Рекламувати продукцію ПАТ «Завод «Фрегат» на Херсонщині немає потреби. Місцеві фермери самі телефонують і замовляють техніку заздалегідь. Тут слово «фрегат» вже стало загальним іменником. Аграрії вже давно усвідомили неможливість ведення сільського господарства без зрошення, без фрегатів. Судячи з прогнозів кліматологів, масова поява дощувальних машин на полях північних областей України найближчими роками неминуча. Тому аграріям Півночі вже сьогодні варто прислухатися до досвіду колег із Півдня щодо застосування зрошувальної техніки.

Задля цього Kurkul.com поспілкувався з керівником ФГ «Строганівське» Євгеном Мезенцевим. Господарство розташоване майже на березі солоного Сиваша у найпосушливішій зоні України.

Євген Мезенцев: Відразу після створення фермерського господарства ми зайнялися відновленням полів зі зрошенням, які тут були з радянських часів. Але попередні господарі свого часу все розграбували повністю: викопали труби, розібрали фрегати.

Нині всі поля, які зрошувалися, і навіть ті, що не були на зрошенні, відновлено. Загальний зембанк ФГ «Строганівське» налічує 1300 га, з них 900 га — зрошувана земля. На всіх полях стоять дощувальні машини, 8 з яких — це ДМФ «Фрегат», решта — ДМУ «Фрегат» старого зразка. Маємо в господарстві машини по 6-8 прольотів. Здебільшого у нас квадратні поля 800×800 м. Середній розмір зрошуваного поля — приблизно 52 га (бувають і 48 га, і 56 га). Взимку планую придбати десятий за рахунком ДМФ «Фрегат».

Читати за темою: Висока врожайність в умовах посухи — досвід зрошення на Вінниччині

Kurkul.com: Які культури ви переважно вирощуєте та як вони поводяться в останні роки, що вирізняються погодними аномаліями?

Євген Мезенцев: Ми не вирощуємо монокультури і чітко дотримуємося сівозміни. Тобто вирощуємо ячмінь, пшеницю, ріпак, сою, кукурудзу, соняшник. Все це ми вирощуємо у тому числі й на зрошуванні. Результат прямо пропорційний тим коштам, які вкладені у майбутній урожай. У нас останніми роками результати не захмарні, але хороші. Цього сезону, приміром, кукурудзу ми майже не поливали через постійні інтенсивні зливи. Звісно, нам вдалося зекономити на поливі, проте безперервні опади не дали змоги підживити рослини, внести добрива. Тож цьогоріч середня врожайність була на рівні 8,5 т/га. Торік, коли дощів було небагато, ми повністю використовували зрошення, маючи змогу вносити добрива. Як результат, отримали геть інші показники: від 11,2 т/га до 13,5 т/га кукурудзи на зрошенні.

Kurkul.com: Яка рентабельність вашого підприємства?

Євген Мезенцев: Ми рахували лише рентабельність культур. Отож, показник економічної ефективності кукурудзи складає 137%, сої — 82%. Минулого року соняшник ледве перевищував 30%. У цьому сезоні ми ще не встигли перерахувати його рентабельність, але, за моїми прогнозами, вона скоріш за все перевищить 90%.

Читати також: Іван Коваль: У нас ніколи не було ні кредитів, ні боргів, ні порожніх ангарів

Kurkul.com: Насінню, добривам та ЗЗР яких виробників ви надаєте перевагу?

Євген Мезенцев: Насіння намагаємося брати лише імпортної селекції. Адже вітчизняна продукція, на жаль, себе не виправдовує. Перевірено на практиці вже 100 разів. Заявляють одне — виходить зовсім інше. Отже, ми сіємо здебільшого насіння Syngenta, Monsanto, Euralis, інколи беремо на вагу.

Щодо ЗЗР, то якщо є можливість обійтися без них, ми їх не використовуємо. Протягом останніх 7 років у нас було органічне господарство. І я вам скажу, що з органікою дуже складно, особливо важко боротися зі шкідниками та бур’янами. Тож ми використовуємо гербіциди, інсектициди та пестициди, а також мікродобрива, мінеральні фосфорні добрива. Робимо на совість, у щадному режимі. 

Приміром, соняшник Limagrain торік на богарі показав найкращий результат — 3,4 т/га. Попри наші бідні ґрунти,  важкі суглинки, результат  виявився непоганим.

Kurkul.com: Чи плануєте зменшення об’ємів внесення добрив у зв’язку з їхнім подорожчанням?

Євген Мезенцев: Якщо просто так зайняти землю і на щось сподіватися — це, як мінімум, не серйозно. Можна зекономити трохи на мікродобривах, регуляторах росту. Проте економія на гербіцидах та інсектицидах шкідлива як для врожаю, так і для бізнесу. Приміром, совка може легко знищити 100% посівів сої, просто стерти весь врожай з лиця землі. У нас цьогоріч були проблеми з совкою на кукурудзі. Через інтенсивні дощі шкідники вилетіли пізніше, і ми помилково вирішили не обробляти. Тоді совка заходилася шкодити стеблу. Як результат, кукурудза попадала разом із стеблом. Втрати на кукурудзі були страшні. Я думаю, що врожайність була вища, проте до 150 т з усього об’єму ми точно втратили.

Нові фрегати, старі фрегатники

Kurkul.com: З яких машин та агрегатів складається технічний парк господарства та хто його обслуговує?

Євген Мезенцев: Серед легких тракторів (до 100 к.с.) тримаємо МТЗ-892. Серед важких (до 240 к.с.) — T7060 New Holland сьомої серії, а також важкий трактор Massey Ferguson 8 серії з 340 кінськими силами. Комбайни в нас теж від американського виробника с/г техніки New Holland — двороторні моделі CR. Дуже добре себе зарекомендували за весь цей час: перший купили у 2008 році, другий — у 2011, цьогоріч придбали ще один. Також комбайн фірми Massey Ferguson дебютував на наших полях у цьому сезоні.\

Читати ще: Вадим Свєтлов: Половину української техніки не купували б, якби не було компенсації

На зрошенні у нас зайнято 3 людини. Це «фрегатники» — оператори дощувальних машин. Вони проходили навчання ще у радянські часи, люди вже у віці. На жаль, молодші робітники не хочуть йти на роботу, а вже вкрай потрібні свіжі кваліфіковані кадри. Механізаторів у нас працюють 6, ще три водії, три «фрегатники» та 2 комбайнери. Підсобних працівників плюс будівельників — 2-3 людини. Це майстри на всі руки — і сіють, і будують.

Kurkul.com: Як вибудовуєте відносини з пайовиками?

Євген Мезенцев: Вся земля ФГ «Строганівське» — орендовані паї. Більшість договорів укладені до 2028 року. Я двічі вже перезаключав їх на 10 наступних років: у 2008, потім у 2018, наступного разу перезаключимо через 7 років. Орендувати землю я почав ще з 1999 року, додаючи потроху. Але з 2008 року, коли офіційно було засноване фермерське господарство, нових земель майже не додавалося.

Щодо пропозицій продажу землі, то їх дуже мало. Поки що ніхто навіть ціну не питає. Наразі свої паї продають лише ті, кого життя змусило це зробити, або ті, кому нема різниці, за які гроші пиячити. Решта людей добре розуміють, що краще отримувати 10000-15000 грн орендної плати щороку та дочекатися нормальної ціни. Адже вона обов’язково зростатиме. Ми й орендну плату піднімаємо щороку. У різні роки її динаміка різна. Приміром, цього року вона зросла одразу на 40-45% (була 7500 грн, а тепер — 12000 грн, звісно, готівкою на руки).

Читати за темою: Артур Херувімов: Економічна доцільність встановлення зрошення починається з 24 гектарів

Kurkul.com: На ринку є багато пропозицій зрошувальної техніки від інших виробників. Тож чому все одно «Фрегат»?

Євген Мезенцев: Я вибрав ДМФ «Фрегат» за декількома критеріями. По-перше, великої різниці між дощувальними машинами різних виробників немає, їхня конструкція практично однакова: два колеса, візок, проліт із труб. А комплектація, як правило, імпортна (колісні редуктори, мотор-редуктор). Може, електроніка чимось відрізняється, але загалом зрошувальна техніка на ринку приблизно однакова.

По-друге, на наших полях і досі можна зустріти старі-добрі машини ДМУ «Фрегат». Вони були розраховані на 25 років, а прослужили в нас більше п'ятдесяти. І, думаю, служитимуть ще. Виникає питання: навіщо щось вигадувати та міняти, якщо ця техніка добре служить. По-третє, це цінова політика заводу «Фрегат», вона на той час була набагато нижча, ніж у інших імпортних виробників. Особливої привабливості «фрегатівська» продукція набуває з урахуванням 25% державної компенсації вартості с/г техніки, до категорії якої, звісно, відносяться дощувальні машини.

І останній, проте дуже вагомий фактор на користь машин «Фрегат» — якість сервісного обслуговування та швидкість реагування на запити. У порівнянні з роботою сервісних команд інших виробників, принаймні у нашому районі, «фрегатівці» працюють сумлінно.

Читати також: Погляд зсередини: Виробництво дощувальних машин на заводі «Фрегат»

Мені здається, сьогодні заводу «Фрегат» на Херсонщині навіть реклама не потрібна. Вони себе нормально зарекомендували за останні роки. Відчувається також прогрес у технологіях, покращується якість збирання. Мені приємно, що до мене, як до користувача їхньої техніки на практиці, «фрегатівці» дослухаються. 

Перший «Фрегат», якого я придбав уже за «нових часів», певно, років 6-7 тому, мав недоліки у деяких вузлах. Приміром, у них були жорсткі з’єднання, зроблені на комірних сальниках. Ці комірні сальники працюють від тиску: поки тиску немає, все тече під візок і під колесо, котре своєю чергою просідає і вириває яму. Але найстрашніше було навіть не це — через жорстке з’єднання, якщо, приміром, трактор зачепив і завалив цей візок, весь фрегат падав за принципом доміно.

Зараз вони зробили шарнірне з'єднання іншого типу — «шар-лунка», як на автомобільному причепі. Тепер завалити фрегат майже неможливо, він не ламається, наступні візки залишаються цілими. Також було замінено з’єднання на перетяжні машини. І все запрацювало, як треба.

Коли мова зайшла про дощувальні машини, ми вирішили поставити декілька питань представнику виробника найпопулярнішої у регіоні техніки для зрошення. Першим питанням до Андрія Пославського, керівника відділу продажів техніки компанії «Фрегат» став запит про анонс майбутніх покращень та конструкційних змін.

Читати ще: За іригацію Узбекистану, або Про те, як узбецьким фермерам сподобалися українські дощувальні машини

Андрій Пославський: Оновлення у нас виходять постійно, адже Fregat Irrigation неперервно працює, як над новими опціями, так і над покращенням теперішньої конструкції. Нові опції плануються до запуску наступного року, тому вже навесні пройдуть заводські та польові випробування. За їх результатами ринку і будуть запропоновані покращені машини.

Kurkul.com: Ринок праці у сільському господарстві зазнає дефіциту кваліфікованих кадрів. Операторів ДФУ «Фрегат» також не вистачає, за словами фермерів. Чи є в планах компанії організувати спеціальні курси для підготовки фахівців для обслуговування зрошувальних систем?

Андрій Пославський: Компанія планує вже перед наступним сезоном провести ряд заходів з навчання та кваліфікації операторів. Також планується співпраця з фаховими освітніми закладами, щодо внесення до навчальної програми матеріалів з експлуатації та обслуговування сучасних дощувальних машин «Фрегат».

Kurkul.com: Чи планує компанія «Фрегат» реалізовувати якісь програми лояльності для старих та нових клієнтів?

Андрій Пославський: Ми постійно на зв'язку з нашими клієнтами. Зазвичай, якщо клієнт придбав дощувальну машину, він автоматично стає нашим постійним клієнтом. В межах можливостей ми завжди йдемо на зустріч нашим клієнтам.

Читати за темою: Артур Херувімов: Фрегат стає INTERNATIONAL

Kurkul.com: Якими є особливості експлуатації дощувальної техніки на півдні та півночі України?

Андрій Пославський: Особливої різниці немає. Єдине, у чому є відмінність, то це норми та строки поливів (на півночі вони у середньому менші). Але це фактично залежить і від технології вирощування культури. 

Чесне партнерство та моніторинг ринку — базові умови для агробізнесу

Kurkul.com: Що б Ви порадили молодим фермерам із Херсонської області, котрим доведеться працювати у непростих кліматичних умовах?

Євген Мезенцев: Найголовніше — ніколи не складати яйця в один кошик. От є культури рентабельні, менш рентабельні і навіть зовсім нерентабельні. Але від нерентабельних теж не можна відмовлятися. Адже вони виконують свою роль у сівозміні, а це вельми важливо. Культури середньої рентабельності можуть показувати різні результати, бо рік на рік не приходиться. Як приклад, у позаминулому році ціна закупівлі 1 тонни насіння соняшнику була у межах 9200-10000 грн, минулоріч вона сягнула космічних показників у 27000 грн, а у цьому році більш-менш стабілізувалася на відмітці 20000 грн. Соя у 2020 році доходила до 20000 грн/т, а зараз на Нібулоні коштує 14600 грн. Ціну вгадати вкрай важко або навіть неможливо. Бо не ми заправляємо на цьому ринку, це прерогатива фондових бірж.  

Україна мала б відчувати себе набагато краще, якби не підніжка, яку нам поставив ще Янукович, коли на баржах зігнила купа зерна. З метою продовольчої безпеки він заборонив вивозити ячмінь, кукурудзу та багато іншого. А все тому, що він був власником багатьох птахофабрик. Відповідно, на внутрішньому ринку ціна впала, і ми, фермери, відчули себе не те що некомфортно, а навіть тяжко. 

Читати також: Михайло Махітка: Ми вирощуємо те, за що платять гроші

Зараз, звісно, ситуація налагодилась. Але тоді ми втратили велику частку ринку, віддавши його Росії та Казахстану, і повернути його тепер не так просто. Особливо, якщо ті, хто панує на ринку, задовольняють вимоги покупців. За тим самим принципом я не змінюю техніку заводу «Фрегат» на дощувальні машини іншого виробництва. А навіщо? Я роками добре співпрацюю з «фрегатівцями» і не маю потреби щось міняти.  

Так само я роками співпрацюю з одним трейдером, який закуповує моє зерно. Я йому довіряю, буває, що відпускаю навіть без грошей, без передоплати, коли у них «горять» контракти. Тобто з перевіреними людьми ефективно можна працювати і під чесне слово. Щоб усе в житті було добре, треба самому поводитися порядно та шукати також порядних партнерів по бізнесу.

Kurkul.com: Якої стратегії ви дотримуєтесь у питанні продажу зерна: продаєте «з коліс» чи вичікуєте кращої ціни?

Євген Мезенцев: Річ у тому, що вгадати ціну не так просто. Я про це вже казав. На моїй практиці бувало, що ціна у квітні-травні була нижчою за осінню. Тричі таке ставалось. Я розумію, чому воно так трапляється, зараз усі стежать за ринком.

Якщо потенційні покупці бачать, що залишилось мало зерна, то за ним не прийдуть кораблі, і воно залишиться на внутрішньому ринку. Відповідно, ціна падатиме. Дивно, що багато фермерів цього не розуміють, намагаються дотримати до нерозумного піку. Особисто у моїй практиці такого не траплялося, але я знаю випадки, коли аграріям пропонували 15000 грн за ріпак, а вони відмовляли. Проте трохи пізніше вони його ледве по 10000 грн здавали.

З пшеницею трохи по-іншому. Хоч і було дощове літо, отримали доволі хороший урожай. Але ціна неочікувано висока, попри надлишкові об’єми пшениці. Сьогодні маємо шикарні 10000 грн за тонну. То чи варто вичікувати ще чогось? Принаймні, я вважаю себе непоганим аналітиком, проте ще жодного разу не потрапив у пік ціни. Або потрапляв лише частково. 

Але ж я ніколи й не женуся за цими піковими значеннями. Я просто планомірно, потихеньку здаю свою продукцію: у міру можливості, за потребою. Тим паче зараз стало набагато складніше працювати. Грошей практично назбирати не можна по одній простій причині — податковий кредит. А в мене наразі будівництво йде повним ходом, будую ангар, планую придбати новий комбайн, новий ДМФ «Фрегат». Та і традиційно ми допомагаємо громаді: пенсіонерам, школі, лікарні та церкві.

Читати ще: Володимир Цибенко: На розвиток села віддаємо 2 млн грн щороку

Kurkul.com: А які фінансові інструменти залучаєте у власному агробізнесі?

Євген Мезенцев: Ні лізинг, ні кредити я не полюбляю, хоча щойно повернувся з банку, де взяв кредит на 3 млн грн. Це мій другий кредит взагалі, перший був ще на зорі фермерування, тоді я взяв скромні 100 тис. грн. Сьогоднішній кредит трохи інший, бо я знав, що потрачу більше, ніж зароблю. А взагалі, своїм основним фінансовим інструментом я вважаю відстрочку платежу. Для ефективної роботи цього інструмента важливо мати надійних партнерів, з якими можливо домовитися. 

Так, із заводом «Фрегат» ми наразі домовляємось про передоплату, щоб вони знали про серйозність моїх намірів придбати дощувальну машину і щоб їм було за які гроші працювати, починати будівництво цього агрегата. Ну і щойно я зберу та продам свій урожай, одразу з ними розрахуюся у той самий маркетинговий рік. Якщо пощастить, розрахуюся раніше. 

Ці невеличкі сумніви щодо термінів розрахунку спричинені останніми подіями на ринку. Якби не цей стрибок цін на добрива у 4 рази, я б одразу розрахувався за «Фрегат». Торік селітру можна було придбати за 6200 грн, а зараз вона вартує понад 24000 грн. Якщо солярка коштувала 12000-14000 грн, то сьогодні вона вже по 28000 грн. Метал додав у ціні втричі. Проте наша продукція не здорожчала у 3 або 4 рази, аж ніяк. Навіть за найкращих цін на зерно. Тогорічний «стрибок» по соняшнику, безперечно, був виключенням. Хай там що, коли є непогані ціни на фермерську продукцію, сильно жалітися на життя не можна. 

© Анна Клочко, Kurkul.com, 2021 р.