Дехто може сприймати українське насінництво, як вітчизняний автопром — ніби і є, але краще б не було. Та, як мінімум, щодо селекції зернових культур ця думка хибна, переконаний Андрій Ковальчук, керівник ТОВ «Ольга», що на Вінниччині.
В гості до цього господарства Kurkul.com вже навідувався раніше — тут є свій невеликий насіннєвий напрям і величезний досвід керівника у цій галузі. Тому про українське насінництво в цілому та його зерновий напрям зокрема ми вирішили поспілкуватися саме з Андрієм Ковальчуком.
Андрій Ковальчук: Суттєвих змін у нас немає. Основною культурою досі залишається товарна кукурудза, на якій ми заробляємо більше, ніж на пшениці, яку «проганяємо» через насінництво. Маємо завжди 200-300 га пшениці в сівозміні, сіємо саме на насіння.
Ми не можемо похизуватися неабиякими здобутками у насінництві, як підприємства на 20-30 тис. га. У нас невелике підприємство, тому, якщо говорити про пшеницю, можемо дозволити собі виростити максимум 4–5 сортів. Сьогодні вирощуємо пшеницю селекції RAGT та один сорт ячменю від «КВС-УКРАЇНА».
Читати за темою: Андрій Ковальчук: Слід якісно робити елементарні речі — і результат буде
Андрій Ковальчук: Якщо ми говоримо саме про зернові культури, то українська селекція конкурентна із закордонною, однозначно. Я в цьому впевнений. Та все ж підхід до ціноутворення в інститутах та селекційних установах відбиває бажання працювати в цій галузі.
Вони настільки обвалили ціну на супереліту, еліту на розмноження, що займатися насінництвом саме з українською селекцією з точки зору бізнесу взагалі не цікаво. При вартості товарної пшениці 8 тис. грн селекційна установа продає супереліту по 11–12 тис. грн. А ще ж потрібно прогнати насіння через насіннєвий завод, зафасувати в біг-беги та дати ще менеджеру щось заробити. От і вийде собівартість на рівні 9 тис. грн, а вони українську репродукцію продають по 8,5-9 тис. грн.
Якби наші інститути почали хоч трохи поважати себе і роботу своїх селекціонерів та встановили ціну на рівні конкурентів з-за кордону — тоді це був би цікавий бізнес.
Необхідно мати розуміння, скільки я можу заробити на тонні української селекції. Хоча б чистих 1000 грн — вже було б цікаво. А так це просто перелопачування зерна.
Читати також: Олександр Рибалка: Сорти для функціонального харчування можуть врятувати здоров’я українців
Андрій Ковальчук: Якщо зернові — то тут я згоден, вони більш стабільні та пристосовані, більш ранньостиглі. За останні роки я помітив, що ранньостиглі сорти дають кращий урожай. Або їм вистачає вологи в посушливі роки, або вони трошки раніше зацвітають і не попадають у період, коли в нас бувають дощі, як торік, наприклад.
Ранні сорти раніше зацвітають і відцвітають, пропускаючи «сезон дощів», менше хворіють фузаріозом та піренофорозом, мають більш налите зерно та кращу натуру. Я думаю, це тому, що вони вже районовані для нас і «привчені» до наших умов. Саме над цим і працювали наші селекціонери.
Андрій Ковальчук: Кукурудза та соя не здатні. В нас ще немає такої селекції, щоб конкурувати з такими брендами, як Monsanto чи Pioneer. А зернові культури, звісно, можуть дати відмінні показники по врожайності. Тут у нас селекційна робота на рівні, й підтвердження цьому я бачив неодноразово на власні очі.
Андрій Ковальчук: Щодо зернових не стикався, а от щодо сої чи кукурудзи, де наші селекціонери наразі не здатні дати гарний результат, видати за своє — найпростіший варіант, на жаль.
Читати ще: Як вибрати насіння сої?
Андрій Ковальчук: Це дуже складне питання. Закордонних сортів дуже багато посухостійких. Взяти ті ж посухостійкі сорти RAGT, які ми в себе вирощуємо. Важко однозначно сказати, що отримаєш у результаті, зважаючи на нестабільність клімату. Зі свого досвіду я не можу дати відповідь. Треба провести дуже серйозну роботу, підібрати сорти по однаковій групі стиглості і впродовж щонайменше 5 років досліджувати на одному полі.
А порівнювати те, що вирощувалося на різних полях, і користуватися результатами одного року не можна. Навіть за результатами кількох років, при тому, що це різні поля, теж не можна говорити. Різні поля, різні попередники, різний обробіток ґрунту — все має вплив на результат.
У мене зараз обробляється декілька полів кукурудзи. По структурі ґрунт різний — там грудка більша, там менша. А це в майбутньому, якщо я зараз не вирівняю ситуацію, може вплинути на наступний урожай. Навіть якщо будуть дві однакові культури, буде соя і там, і там, то внаслідок різної структури ґрунту буде й різний результат. Потім будуть порівнювати сорти, казати, що цей сорт слабший чи сильніший, а причина тут насправді проста.
Читати за темою: Як посіяти найкраще власне насіння — поради експерта
Андрій Ковальчук: Сьогодні є велика кількість фуражних сортів. Той же Самурай — високопродуктивний сорт, дає 10 т. Ячмінь зарубіжної селекції теж є. Я вважаю, сьогодні не можна сказати, що від української селекції залежить продовольча безпека тваринництва — це хибна думка.
Коли підприємство вирощує зерно для фуражних цілей, воно може сіяти третю, четверту, п’яту репродукцію. Це взагалі не проблема. Якщо підприємство розуміє, від чого йде виродження сорту, і за цим слідкують, то можна сіяти і п’яту репродукцію без зниження врожайності.
Можна один раз купити, скажімо, Самурай і п’ять років його сіяти без виродження сорту, якщо розуміти, що ти робиш. Якщо ж ні — то, звісно, можна кожного року купувати насіння озимої пшениці, витрачати великі кошти. Але який сенс?
Я думаю, що якби в нас завтра пропали всі українські сорти, з яких виробляли корми, їх швидко замінять закордонні, і це не позначиться на собівартості виробництва.
Сьогодні агрономія в Україні на такому рівні, що більшість вже розуміє тонкощі технології. Це вже не та Україна, яка була 10 років тому — не ті агрономи й не ті технології.
Андрій Ковальчук: На мою думку, держпідтримка дуже допомогла б. Ми бачили, як українська техніка почала продаватися після дотування. Це нові робочі місця, новий рівень збуту. Так само буде і з насінництвом.
Читати також: Ігор Романов: Чому насіння в Україні має дешевшати
Але головна проблема, яку потрібно вирішити, на мою думку, — це передати селекційні установи в приватну власність. Мають бути зацікавлені менеджери та керівники, які хочуть розвиватися, а не ходити на роботу, аби кудись ходити. Одразу зміниться підхід до ціноутворення, зміниться ставлення до нашої селекції, все зміниться. Тому селекційні установи мають бути в приватних руках, де будуть хлопці горіти роботою і матимуть бажання продати, щоб заробити.
Андрій Ковальчук: Думаю, тому, що зернові культури — це наш спадок ще з радянських часів. Наші селекціонери працювали із зерновими дуже серйозно. А кукурудза і соя в ті часи — це були «не наші» культури, тож і робота там велася слабша. Напрацювань немає, спеціалістів немає, з тих часів не залишилося нічого, тому зараз у цьому напрямі більше імітують роботу, нерідко видаючи іноземні сорти за свої.
© Андрій Яцина, Kurkul.com, 2021 р.
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.