Делікатес для багачів та новий тренд на українському ринку. Фермери часто шукають ідеї для експериментів, хочуть бути цікавими покупцям, а тому випробовують різні культури, намагаючись створити успішний бізнес. Однією з таких нішевих культур є трюфель — цінний гриб, який росте і в природних, і в штучних умовах, і може зацікавити аграріїв своєю ціною. Але з яких площ можна почати і чи легко продати сировину? Про секрети «тихого полювання», дресирування собак на пошук трюфеля та перші капіталовкладення у цей бізнес під час форуму «Органічне виробництво Сумщини: технології та бізнес-моделі» нам розповів керівник та співзасновник ТОВ «Санберрі Україна», фермер із Вінниччини Олександр Джига.

Kurkul.com: Де в Україні росте найбільше трюфеля?

Олександр Джига: Якщо говорити про природні зони, то найбільше трюфеля росте на Закарпатті. Штучно занесений трюфель був і в Одеську область, і на Вінниччину. Тобто це південна частина Подільскої губернії. Також є площі з трюфелем у Чернівцях, частково у Львівській та Тернопільській областях. Вирощують цей гриб і в південній частині України — Херсон, Запоріжжя.

Kurkul.com: А якщо говорити виключно про штучні плантації, закладені фермерами?

Олександр Джига: Сьогодні є офіційно закладені плантації у Харківській області. Хоча це не найкращий варіант, бо там континентальний клімат. Є трюфельні господарства на Одещині і на Вінниччині. Особисто я більше не зустрічав ніде.

Читати по темі: Одеський фермер вирощує волоський горіх, фундук і трюфель в одному саду

Kurkul.com: З яких площ потрібно починати, якщо людина хоче закласти плантацію?

Олександр Джига: Це залежить від апетитів людини і від її можливостей. Середня ціна закладки плантації, якщо брати з аналізом ґрунту, сягає близько €10 тис. Консультування і супровід компанії, що допомагає вирощувати трюфель протягом п’яти років, коштує $10 тис. незалежно від площі. То якщо порахувати, вигідніше робити закладку одразу на більшій площі, бо з розрахунку на гектар це виходить дешевше.

Kurkul.com: Коли наступає період окупності?

Олександр Джига: Урожайність трюфеля може коливатися від 4 до 250 т/га. Ціна також різниться в залежності від типу трюфеля — чорний, літній, білий можуть коштувати від €150 за кг до €5 тис. за кг. Тож тут все індивідуально. Але якщо вирощувати гриби на інтенсивній плантації зі зрошенням, то на дев’ятий рік аграрій вже починає отримувати чистий прибуток.

Читати по темі: Трюфелю не загрожує перевиробництво — думка

Kurkul.com: Як останніми роками в Україні розвивається трюфельний бізнес?

Олександр Джига: Українці почали більше їздити за кордон і їхні кулінарні смаки різко змінюються у позитивну сторону. Зараз ми відновлюємо наші кулінарні традиції. Бо в кожній дореволюційній кулінарній книзі були рецепти із трюфелів. Так само зі споживанням спаржі, болгарського перцю, цвітної капусти, баклажанів. Люди не знали що це. Зараз ці продукти всі споживають. Трюфель також набирає обертів. Скуштувавши цей смачний ароматний продукт, люди хочуть його знов, замовляють у наших ресторанах. З кожним роком на ринку попит на трюфель росте.

Kurkul.com: Як довго може зберігатися трюфель?

Олександр Джига: Як і будь-який гриб, трюфель найбільш ароматний і смачний протягом одного дня — це екстра-клас. Ще три дні він має хорошу якість. А через три дні він вже починає втрачати аромат. Зокрема, наше господарство конкурентоспроможне, адже ми збираємо трюфель вночі, а вже на ранок, наприклад, передаємо його з Вінниці на Київ чи на Харків, і ввечері вже люди його їдять. Але в більшості випадків цей бізнес нелегальний, і люди, які займаються ним, не афішують цього. Не хочуть конкуренції і зайвих проблем.

Читати по темі: В Україні почали виготовляти сир із віскі, чилі та трюфелів

Kurkul.com: Ви часто запрошуєте людей на «тихе полювання» на трюфель. Як воно відбувається?

Олександр Джига: Ми виїжджаємо на плантацію зі спеціально дресированою собакою, яка шукає трюфель. Відвідувачам розповідаємо історію трюфеля. Потім люди разом із нашим псом шукають ці гриби, ми їдемо в ресторан, де щойно знайдені плоди готують і дають продегустувати.

Kurkul.com: Як навчають пошукових собак?

Олександр Джига: Їх дресирують. Для цього є спеціальні «трюфельні» породи. Вимоги до них — дуже сильний нюх і невеликі габарити самої собаки (щоб було зручно перевозити і вони не могли налякати людей). Найкраще підходить порода лаготто-романьоло. Також можна брати пуделів, але вони більш вибагливі до утримання. Підійде і кокер-спаніель чи російський спаніель. Ці породи грайливі, водоплаваючі і у них хороший нюх. Також можна відбирати безпородних «двірняжок», які знають команду «апорт» і вміють грати з м’ячем.

Kurkul.com: Які породи не підійдуть для пошуку трюфеля?

Олександр Джига: Точно не підходять мисливські та собаки для охорони. Чому? Бо вони занадто великі, з ними незручно. До того ж мисливські собаки відволікаються на дичину, можуть побігти за зайцем і забути про трюфель. А ще можуть налякати когось — у лісі бувають діти, наприклад, тому великі породи не варто використовувати.

Kurkul.com: У чому полягає дресура?

Олександр Джига: Є два види дресирування: перший, коли собаці дають їжу за те, що вона щось знаходить. Але коли собака наїлася, цей метод вже не працює. До того ж запах їжі відволікає собаку від трюфеля. Тому більш ефективний другий метод дресури — працювати на «апорт», на гру і азарт. Футболістів, наприклад, не годують за кожен забитий гол. Для них головне — слава, п'єдестал, визнання. Так само і собаки — їх треба заохочувати, хвалити, гладити за кожен знайдений трюфель. Також є ще один метод: беруть пластмасове яйце з кіндер-сюрпризу, в ньому пропалюють чи прорізають дірочки і туди кидають маленький трюфель або ватку із настойкою трюфеля чи його соком. Цією іграшкою грають із маленьким щеням. Але у кожної собаки має бути індивідуальна іграшка, з якою не повинні гратися інші.

Kurkul.com: Щоб не було запаху іншої собаки?

Олександр Джига: Так. Адже тоді у тварини закладається асоціація, що це її іграшка, що запах трюфеля для неї означає похвалу, гру з хазяїном. Спочатку це яйце просто кидають на «апорт», собака його ловить. Потім яйце ховають у невеликій кімнаті, дресирують шукати там. Далі виводять її на відкритий простір, кидають яйце у кущі, потім закопують під землю спеціальні труби, як водопровідні, і кидають туди цю іграшку так, щоб собака бачила. Пса тренують доти, доки він не засуне морду в потрібну трубу. Тобто є цілий цикл дресури.

Kurkul.com: Скільки коштує така собака?

Олександр Джига: Одна ненавчена лаготто-романьоло коштує €1 тис., а навчена — від €2,5 тис. Якщо ж обирати між призерами трюфельних змагань, то ціна іменитої собаки може сягати і €9,5-12 тис. В Італії та Франції є спеціальні школи для дресирування собак на пошук трюфелів, але все-таки найкраще, коли цим займається сам хазяїн. Це більш трудозатратно, але дешевше, якщо брати для України. Якщо купити недресироване щеня і вкласти в собачку свій час — воно може окупити себе за один сезон. Але цим треба займатися, не одразу ви знайдете тисячу євро.

Kurkul.com: Яка ситуація зі збутом продукції? Чи зможе фермер легко продати знайдене земляне «золото»?

Олександр Джига: Ні, це складно. Наприклад, в Італії є сертифікація: для збору трюфеля потрібно пройти техніку безпеки щодо збереження цього виду гриба, щоб «мисливці» за делікатесами не розрили повністю дерево і не зіпсували мікоризу. Також їм пояснюють, коли, як збирати, які види тощо. Після чого вже видають ліцензію, як у нас на полювання на качок, наприклад. У нас поки що з цим складніше.

Kurkul.com: Дякуємо за розмову!

© Вікторія Сумченко, Kurkul.com, 2018 р.