У сучасній Україні так склалося, що село, де працює хоча б одне сільгосппідприємство, сміливо можна вважати успішним. Зазвичай місцеві куркулі, тобто працьовиті фермери, виробляють стратегічно важливу сільгосппродукцію, забезпечують односельців роботою, сплачують податки до тамтешніх бюджетів. А ще з власної ініціативи вони стають меценатами: докладають багато зусиль і грошей для добробуту селян та розвитку населених пунктів, подекуди перебираючи на себе функцію держави у цьому напрямку.

Судячи з усього, село Денихівку, що в Тетіївському районі на Київщині, таки можна назвати успішним, бо тут господарює навіть більше ніж одна агрофірма.

Ревізію Денихівки не так давно робили «гусаки» з «Сільського ревізора».

Читати за темою: Сільський ревізор. Денихівка.

Якщо коротко, то в селі проживають близько півтора тисячі людей. Тут працюють школа, садочки, будинок культури, будинок літніх людей та кілька інших важливих об’єктів соціальної інфраструктури. А ще є власна школа греблі, професійний волейбольний майданчик і навіть сучасний стадіон із поливом.

Мешканці Денихівки багато в чому завдячують таким життям директору державного підприємства Дослідного господарства «Шевченківське» Олегу Балагурі та його родині.

Про соціальну відповідальність агробізнесу цей заслужений працівник сільського господарства України знає далеко не з чуток. За його керівництва ДП ДГ «Шевченківське» не просто «вижило» як державне елітне насіннєве господарство, а й стало одним із передових підприємств області за показниками врожайності сільгоспкультур і надоями молока. Нині підприємство та його беззмінний керівник — надійні рушії розвитку села, адже саме завдяки філософії та підтримці Олега Балагури Денихівка щодня отримує нові можливості.

Аграрна династія, яка заслужила довіру

Історія ДП ДГ «Шевченківське» починається з 1927 року, коли тут був створений  елітний насінницький радгосп. Він спеціалізувався на вирощуванні еліти і супереліти насіння цукрових буряків.

Зараз це сільськогосподарське підприємство входить до складу Інституту біоенергетичних культур та цукрових буряків при НААН України. Тут обробляють близько 4 тис. га землі та займаються вирощуванням насіння основних сільськогосподарських культур (озима пшениця, горох, овес, віка озима та яра, ячмінь, цукровий буряк). Зокрема господарство спеціалізується на виробництві елітного й репродукційного насіння та реалізації насіння сільгоспкультур високих репродукцій, виробничих перевірках та впровадженні сучасних технологій вирощування.Також у господаря є ягідний сад, зокрема є вже кількарічні саджанці лохини.

Щорічно на полях державного підприємства висівають демонстраційні насіннєві ділянки, щоб мати можливість оцінити потенціал культур у реальних умовах.

У відділках ДП ДГ «Шевченківське» утримують більше 1,5 тис. голів ВРХ: тут діють племінні заводи з розведення української чорно-рябої молочної породи. На корми в підприємстві вирощують силос кукурудзи, сінаж із люцерни, заготовляють сіно, виробляють концкорми із соняшникової макухи, сої, пшениці. Це дозволяє зменшити собівартість виробленого молока екстра класу. Крім того, продукти життєдіяльності корів успішно використовують як органічні добрива на полях.

Читати за темою: Василь Чекаленко: Я мрію, щоб мої діти і внуки також працювали на землі

Не так давно Олег Вікторович відбудував у сусідньому селі конюшні і тепер тримає там близько 100 коней української верхової породи. Тут уже навіть пробували виготовляти кумис.

Кожен відділок має рільничі і тракторні бригади, а центральний Денихівський відділок має автопарк, ремонтну майстерню, будівельну бригаду.

Насправді прізвище нинішнього керівника ДП ДГ «Шевченківське» відоме далеко за межами Тетіївського району. Олег Балагура народився і виріс тут, у Денихівці, та впевнено продовжив аграрну династію. Його батько Віктор Васильович свого часу був головою Денихівського радгоспу, а згодом став директором тутешнього цукрозаводу. Із 1995 року татову справу продовжив уже сам Олег Вікторович. А тепер пліч-о-пліч із ним працює аграрій у третьому поколінні — син Богдан.

«Пишаюся тим, що керівником радгоспу і цукрозаводу був мій батько. Він дбав не лише про збільшення потужностей виробництва, а й про місцевих людей. При заводі зводили нові будинки, аби робітникам надавати житло, організовували дозвілля та багато чого іншого. У мене був гідний приклад для наслідування», — каже Олег Вікторович.

На жаль, через низку економічних причин уберегти колись потужний цукрозавод до цього часу денихівцям не вдалося. Однак на його руїнах Олег Балагура планує збудувати сучасний насіннєвий завод, щоб виробляти якісне вітчизняне насіння та забезпечувати ним українських аграріїв. Адже, за його словами, 30% успіху будь-якого сільгосппідприємства залежить саме від якісного насіннєвого матеріалу.

«Ми все насіння вирощуємо й виробляємо в себе. Власними силами купуємо лінії, розмножуємо, калібруємо. Звичайно, поки що конкурувати з виробниками-гігантами не можемо, але вийшли на пристойний обсяг виробництва. Тож побудова власного заводу потужністю 5 т/год. зараз для нас дуже актуальна», — зазначає директор.

Отож, Олегу Балагурі вдалося не лише зберегти державне сільгосппідприємство та виробляти якісну продукцію, а й частково зруйнувати стереотип про все державне в Україні. Попереду у керівника ще дуже багато планів.

Соціально відповідальний агробізнес

Олег Вікторович щиро переконаний, що будь-яке товариство в селі відіграє знакову роль. Адже насамперед забезпечує робочими місцями людей. До слова, у чотирьох відділках державного підприємства — Денихівському, Дородківському, П’ятигірському та Одайпільському — працевлаштовані більше 200 працівників.

За словами керівника ДП ДГ «Шевченківське», для сільських мешканців це дуже важливий фактор. Саме через безробіття люди виїжджають у пошуках кращої долі, цілі сім’ї руйнуються, а села просто вимирають.

«Сьогодні всі заточені на гроші й бізнес у чистому вигляді. Але першочергово ми можемо й маємо забезпечити людям гідні умови для життя. Що таке життя села? У селі повинні жити і працювати люди, мають бути робочі місця, висока зарплата, хороші умови для дітей, молоді, літніх людей. Саме тому ми прагнемо допомагати селу настільки, наскільки можемо», — наголошує Олег Вікторович.

Фактично ДП ДГ «Шевченківське» є основним господарством, котре наповнює сільський бюджет, а відтак інвестує у розвиток інфраструктури Денихівки та сусідніх сіл, де обробляє орендовану землю. Лише в 2018 році агрофірма сплатила більше 15 млн грн до місцевого бюджету.

«Я вважаю, що запорукою успіху для нашої держави є саме сплата податків. Якщо ми всі навчимося чесно і відкрито платити податки, то скоро ситуація зміниться на краще. Сьогодні головне — навчитися це робити. Потім прийде час і ми будемо питати всіх: «А де гроші? Чого вони не працюють на наші села, на наших людей?», — говорить Олег Балагура.

Олег Вікторович щиро зізнається, що банальна сплата податків господарством і популяризація відкритого й чесного бізнесу серед українських підприємців — далеко не єдиний його соціальний проект. Багато вкладає агрофірма в адресну допомогу місцевим селянам, зокрема воїнам, ветеранам АТО/ООС та їхнім сім’ям. 

Різною мірою агрофірма фінансує інші важливі проекти, починаючи від ремонту доріг, садочків, школи й закінчуючи будівництвом волейбольного майданчика, реконструкцією стадіону чи заснуванням сільської школи веслування на байдарках та каное.

Навіть більше — щороку в Денихівці за підтримки Олега Вікторовича розігрують кубок із волейболу пам'яті його тата Віктора Балагури.

Наступна «соціальна мрія» (а точніше план) — створити в селі власну дитячо-юнацьку футбольну школу. Бо місцеві дітлахи не менш талановиті, ніж усі інші, як каже працьовитий фермер, та мають усі шанси стати зірками футболу в Україні і світі. Головне — створити для їхнього навчання й тренування відмінні умови.

«Щоб люди залишилися в селі, тут має обов’язково бути фермер», — переконаний керівник господарства.

На думку Олега Вікторовича, основою для розвитку сіл в Україні стане той самий куркуль — заможний і роботящий фермер, який живе та працює в рідних місцях. Саме тоді він дбатиме про своє господарство, село й людей. «Ідеалом» бачить Олег Балагура аграріїв, що обробляють до 1 тис. га землі, займаються тваринництвом і переробкою своєї продукції. Однак фермер упевнений, що у цьому без підтримки держави на обійтися.

«Коли людина матиме 10 корів, захоче створити сімейну ферму, а держава побудує їй ферму, дасть техніку, закупить тварин, дасть розстрочку на 20-30 років і все це буде прозоро, законно, відкрито… Лише тоді люди будуть залишатися в Україні й наполегливо працювати. По-іншому не вийде», — каже досвідчений фермер.

Зрештою, як було зазначено вище, Олег Балагура та ДП ДГ «Шевченківське» успішно борються зі стереотипом щодо державної форми власності. Зазвичай до таких підприємств мало хто добре ставиться через нібито високі витрати на утримання й низьку рентабельність. Під керівництвом Олега Балагури ДП ДГ «Шевченківське» не лише довело свою конкурентну спроможність на агроринку, а й може «дати фору» будь-якому приватному підприємству.

«До державних підприємств в Україні взагалі ставлення дуже погане. Тож багато хто каже, що все має бути в приватних руках. Але зараз із висоти свого досвіду бачу, що люди можуть однаково успішно працювати що в приватних, що в державних компаніях. Різниці суттєвої немає», — пояснює Олег Вікторович.

Керівник додає, що при вмілому управлінні вмотивовані люди добре працюватимуть будь-де. Навіть більше: в усьому світі існує практика державних компаній і це не має бути проблемою для України.

Читати за темою: Фредерік Платте: Наш кооператив забезпечує біогазом Нижню Саксонію в Німеччині

Хороший менеджмент як запорука успіху

Для того, аби мати можливість допомагати іншим (у цьому випадку цілому селу і не тільки), потрібно самому впевнено «триматися на ногах». Тож як ДП ДГ «Шевченківське» це вдається?

Секрет досить простий: ефективний менеджер та хороша команда. І хоч висококваліфікованих кадрів для роботи в сільському господарстві в селі катастрофічно не вистачає, Олегу Балагурі вдалося зібрати відмінний колектив.

«У нас сьогодні є один єдиний великий плюс — чудова земля! Дай Бог, щоб були люди», — розповідає керівник.

Із власного досвіду фермер каже, що в Україні занепала професійно-технічна освіта. Сьогодні немає хороших токарів чи механізаторів, тож часто підприємцям доводиться вчити людей одразу на місцях. Нестача людей на виробництві призводить до негативних наслідків. Попри те, що наша країна має статус аграрної, у нас все одно бракує людей із відповідними кваліфікаціями. Криза ставатиме більш серйозною, якщо найближчим часом держава не відроджуватиме профтехосвіту.

Олег Вікторович пригадує, що ще в школі навчився водити трактор та одразу після її закінчення отримав посвідчення. А після навчання в Уманському сільськогосподарському інституті він отримав право керувати автомобілем. Чоловік каже, що у людей того часу було чітке розуміння свого майбутнього, і навчальні заклади максимально адаптували майбутніх фахівців до реальної роботи. Тож аби уникнути відтоку робочих рук за кордон, треба розвивати свою систему профтехосвіти та давати робочі місця нашим людям.

Читати за темою: Арсен Товмасян: Українська земля вже стала рідною

Коли більше 20 років тому Олег Балагура очолив ДП ДГ «Шевченківське», то одним із перших його рішень була модернізація техніки. На зміну старим зернозбиральним комбайнам, які працювали на полях, придбали нові: один John Deere 9500 і два Claas Dominator 107. Якщо раніше комбайнер намолочував 60 т за день, то тепер спокійно міг збирати по 200 т. Від того часу механізатори господарства постійно навчаються, підвищують свою кваліфікацію, щоб «іти в ногу» з прогресом і новими технологіями.

«Ми почали звідти розуміти, що прогрес починається зі всього: сівалок, комбайнів, очисних машин. І ми почали робити акцент на більш точній техніці, що дозволяє економити посівний матеріал або більш якісно збирати врожай. Адже від цього прямо залежить економічний успіх господарства», — додає Олег Балагура.

Отже, у 2018 році техпарк ДП ДГ «Шевченківське» налічував 49 тракторів для обробітку землі, 5 зернозбиральних і 5 кормозбиральних комбайнів, нові сівалки та ґрунтообробні агрегати. Керівник каже, що поки похвалитися щорічним оновленням техніки господарство не може, однак робить усе для того, щоб всі роботи були виконані максимально продуктивно.

Зокрема у господарстві впроваджують систему Cropio. Олег Вікторович каже, що велику роль у цьому процесі відіграє якість інтернету. Для точного землеробства необхідно, щоб на кожному метрі поля був якісний зв’язок, інакше виникає багато супутніх проблем.

«Інтернет у селі — це серйозний нюанс. У наших механізаторів, як і в лікарів, помилок бути не повинно. А тут «відпав» зв’язок, проґавив — норма внесення менша, проґавив — стики перекрили, проґавив — висипалось більше насіння… », — констатує співрозмовник.

Але Олег Балагура вірить, що в недалекому майбутньому якість покриття на всій території буде відмінною, і це значно спростить роботу аграріїв. Адже суттєва перевага нинішнього покоління полягає в тому, що все було вже придумане раніше, залишається його тільки вдосконалити.

Читати за темою: Відпочинок у селі, або Перспективи розвитку агротуризму

Отож, Олег Вікторович і його команда регулярно слідкують за всіма тенденціями агроринку та намагаються по можливості впроваджувати їх у господарстві. Так, протягом останніх десятиліть ДП ДГ «Шевченківське» вдалося досягти високих показників урожайності, зокрема цукрових буряків (від 60 т/га), озимої пшениці (від 6 т/га), ячменю (від 5 т/га) та кукурудзи на зерно (від 12 т/га).

Аби будь-які інновації стали доступними для українського фермера, банки та всі фінансові установи мають надавати доступні кредити.

«Якщо б кредити та лізингові проекти були на користь виробника, в Україні бум технологій відбувся б набагато швидше. Я не раз був за кордоном і коли мені розказують, що там кредит на 25 років дають під 2% річних і проплату роблять через 5 років після використання кредиту, то просто не вірю своїм вухам. Порівняйте це з  20-25% ставки по кредиту в рік в Україні. Узяв мільйон гривень, а віддай банку на чверть більше!», — рахуючи, зітхає Олег Балагура.

Виходить, попри всі складнощі керівник ДП ДГ «Шевченківське» знаходить ресурси не лише для сільськогосподарського виробництва, впровадження інновацій, а й для того, щоб підтримувати своїх односельців та всю Денихівку. Хочеться вірити, що у найближчому майбутньому багато проблем сучасного аграрія будуть вирішені, а українське село знову стане, як у Шевченка, «неначе писанка» село!

© Катя Капустіна, Kurkul.com, 2019.