Сірка важлива для всіх форм життя, оскільки є будівельним елементом у структурі трьох амінокислот: метіоніну, цистину і цистеїну. Ці амінокислоти входять до складу 99% відомих білків, виявлених у бактеріях, грибах, вищих рослинах та в інших живих істотах, включно з людиною. Без сірки неможливе формування білкових сполук, які є основою життя на планеті. Тож не дивно, що без сірки розраховувати на гарний врожай аграрію теж не варто. Про те, яку користь несе цей елемент у сільському господарстві, як виявити симптоми, що сигналізують про нестачу сірки на вашому полі, та що з цим робити, і йтиме мова далі.

---

Корисні властивості та переваги застосування в сільському господарстві

Оскільки сірка й азот необхідні для побудови білків у рослинах, між ними існує тісний взаємозв’язок. Білки рослини містять багато сірки. Крім того, сірка бере участь в утворенні хлорофілу, синтезі олій та інших важливих процесах вегетації рослин:

• сірка бере участь в утворенні хлорофілу, синтезі олій та інших важливих процесах вегетації рослин;
• в залежності від ґрунтів та кліматичних умов забезпечує прибавку врожаю до 20%;
• сприяє вивільненню в ґрунтовому розчині фосфору, калію, кальцію, магнію, заліза та інших елементів, збільшуючи у такий спосіб їх доступність для рослин і підвищуючи ефективність внесених добрив;
• підвищує стресостійкість рослин, впливає на вміст хлорофілу в листі, що сприяє формуванню лігніну, який зміцнює тканини рослин;
• збільшує стійкість культур до вилягання, ураження хворобами і шкідниками;
• сірка працює як імуностимулятор, особливо при виході рослини зі стресового стану.

Загальний вміст сірки в ґрунті визначається запасами гумусу й становить у межах від 0,001% до 0,5%, до того ж 70–90% її міститься в органічній формі, яку рослини важко засвоюють. Щоб вона стала доступною для рослин, потрібна трансформація сірки в напрямку мінералізації за участю мікроорганізмів роду Thiobacillus thiooxidans, під час якої вивільняється сульфатна форма сірки, що поглинається рослиною. Проте процес мінералізації проходить занадто повільно (через низький рівень температури, вологості, рівня аерації ґрунту), аби культури були забезпечені в потрібній її кількості. Про це свідчать такі цифри: ґрунти з 1% органічної речовини можуть вивільняти сірку зі швидкістю 3,6 кг/га/рік. Дефіцит, що виникає, має компенсуватися внесенням сірковмісних мінеральних добрив.

Читати також: Ключові моменти гербіцидного захисту навесні

---

Споживання та виробництво

На ринку сільськогосподарської сірки переважають чотири основні продукти, що разом складають 80 % світового споживання. Це сульфат амонію — 40 %, простий суперфосфат — 21 %, сульфат калію -9 %, сульфат магнію – 7% та NPS — 11 % та комплексні добрива з різним вмістом сірки. 

Сульфат амонію має найбільший відсоток вмісту сірки в порівнянні з іншими комплексними добривами — не менше 24 %. Основними перевагами цього добрива є хімічна стійкість і низька гігроскопічність, а також легкодоступна для рослин форма, що дозволяє засвоювати сірку одразу після внесення. Це один із найпоширеніших представників сірковмісних добрив - його глобальний об’єм торгівлі у 2018 році становив 13,3 млн т.

В Україні сульфат амонію виробляється у великих обсягах, проте якісний продукт можуть запропонувати лише деякі виробники. Так, на виробництві гранульованого сульфату амонію, якість якого відповідає імпортним аналогам, спеціалізується компанія «Українські Мінеральні Добрива». Виробничий комплекс застосовує європейські технології гранулювання добрива. Він оснащений новим сучасним та автоматизованим обладнанням японсько-німецького холдингу Hosokawa Alpine з більш ніж 100-річним досвідом у цій галузі.  За словами представників компанії, у сульфаті амонію їх виробництва 21% азоту, 24% сірки та відсутні домішки інших речовин, що підтверджують висновки швейцарської експертної компанії SGS, українських лабораторій і наукових інститутів.  

Важливо і те, що цей вид добрива виробляється в Україні та з української сировини, а отже жодні імпортні обмеження не впливають на забезпечення фермерів сірковмісними азотними добривами.

Як виявити дефіцит сірки 

Нестача сірки позначається на кількості і якості врожаю. Візуально діагностувати дефіцит сірки в рослині складно, оскільки зовні він аналогічний азотному голодуванню: пожовтіння листя (хлороз), витягування й потоншення стебел, уповільнений розвиток. Тож фермери часто плутають сірчане та азотне голодування.

Аби правильно визначити нестачу сірки, звертайте увагу на листя. Хлороз на молодому листі при дефіциті сірки пояснюється тим, що сірка не може переміщатися з нижніх ярусів до молодих пагонів, як азот. При нестачі азоту нижні листки відпадають, а при сірчаній недостатності призводить тільки до поблідніння й пожовтіння, але не до опадання листя. Оскільки на багатьох польових культурах складно візуально розрізнити дефіцит сірки й азоту, для цього слід провести аналіз тканин рослини.

Інші специфічні симптоми дефіциту сірки:

• хлороз молодих листків або некроз верхівок блідо-зелених листків;
• невеликий і веретеноподібний (кволий) ріст із короткими стеблами;
• затримка розвитку рослини та стиглості;
• погане утворення бульбочок у бобових, що супроводжується неповним дозріванням плодів та небажаним співвідношенням N/S у рослинах.

Найчастіше дефіцит сірки спостерігається на ґрунтах із низьким вмістом органічної речовини (гумусу), вивітрених ґрунтах із високим вмістом заліза та на ґрунтах легкого гранулометричного складу (піщаних, сірих, дерново-підзолистих). Такі ґрунти характерні для півночі та півдня України. 

Сірка, наявна в природньому стані в ґрунті на початку сезону, легко промивається в нижні шари або втрачається з поверхневим стоком, особливо у випадках дощової весни. Втрати можуть сягати до 50 %. Зарадити цьому можна за рахунок внесення сірковмісних мінеральних добрив. Наприклад, сірка, яку містить сульфат амонію вноситься без втрат при розчиненні на поверхні ґрунту за рахунок зв'язаного стану цього елементу в гранулі добрива.

Та дефіцит сірки залежить не тільки від вирощуваних культур та ґрунту, а й від технологій, які використовують в конкретному господарстві. Він часто спостерігається на полях із системою обробітку no-till. При використанні безвідвальної системи, кожен сільськогосподарський сезон мінерализується все менше органічної речовини, особливо з часом при застосуванні no-till технології. Поверхневі залишки накопичуються, і вміст органічної речовини починає повільно збільшуватися через зниження механічного впливу на ґрунт. Водночас мінералізація сірки сповільнюється. Тож комбінація зниження мінералізації і збільшення посівів призводить до дефіциту сірки в ґрунті.

Цікавим є факт, що сірковмісні добрива, зокрема сульфат амонію, окрім внесення сірки мають ще один плюс для прихильників no-till, адже прискорюють розкладання пожнивних залишків і соломи при внесенні восени після збору врожаю. 

Для визначення ступеня забезпеченості рослин необхідними поживними речовинами також визначають вміст рухомої сірки у ґрунті. Наявність рухомої сірки у ґрунті тісно пов’язана зі складом материнських порід, напрямом ґрунтотворного процесу, віддаленістю від промислових джерел емісії, а також особливостями агровиробництва. Практично вся сірка в орних ґрунтах України перебуває в негідролізованих органічних сполуках, тобто у важкорозчинній і недоступній рослинам формі.

Для України, яка має 32 млн га ріллі, підвищення віддачі від застосування добрив є надзвичайно важливим завданням. Відсутність об’єктивної інформації про поживний режим ґрунтів, шаблонне застосування мінеральних і органічних добрив зумовлюють їх неефективне використання, фактичне «закопування грошей у землю».

Визначення потреби у сірці та особливості внесення сульфату амонію

Потреба в сірці суттєво різниться для різних сільськогосподарських культур. Вміст сірки в абсолютно сухій речовині рослин зазвичай становить від 0,1 до 1,0% (в розрахунку на елемент).

Важливо також пам’ятати, що потреба рослин у сірці змінюється протягом вегетаційного періоду. Наприклад, максимальна потреба в сірці у ріпаку спостерігається в фазу цвітіння й утворення насіння. Поглинання сірки кукурудзою відбувається з постійною швидкістю протягом усього вегетаційного періоду. При цьому в зерні акумулюється понад 50% накопиченої рослиною сірки. Рослини ж пшениці між фазами цвітіння і дозрівання можуть втрачати до половини накопиченої сірки.

Найбільш чутливі до внесення сірковмісних добрив хрестоцвіті культури: ріпак ярий та озимий, редька олійна, гірчиця біла. Чутливі також картопля, бобові та зернові культури, переважно озимі.

Відповідно до кількості сірки, яка споживається одиницею основного врожаю (насіння, зерна, бульби, коренеплоди), сільськогосподарські рослини діляться на три групи за низхідною послідовністю потреб: 

1. Дуже висока потреба (дуже чутливі) – 50-70 кг/га: ріпак і капустяні рослини.
2. Висока потреба (чутливі) – 25-40 кг/га: буряки (цукрові, кормові), картопля, помідори; метеликові кормові — стручкові, соя, зернові колосові, кукурудза.
3. Середня – менше 20 кг/га: кормові зернові, трави.

Під картоплю сульфат амонію найбільш ефективний при внесенні в ґрунт навесні в рекомендованих дозах по азоту (450–600 кг / га сульфата амонію на тлі органічних добрив). Також добриво підходить для першого ранньовесняного підживлення на початку відновлення вегетації озимих ріпаку, пшениці. При підгодівлі озимого ріпаку навесні, на початку вегетації, доза сульфату амонію повинна становити 300 кг/га. Ще 40 кг/га д. р. азоту потрібно доповнити карбамідом або КАСом. При проведенні першого ранньовесняного підживлення азотом озимих пшениці 150 кг/га  потрібно внести у формі сульфату амонію, а 20–40 кг/га д. р. азоту потрібно знову ж доповнити карбамідом або КАСом.

Застосування азотно-сірковмісних добрив забезпечує збільшення врожайності сільськогосподарських культур у порівнянні зі стандартним рідким добривом КАС -  в залежності  від ґрунтів та кліматичних умов до 20% прибавки у врожаю. 

© Андрій Яцина, Kurkul.com, 2020 р.