Він придумав конструкцію універсального вулика, який можна було використовувати як стояк, і лежак, поборов роїння сімей, закликав кочувати з пасікою. Ім’я Василя Ващенка відоме як серед пасічників-аматорів, так і серед науковців. Спробуємо розібратися, як збіднілому дворянину вдалося стати пасічником зі світовим ім’ям.

Шлях від бідного сироти до експортера меду 

Майбутній винахідник-пасічник народився 1850 р. у м. Вороньки Лохвицького повіту на Полтавщині (зараз Чорнухинський район) у сім’ї збіднілого дворянина. Багатодітна родина бідувала. Спершу померла матір, а згодом і батько, коли хлопцеві виповнилось лише 12 років. Три брати Ващенки, які залишились круглими сиротами, мусили самі заробляти на кусень хліба. Спочатку молоді Ващенки починають займатися вирощуванням баштану та маку на землях, які успадкували. Вирощений врожай продають на місцевих ярмарках та столичних ринках. З того і живуть. 

Так коли Василю Ващенку виповнюється 14 років, він починає цікавитись бджолами. На позичені гроші купує аж 17 вуликів-дуплянок по 1 крб. 70 коп. за бджолину сім'ю. Початківцю-пасічнику порадами допомагає земляк Степан Давиденко. Однак вже за перші роки від пасіки не залишається нічого. Бджоли не перезимували у трухлявих вуликах-дуплянках. У іншого юнака така б невдача відбила охоту до пасічництва. Але не у Ващенка. Тому юнак знову позичає кошти і купує бджіл. Аби ця спроба не зазнала невдачі, Василь Ващенко користується порадами досвідчених пасічників, але кожну рекомендацію перевіряє на власній практиці, занотовуючи спостереження. 

Така наполегливість, спостережливість, інженерна думка, помножена на любов до золотих трудівниць, принесе Василю Ващенку на лише світове визнання, але і фінансову стабільність. Згодом його пасіка налічуватиме 300 вуликів, а мед та продукти бджільництва від Ващенка успішно експортуватимуться за кордон. Але про все по черзі.

Від пасічника-початківця до винахідника вулику 

Можливо, Василь Ващенко і не став би винахідником у бджільництві, аби не природна допитливість та випадок. Одного разу на київському базарі пасічник побачив сотовий мед у рамці Долиновського (378x289 мм). Зацікавившись рамкою, Василь Ващенко на своїй пасіці у 1971 р. будує вулик Долиновського. Це була конструкція, розрахована на двосімейну систему. Рамки-стульні розміщувались із 3 боків. Відмінною рисою вулика-лежака була покрівля, яка відчиняється на петлях позаду та подвійна передня і задня стінка. Конструкція настільки припала до душі Ващенку, що у 1874 р. на його пасіці була 21 сильна сім’я, які дали 1427 кг меду і лише 3 сім’ї, які не приносили прибутку.  

За описом іншого відомого пасічника, Всеволода Шимановського, вулик Ващенка мав 16 рамок 355 на 287 мм, орієнтованих вертикально, верхні бруски яких змикались. Дашок мав ухил до задньої стінки і одягався на вулик без виступів за межі вулика. Дно прибивалось наглухо, але для його чищення та вентиляції під час кочівлі було передбачено отвір заввишки 135 мм на всю ширину бічної стінки у лівій частині вулика. Отвір закривався глухою вставкою або сітчастою рамкою. Льотків було передбачено два ― на передній стінці в правій половині вулика і на задній стінці у протилежній половині. 

Комплектувався вулик глухими заставними дошками до самого дна та сітчастою рамкою такого ж розміру, що відокремлювала відводок від основної сім’ї перед об’єднанням. 

При перевезенні бджіл на кочівлю, замість втулки у бічній стінці у вулик вставлялася сітчаста рамка. Гніздо відсовувалося від бічних стінок на 4-8 см. З боку втулки воно відокремлювалося суцільною діафрагмою, а з протилежного боку ― рамкою з сіткою. Виходило затемнення гнізда при наявності хорошої вентиляції. Повітря через втулочну сітку вільно проходило у вулик, піднімалося між стінкою і діафрагмою вгору, проходило у даху над стелею (зімкнутими рамками) і, спускаючись вниз із протилежного боку,  через сітку надходило до гнізда. Заґратовані (з отворами) льотки і віддушини у дашку посилювали приплив свіжого повітря у вулик. Таким чином, вентиляція у вулику Ващенко була вирішена блискуче, і перевезення на кочівлю проходило при повному спокої бджіл. 

Вулик Ващенка із деякими корисними конструктивними змінами, запропонованими І. І. Корабльовим, був прийнятий на з'їзді бджолярів в 1918 році у Києві і названий українським. Його використовують безліч вітчизняних пасічників по сьогоднішній день.

Читати також: Як створити і просувати власний бренд ― приклад «Медових братів»

Метод Ващенка для боротьби з ослабленням сімей

Василь Ващенко радив не допускати ройового настрою під час основного взятку. Для цього потрібно було постійно нарощувати силу сім’ї, аби період середнього літнього і пізнього взятків максимально використати. Для цього Василь Ващенко пропонував формувати відводок-резерв тоді, коли бджоли закладають ройові маточники. Усі рамки з розплодом, маткою і бджолами переставляють до запасного льотка в задній стінці вулика. На старому місці залишалася лише одна рамка розплоду з маточником, до якої додають рамки сушнику. Сюди повертаються всі льотні бджоли і починають активно збирати мед. Після запліднення молодої матки стару матку з рою забирали і дві сім'ї об'єднувались, але не одразу, а поступово ― спочатку глуху перегородку заміняли дротяною сіткою і, коли бджоли основної сім'ї й рою набирали однакового запаху, перегородку прибирали. 

У разі, коли бджолосім'ї починають готуватися до роїння пізно, наприклад, за 3—4 тижні перед головним взятком, щоб зберегти силу сім'ї, використовують за методом Ващенка такі два способи:

1.  При появі у сім'ї ройових маточників беруть із гнізда дві рамки з червою (без маточників), дві з медом, дві-три рамки порожніх стільників і ставлять їх у другу половину вулика, відокремлену від основної сім'ї глухою перегородкою. Після цього на новоутворене гніздо струшують усіх бджіл і матку. В основній сім'ї знищують всі маточники, крім одного. Всі льотні бджоли повернуться на старе місце, а молоді бджоли з маткою залишаться як відводок. Кілька днів відводкові треба давати воду або рідкий цукровий сироп. Після виходу та запліднення молодої матки стару матку у відводку забирають і обидві сім'ї з'єднують.
2.  За другим способом вулик також поділяють на дві частини, при чому в гнізді основної сім'ї знищують усі маточники, а в другу частину переносять одну рамку з червою і маточником та 4—5 рамок запасних стільників. Після цього вулик повертають передньою частиною назад, щоб головний льоток прийшовся на місце запасного, а запасний — на місце головного. Усі льотні бджоли сім'ї зберуться в запасному відділі вулика на маточник, а в старому гнізді залишиться матка та молоді бджоли, яким кілька днів треба давати воду. Після запліднення молодої матки обидві сім'ї з початком головного взятку з'єднують.

Читати також: Методи боротьби з кліщами Varroa

Педагог, меценат, просвітник

Аби передати практичний досвід та теоретичні знання всім бажаючим, Василь Ващенко при Південно - Російському товаристві бджолярів засновує Боярську школу пасічників у 1902 р. Заклад був унікальним і єдиним професійним закладом у всій Російській імперії. З 1907 р. Ващенко очолює Боярську школу пасічників. На посаді директора він приділяв велику увагу розвитку закладу, організації дієвого навчального процесу. То ж не випадково саме він до останніх днів свого життя був опікуном школи, пізніше – головою шкільного комітету. В 1914 р. за власні кошти збудував двоповерховий навчальний корпус і механічну майстерню, в якій учні мали змогу виготовляти вулики, пасічницький інвентар, переробляти продукти бджільництва.

Здобувши першу славу і визнання, пасічник займається дослідницькою роботою: провів аналіз відомих на той час конструкцій вуликів як вітчизняних, так  і закордонних. Також пасічник у наукових працях та лекціях пропагує кочівлю пасік, як ще один спосіб боротьби з роїнням та підвищення рентабельності галузі.

Паралельно з роботою на пасіці та підготовкою молодих кадрів, Василь Ващенко займається й організацією з’їздів, конференцій та виставок пасічників. На пропагування бджільництва та гуртування пасічників він не шкодує власних коштів. Так, у 1913 р. на власні кошти будує павільйон на Всеросійській виставці. Заслуги Ващенка відзначило видання «Листок пчеловода» статтею з нагоди 50-річного ювілею пасічника. Попри світове визнання, авторитет серед колег та науковців та значні статки, винахідник залишався простим у спілкуванні й завжди готовий був допомогти порадою чи матеріалу однодумцю-бджоляру. До самої смерті він залишався патроном українських пасічників та Боярської школи пасічників.  У квітні 1918 р. перестало битися серце Василя Ващенка. З того часу пройшло вже більше століття, а його винаходами, порадами та здобутками українські пасічники користуються й дотепер. А значить жива і пам’ять про хлопця-сироту, який став світовим світилом у бджільництві.

© Марина Солонар, Kurkul.com, 2020 р.