Сонно кліпали телички в сінях, додивлялись останній на цю ніч сон доярки, спали ще комбайнери і комбайни. Навіть сусіди облишили чвари «за межу». Спав навіть пес Сірко. І тільки Він не зімкнув очі ні на мить! Тяжкії думи панували в його голові… Він думав про село! Адже на носі сотий день відтоді, як ввірили йому керування Мінагропродом.

Певно ви вже здогадалися, що мова піде про нинішнього міністра Тараса Кутового. Так, вже сто днів минуло з моменту його призначення, тож прийшов час підбити перші підсумки.

Від самого початку новий міністр заявляв про те, що робить ставку на фермерів: обіцяв окремого заступника з фермерства, фінансування в межах 600 млн грн, завершення земельної реформи та ще багато чого, але далі обіцянок справа поки що не пішла.

Ми вирішили, що не буде тут кращого «судді», ніж представники аграрного сектору України. Тому Kurkul.com поцікавився у фермерів, яку оцінку вони дають роботі міністра, що б порекомендували змінити чи додати.

Працював, закотивши рукава?!

Ніщо не скаже про результати стоденного міністрування Тараса Кутового краще за список реалізованого. Як-то кажуть, не на словах, а на ділі. Тож чи була ефективною праця чиновника?

«Хто такий Кутовий? Сподіваюсь, ви зрозуміли, як було поставлене питання. Я не знаю, хто це. От може щось реалізоване можна було продемонструвати загалу, тоді б знав», ― критично висловлюється з приводу діяльності діючого міністра Мінагропроду директор АП «Зоря-Південь» Руслан Кунгуров.

Земельний банк його господарства становить 2,5 тис. га і знаходиться воно на Херсонщині, де землі постійно вимагають поливу.

«Працюю дійсно наполегливо. Інколи доводиться спати лише дві години на день. Підприємство в мене «чисте». Гроші нікуди не зникають і нізвідки не з’являються. За рік заплатив 2 млн грн податків. Нічого з цього компенсовано не було. Крім того, великих витрат вимагає полив, бо працюємо в «пустелі». Колись говорили, що допоможуть, та так і не дочекалися. Тож ми працюємо, а вони авторитети тільки заробляють!», ― говорить чоловік.

Ще один наш спікер ― голова ФГ «Безух» Олександр Безух зазначив, що взагалі на практиці не помітив змін у міністерстві. Мовляв, все залишилось як було і при Олексієві Павленку. Єдине «новаторство» ― постійні перерозподіли крісел в міністерстві.

«За свої сто днів роботи Кутовий встиг зняти з посади Владиславу Рутицьку. Більше нічого не пам’ятаю. Ой, ні. Ще ходять чутки, що «підгрібає» під себе земельку», ― наголошує фермер.

Отже, жодного конкретно пункту серед досягнень Тараса Вікторовича так названо і не було.

Куди подівся ентузіазм?

Обійнявши нову посаду, Тарас Кутовий, як і будь-хто з щойно призначених керівників, почав будувати плани на майбутнє. Його реформи мали торкнутись скрізь і всього. Та чи так сталося, як гадалося?

«Три місяці тому він заявляв, що треба дивитися на дрібні фермерські господарства і нічого не зробив. Говорив про дотації, розвиток малого бізнесу. Я цього не бачу!», ― обурюється Олександр Безух.

Ідеї щодо захисту прав малих та середніх товаровиробників чули і в фермерському господарстві «Росавське». За словами Павла Коваленка, така риторика вселяла надію в кожного, хто мав у власному підпорядкуванні земельні ділянки площею до 700 га. Особливо хотілося почути про позитивні зміни щодо перспектив відкриття ринку землі.

«Цікавило найбільше, що буде далі в сфері земельних відносин. В кого б ви не запитали, всіх хвилює це питання. Це фактично справа власного майбутнього: будеш ти їсти хліб з маслом чи не будеш. Про відкриття ринку землі так нічого конкретного і не почули. Говорив, що на часі питання розпродажу сільгоспземель не стоїть і про те, що він розглядає перспективу розробки механізму права продажу. Далі слів поки нічого не зайшло», ― зауважує пан Павло.

Крім того, він додає, що за сто днів конкретних пропозицій вдосконалення законодавства від Кутового теж не було. Відсутня і конкретика щодо підтримки середнього виробника. Тобто перспективи вітчизняного фермерства вкрай нечіткі і розмиті!

Найцікавіше попереду…

… принаймні, на це дуже сподіваються українські аграрії. Сотий день ― далеко не останній в міністерській кар’єрі Тараса Кутового. Тому потрібно мати чіткі орієнтири, аби піти правильним шляхом. Спрямувати міністра беруться знову-таки фермери.

«Треба слухати всіх і знаходити золоту середину між інтересами великого бізнесу і найдрібнішого одноосібника. Шановний пане Тарасе, за господарством від 15 до 1 тис. га стоїть доля чиєїсь сім’ї і 15-20 років наполегливої праці, так би мовити, «кування добробуту з-під нігтя», ― звертається до урядовця Олександр Безух.

Як він наголошує, при здійсненні реформ потрібно стовідсотково передбачити заборону купівлі землі іноземними компаніями і приватними особами. Принаймні поки не окріпне український агробізнес і не буде готовий купувати землю.

Також необхідно зосередитись на розробці зрозумілого і прозорого механізму фінансування товаровиробників, що по 10–15 років працюють на полях. До того ж, варто продумати, яким чином вони можуть бути допущені до залучення кредитних коштів і як буде відбуватись продаж сільгоспземель.

«Пане Тарасе, я готовий взяти кредит, але покажіть зрозумілу схему повернення. Колеги, друзі готові влізти в досить серйозну кабалу і взяти серйозні кредити. Але, по-перше, де в Україні візьмуться такі гроші? А, по-друге, які будуть відсоткові ставки і порядок їхнього відшкодування? Роз’яснення значно знімуть напругу в тій частині суспільства, що займається власним бізнесом за свої ж кошти. Бо найгірше для бізнесмена ― невизначеність в майбутньому», ― запевняє пан Олександр.

Він не припиняє повторювати, що витрати на ведення аграрної справи значні. Тому потрібно мати уявлення про завтрашній день, аби раціонально спланувати сьогодення.

«Якщо розумієш, що працюєш на себе і на цій землі працюватимуть твої діти, то готовий придбати і John Deere, і оприскувач з контролем секцій. Але якщо стоїш однією ногою на землі і збити можуть в будь-який момент, то не буде нічого. Не буде вкладень», ― ділиться думками Олександр Безух.

А от Руслан Кунгуров переконаний, що допомоги аграріям варто чекати тільки від самих себе, бо обіцянки-цяцянки, як-то кажуть, а вже давно вийшли із моди і вірити їм не варто.

«Працювати всім важко і кожен говорить про наболіле. Ми купуємо всі засоби ведення господарства самостійно ― ніхто не помічає цього. А вести аграрний бізнес дуже дорого. Два роки я працював нормально тільки завдяки сприятливій погоді. Але до цього доводилось заскакувати і в мінус. «Плач Ярославни» влаштовувати тут не буду: аграрії ― стійкий народ. Але з впевненістю можу заявити, що крім Господа Бога сподіватись ні на кого», ― говорить він.

«Заочне знайомство»

Наостанок ми попросили наших спікерів уявити, що вони просто прогулюються вулицею і зустріли Тараса Вікторовича, який теж крокує місцевими тротуарами. Які запитанням б роїлися в їхніх головах в цей момент?

І от першим до міністра підходить Олександр Безух. Тисне руку, змірює поглядом (трохи зверху, бо пан Олександр вищий за нашого міністра) і вдивляючись в очі голосно і впевнено запитує:

«Тарасе Вікторович, я дуже хотів би дізнатися, чому великі і малі господарства знаходяться не в рівних умовах. Для мене це нагальне питання, адже, вважаю, справедливість має запанувати», ― зазначає Олександр Безух.

З іншого боку вулиці, забачивши діалог колеги з профільним міністром, підходить Руслан Кунгуров. Вітається і переходить в словесну «атаку»:

«Пане Тарасе, хотів би спитати, як ви опинилися в міністерському кріслі? Доводилось вам працювати на землі? Відчули хоч раз у житті смак нелегкої аграрної справи?»

Тарас Вікторович трохи знітився, залився рум’янцем і сказав, що поспішає, але дуже скоро напише відповіді на своїй сторінці у Facebook.

«… я не втратив повагу до нього. Тільки розумію, що реалізувати йому все наобіцяне буде дуже тяжко», ― з проявом співпереживанням висловлюється Павло Коваленко.

Тож відлік нової сотні стартує вже післязавтра. А ми ж хочемо сказати міністрові: пане Тарасе, Ви тримайтеся там!

Вікторія Бардак, Kurkul.com