Говард Баффет — американський мільярдер, меценат, філантроп, фермер та великий друг України. З початку війни фонд «The Howard G. Buffett Foundation» надав українцям допомоги на $196 млн. Левова частка з цієї суми припала на інвестиції в агросектор: Баффет передавав техніку, сприяв процесу розмінування, відновлював іригаційні системи та ін. Ідеї та проєкти на цьому не закінчуються, а пан Баффет продовжує приїжджати в Україну та досліджувати напрямки, де може бути корисним.

Редакції Kurkul.com випала нагода поспілкуватись з паном Баффетом особисто під час одного з його візитів до України.

---

«Сільське господарство — це галузь, яка найшвидше відновить ВВП України»  

Kurkul.com: Пане Баффет, більшість ваших благодійних проєктів пов’язані з сільськогосподарським сектором: іригація, технічна допомога фермерам, розмінування. Чому ви вибрали це пріоритетом, а не, наприклад безпосередню допомогу військовим силам, медичну допомогу чи інші сфери?

Говард Баффет: Насправді я роблю набагато більше, аніж допомога сільському господарству. Але одна з причин, чому ми зосередились на агрогалузі, полягає в тому, що я займався цим останні 40 років. Це те, в чому я розуміюсь. До того ж я вважаю, що сільське господарство — найшвидший шлях відновлення ВВП України. Це критично важлива галузь. Розмінування також перетинається з агросектором. Але це благодійна діяльність, яку ми максимально характеризуємо, як інвестицію. Отже, наша робота поділилась на 2 напрямки. 

З початком війни відбувається благодійна діяльність. Протягом року ми профінансуємо близько 100 млн обідів людям, які проживають на прифронтових територіях. З іншого боку, ми відбудуємо поліційну дільницю в Бородянці, 9 мостів на Херсонщині. Також ми відбудували шкільні харчоблоки в кількох школах в м. Буча та м. Харків. Отже, ми не обмежуємося сільським господарством, але в агросектор інвестували багато. 

Слід зрозуміти, що наш фонд не може підтримувати будь-які смертоносні чи військові дії. Отже, дивимось, що можемо зробити, щоб підтримати країну в інших напрямках. Ми можемо допомогти відновити економіку, тому зосереджуємось на реконструкції. Ми будемо вибірково займатись тим, що, на нашу думку, має значення. Наприклад, як було з програмами відновлення шкільного харчування.

Читайте також: Про це не говорять: як зникає фермерство в окупації

Завтра у Львові разом з першою леді ми візьмемо участь у запуску чудової програми Superhumans Center (дата розмови — 13 квітня). На жаль, війна принесе Україні багато поранених, яким знадобляться протези. Тому Superhumans Center  — це справді чудова програма.

Отже, ми працюємо в багатьох напрямках, а не тільки у сільському господарстві. Але, звичайно, агросектор завжди буде однією з наших головних сфер. Я думаю, до кінця цього року, крім програми з допомоги їжею людям в прифронтових зонах, найбільше витратимо на розмінування.

Ми роздаємо різні види їжі: готову, харчові кошики, продукти, пакунки для дітей, через програму World Central Kitchen, GEM, Всесвітню продовольчу програму. Я був з ними в деяких селах, і вони працюють буквально за кілька кілометрів від лінії фронту та у радіусі 20 км. Знаєте, готувати 100 млн продуктових наборів, а отже годувати 100 млн людей — це те, чим я пишаюся.

Я маю на увазі, що дуже прикро, що ці набори потрібні людям, які раніше забезпечували їжею світ. Але з часом це зміниться і повернеться до нормального стану. Я вважаю, що цей напрям та розмінування — це 2 справи, якими ми можемо пишатися, як фонд.

Kurkul.com: Чи багато пропозицій ви отримуєте від людей з проханням допомогти їм у якихось проєктах і за якими критеріями ви обираєте над чим працювати?

Говард Баффет: Так, ми отримуємо багато запитів. І після того, як щось зробимо, їх кількість зростає.

Дивіться, в Україні війна. Тому наша робота — зрозуміти, де найбільші потреби й де ми можемо найбільше допомогти. Отже, є речі, які для нас нереальні, на які нам не вистачає грошей. Також є речі, які не може зробити влада, бо для цього  їм потрібно надто багато часу.

Наприклад, відновлення 9 мостів. Цю ідею нам підкинуло посольство США. Ми могли профінансувати цей проєкт за 1 місяць. Я маю на увазі, що ми можемо рухатися швидко, тому нашим критерієм буде те, наскільки важлива ця потреба. 

Також ми отримуємо запити на багато дрібниць, але ми не налаштовані робити малі справи. Ми шукаємо більші проєкти, які матимуть вплив і відповідатимуть інвестиційній графі. Отже, це будуть проєкти, які допомагають людям, громадам та економіці у довгостроковій перспективі.

Сполучені Штати влаштовані трохи інакше, ніж Україна, в плані благодійних та некомерційних організацій. У нас є багато правил, які встановлює наш уряд. Тож ми маємо працювати в межах цих параметрів. І це спонукає нас шукати некомерційні організації, зареєстровані в США або у Швейцарії, Нідерландах чи Великобританії, які відомі та мають встановлені стандарти подібні або паралельні вимогам Сполучених Штатів.

Також є кілька неурядових некомерційних організацій, з якими ми часто працюємо в Афганістані та Конго. Тож ми звернулися до них і запитали, чи можуть вони допомогти нам в Україні. Тож таким способом ми втілюємо проєкти з відновленням інфраструктури. 

Читайте також: Микола Бантов: Російські обстріли не зупинили мою «Мрію»

Також, наприклад, те, що ми зробили з проєктом «Жнива Перемоги». Все обладнання ми надавали в натуральній формі через фонд «Жнива Перемоги». А Міністерство сільського господарства України (я знаю, що це трохи більше, ніж назва) контролювало процес надання благодійної допомоги.

Ми робимо все досить обережно, і намагаємось не витрачати готівку в Україні. Хоча витратили трохи на підтримку проєкту «Жнива Перемоги», але у нас є штатний бухгалтер, який кожного кварталу переглядає витрати. І тому ми справді намагаємося обмежити вплив того, що щось піде не так. Поки все йде досить добре.

За добрих розкладів розмінування може зайняти 5-10 років, а за поганих — десятиліття

Kurkul.com: Чи відвідували ви українських фермерів під час своєї поїздки Україною? Хто з них вас вразив і чому?

Говард Баффет: В кожній поїздці я зустрічався з українськими фермерами. Ми їхали дорогою вздовж лінії фронту та дійшли до ферм, які були спустошені. В районі Бородянки деякі ферми були повністю знищені. Тому мені імпонує кожен фермер, у якого було все й у нього це відібрали, але він ще хоче займатися землеробством, і сповнений рішучості. Тут важко вибрати когось одного.

Ви знаєте, ми зустрілися з хлопцем-фермером кілька днів тому. Він має намір відновити та розширити господарство з переробки картоплі. Його ферму, як і більшість, було знищено. Звідки така рішучість і сила волі? Але фермери досить сильні. Вражає, що я ще не зустрів фермера, який би здавався. Такі люди розвиватимуться, знайдуть спосіб повернутися і займатися господарством, і це те, що потрібно країні. Дуже важливо, щоб аграрний сектор повернувся і повернувся сильним. 

Ви знаєте, що Україна була відома в усьому світі, як житниця Європи. Але можу сказати, що якими б хорошими та працьовитими не були українські фермери, вони можуть робити це ще краще. І тому я вважаю, що це дуже важливо — повернутися, і я впевнений, що за будь-якої можливості фермери в цю країну повернуться. Це одна з найсильніших ліній фронту.

Читайте також: Ігор Гурбанов: Російські ракети знищили господарство за одну ніч

Також в Україні є одна річ з якою вам пощастило. У вас неймовірні ґрунти. Ви знаєте, ми працювали в багатьох місцях Африки, Центральної Америки, Колумбії. Вони мають багато проблем лише через те, що їм нічого не дала природа. А Україні природа дала потенціал до землеробства.

Зараз найбільше завдання полягатиме в тому, щоб завершити розмінування і ви могли повернути землі до виробництва. Я бачив цифри в 30% замінованих територій. Це не означає, що там всюди є міни, але вам потрібно очистити таку велику частину землі та зрозуміти, де є міни, а де їх нема. Це величезна частка орної землі. І тому це найважливіше для розвитку сільського господарства зараз.

Kurkul.com: Як ви думаєте, скільки років на це піде?

Говард Баффет: Ну, це залежатиме від українського уряду. Власне, це те, про що ми говорили з Президентом. Важливо буде зібрати команду. Вони хочуть залучити найкращих експертів світу.

Розмінування — це не нова проблема. Вона вирішувалась протягом багатьох років в деяких країнах Європи та Азії. Тому я думаю, що уряд справді намагатиметься оптимізувати процес розмінування та буде впроваджувати потрібні ідеї. Для цього знадобиться багато грошей, але я також вірю, що розмінування буде одним із найвищих пріоритетів, для партнерів та Світового банку. Це тому, що вони розуміють важливість.

Тож я вважаю, що фінансування надійде, і ми також будемо сприяти цьому. Мабуть, це буде головний напрям наших капіталовкладень. 

Отже, якщо буде створена правильна група для розмінування, буде залучено фінансування, то прогрес настане протягом 5-10 років. В іншому випадку це може зайняти десятиліття. За такого розкладу ви багато втратите. Я вважаю, що уряд робить правильні речі. Президент зосереджений на тому, що потрібно, і він спонукає людей зрозуміти, як це зробити. 

В напрямку розмінування ми розглядаємо деякі інноваційні ідеї. Я маю на увазі, що ми працюємо з кількома нашими друзями. Вони висунули ідею, яку ми спробуємо реалізувати. Думаю, у нас це вийде. Ми зможемо профінансувати процес розробки та створення обладнання для розмінування в Україні. Це важливий крок, тому що він не тільки створює робочі місця, а й досвід, технології, які ви зможете використовувати. Важливо, щоб Україна могла очищати більше земель, ніж зараз.

Тому ми працюємо над технологією розробки дрона, який може розпізнавати, ідентифікувати та наносити на карту наземні міни. Ми заплатили за розробку, володіємо нею і безумовно, могли б надати людям з України можливість використовувати її. 

Читайте також: Небезпечні знахідки на полях: найпоширеніші міни та вибухові предмети

Тому чим більше ми зробимо в Україні, тим більше це розбудовує її. Це наша філософія, нехай вона і займе трохи більше часу. Я маю на увазі, що я не дуже терплячий, але деякі речі потребують трохи більше часу. Але це те, що, має статися. Також я відчуваю, що Президент призначив чудових людей, які чесні, прозорі, підзвітні. І світ також має це бачити. Я думаю, що розмінування на порядку денному й це один із найвищих пріоритетів Президента.

Про те, в які напрямки українського агробізнесу можна інвестувати зараз

Kurkul.com: Пане Баффет, чи хотіли б ви купити землю в Україні і займатися сільськогосподарським бізнесом, і власне, якщо ви хочете купити землю, то в якому регіоні?

Говард Баффет: Я не буду купувати землю в Україні з кількох причин. Я трохи старий, щоб займатися фермою (сміється). Насправді для нас було б конфліктом інтересів робити щось в Україні з точки зору бізнесу, поки ми фінансуємо стільки проєктів у сільському господарстві. Тому ми не будемо вступати в будь-який бізнес в Україні. Але це не означає, що інші люди не повинні робити це тут. Просто для нас це було б неправильно, як конфлікт інтересів.

Kurkul.com: Як ви думаєте, чи може Україна стати привабливим місцем для великих міжнародних інвесторів після нашої Перемоги?

Говард Баффет: Ну, я б не чекав Перемоги (сміється). Насправді сільське господарство є однією з тих сфер, в яку можна інвестувати зараз. Правда не у всі напрямки і не скрізь. Ви знаєте, що ми над цим працювали: будували кілька об’єктів для перевалки зерна. Один на кордоні з Румунією, інший —  на кордоні з Польщею. Я думаю, що люди, з якими ми працювали, дуже віддані своїй справі. Але також думають, ніби треба почекати, поки війна закінчиться. А ми не можемо чекати. 

Інвестувати треба зараз з кількох причин. Одна з них полягає в тому, що Україні потрібні об’єкти інфраструктури. Якщо Чорноморська угода і далі матиме проблеми, треба якось вивозити зерно. Це одна з найважливіших речей. І тому я думаю, що в обʼєкти, які полегшать переміщення зерна, можна інвестувати зараз. 

Також можна інвестувати в зрошення. Через війну ми не можемо залучити наші компанії сюди для участі в секторі іригації. І я намагаюся пояснити інвесторам, що є досить безпечні напрямки. Це не на 100%, але все одно нічого не буває на 100%. Я бачу, що опір людей більше психологічний, ніж практичний. Тому ми часто наполягаємо, але все одно важко.

У 2010 р. в Афганістані я проїжджав в районі Кабулу і побачив там нову будівлю. Тоді я запитав: «хто будує нову будівлю посеред війни?» А потім сказав: «Хлопці, ви справжні морські котики й добре, що відновлюєтесь посеред війни. Якщо ви не продемонструєте прогрес зараз, люди не матимуть надії, люди будуть думати, що нічого не може змінитися». 

Пізніше під час цієї поїздки ми зустрілися з кількома фермерами, і я запитав їх про те, що зараз найважливіше для них. В той час ми ще не будували інфраструктури. І один фермер сказав: «зараз найважливіше — мати будівлю для коледжу, щоб наші діти могли вивчати сільське господарство». Я відповів, що ми не будуємо інфраструктуру. Зі мною був мій син, який сказав: «Тату, повернімось до цього».

І справді, коли я замислився, то зрозумів, що ми це зробимо. Тож це був перший раз, коли ми побудували інфраструктуру, і це був для мене повчальний урок.

Тож правда в тому, що треба слухати людей в Україні, щоб зрозуміти, що їм потрібно, щоб рухатися вперед. І тому ми намагаємося слухати. Я засвоїв уроки за ці роки, і один із них полягає в тому, що коли ви перебуваєте в середині війни, ви не можете просто зупинитися. 

Насправді дуже важливо, щоб люди, які тут, в Україні, бачили, що, коли війна закінчиться, буде краще. Є деякі компанії, які не збираються інвестувати під час війни. Ви повинні бути реалістами щодо цього. Але що нам потрібно зробити, так це подивитися на Україну і подумати, куди ми можемо інвестувати прямо зараз? Які напрямки достатньо безпечні? Коли буде повернення? І як нам це зробити? Отже, сільське господарство має певні можливості в цьому напрямку.

Kurkul.com: Якби вам запропонували посаду зовнішнього радника Президента України чи прем’єр-міністра з питань розвитку агросектору, чи іншої сфери, ви б розглянули таку пропозицію?

Говард Баффет: Поки я здатний виконувати цю роботу і маю кваліфікацію для виконання цієї роботи, я зроблю все, щоб підтримати Україну. Я не думаю, що це найкраще використання мого часу, якщо це не дуже конкретно для чогось, у чому я можу допомогти, але я не відмовлюся якщо зможу допомогти Україні. Я маю на увазі, що це час, коли кожен має активізуватися і робити все, що може.

Отже, якщо мене попросять виконати якусь головну роль, я, звісно, відповім «так», доки я відчуваю, що маю відповідну кваліфікацію для цього.

Читайте також: Андрій Тополя: Навички фермера допомогли на війні

Kurkul.com: Ви відвідали нещодавно Київ і ваша поїздка збіглася з прибуттям Річарда Бренсона. У вас є з ним спільні проєкти?

Говард Баффет: Ми з Річардом знайомі багато років. Він чудовий новатор і дивовижний хлопець. Ми не фінансуємо проєкти разом. Але він має чудову команду, яка допомогла нам в генеруванні ідей, чим ми можемо допомогти тут. Його команда неймовірна. Тож Річард їде до Великобританії та виступатиме з тим, що треба Україні, а я повертаюся додому в США з тією ж місією. 

Він є людиною, яка може багато чого зробити, щоб допомогти Україні. Все його життя було повʼязане з маркетингом, тому він має чудову команду. Вони вміють спілкуватися з людьми. І тому дуже допомогли нам і принесли нові ідеї. Тож ми дуже тісно співпрацюємо з ними.

«Ми шукаємо, як доставити обладнання, щоб допомогти українським аграріям з соняшником» 

Kurkul.com: Очевидно, що українські аграрії  мають наздогнати стандарти та рівні сільського господарства Європи та Північної Америки, а отже, українським фермерам доведеться багато чому повчитися у західних колег. А як ви думаєте, чого їх можуть навчити українські фермери?

Говард Баффет: Останні 30 або 40-50 років українським фермерам довелося внести величезні корективи в роботу. Вони вийшли із колгоспної системи. Їм довелося внести зміни в те, як інвестувати та керувати своїми фермами. І тому я думаю, що вони підготовлені. Вони готові бути кращими, і це має стимулювати наш інтерес до підтримки українських фермерів. 

Фермери Сполучених Штатів рівняються на Аргентину та Бразилію, і я не думаю, що вони дивляться на Україну, як на великого конкурента. Але вважаю, що коли Україна відновить своє сільське господарство, американські та європейські фермери повинні мати позицію, що це наші партнери, що є місце для всіх, і нам потрібно допомогти зробити Україну сильною.

Одна з речей, яку ми зробимо після вашої Перемоги, то це безсумнівно продовжимо інвестувати в техніки та методи ведення сільського господарства. Тут є місце для вдосконалення. Я маю на увазі, що ми дуже активно займаємось екологічним землеробством у всьому світі, навчилися робити це на маленьких і великих фермах. Ми провели багато досліджували. Так що роботи в цьому напрямку багато.

Українські фермери покращуватимуть своє виробництво, і це покращуватиме світ. Для нас вкрай важливо бачити в Україні партнерів і друзів, а не конкурентів, і я думаю, що майбутнє для українських фермерів буде дуже яскравим, якщо ми зможемо провести розмінування та повернути інвестиції.

Це буде нелегко, але все це можна зробити. У вас є чудове керівництво в уряді, щоб це зробити.

Пан Баффет є прихильником консервативного землеробства без обробки (No-till). В Україні стає все більше фермерів, які прагнуть мінімізувати обробіток ґрунту, що може стати хорошою альтернативою традиційним агротехнологіям. Ми запитали пана Баффета про перспективи відмови українських фермерів орати землю.

Говард Баффет: Деякі фермери, яких ми зустріли цього тижня не обробляють землю. Звичайно консервативні агротехнології — це набагато більше, ніж просто невідомість. Я вже поговорив із хлопцями вдома, і ми шукаємо, як доставити сюди якесь обладнання, щоб допомогти українським аграріям з соняшником. В Україні його зрізають інакше, ніж ми це робимо, і відтак на полях багато пожнивних решток. Аграрії дискують їх, але цьому є кілька альтернатив.

Тож ми буквально сьогодні спілкувалися електронною поштою про те, скільки одиниць обладнання ми можемо помістити в контейнер і доставити його сюди, щоб дозволити фермерам спробувати, як це працює. 

Читайте також: Ріпак по No-till на Херсонщині — досвід Юрія Малети

Нам доведеться повільно впроваджувати технології та інновації. Ці речі працюють, і вони економлять гроші, допомагають зберегти ґрунт. І якщо є місце у світі, де фермери повинні зосередитися на збереженні свого ґрунту, то це Україна. У цьому напрямку в українців величезна перевага і варто не втрачати її. 

«Спасіння України в підтримці малих фермерів»  

Нам завжди цікаво почути бачення пана Баффета щодо стратегії ефективності сільського господарства України. І сьогодні ми отримали такий шанс.

Говард Баффет: Безліч дискусій щодо деяких нових законів. Є різні погляди на те, як Україна виглядатиме в майбутньому з точки зору того, хто володіє землею. І я дуже твердо переконаний, що не завжди краще рухатись вперед. Найкращий шлях вперед — підтримати навіть найменших фермерів, а консолідація землі відбудеться з часом. Це відбувається в Сполучених Штатах і всюди куди не глянь.

Культура сталого сільського господарства передбачає підтримку ферм будь-якого розміру чи то 500 га, чи 1500 га, чи 3000 га. Тоді у вас точно будуть ферми різного розміру. Але якщо політика направлена на створення великих мегаферм, то це поганий шлях для України.

Фермери переїдуть в міста, де не зможуть використовувати свої навички, не зможуть влаштуватися на роботу. Відтак залишаться поза фермерством. Це те, що ви хочете зробити? Тому я вважаю, що політика має підтримувати фермерську спільноту. Немає нічого поганого в тому, щоб обробляти 2-3 га.

Читайте також: Володимир Стрикиця: У сезоні 2022 ми обійшлись без добрив і вийшли на хорошу врожайність

На мій погляд, увага влади повинна бути зосереджена на тому, як утримувати людей у їхніх домівках в селах. Їх можна долучити до продовольчої системи України. Наприклад, в мене вдома є друзі з фермами 40 000 акрів, і це для нас великі підприємства. У вас є хлопці-фермери, які мають набагато більше. Але їм важче дбати про більше господарство. Правильно, десь це залежить від фермера, від його інвестицій та обладнання, його підготовки та освіти.

Але є переломний момент, коли ти стаєш все більшим і більшим, і ти не зможеш виконувати роботу так добре. Хоча дехто посперечається зі мною про це. Але я спостерігав за тим, що відбувається в Сполучених Штатах: невеликі міста закриті, шкільні системи розпадаються, дороги починають псуватися. Я маю на увазі, що потрібні реальні інвестиції.  

Насправді найкраще, що Україна може зробити у своєму сільському господарстві, — це інвестувати у сільську місцевість. Так ми стали великою наддержавою в напрямку сільськогосподарського виробництва. Ми інвестували в сільську Америку за допомогою науки та освіти. Ми зробили це за допомогою величезної електрифікації в 30-х, 40-х і 50-х роках.

Якщо ви інвестуєте в сільську місцевість і намагаєтесь утримати фермерів на фермі, консолідації не буде. Інакше ви просто об’єднаєте  багато маленьких шматочків землі й знищите малі господарства. Це не означає, що фермери, які обробляють 1000-3000 акрів, не працюють. Але виганяти фермерів з бізнесу — це погана комерційна ідея.

Читайте також: Дмитро Кудлай: Краще інвестувати в корів, аніж в кафе чи ресторани

Я звертаюся до українських фермерів: залишайтеся сильними та витривалими під час війни, але тримайтеся, коли справа доходить до змін у політиці, які можуть бути перед вами. Кожен розмір ферми важливий. Для України не буде довготерміновою перевагою політика орієнтована на мегаферми.

Фермерство та фермери працюють краще, коли вони справді контролюють землю та можуть інвестувати. І це фермери, які можуть мати 500 га чи 1500-3000 га. Мегаферми не є перевагою. І одна з речей, яку вони роблять — витіснять фермерів із землі. Вони призведуть до банкрутства фермерів. 

Також важливим фактором є те, хто володіє землею. Я зовсім не проти іноземних інвестицій, але якщо до вас прийдуть інвестиційні групи та купуватимуть великі сільгоспугіддя, то це погано. Їм байдуже, який цей ґрунт, що станеться з ним у наступні 10- 30 років. Вони не дбають про водні ресурси, а збираються забрати з цієї землі все, що зможуть для своєї вигоди.

Тому для України вигода від малих, середніх та деяких більших ферм, тому, що вони дбатимуть про майбутнє України. Вони інвестуватимуть у майбутнє України, а їх майбутнє — це земля, водні ресурси, ваша майбутня продуктивність. Тож я закликаю будь-кого в уряді, який бере участь у цій політиці, по-справжньому оцінити наслідки консолідації земель. Я не думаю, що це перевага для України в довгостроковій перспективі.

«В Україні серед війни більше життя і надії, ніж за часів Радянського Союзу»  

Говард Баффет: Це моя сьома поїздка під час війни. Я був тут у 1991 р., коли Україна ще була в Радянському Союзі. Потім довго я не повертався

Kurkul.com: Якщо порівняти Україну у 2023 р. з тією, якою ви бачили в СРСР. Що змінилось?

Говард Баффет: Мені поставив це питання інший репортер, і я відповів так: «в Україні серед війни більше життя і надії, ніж за часів Радянського Союзу». Я маю на увазі, що за часів Союзу, коли я був тут, вулиці були просто порожні. Ви не могли купити речі, ставлення людей було поганим.

І я особливо пам’ятаю, як слідкував одним оком за тим, що тут відбувалося минулого року у червні. Київ тоді був сповненим життя: на вихідні було повно людей, діти гралися, було чути музикантів з гітарами. На цьому фоні майоріли українські прапори. Отже, життя в Україні, навіть в умовах війни, набагато яскравіше, ніж коли люди жили в Радянському Союзі. Це просто істотна різниця.

Так, це тебе вчить. Мені 68 років. Отже, ви знаєте кілька останніх воєн, які я пережив зі Сполученими Штатами. В’єтнам і Афганістан, чи операція Буря в пустелі, але це були різні види воєн. Я ніколи не бачив тих країн. Але у них було стільки стійкості та відданості захищати свою країну. І Україна — це просто нація мужності.  Я думаю, що для інших людей це повинно бути великим натхненням. Я маю на увазі, що українці зараз навчають світ.

Kurkul.com: Дякуємо за цікаве інтерв’ю.

© Kurkul.com, 2022 р.