди приїжджають по цілющу воду типу «Нафтуся» для лікування нирок, на Черкащині ― це еко-поселенці, історія, культура українська і праукраїнська, скіфська. Тобто дуже цікаві місця теж. І степове Побужжя ― це пороги, це рафтинг, це походи, ночівля в наметах і т. д. Всі ці місця мають шалений потенціал у плані туризму, і ми хочемо теж це розвивати.

Медові сомельє

Це новий погляд на мед. Це дуже цікаво, і я зупинюся на цьому більш детально. Я не даремно говорив про Францію. Ми взяли за основу те, що вийшло само собою. Тобто ми спочатку прийшли до розуміння регіону виробництва, теруару виробництва. Далі ми прийшли до того, що мед ― це продукт, який можна зберігати довго. Якщо ви його правильно відкачали, якщо він правильно зберігається. Тобто не можна мед зберігати біля каністри з бензином чи з керосином, наприклад, всі це добре знають, мед дуже швидко вбирає всі запахи. І незрілий мед може скиснути з часом. Але якщо ці умови використані правильно, мед можна зберігати дуже довго. 

Отут ми прийшли до створення нами поняття «Міелезим» ― це від франц. слова «miel» ― мед. І «мілезим» ― це термін із виноробства, рік збору врожаю винограду на пляшці вина. Якщо ви візьмете пляшку хорошого вина, то на ній буде вказаний рік. Це є саме той мілезим. І ми поєднали два слова ― «мед» і «мілезим» ― і вийшло «міелезим». 

Французи від цього слова просто шаленіють. Вони всі знають, що таке міелезим, і кажуть, що нам це потрібно запатентувати. Ми поки що не запатентували, але, можливо, займемось цим.  

На сьогоднішній день в Україні як пропонують мед? Як його рекламують? Кажуть: «Цей мед дуже корисний для печінки. А цей мед дуже корисний від тиску. Цей мед ще корисний для того…». Таке враження, що коли ти приходиш в якусь медову лавку, то ти ніби в аптеку потрапляєш.

Нам це не сподобалося, ми вирішили, що мед ― це не тільки ліки. Так, це корисно, це суперкорисно, але для того, щоб це приносило свій ефект, мед потрібно їсти не раз на рік, коли заболіло горло взимку чи потекло з носа, а щодня. Я думаю, що це всім цікаво: споживачам, тому що це дає дійсно справжній поштовх для покращення свого здоров’я, і виробникам, тому що збільшується споживання меду. Тому ці дві складові ідеально доповнюють одна одну. Отже, мед ― це делікатес, який можна використовувати в гастрономії. З медом можна готувати соуси, сири, про це вже всі знають, навіть м'ясо можна готувати з медом, компонуючи його з соєвим соусом, з гірчицею…

Далі дуже важливо ― дегустація меду. Я гадав, що був першим, хто це придумав, але насправді виявилося, що французи до цього дійшли років 20 чи навіть 30 тому. Мед має, як ми бачимо, дуже багато спільного з вином. Це продукт місцевості, продукт, який можна зберігати роками, який розливається. Якщо банку меду залишити зберігати десь у шафі на кухні, відкрити її через рік, то вона буде зовсім іншою, ніж сьогодні, через два роки вона буде ще іншою. Тобто продукт змінює колір, текстуру, смак. Так само, як і вино ― це у них спільне. 

Прийшли до дегустації ― чи можна дегустувати мед, як вино? На жаль, зараз дегустація як меду, так і вина в Україні носить ще «совковий» наліт на собі, коли ми беремо мед і шукаємо в ньому якісь недоліки. Ми кажемо: «В ньому кристали на стільки завеликі, цей мед кольору такого-то, концентрація чогось там допустима...». Якийсь дуже адміністративно-хімічний підхід.

Ми запропонували собі і нашим клієнтам, друзям, гастрономічний підхід до дегустації. Тобто ми дегустуємо мед, як вино, щоб вишукати в ньому різні смаки. Виноградна лоза, коли росте, вбирає із землі дуже несподівані смаки і присмаки. Там можна знайти і присмак підсмаженого хліба, і ягід, вишень, смородини, молока… Те ж саме з медом. Я коли дійшов цієї думки, почав шукати про дегустацію меду в інтернеті. Я знаходив тільки якийсь абсолютно беземоційний процес, який не цікавий кінцевому споживачу, людині, яка буде купувати цей мед.  

Я почав шукати французькою мовою те ж саме. Французькою мовою я не відразу знайшов, але після якогось часу пошуків я дійшов до того, що в кінці 80-х ― на початку 90-х років у Франції було двоє вчених, які займалися медом та розробили метод дегустації меду, заснований на методі дегустації вина. Тобто вони взяли французький метод дегустації вина і переклали його на дегустацію меду. 

Як вони це зробили? Є так зване колесо смаків та ароматів. Його знає кожен сомельє або дегустатор інших напоїв: кави чи чаю. Це колесо, в якому у центрі ви бачите класи, на які можна розподілити смак. Є таке саме колесо для вина, для коньяків, кави тощо. А є колесо, вже адаптоване нашими французькими друзями для дегустації меду. Там 8 основних класів, підкласи і далі всі нотки, всі нюанси, всі акценти, відтінки, які може знайти дегустатор у меді. 

Від теорії до практики ― ми взяли нашого доброго друга у Києві, Олів’є Рефура, який займається вином. Він є професійним дегустатором вина, і ми почали дегустувати з ним мед. Я коли йому вперше запропонував, він сказав: «Слухай, ну, я ж абсолютно не маю до меду жодного відношення», а я говорю: «Так це ж і є класно». Тому що не треба бути дегустатором меду. Дегустації меду як професії взагалі ніде не навчають, десь в Італії є в якомусь університеті і все. Я не знаю, як в Україні отримують цей статус, але в будь-якому випадку, це не те, що мені потрібно.

Ми просто сіли з Олів’є у його бутіку, я йому пояснив цей принцип. Він дуже жваво відгукнувся на нього, сказав, що «так, це дуже цікаво». Тоді ми взяли наші меди, на той час у нас було тільки 4 позиції, і почали їх дегустувати, як вино. Він відкрив свою книжку, там є такий гофр із різними ароматами, коли ти сумніваєшся в ароматі, то можна порівняти, тобто це така професійна річ. Ми це все продегустували і результатом стало створення дегустаційної карти.

Вперше в Україні ми створили дегустаційну карту медів. І в цій дегустаційній карті описаний кожен мед, кожна наша позиція, назва, опис. Мед «Степи Побужжя» ― класичний теплий мед Півдня України з шовковистою кремовою текстурою. Теруар ― Гранітно-степове Побужжя; Бузький Гард, колір ― яскравий сонячний, аромат ― букет свіжих польових та садових квітів, смак ― фруктовий, повнотілий, з нотками ванілі та груші. Тобто це ми нічого не придумували, це Олів’є, наш дегустатор, їх там знайшов і прописав. І далі ми даємо гастрономічні рекомендації. Це важко робити, але ми намагаємося це робити ― з яким продуктом, до якої нагоди той чи інший мед буде пасувати.

Медові мікси

Далі кілька слів про наші мікси. Ми не спеціалізуємося на медових міксах. Медовий мікс ― це мед із додаванням чогось. Є у нас колеги, друзі, які займаються медовими міксами професійно, які займаються тільки медовими міксами. Ми маємо у своїй лінійці три медові мікси, але це просто тому, що у нас виникла ідея. Два з цих міксів є нашою власною ідеєю, нашою розробкою. Ми подумали ― чого б не зробити це доповненням до основної лінійки? Але ми не спеціалізуємося на міксах. 

Наші мікси ― це мед із червоним перцем, який називається «Гайдамацький», тому що я, крім того всього, є ще музикантом, граю на ударних інструментах у гурті «Гайдамаки», який, можливо, ви знаєте. Далі мед із маком, який ми назвали «Макмед». Нічого спільного з «Макдональдсом», нічого спільного з компанією АррІе, просто мак і мед. Це таке досить очевидне поєднання двох українських традиційних продуктів, смаків, але чомусь до нас ніхто цього не робив. Нам здалося, що це буде прикольно, і ми це зробили. І третій наш мікс ― «Пилково-медова ікебана» – це мед із пилком. Наш власний. Є рецептури «пророків» і «мастодонтів» бджільництва, де треба змішувати у якихось пропорціях, для того, щоб це було корисно і для печінки, і для іншого... Ми від цього відходимо ― ми просто робимо смачно. Воно буде корисним у будь-якому випадку, але має бути ще і смачно.

Просування бренду та можливості продажів

Трошки про наших клієнтів. Хто наші клієнти? По-перше ― це приватні замовники, які слідкують за нами в соцмережах FaceBook, Instagram, люди, які шукають щось цікаве, щось нове, люди, які шукають альтернативу. Тому що ми вважаємо, що культура меду в Україні знаходиться на дуже-дуже низькому рівні. 

Робота пасічника, робота виробника не оцінюється так, як вона має оцінюватися, тому що це важка робота, яка вимагає, крім фізичної сили, ще й дуже багато знань. Тобто це робота висококваліфікована, вона має оцінюватися набагато вище, ніж оцінюється сьогодні. Це якщо порівнювати з тією самою Францією. Я продовжую працювати з медом на експорт, але наш мед «Медових братів» ми не експортуємо. Чому? Тому що, по-перше, в нас його дуже мало, а всі хочуть багато. І ми мед не змішуємо, отже, ми хочемо, щоб продукт кожен був окремо, хочемо продавати наш бренд, ми не хочемо продавати просто мед. Це вже для нас пройдений етап. Ще українське законодавство на сьогодні, на жаль, дуже сильно обмежує можливості для малих виробників експортувати мед, тому що для того, щоб отримати статус експортера, треба пройти реєстрацію у Держпродспоживслужбі. Це не є погано, але для того щоб відповідати тим нормам, які зараз прописані в законі, ми точно не рахували, та я думаю, що десь $200 тис. точно треба інвестувати. У нас немає таких грошей, як і у більшості пасічників, малих виробників. Тому для України це все абсолютно офіційно, це все суперово, та на експорт ми не можемо. Але нічого ― всьому свій час. 

Читати за темою: Бджола «в законі», або Вимоги до виробництва меду в Україні. Частина 1.

На сьогодні наші клієнти ― це приватні покупці, які приходять до нас, ми часом беремо участь у ярмарках, виставляємо свій стенд, розповідаємо, спілкуємося. Дуже великий пласт наших клієнтів ― це кав’ярні, ресторани, готелі. На сьогоднішній день ми можемо похвалитися тим, що ми працюємо з небагатьма, але з найкращими готелями України. Сьогодні готель InterContinental в Києві, 5-ти зірковий готель на Михайлівській площі,є клієнтом нашого сімейного бренду. Для нас це натхнення, вдячність за довіру і гордість теж. І ми працюємо над тим, щоб продовжувати цей список. Та це не повний список тих людей, тих закладів, з якими ми працюємо: ресторани, кав’ярні, Winetime ― це мережа преміум-супермаркетів, які спеціалізуються на вині, а також на гастрономії.

Також ми працюємо з корпоративними замовниками ― це банки, компанії, які беруть або подарунки, або просто мед. Тобто ми можемо одразу самі змінювати етикетку, ми можемо додати на етикетку, крім нашого логотипу, логотип замовника, брендуємо продукт вже під цього замовника. Працюємо з посольством Франції, з посольством США. І це зовсім не остаточний список.

©️ Kurkul.com, 2019