Під час АгроЕкспедиції Посівна 2018 ми відвідали господарство «Бутенко» на Чернігівщині, де голова Олексій Бутенко зустрів нас віршами. Він написав їх 25 років тому про важку фермерську долю і любов до землі. Аграрій розповів про те, як на початку шляху сам орав поля 24 години поспіль і обприскував картоплю, а також про те, як важливо підтримувати село, в якому господарюєш.

Вірш Олексія Бутенка:

Чому у фермери пішов?
І що я там таке знайшов?
Там є дурні і є розумні,
Є скромні люди, є бездумні.

Хапуги є, а є трудяги,
А є, звичайно, роботяги.
Є ті, хто в чарку заглядає,
І ті, що в снах уже літають

На Мерседесах і на Фордах.
Є скромні, але є і горді.
Народ зібрався непростий,
І дай нам, Боже, виростить

Картоплю, жито чи пшеницю,
Нехай гордиться молодиця     
Синами. Три у нас ростуть,
На змiну батьковi прийдуть,

Щоб справа та, що почалась,
у бур'янах не залишилась,
не заросла зелом-травою.
Я думкою живу такою,

Щоб з мiста їхали в село.
Кругом – добро, добро, добро...
I щедра нива щоб родила.
О, Мати Божа, дай нам сили!

Прости незнання і прогріхи —
Взялись за фермерство для втіхи,
Взялись за справу для життя,
Чи ж доведемо до пуття?

А буде так, чи буде ні -
Судить не вам і не мені.
Життя розсудить.

Kurkul.com: Розкажіть свою історію, що Вас привело у сільське господарство?

Олексій Бутенко: Працювати ми починали з 25 га землі в далекому 1993 році. У селі на той час працювали 11 фермерів. Не були першими, але і не останніми — я вважаю, що ми встигли зайняти золоту середину. Коли я починав, мої сини тільки народились. До слова, у мене їх троє — Роман, Іван і Микола. Зараз разом працюємо на благо нашої родини.

Kurkul.com: На чому спеціалізуєтесь?

Олексій Бутенко: Займаємося рослинництвом і м’ясо-молочним скотарством. Земельний банк — 3,2 тис. га. Сівозміна складається з кукурудзи (700 га), озимих пшениці (600 га) і ріпаку (295 га), ярої пшениці (150 га), ячменю (355 га), соняшника (621 га). Також вирощуємо горох (310 га), сочевицю (90 га) і маємо 34 га картоплі. Кілька років тому намагалися вирощувати квасолю, але «не пішло». Маємо тисячу голів ВРХ Симентальської породи. Раніше утримували близько 200 коней, свиней мангалиць і навіть страусів. Зараз залишилися тільки корови та вівці.

Kurkul.com: Скільки людей працюють саме на фермі?

Олексій Бутенко: Можна сказати, що всі працівники залучені до тваринництва. Одні вирощують телят, є зоотехнік і два ветлікарі (бо це, я вважаю, дві різні професії). Механізатори теж зайняті в тваринництві — возять органіку. Один із них, до речі, переїхав із Київської області,  бо ми запрошуємо молодих фахівців і допомагаємо їм з житлом.

Kurkul.com: Тобто молодих кадрів вистачає?

Олексій Бутенко: Взагалі, ми навчаємо для себе спеціалістів, але ж є ситуації, коли ми, наприклад, оплатили навчання хлопцям, а вони пішли до армії. Потім — на контракт, а ми продовжували платити їм гроші. А на їхнє місце нікого ж не можна взяти, тому що вони числяться у господарстві. Тоді постає питання: «Хто ж буде брати молодих людей, якщо це збитково?». І що парадоксально — працівник служить в армії, а ми за нього ще платимо військовий збір.

Kurkul.com: Чому вирішили займатися виробництвом молока?

Олексій Бутенко: Одна з причин — залишки від рослинництва, якими можна годувати худобу. Це і картопля, і зернові. Спочатку у нас було 12 корів, ось так все і пішло. Корови у нас м'ясо-молочного напрямку, так що великих надоїв немає. Але молоко отримуємо екстра-класу. Вирощуємо молодняк породи Симентал, але зараз голштинізуємо телят для покращення породи.

Kurkul.com: Як реалізуєте молоко?

Олексій Бутенко: Реалізуємо на підприємство «Менський сир». Раніше ціна на молоко могла сягнути і 10 грн, сьогодні - від 7 до 8 грн. Чи окуповується? Уявіть, що ви їдете 20-місним автобусом за певним маршрутом. І потрібно заїхати в село, де живуть тільки троє людей. Все одно ж їдете, правда? Ось така і у нас приблизно ситуація з тваринництвом, всюди монополісти. Але в магазинах молоко лише дорожчає.

Kurkul.com: Крім корів, Ви ще овець тримаєте?

Олексій Бутенко: Овець залишилось дуже мало, так, для екзотики. Раніше мали багато коней, страусів. Вони потрапили до нас випадково — господарство розрахувалося ними за картоплю. Були свині породи Мангалиця, а у зв’язку з АЧС довелося їх позбутися. Хочеться завести їх знову, але поки якось не наважуємося.

Kurkul.com: Чи не планували займатися переробкою?

Олексій Бутенко: Переробка — це, звісно, добре, але потрібні ринки збуту. Коли ми займалися картоплею, то завоювали кілька ринків: готель «Прем'єр-Палас», «Велика Кишеня» та «Фоззі». Була людина, яка цим займалася. А потім її не стало. І нас потихеньку «вижили» з ринку. Тому що як-не-як — 200 км дороги, а кожен день потрібно було везти картоплю. Ось тоді ми і перейшли на насіннєву. Сьогодні вирощуємо в 10 разів менше картоплі , ніж 7 років тому. Тому що вона нікому не потрібна.

Kurkul.com: А зараз кому здаєте картоплю?

Олексій Бутенко: Після магазинів досить тривалий час співпрацювали з Інститутом картоплярства НААН, через нас пройшло більше 200 сортів картоплі. Потім співпраця припинилась, бо інститут не спроможний був існувати. Сьогодні вже ми самі по собі. Ще реалізовували багато на окуповану територію, а зараз важко возити через кордони.  Картоплю віддаємо коровам чи поставляємо населенню, зараз у нас її невеликі площі.

Kurkul.com: Яку техніку маєте?

Олексій Бутенко: Маємо трактори Case, Claas, МТЗ. Комбайни є Дони і Claas, посівний комплекс Horsch. Є й овочеві сівалки, і 6-метрова для точного висіву. Нею можна сіяти як мак, так і горох. Механізатори у нас — люди дуже працьовиті: хочемо, щоб для них була техніка сучасна. Колись я і сам обприскував поля, на тракторах в посівну їздив. Ще пам’ятаю, коли діти були маленькі, то перші 3 га картоплі, які я посадив, сам вручну обприскував. А Роман, старший син, сидів на причепі. Йому тоді було 8 років.

Kurkul.com: Як Ви підтримуєте село?

Олексій Бутенко: У нашому селі є все: школа, дороги, світло. Як би це не звучало, але все завдяки нам. За 26 років роботи держава не виділила нічого, ніяких дотацій. А не допомагати людям мені совість не дозволяє. Ми проводимо дні меду , різні заходи для населення. У нас базова школа, таких всього чотири на район. І щоб вона не закрилася, потрібно, щоб було більше 100 дітей, а зараз 98. Тому ми запросили молодих спеціалістів до себе працювати, допомогли з житлом.  Так одна сім'я приїхала, друга, третя. Вже шість діток є в трьох сім'ях, може, і більше будуть рости. Бо дуже прикро, коли в селі лише бабусі. Я приїхав сюди у 1981 році, і тут майже кожна садиба була заселена. А зараз молодь їде, не вся, але більшість.

Kurkul.com: Що можете сказати про ваш регіон, як земля на Чернігівщині?

Олексій Бутенко: Поганої землі немає, є поганий підхід. Звичайно, ми дуже ,  далеко від портів. А бачите, які дороги? І продукція у нас найдешевша, але ще ж треба закласти витрати на транспорт. І як тільки припинилася торгівля з Росією, відразу у нас різко впала ціна на молоко — до 30%. А так працюємо. Куди ж подітися?

Kurkul.com: Дякуємо за цікаву розмову!

© Єлизавета Кудиненко, Kurkul.com, 2018 р.