Фермерським господарством «Красногірське», що на Черкащині, Ольга Полозова керує лише рік. За цей короткий час жінка встигла дізнатися, до чого призводить недолуге керівництво попередників, що відчуваєш, коли до тебе приїздять рейдери, як оптимізувати роботу та вивести господарство із боргової ями. Про аграрні будні та плани на майбутнє новоспечена фермерка розповідає в інтерв’ю для Kurkul.com.
Ольга Полозова: Звучить надто гучно — «почали займатись сільським господарством» — насправді ми тільки рік, як працюємо. За цей час похизуватись результатами ще не можемо, їх буде видно, коли зберемо те, що посіяли.
Господарство у власності нашої сім’ї орієнтовно 12 років, але тут працювали наймані люди, мабуть, прийшов час змін. «Посприяла» цьому пандемія і карантин. Недарма кажуть: «нема лиха добра». У нашому випадку це чітко видно, тому що це був той час, який ми присвятили сільському господарству і з цього все почалося.
Це був класичний колгосп. Він був у власності банку 12 років тому — за борги його забрали, а ми викупили. І з того часу він жив своїм життям, а ми своїм. У нас із чоловіком були свої справи, у чоловіка проектно-інженерний бізнес, а я займалася ювелірною справою.
Читати за темою: Микола Бойченко: Навіть у засушливих умовах маємо урожайність картоплі не менше 30 т/га
Не хочеться про погане, але те, у якому стані ми побачили господарство, для нас стало відкриттям. Якби ми раніше зрозуміли, як тут усе відбувається, то втрутилися б не рік тому, а значно раніше. Прийшли, зробили аудит: техніки нема, кредити величезні, боргові ями, люди постійно телефонують. Висновок аудитора такий: господарство готове до банкрутства, воно на межі. Наша робота розпочалася як реанімація, коли на останньому подиху зробили штучне дихання і все вийшло. Це тільки наші перші кроки і важливо, щоб цей внутрішній запал не пропадав. А в нас зараз будь-яке покращення, яке б тут не сталося, воно вже нам показує результат, ми вже бачимо: «о клас, пішло»! Це викликає певний азарт, і хочеться рухатися далі.
Тим більше, що є потужні сусіди з великим зембанком. Ми бачимо, як вони господарюють і це нас надихає. Поруч є наші друзі, СТОВ «АФ «Маяк» та «АгроКо», які діляться з нами досвідом. Можемо поїхати до них, подивитися, як повинно бути й повернувшись до себе, хочеться впроваджувати правильні рішення. Тепер це вже наш стиль життя.
Ольга Полозова: Якщо дивитися глобально, то відповідь проста: я знала що гірше вже не буде. Ми знали що ми вже маємо і куди ми йдемо. Тому страху не було. Були певні переживання, бо, звичайно, у нас немає профільної освіти. Тому дуже важливо було підібрати спеціалістів, і далі робота закрутилася.
Читати також: Євген Малашенко: Піднімаю орендну плату за пай на максимум
Ольга Полозова: У нас є дім під Києвом. Недавно мені чоловік запропонував його здати в оренду чи продати. Я кажу: «може трішки зачекаємо, не будемо так поспішати»? Але вже бачу, що назад, мабуть, уже вороття немає. Загалом же, якщо почати фантазувати — я б хотіла, щоб люди поверталися в село.
Ольга Полозова: Якби можна було запустити такий флешмоб, що показав би всі вигоди життя в селі... Зараз це дуже актуально, зважаючи на ситуацію у світі. Сім’ї живуть у Києві з дітьми у квартирах, приїжджаєш сюди — а тут і подвір’я, і свіже повітря, власні продукти тощо. Правда з роботою не так легко, але я запрошую до нас на роботу. Бачте, як я гарно вивела в потрібне русло розмову (сміється).
Ольга Полозова: Так, це були кадрові зміни. Будь-яка компанія починається з людей. Тому одразу прийняли рішення, попрощатися з людьми, що хазяйнували тут до нас і далі працювати самим. Становлення колективу, думаю, ще й досі в нас на 100 % не завершене, але ми вже сформувалися і є такі фронти, за які я спокійна і точно знаю, що там порядок, людина правильна стоїть.
Читати ще: Олександр Татаров: Без кредитування неможливий майбутній розвиток господарства
Ольга Полозова: Починалося все з ферми, яка була у критичному стані. Зараз у нас 260 дійних корів, це небагато, але ми нарощуємо поголів’я, завезли нетелів з Чехії, чистопородних голштинських і купили у Полтавській області ще 30 голів чистокровної голштинської.
У нас зараз багато ремонтного молодняку, слідкуємо за здоров’ям, хочемо, звісно, більше й більше, це цікаво, це результат кожного дня. Бо одна справа в агрономії, коли навесні посіяв, а збираєш восени і весь цей час ти у невідомості. Ферма — це цікавий організм, щоденна робота, що точиться кожного дня протягом усього року.
Сьогодні ми доїмо 27 л на корову. У планах безприв’язне утримання дійного стада. Зараз тільки частина на вигулі — та, що не поміщається у корівнику.
Вони раді бути на вулиці й мені хочеться, щоб усі вони були на вільному вигулі. Тоді корови здоровіші, краще теляться, та й це правильніше, так природою задумано.
Ми купили сучасну систему кондиціювання та зволоження повітря, але це старі корівники, що ти там не роби — важко все зробити, як годиться. Хочеться нову правильно оснащену ферму, з тією кількістю голів, яка буде незбитковою. Зараз ми повинні наростити дійне стадо в понад 400 голів, щоб ферма була прибутковою.
Ми вже не збиткові, але хочеться бачити результат. Якщо все буде добре, то років за півтора-два ми наростимо до 600–800 голів.
Ми не тримаємо молодняк на прив’язі, це неправильно. Утримуємо їх зараз в індивідуальних боксах.Воно народилося, мама його облизала хвилин 15, такий масаж для телятка, далі ми його випоюємо молочком, воно трошечки відігрівається й переходить в індивідуальний бокс. Навіть у ці морози, які в нас були, ми не втратили жодну тварину. Зважаючи на те, які були раніше показники по смертності, і по тому, як ми пережили цю зиму — це небо й земля.
Ольга Полозова: З 13 до 27 л. Ми змінили повністю систему годівлі, тепер протягом року вони споживають один і той же збалансований корм: є силос, комбікорми, і всі необхідні елементи. Комбікорми — це переважно шроти: соєві, соняшникові. Наразі не маємо змоги переробляти самим, тож купуємо у себе на заводі сою. Сіємо вже кукурудзу на зерно і на силос, то тепер уже буде наш силос.
Читати також: Карта племінного молочного і молочно-м'ясного скотарства
Ольга Полозова: Молоко ми здаємо на Золотоніський маслоробний комбінат. У планах переробки немає, я жодного разу про це не думала і якщо хтось мене запитує, маю однозначну відповідь — ні. Ми виробники, не переробники. Я чула про такий проєкт в асоціації виробників молока, що буде один спільний завод, ну туди ми інвестуємо. А так, щоб займатися цим, я не бачу в собі стільки сил. Хочеться щось одне вивести на належний рівень, якщо я буду і там, і там — я навряд чи зможу все проконтролювати.
Молочна ферма, це такий своєрідний буфер. Може бути неврожайний рік, як ось попередній, ми не мали навіть качана в кукурудзі, тому довелося її переробити в силос. Ферма нас виручила, ми сьогодні згодовуємо тваринам те, що могли б торік просто викинути, а так ми щодня якісь гроші за це отримуємо.
Стосовно переробних підприємств, можу сказати, що у нас багато зараз продукції з Польщі і її обсяг збільшується. Там держава опікується своїми виробниками, є дотації, є все. Вони можуть дозволити собі ці обсяги виробництва молока. Якби нашого українського виробника держава хоч якось підтримала, це було б чудово. Державні програми для виробників молока повинні працювати, тоді всім буде легше: і молокозаводам і виробникам.
Читати за темою: «Молочний» дайджест — головні новини молочної галузі за квітень
Ольга Полозова: Земельний банк був 1,5 тис. га. Сюди входили й пасовища, і сінокоси, й орні землі. Місяць тому збільшили зембанк на 300 га, тож сьогодні маємо 1800 га.
Основні культури — соняшник, кукурудза, зернова й на силос, пшениця озима. Сої зовсім небагато, у планах її взагалі не було, але в нас були такі поля, які далеко дуже, і врожай збираємо не ми. Тому якщо це кукурудза — хтось її обов’язково виламає, якщо соняшник — теж його там не бачили, так показав останній рік. Тому такі далекі ділянки, їх у нас орієнтовно 40 га, засіваємо соєю. Є в нас ще тритикале й люцерна для тваринництва.
Торік, коли ми зрозуміли, що працювати будемо на землі, запросили компанію з Черкас, зробили аналізи ґрунту, готували карти і вже планували на наступний рік, тобто вже на цей, що ще повинно бути у сівозміні. У нас зараз на першому місці кукурудза, за нею йде соняшник, потім уже пшениця. Можливо далі будемо змінювати структуру, але наразі так.
Ольга Полозова: Саме так. Вологу ми теж виміряли, коли заходили в посівну. Користувались послугами компаній, що працюють зараз із нами на умовах консалтингу. Для нас це теж дуже зручно, оскільки наразі не можемо собі дозволити такий штат спеціалістів. Ми дуже раді, що є такі компанії, які допомагають, як у тваринництві, так і в рослинництві, це наш оазис, у кому ми черпаємо для себе дуже багато знань. Наприклад, сівалки, які ми придбали, уже обирали з усіма необхідними функціями для точного землеробства.
Ольга Полозова: На даному етапі ми лише пробуємо, але не без амбіцій. Наприклад, трактори Fendt коли придбали — відразу облаштували автопілотами, якщо оприскувач — то посекційне відключення, сівалка також. Техніку підбираємо відразу з прицілом на точне землеробство.
Читати ще: Олег Лукашик: Діджитал в агро — «наступного року» може бути пізно
До того в нас були ХТЗ, МТЗ трактори, ну самі розумієте, що з такою технікою далеко не заїдеш, можливо на якихось полях фермерам це підходить, нам же для наших масштабів цього було мало. До того ж незадовільний стан цієї техніки нам ніяк не дозволяв працювати далі.
Тому придбали сівалку Great Plains, далі трактори, самохідний оприскувач, культиватор Horsch, прес підбирач тощо. Далі плануємо лізинг і розтермінування, щоб працювати повністю зі своєю технікою, яка вже буде на 100 % нашою.
Ольга Полозова: З паливом ми йшли поетапно, розуміли що його треба десь зберігати, і що це повинно бути чітко і правильно. Ми подали документи, щоб отримати дозвіл на установку свого резервуара і як тільки це зробили, до нас одразу завітала податкова. Але прийшли насправді, не з метою нас за щось покарати, а перевірити наші документи, в чомусь десь підказали, як правильно зробити. Тож ми отримали цей дозвіл дуже легко, зараз спимо спокійно, паливо тут, заправляємося, і все добре в нас.
Ольга Полозова: Хвилююся звісно. Насправді посівна почалася ще з осені, бо насіння контрактували ще тоді. Ми тут новачки, і покладатися на компанії яких не знаємо, або не знає ринок ми не могли. Тому обирали великі відомі компанії, які пропонують насіння, засоби захисту і контрактувались із ними.
Читати також: Коли коштів обмаль — доступне фінансування для аграріїв
Це, наприклад, Syngenta, «Маїс» — у них купували кукурудзу на силос. Ще є компанія з якою працювали тут до нас, маємо перед ними величезні борги тож домовилися, що буде правильно, якщо ми й надалі будемо співпрацювати.
А щодо технології вирощування — це те, у що я ніяким чином не втручаюся. Це вибір нашого агронома і консалтингової компанії. Я не маю досвіду, не маю знань, тож можу тільки на них надіятися. Можливо з роками я вже більше буду знати, та поки що в цьому я повний нуль і покладаюся на знання людей, які в цьому мають досвід.
Подивимося на цьогорічні результати й побачимо, на скільки ми гарно справляємося. Якщо будуть хороші показники — ми на правильному шляху.
Ольга Полозова: Зараз працює набагато менше, оскільки багато людей звільнили. Наприклад, якщо про ферму говоримо, то купуємо техніку і людська робота потрібна все менше і менше.
Виходимо з того, що треба раціонально використовувати людський ресурс, і лишаються лише ті люди, які справді потрібні в господарстві. Зараз це орієнтовно 70 працівників: це і ферма, і адміністрація, і механізатори тощо.
Ольга Полозова: Точно не скажеш, як правило такі кадри ще й мігрують між господарствами, когось ми втрачаємо, хтось до нас приходить. Наразі в нас механізаторів вистачає, хороших, кваліфікованих. Я не скажу, що ми прямо «упаковані», ні. Хороші люди всюди ціняться, як правило вони за кордон виїжджають. Та я рада тому що в нас є теж такі люди, тож гріх скаржитися.
Ольга Полозова: Це доволі тривіальна історія. Земля — це завжди ласий шматочок. Як нам уже стало відомо пізніше, це господарство готувалося до банкрутства під людей, які «замовили» його і певними шляхами виходили на те, щоб забрати його. У нашому випадку це були аграрні розписки, коли наш попередній директор законтрактував урожай кукурудзи, яку навіть ще не посіяв, а вже отримав гроші і встиг їх освоїти. А потім з’явились ці люди, кредитори так звані, сказали, що от ми вам платили, поверніть гроші. Ми повернули все до копійки й думали, що на тому все закінчилося. А потім прийшов жовтень, прийшов час коли ми збирали урожай, в один прекрасний день, я була на робочому місці і через відеоспостереження помічаю багато людей біля складів. Коли дісталася туди, там був автобус із тітушками, наймана техніка, навантажувач, зерновози. Приїхали, щоб забрати наше зерно.
Читати за темою: На Миколаївщині знову «віджимають» землю: подробиці рейдерського захоплення
Люди були озброєні, погрожували. Ми не мали охорони, є одна людина, яка дивиться, чи все в порядку, а тут приїхала купа спортивних молодиків. Дуже-дуже приємно вразило те, що люди, які тут працюють, не лишилися осторонь і вийшли захистити господарство. У нас є механізатор Микола, йому взагалі пістолет направляли в лоб, інженеру дісталося ні за що, інтелігентна людина, жах просто.
Була й поліція, її викликав судовиконавець, для забезпечення дій згідно з виконавчим написом про вилучення зерна, отриманим, звісно, незаконно через нотаріуса, який уже отримав своє покарання. Усе це, нібито через борг, якого насправді не було. Ми викликали ще один наряд, але приїхали вже спецпризначенці з автоматами. Я чекала затримання, хотілося справедливості, а цього не відбувалося.
Рейдери зробили те що могли, зірвали всюди замки, зайшли в кожен склад, і не виявили там нічого. Конфлікт було вичерпано, оскільки прийшли за зерном, якого просто не існувало. Вони побачили, що немає нічого і зерновози даремно викликали.
Ціни тоді на зерно хороші були, ось вони, мабуть, вирішили поборотися незаконними методами. Наразі маємо надію на суди, бо за нами правда. А далі — час покаже.
Черкащина завжди славилася своїми чорноземами та погодними умовами. Тому за цю землю завжди всі борються, і страждають, але для нас, сподіваюся, це в минулому вже.
Читати ще: Фермер на виріст: як збільшити зембанк без головного болю
Ольга Полозова: Насправді відчуваю. Плюси є в спілкуванні з дистриб’юторами виробників насіння та ЗЗР. Тут я з усіх сил із ними торгуюсь, підключаю всю свою жіночу чарівність. А що стосується працівників, спочатку вони були дуже насторожені. Тут брутальні чоловіки механізатори працюють і приходить жінка.
Пройшов час і вони побачили, що ми не прийшли сюди на якийсь короткий період. Я стараюся з людьми спілкуватися на рівних, у нас немає жорстокого поділу «шеф — підлеглий», «я розумний — ти дурень», я до всіх дослухаюся. Звісно, невдоволені були, бо багато людей довелось звільнити, але з тими, які лишилися, у нас хороші, теплі стосунки.
Мені здається, що от від того, як ми поводимося, залежить ставлення людей, і до нас, і до тварин у нашому господарстві, і до роботи взагалі.
Ольга Полозова: У нас же переважно працюють люди з нашого, або прилеглих сіл. Люди спочатку були невдоволені, я відчувала це. Були певні суперечки та неприємні моменти.
За минулий рік господарство заплатило 16 млн грн податків. Я хочу, щоби ці гроші пішли в село хочу, щоби люди відчули, що добре коли є наше господарство. Мені доводилося це пояснювати, говорити про робочі місця, гроші за паї, давайте не шукати конфліктів, а шукати компроміси.
У нас голова ОТГ — наймолодший сільський голова, креативний, активний, з ним спілкуємося, і співпрацюємо. Із сільським головою, який раніше працював, теж у хороших стосунках. А з людьми по-різному буває. Когось звільнили, то для нього ми погані, а комусь підняли зарплату вдвічі й люди кажуть, що ми класні.
Ольга Полозова: За минулий рік я заплатила 15 % від нормативно-грошової оцінки землі. Хоча договором передбачено 12 %. Але, оскільки держава знизила грошову оцінку землі — відповідно і сума за оренду пайовику зменшилася би. Довелось вирівнювати відсотками. В поточному році оплачу ~20 % від нормативно грошової оцінки.
Ольга Полозова: До нас звертаються інколи люди, які хочуть виплати за кілька років наперед, з ними ми перезаключаємо договір на кілька років уперед. Є люди які просять, наприклад, 130 тис. грн, з ними укладаємо договір емфітевзису на 49 років. Це в нас доволі популярна штука.
Читати також: Віктор Шеремета: Вартість землі лише зростатиме
Стосовно продажу люди звісно говорять, та насправді, я не знаю як це в нас буде відбуватися. Я думаю, що до ринку ми ще не готові й не варто було все так швидко починати. У нашій державі все так побудовано, що простий селянин із цього всього ніколи не вийде багатим і щасливим.
Нормативно-грошова оцінка землі знизилася. За минулий рік, якщо повернутися до теми стимулювання пайовиків, ми мали б заплатити людям менше грошей. Ми навмисно відсотки збільшували, щоби не виплачувати людям менші суми. А держава готується так, просто знижує ціну.
Ольга Полозова: Точно хочу багато корів, щоби тварини були щасливі, щоби жили на вільному вигулі, доїлися в гарних умовах. Хочу точне землеробство, хочу, щоби пайовики були задоволені. Хочу отримувати задоволення від роботи тут. Зараз мені дуже подобається те, що я роблю. Тож хочу побажати всім не боятися бути неідеальними й не припиняти пошук себе, щоб отримувати задоволення від своєї справи.
© Андрій Яцина, Kurkul.com, 2021 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.