В Україні напередодні сезону весняно-польових робіт може здорожчати дизельне пальне через припинення постачання з Республіки Білорусь. Сусідня до нас країна перестала отримувати нафту з Росії ще на початку січня 2020 року і конфронтація двох держав затягується. Чим це може загрожувати Україні та яка роль білоруських поставок дизелю до України розбирався Kurkul.com.

Передумови до нафтової війни РФ та Білорусі 

Витоки нафтової кризи 2020 року лежать ще у квітні 2019, коли до міжнаціонального нафтопроводу «Дружба» з Росії почала надходити нафта, забруднена хлорорганічними сполуками. 

19 квітня 2019 року концерн «Бєлнафтохім» заявив про різке погіршення якості нафти, що надходить по нафтопроводу з Росії. 

22 квітня Мозирський нафтопереробний завод був виведений з ладу через неякісну російську нафту, про що повідомили у прес-службі підприємства. В результаті нафтопереробна галузь Білорусі отримала величезні збитки через пошкодження обладнання нафтопереробних заводів (НПЗ) та втрати від невиконання зовнішніх і внутрішніх контрактів. 

23 квітня Білорусь призупинила експорт світлих нафтопродуктів з РФ в Україну, Польщу та країни Балтії. 

В ніч на 24 квітня Польща також зупинила транзит російської нафти по нафтопроводу «Дружба», 25 квітня до такого ж кроку вдалася Україна.

Збитків, до речі, зазнали і німецькі заводи у містах Шведте і Лойне, які вже встигли отримати забруднену нафту до виявлення проблеми.

Щоб компенсувати завдані Росією збитки галузі, Білорусь у серпні 2019 року підвищила вартість транзиту нафти трубопроводом на 3,7%. Однак головний інженер «Гомельтранснафта Дружба» Андрій Вериго заявив, що покрити всі витрати Білорусі у зв'язку з інцидентом із забрудненою нафтою, дозволило би підвищення тарифу на прокачування нафти по «Дружбі» на 21%.

Білорусь запропонувала підвищити тариф на транзит нафти трубопроводом «Дружба» ще на 16,6%, аби компенсувати завдані російською нафтою збитки 2019 року, що не влаштовувало російську сторону.

Натомість, Росія у рамках так званого «податкового маневру» пропонує Білорусі обнулити мита на транзит у обмін на від’ємний акциз для нафтопереробних підприємств, який почне діяти після уніфікації митного законодавства в рамках інтеграції двох країн. Щоправда, діяти від’ємний акциз почне лише з 2022 року. Як заявила російська сторона, 18 грудня 2019 року уряди країн вже досягнули попередньої домовленості в цьому питанні. 

У свою чергу Білорусь оцінює власні втрати від обнулення тарифів на транзит протягом 2019-2024 років у $11 млрд.

30 та 31 грудня президент РБ Олександр Лукашенко провів телефонні переговори з президентом РФ Володимиром Путіним, під час яких сторони домовились про продовження постачання нафти з Росії у 2020 році, проте контракт з умовами постачання ще не був підписаний.

3 січня 2020 року стало відомо, що Росія припинила подачу нафти на нафтопереробні заводи в Білорусі. 

«Для недопущення зупинки і заморозки виробничих потужностей вітчизняних НПЗ ми змушені були знизити завантаження НПЗ до рівня технологічного мінімуму», ― заявили в «Бєлнафтохімі».

Яка частка білоруського дизелю в Україні

Баланс українського ринку у 2019 році дизельного палива зріс на 7,3%, до 6,99 млн тонн, в порівнянні до 2018 року (6,52 млн тонн). Про це повідомляє пресслужба «Консалтингової групи А-95».

При цьому внутрішнє виробництво дизельного пального становило усього 812 тис. т, що складає 11,6% ринку. Головними виробниками в Україні були Кременчуцький НПЗ «Укртатнафти» (725 тис. т) та Шебелинський ГПЗ «Укргазвидобування» (87 тис. т).

Імпорт ДП в Україну зріс на 6,9% до 6,18 млн т. Головними постачальниками дизелю залишались Росія та Білорусь. Частка Росії складала 35,7% або 2,5 млн т, частка Білорусі ― 35,4%. Третім за величиною постачальником стала Литва з часткою 7,1% ринку. Надходження дизпалива морським шляхом забезпечили 10% об’єму ринку.

Які можуть бути наслідки для України

Згідно заяви керівництва «Бєлнафтохіму», нафтопереробні заводи Білорусі працюють із мінімально можливим завантаженням у 10% потужності та користуються накопиченими раніше запасами. Цих запасів вистачить лише на 20 днів у подібному режимі роботи.

Президент Білорусі Олександр Лукашенко дав розпорядження налагодити постачання нафти із альтернативних джерел. У першу чергу ― за рахунок залізничних поставок з портів Прибалтики. 

Також на заводах створено 10-денний запас пального усіх видів, що повинне забезпечити безперервність надходження пального у разі короткочасної зупинки заводів.

Втім, як зазначають експерти російської редакції Deutsche Welle, мова йде лише про забезпечення внутрішнього споживання, а от для експорту альтернативних поставок нафти не вистачить.

Скорочення або припинення імпорту дизпалива з Білорусі може мати негативні наслідки для України, враховуючи наближення весняно-польових робіт, коли споживання дизелю в країні різко зростає і країна відчує дефіцит палива найбільш гостро.

У квітні-травні 2019 року ми вже мали подібну ситуацію, коли через забруднення нафти російською стороною та припинення поставок пального з Білорусі на заправках в Україні почався ріст цін. 

Підвищення виявилось досить тривалим і падати до попереднього рівня ціни почали лише у липні. Згодом ціни знизились ще більше, коли стабілізувати кризу на ринку пального взявся «Нафтогаз» уперше розпочавши імпорт пального та продаж його на внутрішньому ринку.

 

«У 2020 році підвищення цін на пальне в Україні може бути навіть більш суттєвим, оскільки частка білоруського імпорту на ринку значно виросла, зріс також об’єм ринку, а ми входимо у фазу підготовки до посівної, коли дефіцит ДП може стояти особливо гостро. Якщо РФ і РБ не домовляться про відновлення поставок нафти і нафтова криза зачепить Україну, то ми всі відчуємо її наслідки через подорожчання сільгосппродукції, слідом за пальним, яке у структурі агровиробницва та збуту продукції складає вагому частину затрат», ― зазначив Микола Сирота, головний редактор Кurkul.com.

© Микола Сирота, Kurkul.com, 2020