Після Бучанської різанини вже точно ніхто не сподівається на прояви великодушності російськими загарбниками у відношенні до мирного населення України. Та й взагалі, слово «великодушність» і весь його синонімічний ряд до росіян не має жодного стосунку. Бо там немає ніякої душі. 

На жаль, це гостро відчули з найперших днів окупації мешканці прикордонних областей. Kurkul.com вдалося поспілкуватися з аграрієм-рослинником Олександром Карпенко, його фермерське господарство опинилося в окупованому на цей момент районі. Ми змінили ім'я та прізвище нашого співрозмовника, щоби убезпечити працівників агрофірми та близьких фермера.  

Kurkul.com: Краще би ми зараз говорили про хід посівної, проте через вторгнення росіян ви змушені ділитися зовсім не аграрним досвідом. Отже, як убезпечити власне господарство, що розташоване близько до фронту?

Олександр Карпенко: Як тільки російські військові заходять на українську землю та окопуються на ній, вони відразу починають нишпорити у пошуках ПММ та запчастин. Найчастіше їхньою метою стають агропідприємства. Тому, при появі окупантів на горизонті, а краще — заздалегідь, варто вигнати всю с/г техніку з машдворів і токів та припаркувати у приватних дворах мешканців навколишніх сіл. За їхньою згодою, звичайно. З досвіду нашого фермерського господарства, якщо окупанти знаходять техніку в ангарах і гаражах підприємства, вони автоматично вважають її нічийною, або «комунальною власністю» (гаряче вітання творцям радянської ідеології колективізації). І одразу починають розкрадати, уганяти або розбирати на запчастини. До припаркованого в приватному сільському дворі комбайна ставлення росiян трохи скромніше. Якщо люди кажуть, що це їхня особиста техніка в єдиному екземплярі, буває, що і не чіпають.

Читати за темою: Як захистити бізнес від мародерів: поради, юридичний захист, евакуація підприємства

На жаль, наше господарство розташоване дуже близько до російського кордону, ми банально не встигли щось вдіяти, через що технічний парк був відмародерений вщент. Викрали всі КАМАЗи, одного «Білоруса», а ще Т-150К і  декілька тракторів американського виробництва. З решти машин познімали все: від коліс до моніторів автопілотів, від акумуляторів до автомагнітол. Всі наші майстерні пусті, російські військові поцупили всі інструменти та запчастини. Все що має хоч якусь цінність, вони вкрали. Щодо цивільних транспортних засобів, то все, що може їздити, вони заводять і викрадають, все що не придатне для експлуатації — розшматовують по деталях. 

З сусідніх районів, куди росіяни зайшли з самого початку, вони вже перегнали всю с/г техніку до Білгородської області. Фермери-власники досі з болем спостерігають за її переміщенням завдяки GPS-трекерам. З адміністративних будівель, тих самих бухгалтерій, росіяни виносять всі комп'ютери, оргтехніку, меблі. 

Отже, я наполегливо рекомендую перегнати техніку заздалегідь, бо працівники ферми, які залишилися в строю, зі зрозумілих причин не завжди погодяться робити це під носом у наступаючих окупантів. Люди та машини у разі приходу російських військових повинні заздалегідь перебувати у безпеці. Безпека, звичайно, дуже умовна, але життя і здоров'я кожного співробітника ферми в пріоритеті.

Kurkul.com: Що трапилося зі складами підприємства?

Олександр Карпенко: Розграбовані. Дуже дивно, але з наших мішків з аміачною селітрою окупанти будують свої блокпости… Ну і нехай, після Рудого лісу ми зрозуміли, що вони погано вчили хімію. А 260 т КАСу, який був придбаний нами восени за 24 тис. грн/т, вони просто злили в землю, порізавши ємності для зберігання. Ще на власних складах на території підприємства зберігалася певна кількість комплексного добрива європейського виробництва, проте що з ним зараз, не маю жодного уявлення. 

Тож, я знову раджу фермерам завчасно сховати добрива, насіння, зерно десь у приватних сараях навколишніх домогосподарств. Звісно, що росіяни можуть легко винести все звідусіль, але так — трохи більше шансів врятувати фермерське майно.

Читати також: Воєнна колонка головного редактора, або Тримаймося землі та продовжуємо працювати

Підприємство «Наташа Агро» на Чернігівщині, що зруйнували і розікрали окупанти

У деяких районах вони роздають людям вкрадене у місцевих аграріїв зерно під виглядом гуманітарної допомоги. Ми мали теплі склади, де зберігався весь наш насіннєвий матеріал на $400 тис. І не тільки наш, а всієї аграрної спільноти прилеглих районів. Ми там тримали посівний матеріал (соняшник і кукурудза), для площі більше за 3000 га. Проте всі ці склади згоріли після обстрілів. 

Ми спостерігаємо, що у діях окупантів дуже мало узгодженості. Сьогодні зайшов один підрозділ, відмарадерив на повну і пішов. Налагоджувати побут навіть собі вони не налаштовані. Наступного дня заходять наступні, продовжуючи пограбування. Але попередники, скажімо так, не сильно дбають про своїх «колег», нічого їм не залишають. На практиці Z-гасло «Своїх не кидаємо» якось не дуже добре працює у рашистів. У сусідньому селі, приміром, після того, як вони помарадерили та розікрали кролячу ферму, тварин, що залишилися, просто задушили... Як у тому прислів’ї: «І сам не гам, і нікому не дам». Кролики не дісталися ні голодуючому місцевому населенню, ні наступній партії вже голодних окупантів. До речі, ще ми помітили — існує така собі внутрішня ієрархія окупаційних військ. Вона передбачає, що російські частини — це «еліта», а Л/ДНРівські вояки — нижча ланка, що виконує функцію поліцаїв, і яка не особливо сприймається росіянами. Бо, зрадивши одного разу, напевно зрадять ще раз. Місцеві розповідали, що бачили, як росіяни відігнали від продовольчих складів голодних Л/ДНР-івців, не дозволивши їм взяти харчі.

Читати ще: Небезпечні знахідки на полях: найпоширеніші міни та вибухові предмети

Взагалі, росіяни намагаються одразу зайняти сільськогосподарські господарства на тій території, куди вони заходять, щоб окопатися там. Подекуди ферми перетворилися на військові частини загарбників: замість викраденої української с/г техніки вони паркують там власні танки і вже нікого з власників або робітників господарства не підпускають.

Kurkul.com: Яка доля інших аграрних підприємств в регіоні, що знаходяться під російським окупаційним режимом?

Олександр Карпенко: Кажуть, що окупанти дозволяють функціонувати лише тим господарствам, власники котрих співпрацюватимуть з окупаційними адміністраціями. Ці питання треба узгоджувати за вигаданою ними самими процедурою, писати якісь заяви до їхньої комендатури. Певно, вони хочуть, щоб українські аграрії працювали вже на російську економіку чи просто під флагом рф, чи якось так. Загарбники, що й там казати. 

На питання селян та фермерів: «Де взяти пальне для посівної?», «Де нам купити добрив або насіннєвий матеріал, який не встигли придбати або який було знищено?» відповідають, що це не їхні проблеми. На запитання «Звідки нам взяти гроші на закупівлю матеріалів і всього іншого?», пропонують купити у них рублі за курсом «один до одного». На сьогодні я не володію інформацією, що бодай хтось розпочав посівну на окупованих територіях.

Читати також: Агро під час війни — дайджест

Майже половина нашого зембанку була засіяна озиминою. Напевно, вона якось зійшла… Від рашистів ще ми чули таку фразу: «До осені ви навіть не сподівайтеся виходити в поля». Що вони мають на увазі, невідомо. Ми ж сподіваємося, що вони зникнуть з нашої землі набагато швидше. Але той факт, що наші поля всіяні мінами та снарядами, що не розірвалися, дуже бентежить. Забагато ризиків для людей, що мають працювати в полі. Зрозуміло, що до повного розмінування території жоден комбайн не вийде працювати. 

Kurkul.com: Чи володієте інформацією про долю працівників з ваших підприємств та інших фермерів з району?

Олександр Карпенко: Зазвичай, середні та крупні фермери відіграють помітну роль у житті села, це ті люди, що мають певний вплив на громаду. Щоб схилити на власний бік місцеве населення, рашисти влаштували справжнє полювання на власників с/г підприємств, щоб прогнути їх, знайти їхню «ахіллесову п’яту» і змусити співпрацювати. Аграрії це знають і розуміють, тож багато, хто виїхав з району бойових дій. Взагалі, в тих районах дуже небезпечно для кожного українця. 

Окупанти повністю глушать будь-який зв’язок і розповідають людям, що Київ, Харків, Одесу вже захоплено, що час переходити на бік росіян. Спочатку селяни крадькома підіймались на пагорби, намагаючись спіймати сигнал вітчизняних мобільних операторів, але рашисти почали погрожувати розстрілом за це. 

У деяких селах люди вже місяць не бачили хліба. Люди розповідають, що на одному зі складів вціліло трохи зерна. А на тамтешній фермі був невеликий млинець. Селяни звернулися до окупантів з проханням дозволити запустити його, щоб намолоти муки для хлібу. На що росіяни відповіли підривом того млина. Також було вщент зруйновані новітні тваринницькі комплекси на 1-2 тис. голів. Втрати українського агро, на жаль, космічні. 

Читати ще: Вдвічі дорожчі продукти, забій тварин і голод в Африці: як війна в Україні вплине на світових споживачів

Kurkul.com: Про перемогу говорити ще зарано, проте дуже хочеться. З чого потрібно буде починати відбудову постраждалих с/г підприємств?

Олександр Карпенко: Треба починати з ревізії, створивши відповідну комісію, яка мала б порівняти баланс підприємств станом на ранок 24 лютого та в день нашої Перемоги. Важливо визначити розмір завданих війною збитків, щоб у майбутньому мати змогу отримати хоча б якусь компенсацію або підтримку. Так, оборотні кошти наших підприємств, які ми вже вклали в землю, — це приблизно 80 млн грн за вирахуванням орендної плати, звісно. Як я вже казав, озимі посіви, насіннєвий матеріал, добрива, частину техніки, запаси палива ми вже втратили. Попри все, ми намагаємося фінансово підтримувати наших працівників. Кожному, з ким є зв’язок, і не важливо, де знаходиться ця людина, перераховуємо кошти у розмірі 5-10 тис. грн. Зрозуміло, що це невеликі гроші, але ми робимо, що можемо. У нас працює більше сотні людей, і ми їх не залишимо в скрутні часи. Людям треба щось їсти, треба годувати сім’ї. Наразі молимося, щоб хоча б якась частина с/г техніки вціліла. Адже без нею обробити майже 7 тис. га землі неможливо.

Щойно закінчиться війна та настане мир, ми з величезною радістю повернемося до справи нашого життя — фермерування, а також будемо допомагати державі відбудовувати інфраструктуру нашого регіону.

© Анна Клочко, Kurkul.com, 2022 р.