Потреби в органічному виробництві зростають. Утім в Україні ще недостатньо сформована державна політика у галузі органічного землеробства.

Про інноваційні технології вирощування овочевих рослин та перспективи органічного овочівництва в ексклюзивному інтерв’ю Kurkul.com розповів кандидат сільськогосподарських наук, завідуючий відділом рільництва Інституту сільського господарства Північного Сходу Леонід Музика.

Kurkul.com: Які тенденції в Україні щодо вирощування органічної сільськогосподарської продукції? Наскільки активно розвивається цей напрямок і чи дорого обходиться бажання вирощувати чистий продукт?

Леонід Музика: У сільському господарстві, зокрема в овочівництві, досить складана ситуація. У нас різко зменшився об’єм виробництва органічних добрив. Якщо 25-30 років тому в Сумській області вносили на гектар сівозмінної площі 9,5-10 т органіки, то останнім часом ми вносимо близько 0,8-0,9 т/га сівозмінної площі. У тому числі, в більшості господарств практично немає тваринництва, відповідно ми не вносимо органічні добрива. У зв’язку з цим ми різко втрачаємо гумус – одну із складових родючості наших ґрунтів. Відтак, щоб отримувати стабільну урожайність ми повинні щоразу збільшувати видатки. Тобто вносити підвищені дози мінеральних добрив, що у свою чергу веде до закислення ґрунтів, призводить до зниження їх структурності, а відповідно – і родючості.

Kurkul.com: Зараз в Україні активно займаються органічним овочівництвом?

Леонід Музика: Якщо ми говоримо «органічне овочівництво» — це не лише використання органічного добрива, а й мінімізація використання будь-яких хімічних засобів, тобто практично повна відмова від них, а також використання екологічно чистого не генетично модифікованого насіння. Зрозуміло, що на перших етапах організації такого господарства це дає такі ж результати, як і в інших галузях рослинництва — спочатку зростає кількість бур’янів та шкідників, і цей етап потрібно пройти. У кінцевому результаті врожайність буде нижча. Для того, щоб виробнику мати нормальний зиск, потрібно, щоб на законодавчому рівні було передбачено компенсування недобору врожаю. Щоб той, хто виробляє таку продукцію, не постраждав від недобору прибутків. Якщо це питання буде вирішено – воно піде більш швидкими темпами. Поки що поширення такого виду продукції в Україні незначне (органічне овочівництво практично знаходиться в стадії становлення).

Kurkul.com: Наскільки ціна на органічну продукцію буде вищою, ніж на звичайну, вирощену традиційними методами?

Леонід Музика: Я вважаю, вона повинна бути на 40-50% дорожчою.

Kurkul.com: Чим це спричинено?

Леонід Музика: По-перше, нижча урожайність. По-друге, більші видатки, менша механізація вирощування і збирання продукції і, відповідно більша в структурі витрат питома вага ручної праці.

Kurkul.com: Але ж прослідковується тенденція до збільшення кількості органічних сільських господарств?

Леонід Музика: Безумовно, їх кількість росте. Тим більше, коли ми ввійшли у міжнародне європейське співтовариство і маємо можливість поставляти туди свою продукцію.

В Україні розроблена програма до 2020 року, де передбачено, що близько 3 млн т овочевої продукції буде йти на експорт. Тобто буде більш жорсткий регламент якості продукції і сертифікація технології вирощування. На Заході різко зростає попит на продукцію органічного виробництва. У нас з’являються окремі представники в Україні, які готові платити більше за дійсно чисту органічну продукцію. На законодавчому рівні це питання ще не узгоджене, але перспективи органічного овочівництва в Україні досить високі.

Сертифікація органічного виробництва дозволяє підприємцю підтвердити відповідність технології вирощування овочевої продукції в господарстві вимогам органічних стандартів і отримати доступ на ринок органічних продуктів, експорт яких на європейський ринок при цьому значно спрощується. Виробника, який пройшов аудит і отримав відповідний сертифікат вносять до переліку виробників органічної продукції. Щорічно це звання потрібно підтверджувати – всі технологічні операції по вирощуванню продукції повинні чітко фіксуватися в відповідному журналі, забезпечуючи контроль відповідності технології вирощування вимогам органічного овочівництва.

Kurkul.com: Більше 10 років тому науковці Інституту сільського господарства Північного Сходу та СНАУ розпочали вивчення питання посіву пожнивних сидератів. Наскільки цей спосіб зменшує потребу в добривах хімічної промисловості?

Леонід Музика: Це безумовно не нове питання, воно і 40, і 50 років тому вивчалося, але здебільшого стосовно господарств поліської зони України, Білорусії, Росії, де бідні супіщані та опідзолені ґрунти. Завжди вважалось, що Україна має високу природну родючість, великі запаси родючих чорноземів. Тому ми не надавали великого цьому значення. Добрива коштували порівняно недорого, було достатньо і органічних добрив. Зараз, коли ми стали більш детально вивчати це питання, знайшли у наших дослідах цілий ряд культур, які мають короткий вегетаційний період і дозволяють за 2-2,5 місяці вегетації в осінній період сформувати досить пристойну зелену масу. Ми в основному використовуємо сидерати в при післяжнивному вирощуванні, наприкінці липня чи на початку серпня одночасно зі збиранням врожаю зернового чи зернобобового попередника подрібнюємо солому, розсіваємо по поверхні ґрунту, зразу ж висіваємо насіння сидеральнин рослин в суміші з мінеральним добривом. При середньо зволоженому осінньому періоді потім маємо можливість за 2-2,5 місяці вегетації отримати з кожного гектара 20-25 т органічної маси. При доброму зволоженні в окремі роки такі сидерати як гірчиця та редька олійна забезпечили більше 40 т/га зеленої маси. Кожна тонна зеленої маси сидерата – це приблизно 0,6-0,7 т добрива в перерахунку на органіку великої рогатої худоби.

Kurkul.com: А властивості яких сидеративних культур Ви вивчали?

Леонід Музика: Гірчиця, редька олійна, ріпаки озимий і ярий, горох пелюшка, вика, гречка. За нашими спостереженнями найбільш високоефективним був посів редьки олійної або суміші редьки олійної з гірчицею. Хоча гірчиця забезпечує дещо нижчу урожайність, ніж редька олійна, але ми її використовуємо. Якщо раніше хрестоцвіті блішки давали одне-два покоління, умовами, останніх років хрестоцвіті блішки дають кілька поколінь за сезон. І щоб вони менше пошкоджували рослини редьки олійної ми додаємо гірчицю. Вона пошкоджується цими шкідниками значно меншою мірою. У такій суміші рослини краще себе відчувають і нормально розвиваються. Крім того, коли ми висіваємо насіння цих сидератів, ми їх повинні заробити в ґрунт десь із середини жовтня, тобто в період бутонізації — цвітіння. Це найоптимальніший період. У цей час іще достатньо умов для того, щоб частково ця маса розклалася восени, і до періоду посіву ранньою весною ми отримали нормальну структуру ґрунту. Якщо ми запізнимось із заорюванням зеленої маси, стебла рослин задерев’яніють і весною складніше буде зробити якісний посів, а зрештою – отримати гарні сходи. Сидерати дають можливість компенсувати нестачу органічних добрив та зекономити мінеральні добрива, які зараз дуже високовартісні. Крім того, більшість сидеральних рослин мають таку властивість: наші ґрунти значною мірою забезпечені фосфором, але він знаходиться у глибоких шарах ґрунту в нерозчинній формі, важкодоступній для рослин. Саме кореневі виділення таких рослин як гірчиця, гречка, мають властивість розчиняти нерозчинні форми фосфатів, частково забирати їх з ґрунту для своїх потреб і виносити у верхні шари ґрунту, де вони стають доступними для послідуючих сільськогосподарських рослин.

Kurkul.com: Пане Леоніде, яка на Вашу думку участь держави в підтримці органічного овочівництва?

Леонід Музика: У нас розроблялося у свій час кілька програм, але поки що далі розробки програм істотного руху не спостерігається. Створено кілька організацій, ряд органічних господарств, проводяться семінари з органічного землеробства, але наразі ми в стадії планування, становлення.

Kurkul.com: Дякуємо за змістовну розмову!

Вікторія Сумченко, Kurkul.com