ПАФ ім. Ульянова, що на Кіровоградщині — це колишній колгосп, який свого часу переродився у приватну агрофірму, як і більшість господарств в Україні. Нове життя почалося у 2000 році, а з 2004 року компанію очолює Олександр Скічко. Земельний банк господарства нині налічує 2,4 тис. га.

Тут вирощують традиційні культури: пшеницю, ячмінь, соняшник, кукурудзу, гречку, сою, також вдаються до експериментів із нішевими культурами. І хоча вони не завжди завершуються успіхом, утім додають досвіду та своєрідного «екстриму».

Олександра Скічка ви вже могли бачити у нашому відео, яке нещодавно у Facebook підірвало всю аграрну спільноту і не тільки. У скандальному ролику фермер без зайвих прикрас розповів про правду життя і роботи в сільському господарстві.

Читати по темі: Нєєстєствєнний запах цитрусових — фермер про наболіле 18+

Це інтерв’ю ми брали у директора ПАФ ім. Ульянова під час АгроЕкспедиції Соняшник 2017. А наразі вирішили розповісти вам про господарство Олександра Скічка ще більше.

Читати по темі: АгроЕкспедиція Соняшник 2017. Кіровоградська область: ФГ Степове, ФГ Могутнє, АФ ім. Ульянова

Kurkul.com: Пане Олександре, розкажіть, які показники врожайності Ви отримали у 2016 році?

Олександр Скічко: Пшениця дала 5,5 т/га на круг, ячмінь трохи менше. В середньому, по зернових ми отримали близько 5 т/га. Соняшник — 3,8 т/га, кукурудза дала мало — 5,3-5,4 т/га, гречка — 1,9 т/га, соя — 2,2 т/га, по ріпаку ми отримали 3,3 т/га. Але соняшник кожен рік залишається найприбутковішою культурою і дає стабільну врожайність.

Kurkul.com: Як змінюються площі під соняшником із року в рік?

Олександр Скічко: Площі ми постійно збільшуємо, але у 2017 році навпаки трохи зменшили, порівняно з 2016 роком. Так склалося, що ми вирішили розширити посіви сої. Але цього року вона вродила по 11 ц/га — це дуже мало. До того ж ми обрали ранній сорт, і він просто згорів на сонці. У 2017-му по зернових ми отримали в середньому 3,8 т/га, ріпак дав 2,4 т/га. Проблема у тому, що весь рік не було опадів. Очікували кращих результатів, але я вважаю, що ці теж непогані.

Kurkul.com: Яка кількість опадів випала за рік?

Олександр Скічко: Приблизно 200 мм, та й це з натяжкою. Весна була прохолодна, але суха. Практично до червня дощу і не було. Лише 21 квітня ще й випав сніг. Влітку нас також чекала засуха, та й осінь не порадувала дощем.

Kurkul.com: Сніг у квітні не пошкодив посіви?

Олександр Скічко: Навпаки, ми  були йому раді, бо морозу не було. Адже посіяли вже частину кукурудзи і пішов сніг. Це була хоч якась волога.

Kurkul.com: Ви сієте нішеві культури. Чим це цікаво?

Олександр Скічко: Ми кожного року експериментуємо, але ці експерименти вже трохи дістали. Ми перестали сіяти просо, жито та овес. Слава Богу, ми вже не «вдаряємося» в гірчицю та сорго, тому що це ризиковано — немає ринку збуту. Наприклад, виростили просо, а потім бігаємо і просимо: «Купіть у нас», а його ніхто брати не хоче. Потім по 300 грн за центнер його здали і кажемо: «Ой, дякуємо вам, що в нас забрали!». Сорго так само. Його купують лише дві компанії. І то, ми сіли за стіл, домовилися між собою за ціну, а завтра вони вже відмовляються його купувати.

Kurkul.com: А не співпрацюєте з компаніями, які контрактують урожай наперед?

Олександр Скічко: Таких партнерів немає. Ось, наприклад, цього року ми сіяли 50 га гречки, вона вродила достойно, і у нас її одразу ж купили. А потім питають: «Чого так мало посіяли?» Але ж ми кожного року її сіємо, то я їм кажу: «Ми готові законтрактувати під вас гречку». Але у відповідь чуємо: «Ні-ні». Ніхто не хоче йти на такі умови, бо це ризиковано. Якщо в минулому році ми отримали урожайність гречки 2 т/га і здали її по 15,8  тис. грн/т, то цього року ми змолотили одне поле, а воно дало лише 7 ц/га, а ціна на зерно знизилася до 11 тис. грн/т. То цього року ми на гречці майже нічого не заробили, бо ж маємо ще і з людьми за паї розрахуватися.

Kurkul.com: Ви сієте люцерну, відповідно, займаєтеся  тваринництвом?

Олександр Скічко: Люцерну ми сіємо для людей, тому що вони «виписують» сіно, особливо ті, хто ще має ВРХ. А ми утримуємо 1,5 тис. голів свиней, а от ВРХ у 2007 році повністю вивезли.

Kurkul.com: А чому?

Олександр Скічко: У 2006 році настала криза. Молоко в нас ніхто не приймав, свині «заморилися» його пити, і ми просто взяли та й вивезли все поголів’я. До того ж не було кому працювати.

Kurkul.com: Невже в селі не було попиту на роботу?

Олександр Скічко: Так, у корівниках на фермі не було кому працювати. А люди навпаки «видихнули»: «Ху-х, не треба на роботу ходити» (сміється).

Kurkul.com: Як щодо африканської чуми свиней? Не мали проблем?

Олександр Скічко: Та постукайте по дереву. Поряд у Рівному була АЧС, приїжджали, ставили дизбар’єри, все інше. Це поруч, 15 км він нас було. То ми потрапляли в карантинну зону, і вивозити м’ясо не можна було.

Kurkul.com: Чи є у Вас по сусідству великі компанії? Чи всі одноосібники?

Олександр Скічко: У нашому регіоні всі господарства за величиною близькі до нашого. Але тенденція йде до того, що люди воліють бути одноосібниками. Кожен думає: «О, я заберу землю і буду господарювати! Всі ж сою сіють, і вона росте, а затрати мінімальні». Одноосібники платять лише земельний податок, який складає в середньому 1% від вартості землі. І при реалізації продукції він знаходить Петю, Колю, Васю і за готівку здає йому продукцію на 17-15% дешевше, ніж, наприклад, продаємо ми. Але ж коли ми реалізуємо продукцію, тосплачуємо 20% ПДВ, плюс орендну плату за землю, 18% прибуткового і 1,5% військового збору. Тобто за тонну продукції ми сплачуємо 40% податків. А одноосібник здає свою продукцію, платить смішні податки, і до нього ніяких питань. Ніхто не їздить, не перевіряє, чи є у нього дозвіл на воду, викиди, відходи, чи провів він атестацію робочих місць тощо.

Kurkul.com: У Вас господарство, по суті, невелике, якщо порівнювати з холдингами. Але податкове навантаження однакове?

Олександр Скічко: Аякже. От візьмемо село: ми ж і дороги прокладаємо, і обочини косимо, ремонтуємо садочки, школи. Бо люди звикли, що раніше був колгосп, тому і зараз фермери мають дбати про все. А одноосібник, він же ж господар, копійку рахує, а ми гроші прямо з неба ловимо і не знаємо куди їх подіти (сміється). Так і живемо. Ось у дитячий садочок багато коштів вклали. Він у нас нічим не відрізняється від міського: є гаряча і холодна вода, теплі туалети, пральна машина-автомат і нове обладнання, ремонт та меблі. Тому що діти — наше майбутнє.

Kurkul.com: А своє господарство як розвиваєте?

Олександр Скічко: Склади побудували на току, на тракторній бригаді — ангар,  зараз кормоцех закінчуємо на фермі. Хочемо облаштувати його за всіма новітніми технологіями.

Kurkul.com: Скільки людей у Вас працює на господарстві?

Олександр Скічко: Загалом 88 працівників. Але кадрів у селі все одно не вистачає. Ось зараз нам потрібен молодий електрик, бо наш уже на пенсії. У нас є три зварювальники, і ми їх бережемо, як зіницю ока. Також є у нас прекрасний молодий токар. Справа у тому, що зараз є тенденція, що в автошколі навчається більше дівчат, ніж хлопців. Бо їм не цікаво. Зі свого боку, ми заохочуємо людей до навчання, оплачуємо його, вкладаємо гроші у кадри. Агроном у нас один, але всюди встигає. Навіть іншим разом відпочиває (сміється), то ми його ще й довантажуємо завданнями. Взимку, наприклад, ми йому будівельників даємо під опіку.

Kurkul.com: Які плани маєте щодо збільшення парку техніки?

Олександр Скічко: Трактори хочемо замінити на нові Case. МТЗ потихеньку плануємо замінювати на New Holland. Жатки, плужки купуємо, культиватори.

Kurkul.com: Що Ви думаєте про відкриття ринку землі?

Олександр Скічко: Я вважаю, що ринок землі треба вводити. Але, якщо запуск відбуватиметься за схемою, яку влада пропонує нам зараз, то ми проти. Я вважаю, що юридичним особам теж потрібно дозволили купувати землю. Усі знають, що тіньовий ринок існує, то чого б його не легалізувати? Це так само, як проституція: нехай вони платять податки. Все одно ж цей бізнес є і він нікуди не подінеться. Я не збираюся нікуди бігти, втікати. Працюю на цій землі, тут моя сім’я, ми тут живемо. Накупували купу «металолому» для господарства, а завтра ми залишимося без землі, і куди ми подінемо ті фенди, лексіони і решту? Тому так, ми хочемо бути впевненими у своєму майбутньому.

Kurkul.com: Ви знаєте людей, які готові продавати землю?

Олександр Скічко: Звісно, такі люди є. Вони хочуть продати землю через різні причини. Хтось хоче допомогти дітям, хтось — пропити ці гроші. Ми хочемо відкриття ринку землі, але таким чином, щоб це було прозоро і зрозуміло. Бо якщо ці договори укладатиме Держгеокадастр, то діла не буде. Наразі це нікому не підвладна структура. Ніхто не має на неї впливу, і всі прекрасно знають, скільки там беруть за продовження договору оренди та інші послуги. По телевізору нам розповідають, що все «окей», а в реальності всі знають, що за гектар землі треба заплатити $300-400. До того ж у Держгеокадастру великі проблеми з документацією.

Kurkul.com: Ви маєте на увазі «мертві душі» та присвоєння чужих паїв?

Олександр Скічко: Так. Цього року був випадок, коли до нас прийшов один господар і сказав: «Будемо забирати землю». А паї йому, як потім вже виявилося, дали не ті, які були визначені документально, а зовсім на іншій ділянці — нашій. Тепер судимося. Такі випадки не поодинокі, а у Держгеокадастрі відповідають: «Ну, помилилися, з ким не буває…». Як можна вводити ринок землі, якщо держава офіційно визнає, що лише 70% землі задокументовано?

А ще часто буває, що людина приходить і каже: «Дайте наперед гроші за пай. Я хочу купити дітям квартиру». Ми даємо. Але проходить час, і людина повертається зі словами: «Орендна плата вже ж виросла, ви мені тепер доплатіть». Але ж коли ми 10 років тому платили гроші наперед, то попереджали, що податки вже сплачені, і більше ніяких виплат не буде. Але дехто цього не розуміє. І це не один випадок. Тому, якщо б відкрили ринок землі, ми б у такого власника ту земельну ділянку викупили і вже б нею користувалися, встановили б зрошення там тощо.

Kurkul.com: Скажіть, що в роботі аграріїв для Вас найважливіше?

Олександр Скічко: Ми живемо вже, як у місті: у нас є техніка, ресурси. Якщо раніше ми мали одну сівалку, якою сіяли всю кукурудзу і соняшник, і всі на неї боялися дихнути, не дай Бог, щось відпаде, то треба було швидко деталь приварити і їхали далі. Сьогодні ж у нас виїхало в поле 5-6 сівалок — все засіяли. Жнива проходять, і ніхто й не помічає. Мабуть, більше всього я ціную спілкування і взаєморозуміння. Тому що ми, люди, без спілкування не можемо. Коли вдома сидиш, то вже дах їде. А на роботу прийдеш — там слово, там півслова, хтось посміхнувся, і вже наче й життя прекрасне! Усі дурні думки відпадають. Ми ж завжди живемо надією. По мерзло-талому кинули насіння, а самі ж думаємо: «Ух, пшениця виросте!» Потім приходить весна, сіємо і далі мріємо про високий врожай. А починаємо збирати — сльози ллєш і думаєш: «Ну, нічого, от наступного року...» Так і живемо від весни до літа, від літа до осені. А потім зима, думаємо, що перепочинемо, але ні. Треба ж добрива купувати, посівні матеріали і все інше. Виходить, що цілий рік ти зайнятий, але цей ритм і є життя.

© Єлизавета Кудиненко, Kurkul.com, 2018 р.