Нещодавно на YouTube-каналі Latifundist стартував авторський проєкт «Латифундисти», в якому видавець Latifundist Media Олександр Камишин бере інтерв’ю у найцікавіших, найбільш таємничих і важливих героїв аграрного ринку.

І першим героєм проєкту став власник «Аграрної технологічної компанії» (АТК) і ряду інших бізнесів Юрій Дробязко, якого знають як «аграрного диктатора».

Kurkul.com вирішив зібрати головні меседжі бізнесмена про агровиробництво, його правила бізнесу та життя, які можуть бути цікавими фермерам. Далі — пряма мова.

Повна версія розмови з Юрієм Дробязко.

Про монокультуру кукурудзи 

Я нещодавно говорив з однією людиною, що тільки збирається входити в сільське господарство. Збирається входити досить крупно — купити якесь підприємство, яке має понад 10 тис. га землі. Він мені каже: «Послухай, що в цьому випадку робити?». Я кажу: «Поки немає сил великих — управлінських, ще якихось — ти повинен вирощувати в цій зоні тільки кукурудзу. Це просто». 

Ну просто в якому сенсі: по гербіцидах просто, одноманітні дії, тобі не треба насінництвом займатися, ти можеш робити просто абсолютно, як завод. 

Про «аграрну диктатуру» 

Диктатури насправді немає. Я кажу: «Хлопці, у вас є повна можливість і право фантазувати на тему. Але тільки взимку». Ось ми взимку і фантазуємо. Ми збираємося та вирішуємо, що будемо робити. Але якщо ми щось вирішили та записали — ось це і робимо. І так 2 рази на рік.

Тобто, у нас є 2 програми. Перша — від «замерзне» до збирання і від збирання до «замерзне». Усе. Тому що коли замерзло — ти вже нічого не можеш зробити, правильно? І ти чітко розумієш — ось у тебе відтало щось, і до збирання ти можеш все прописати, що будеш робити. Ну як мінімум з кукурудзою, соєю та соняшником. 

Про озимі культури

Чому я не люблю озимі культури? Там занадто багато «якщо». Ти нічого не можеш запланувати. Тобто існує величезна кількість ризиків. Величезна кількість несподіванок. Ти не знаєш, ні коли, ні скільки сіяти. Тоді, коли в теорії треба сіяти — буде волога, чи не буде вологи. Ти змушений робити всякі дурниці.

Читати за темою: Олег Фурманець: Ми були піонерами освоєння Полісся

Про вирощування квасолі

Це дуже хороший бізнес тоді, коли соя дешева. Проте зараз соя вже стала дорога. Два роки тому вирощування квасолі було досить хорошим бізнесом. А сьогодні це трішки гірший бізнес, але потрібно до кінця зрозуміти, як ним займатися. Тобто будь-який бізнес хороший. Тільки якщо ти його правильно робиш, в той час, в тому місці і з тією інтенсивністю, з якою потрібно. Немає поганих бізнесів. 

Про вирощування картоплі

Повністю я не закінчив займатися картоплею. У мене були два підприємства, які займалися картоплею: 500 га в «Агротех Гарантії» та близько 800 га — в АТК. У останній ми закрили цю програму.

«Агротех Гарантія» залишилася з картоплею. Тому що там є для цього певні умови. Але чому ми закінчили займатися картоплею в АТК? Це було дуже прикро. З 2011 року цей бізнес був збитковий. У 2018 році отримали маленький прибуток, а у 2019 році повинні були отримати гарну маржу. Але, коли тут ціна картоплі низька і її занадто багато, українські фермери не можуть її нікуди експортувати, тому що там починається сертифікація та інші нісенітниці. А коли у нас картоплі мало, і вона може мати нормальну ціну, у нас відкриваються кордони, і до нас заїжджає картопля звідки завгодно — з Росії, з Білорусії, тощо.

Так у чому ж сенс? Коли картопля дешева, я просто доплачую за цей бізнес, а коли дорога — вона теж стає дешевою, і я знову доплачую за цей бізнес. У Полтавській області дещо інше. Там логістично люди не можуть вирощувати картоплю. Там у нас є зрошення і ми вирощуємо один сорт картоплі — ультраранній, який жителі Півдня викуповують у нас як насіння. Дрібну картоплю задорого. Ось в такому вигляді цей бізнес працює.

А в нормальному вигляді він погано працює. Ну як, якщо ти в бізнесі за право вирощувати картоплю щороку доплачуєш гроші 8 років поспіль?

Про вирощування лохини

Це дорога фундаментальна програма, яку можна робити тільки на гроші, які не потребують повернення великої суми відсотків, або на власні кошти. Ми повертали вкладення 12 років.

Читати також: Олександр Татаров: Без кредитування неможливий майбутній розвиток господарства

Я не можу точно відповісти про кількість гектарів під лохиною, тому що вони весь час «в русі». Є сорти, які вже треба викидати. Ми працюємо з ринками Великобританії, Голландії та Німеччини, там кислі ягоди не продадуться. Гектари поганих ягід ми прибираємо. А якісь сорти додаємо. Але в принципі, у нас гарантовано другі за розміром площі під лохиною в Європі.

У нас близько 500 га. А перший це, звичайно, пан Єжи Вільчевський в Польщі. Не знаю, якщо у нього в цьому році вижила лохина, то він так і буде першим.

Про живлення ґрунтів

Лабораторію «Агротест» ми створили у 2004 році, познайомившись з американцем Реєм Уордом. Тому що я зрозумів, що те, що я робив — це неправильно. Він пояснив, що є якісь землі, які не потребують калію, а фосфору потребують. Ну це примітивно. А ми вносили і те, і те, і це було дорого. Потім ми зрозуміли, що ось ці поля потребують фосфору, а ось ці — калію, а інші — сірки або цинку. Нерозумно розкидати все одразу, тим більше із сьогоднішніми цінами. Тому створили цю лабораторію. А Рей Уорд передав нам свої розрахункові програми, ми їх удосконалюємо багато років, відсилаємо, і тримаємо зворотний зв'язок. Він якось змінює ці формули. Але ми не можемо це робити, тому що він дійсно в цьому профі — все життя цим займається, 63 роки.

Сьогодні у мене вже інший погляд на це. Коли я побачив розбивку для точного землеробства, точно зрозумів, що загальний аналіз — це вже непотрібна річ. Якщо ти користуєшся нітроамофоскою, то звичайно потрібно зробити хоча б загальний аналіз, щоб перестати її застосовувати.

Читати ще: Віктор Шеремета: Вирощуємо те, що дає найбільший валовий прибуток

Щодо вартості аналізів — точно не знаю. Останнє, що я робив як клієнт лабораторії, коштувало $35 або $37. Якщо ти, наприклад, маєш гектарну сітку і це коштує навіть $50 — це окупиться. Коли вносиш зайві 100 кг якогось калій хлору — це ті самі $50. У тебе все окупилося.

Про внесення добрив

Наприклад, якщо чогось не вносити. Це якісь страшні гроші. Тобі потім не зрозуміло, за скільки урожай треба продавати. Тому у мене діють дві системи живлення дотепер.

Перша — там, де мало вологи, я вношу цинк, азот під кукурудзу, і азот-бор під соняшник, наприклад. А під сою — нічого. Це хороша система. Друга система —  там, де багато вологи — погектарна сітка і внесення всього, що потрібно, але в кожен гектар.

Про точне землеробство

До цього я прийшов поступово. Коли я зробив тестовий семплінг на 2 тис. га за різними системами, у мене вийшло досить об'єктивне порівняння. Тому що я вибрав дуже рівний масив зі схожими загальними аналізами. Тобто загальні аналізи полів. Я їх досліджував з 2006 року по 2018 рік — 12 років. У мене за 12 років були загальні аналізи! 

Потім почав впроваджувати це. Але допустив помилки: не обмежив густоти, ще щось. Але гарантовано точне землеробство дає результат в умовах вологи. Якщо є волога в регіоні — вона повертається 4 рази за рік.

Тобто ти інвестуєш в це, наприклад, $50 в аналіз і $120-130 в добрива. А реально ти отримуєш мінімум 2,5 т кукурудзи «зайвих». І не один рік. 

Про продаж кукурудзи 

Дехто відвантажував за форвардом за ціною $165/т при вартості на ринку $250/т. І то ще добре, бо хтось по $140/т продав. Це плата за самовпевненість. Що відбувається? Коли ти підписуєшся з великими торговцями по форварду, ти, як «колгоспник», повинен розуміти, що, як мінімум, в цій області твій контрагент більше поінформований, ніж ти. Тому що він тільки цим і займається, а ти ще повинен щось зорати, посіяти, ще щось зробити. 

Читати за темою: Микола Климчук: Ми виключили соняшник із сівозміни підприємства

Ми теж уклали форвардні угоди і щось продали дешевше, ніж могли б продати. Не можна сказати, що ми «попали». Коли нам давали умовно $185 чи $186 на форварді, я розумів, що ця ціна, в принципі, наш бізнес влаштовує. Тому навіщо тобі далі дивитися на це? Я, наприклад, в цьому році знову від 50% до 60% своєї кукурудзи продав так. Давали $200/т з копійками, нерозумно не продати. Дають хороші гроші, які повністю окупають собівартість. Ти вже, продавши 50-60%, отримав як мінімум 10-15% прибутку.

Про прогнози ціни та врожаю

Іноді чую такі слова смішні, як EBITDA. Одне з таких смішних слів «коммодітіз». «Супер сайпл» або «Ла-Нінья», «Ель-Ніньо»... Останній є завжди, а ця Ла-Нінья... Це дівчинка — це небезпечніше, ніж Ель-Ніньо. Це такий фактор страху. У США посуха, в Індії — заливає. Я думаю так: «де я, а де Ла-Нінья»? Ми десь в різних площинах. Тому навіщо мені про це думати? 

Про польові експерименти 

Це одна з небагатьох речей, якими я пишаюся. Тому що це річ, яка вже принесла абсолютну користь. А скільки вона користі ще принесе, причому всім: мені, всім моїм друзям, членам кооперативу.

Наприклад, я знаходжу за допомогою цих випробувань гібриди, які протягом 3-4 років показують 100% врожайність, але коштують на 30-40$ дешевше, аніж топ-гібриди. Насправді вони не топ. Вони просто розрекламовані.

А ти бачиш, що є гібрид на 35-40$ доларів дешевший, ніж ось цей, і показує таку саму врожайність. І протягом 3 років. І на понад 20 випробуваннях в 6-кратному повторенні. А потім дуже просто. У тебе залишилося вільних $40/га. Наприклад, я сію 40 тис. га кукурудзи, множимо на 40 — $1,6 млн зайвих. 

В цьому році у мене 48 випробувальних полігонів: соняшник — 150 гібридів, ріпак — 75 гібридів, пшениця — 66 сортів, соя — понад 260, кукурудза — 140 гібридів і все у 6-кратному повторенні.

По кукурудзі багато речей досліджую, не знаю, виросте з неї щось, чи ні, але дуже цікаво. Приходять якісь українські компанії, говорять: «Ось 500 гібридів ми зробили, можеш перевірити, щось підходить чи ні?». 

А я думаю: «Чому я їм повинен відмовляти, якщо у мене все для цього є?». Розумієш, я в це випробувальне обладнання вклав мільйони євро. Спеціальні сівалки, комбайн, лінія для фасування касет, самі касети, протруювальні та очисні машини. 

Цією програмою вже 5 років займається мій син Олександр. Це йому дуже подобається, я дуже радий. Я цим займався без спеціального обладнання 4 роки. Зараз мені смішно, як я робив це раніше.

Читати ще: Микола Бойченко: Навіть у засушливих умовах маємо урожайність картоплі не менше 30 т/га

Про глибокорозпушування

Я всім кажу, що глибокорозпушування краще, від оранки. Тобто поле рівніше, робити простіше. У мене Gascon — дорога машина. Понад €100 тис. найпростіша, але робить все, що потрібно. Ти сіяв нормально, не натиснув. Збирав врожай нормально, не натиснув. Так воно і має бути. Варто брати дрібні диски або те, що дозволяє сівалка. Звичайно, ця машина краща, ніж плуг. Перед сівбою кукурудзи я розпушую.

Про ринок землі

Я взагалі не готуюся до ринку землі. Вважаю, що це така собі «кастрована» його версія. Буде хтось хотіти продати землю — ми будемо з задоволенням купувати. І все. Ціна землі на старті — десь від 1400$ до 1800$ за гектар. 

І це за орендної плати, якщо брати з податками, від $160 до $250/га. Ми виходимо десь на 19% повернення інвестицій. А з податками —  на 12%.

Я не бачу, що більше, ніж 10%, будуть продавати землю. Ну, це ще дуже оптимістично. Особливо зараз. Сьогодні в банках багато грошей. Відсотки низькі. Тому людям буде краще, напевно, взяти кредит навіть в банку для якихось потреб, ніж продавати землю. 

Про нових людей в агро 

Я в цьому бізнесі 23 роки. Бачив чотири «хвилі піни». А потім «піна» сходила і з неї хтось залишився. Я кажу: «Хлопці, навіщо ви зараз хапаєте землю?».

Вони відповідають: «Так вона ж скоро закінчиться». А я кажу: «Вона понад мільярд років ось є на тому ж місці. І нікуди не поділася. Уявляєте?».

І тут чогось раптом за найближчі 5 років вона закінчиться? Земля не може закінчитися. Вона як була, так і залишилася. І буде залишатися. Це більш стабільно, аніж ми. 

Потрібно сконцентруватися на тому, щоб максимально заробляти на гектарі. Я їм кажу: «Для цього вам треба мати гроші, щоб правильно все купувати та робити». Мається на увазі робити вчасно, мати правильне обладнання і тому подібне.

Треба мати гроші для того, щоб вас перестали десь грабувати на різних етапах. На елеваторах, на логістиці, тощо. Зараз цього вже менше, але раніше це було дуже жорстко. Зараз це більш цивілізовано, адже конкуренція вища.

Взагалі це треба зробити правильно. Тоді ви будете заробляти на землі стільки грошей, що це вам дозволить набирати будь-яку її кількість.

Читати також: Олександр Голомах: Ціна на соняшник впаде майже вдвічі

Вони кажуть: «Ні, послухай. У мене зараз немає грошей, тому що я купив ще колгосп». А питання навіщо він його купив? 

Ну навіщо тобі це? Ти це не довів до пуття. У тебе прямі гроші йдуть крізь пальці. А ти береш і купуєш ще колгосп. У відповідь звучить купа різних речей. Що 100 тис., наприклад, гарна цифра. Або «хочу бути мільярдером», «EBITDA». А я відповідаю: «Якщо ви будете заробляти більше, ніж інші на гектарі — ви зберете будь-яку кількість землі. До нескінченності. Тільки навіщо вона вам? Ну, будете багато працювати. Багато нервів. А ви, врешті-решт, теж смертні».

Про протидію крадіжкам

Я не борюся з крадіжками. Я їх контролюю. У мене завдання, щоб у мене крали. Що таке крадіжка? Це приховане розкрадання власності. Ось я хочу, щоб вони крали і ховалися. Не беруся стверджувати, але я поки не бачу іншого шляху. Поки у нас в суспільній свідомості не соромно купувати крадене, повністю викорінити цю історію малоймовірно.

Коли я починаю про це думати, у мене виникає відчуття огиди. Настільки неприємна тема. Ставишся до людини нормально, по-людськи. Думаєш про неї, а вона бере і ось таке робить. 

Про придбання машин

У мене був приклад дуже хороший. У мене є людина, яку можу навіть другом назвати. Йому зараз 66 років і він голова колгоспу в Миргороді, який до мене прийшов і здався в полон. :)

Було дуже смішно, коли я йому купував «Ниву», а він за 2 роки робив так, що вона взагалі не рухалася. Її треба було тільки вже викинути. І у всіх інших так само.

Я дивлюся, у нього власна машина, теж «Нива», взагалі класна — ластівка! І коли службова машина розвалилася, яка набагато новіша, — він їздить на своїй машині. І я з ним провів перший експеримент. Я купив «Ниву» на компанію, і сказав: «Миколо Григоровичу, ось вам машина. Через 3 роки — вона ваша. Але ремонтуєте за власний кошт. Я вас заправляю бензином, купую сезонну гуму. Це від фірми».

Тоді «Нива» мало коштувала, близько $5,5 тис. А він каже: «Офігенно! Взяв!». За 3 роки я не витратив жодної копійки на її ремонт. Вона чудово відкатала. А інакше за 2 роки — на викид. І я іншої системи взагалі не уявляю. Просто дурість. 

Ось дай працівнику службовий Renault Duster, наприклад. По-перше, ти на нього витратиш якісь величезні гроші на запчастини. А по-друге, через 4 роки буде «стерте місце».

Зараз я купую Renault Duster на 5,5 років. Але перша машина все одно «Нива». Якщо людині першу машину купуємо — він не може пройти не через «Ниву». Далі мені все одно, їздить він на «Ниві» або на Renault Duster. Це його справа. Багато хто не продає свою «Ниву». 

© Анастасія Герасименко, Kurkul.com, 2021 р.