З чого починається візит кожного селянина до «кантори» ― офісу місцевої агрофірми? Звісно ж, із тьоті Соні (Галі, Маші, Люби), яка видає потрібні папірці, записує на прийоми, носить домашні обіди керівнику, їздить до податкової, Держгеокадастру, керує ще цілим рядом задач.

Коли бізнес росте і тьоті Соні вже не вистачає на те, щоб охопити увесь спектр потрібних завдань, у фермера з’являється цілий ряд помічників по різних напрямках: соціальному, агрономічному, фінансовому.... Це якщо є гроші на їх цілорічне утримання. Ну або секретарка починає працювати у три зміни. 

Проте, виявляється, що, як мінімум з одним фронтом роботи ― кадастровими справами ― може справитись автоматичний сервіс, доступний кожному, незалежно від розміру і статків. У 2019 році розпочав свою роботу сервіс автоматичного аудиту земельних ділянок Feodal.online, який не лише дозволяє дізнатись кадастрову інформацію по обраних ділянках, а й робить автоматичний моніторинг змін за цими ділянками з обраною вами частотою та повідомляє про них на електронну пошту.

Ми вирішили поговорити із засновником сервісу Андрієм Дем’яновичем, щоб дати йому змогу розповісти детальніше про функціонал продукту, навіщо він потрібен фермерам, як допоможе спростити земельні питання господарства та яку вигоду від цього можна отримати. 

Микола Сирота: Перше питання, яке я задав собі відразу після знайомства з тобою ― як ти дійшов до того, що виникла потреба створити цей продукт? Звідки ти знаєш проблеми, які потрібно було вирішувати землевласникам?

Андрій Дем’янович: Хоч і багато років вже працюю землевпорядником я дійшов до цього спонтанно. Ці послуги надавав паралельно з основною роботою у напівавтоматичному режимі. Скільки встигав ― стільки й встигав. І потім вирішив: я це роблю камерально, локально в себе на комп’ютері, то чому не дати цю можливість тим невеликим фермерам, які мають тільки тьотю Соню, яка виконує функції бухгалтера, секретарки, доставки їжі і землевпорядника. Чому їм не дати можливість за три копійки навести порядок на своїх полях, щоб їх не «зажав» якийсь сусід? Щоб в них все було окей, щоб вони бачили, що в них на землі є порядок, щоб вони могли знайти ті «дірки», які пропустили і могли їх позакривати. І могли собі спокійно працювати. Бо все одно, більшість агробізнесу в Україні складають фермери. 

Наприклад, є люди, які не можуть дозволити собі наймати землевпорядника, але маючи елементарні навички роботи з комп’ютером можуть навести порядок у себе на полях.

Потім ще є моменти, коли потрібні гроші або фінансування, але зібрати необхідну інформацію, наприклад, для аграрної розписки, дуже тяжко. Та сама тьотя Соня має отакий стос паперу, який їй перебирати цілий тиждень. А тут фермер намалював на карті поле своє, витягнув весь перелік необхідної інформації, вибрав те, що йому підходить під аграрну розписку і вже за тиждень він має гроші.

Микола Сирота: Тобто, однією із цілей створення сервісу була допомога фермерам?

Андрій Дем’янович: Так, бо є надія, що це дасть змогу тим, хто не забезпечений великими землевпорядними системами, навести в себе лад в господарстві. 

На сьогодні feodal.online закриває дуже вузьку нішу потреб фермерів та інших учасників ринку ― моніторинг земельних ділянок, речових прав та кадастрової інформації. Частина людей цікавиться цим функціоналом, частині це не потрібно, а частина сидітиме з дня в день, перевіряючи по 100-200 ділянок. Це не приносить великого прибутку сервісу, але дає дуже велику користь фермеру, коли він кожне поле проаналізував, всі паї зареєстрував і спокійно чекає урожаю.

Микола Сирота: В мене складається таке враження, що Feodal належить до тих речей, які мають потенціал, щоб змінювати ринок взагалі. Так як Prozorro реформували систему державних закупівель, наприклад.

Андрій Дем'янович: Теоретично ― так. Шкода лише, що це не робить держава, а тільки навпаки придумує різні моменти, як би ускладнити отримання цієї інформації.

Микола Сирота: При тому, що держава є тримачем цієї інформації і їй значно менше би коштувало створити подібну систему обслуговування землевласників.

Андрій Дем’янович: Власне так. Просто наш Держгеокадастр це така держава в державі. Часто виникають якісь надумані перешкоди.

Микола Сирота: Як зараз тоді побудована робота з Держгеокадастром? Є якісь домовленості, чи твій сервіс не залежить від ситуації в цій структурі, зміни керівництва, наприклад?

Андрій Дем’янович: Немає жодних домовленостей. Це все публічна інформація, до якої є вільний доступ. Також  зараз ми маємо угоду з НАІС (Національні інформаційні системи). Це коштує грошей, але я готовий в це інвестувати. 

Активно співпрацюємо з Реєстром аграрних розписок ― йдуть чудово на контакт.

Микола Сирота: Тобто, Feodal дозволить убезпечитись від рейдерів?

Андрій Дем’янович: Частково ― так. Рейдери ― це поодинокі випадки, але є такі ситуації, коли це не рейдерство, а коли приходить, умовно кажучи, пайхантер, збирає збори, обіцяє золоті гори і люди йому вірять, віддають паї в оренду. В такому випадку, не навів ладу, не подбав про вчасне продовження оренди або оформлення відносин між орендарем та орендодавцем ― сам винен. І тут фермер втрачає землю й посіви через те, що він просто не мав можливості, знань, функціоналу, щоб це зробити. Тобто він десь не оформив належним чином договори на 10 ділянок. І в нього ці 10 ділянок забрали. В Центральній Україні 10 паїв ― це 50 га, в Східній ― 100 га.

Микола Сирота: Ну є ще таке явище, як «тіньовий» зембанк, коли фермер офіційно має 50 га, отриманих давно у постійне користування, а реально обробляє 500-1000 га.

Андрій Дем’янович: Так, і це держава недоотримує податки: ПДФО, військовий збір… Це величезні суми, навіть якщо говорити про мінімум, про 3% від НГО орендної плати і з них 19,5% ― це величезні недоотримані державою кошти. І ще це покривання місцевою владою, це хабарі, «заноси», фури зерна за чорний нал…

Микола Сирота: Можна це якось виправити?

Андрій Дем’янович: Як це можна виявити ― є два варіанти. Перший, це коли продається продукція офіційно. Другий, коли продукція продається за кеш і хтось із сусідів буде розширюватись і «промацувати» ці сільські ради. Тільки такі варіанти. Feodal тут не допоможе, бо ми не збираємо всю інформацію. Ми не навантажуємо так сервери Держгеокадастру, та й немає потреби збирати всю інформацію. У неї є «термін придатності» ― це до кінця дня. Сьогодні ти завантажив табличку, а завтра вона вже може бути не актуальна, тому що завтра вже може бути завантажений новий договір оренди. Тому ми даємо інформацію станом на момент запиту. Хочеш моніторити автоматично ― постав галочку і ми сповістимо тебе на електронну адресу: «спи спокійно ― все добре» або «не спи спокійно ― давай рухайся». 

Микола Сирота: Ти розповідав про використання сервісу для укладання аграрних розписок. Розкажеш детальніше?

Андрій Дем’янович: Так. Я запропонував, наприклад, такий функціонал, що коли дистриб’ютор приїжджає на поле, натискає кнопочку і з фермером об’їжджає поле по периметру. Він впевнюється, що тут є ріпак, що він вижив після зими. Ви заходите на сторінку і автоматично отримуєте всі кадастрові номери на цьому полю, відбираєте які підходять під аграрну розписку, наприклад, там таких 90 га. І постачальник каже: «Павле Петровичу, у вас тут є 90 га, які підходять під аграрну розписку, ми вас профінансуємо на 3 млн грн. Підходить?». І ви маєте прекрасну ситуацію, а не те, що є зараз, коли всі ділянки вибирають врізнобій

Микола Сирота: Це і по термінах займає значно менше часу, мабуть?

Андрій Дем’янович: В мене був приклад, коли господарству треба були гроші і вони за 2 тижні усе перереєстрували, купу договорів оренди перенесли із старого реєстру, що був до 2013 року, в новий, заключили аграрну розписку і отримали гроші. 

І всім добре: держава має в новому реєстрі внесені договори оренди, податки платяться, фермер гроші має, продукція дистриб’ютора продається. 

Адже загалом аграрні розписки ― це прекрасна річ. Це чудова система, але тут має бути левова частка довіри. Бо є фермери, які їздять на «лендкрузерах», а землі офіційно 10 га. Feodal.online вам може показати яка ж справді ситуація із землями господарства та чи не ризикуєте ви, даючи йому гроші.

Микола Сирота: А є в тебе якась статистика, скільки землі у нас знаходиться в тіньовому обороті?

Андрій Дем’янович: Насправді, ми не збираємо дані ― ми надаємо інформацію, яка є станом на сьогодні і наразі нами оброблено біля 900 000 земельних ділянок. Цього замало для статистики. Але я би сказав зі свого досвіду, що офіційно оформлених у нас до 60%. Але ж слід розуміти, що все змінюється ― хто раніше не боявся і працював в тіні, той зараз починає задумуватись. Бо прийде якийсь великий гравець в район, запропонує хорошу плату, а люди ж у нас такі ― хто платить більше, тому й віддадуть договори.  І можна взагалі ні з чим залишитись.

 
Микола Сирота: Ти за освітою землевпорядник?

Андрій Дем’янович: У 2014/15 закінчив бакалавратуру і магістратуру в Дублянах (Львівський НАУ ― прим. ред.). Але я працював уже з 2013 року. Одразу у «Мрії», почав з клерка місцевого і дійшов до керівника землевпорядного відділу кластеру на 30 000 га. Трохи побув у Львівському кластері керівником, а потім пішов працювати у менші господарства, звідти плавно перейшов у консалтинг і тепер плавно перехожу у свій проект.

Микола Сирота: Це твоя основна зайнятість?

Андрій Дем’янович: Ні, паралельно я ще займаюсь консалтингом, бо є зобов’язання які я на себе брав і мушу їх виконати. Я не лишу людину на півдорозі, бо почав власний проект. Але загалом Feodal задумувався, як самодостатній автоматичний проект, який вимагатиме мінімум ручного втручання. Правда, з тими планами і змінами, які зараз запланували, то так уже не вийде (сміється). Ми запланували такий розвиток, що багато часу буде йти.

Микола Сирота: Твої перші користувачі ― це твої колишні клієнти, переважно Західна Україна?

Андрій Дем’янович: Ні, насправді зараз точково закрита вся Україна. Більшість користувачів взагалі незнайомі мені люди, які дізнались про сервіс від когось, або у Facebook, і самостійно в ньому розібрались. Feodal видається тільки складним, але насправді він дуже простий і навчитись працювати з ним можна дуже швидко. Правда, для людей за 50, які не диджиталізовані ― модне зараз слово ― може бути на початку складно, але ми це будемо виправляти. Сервіс постійно вдосконалюється, буде мінімум кнопок, щоб виникало найменше запитань. Бо переважно такі люди, якщо не розуміють певних речей, не пишуть повідомлень у підтримку, а закривають сторінку та й все.

Микола Сирота: Наші опитування на сайті Kurkul.com свідчать, що за останні 2-3 роки фермери різко помолодшали та значно більш діджиталізовані.

Андрій Дем’янович: Так, уже виросли діти тих фермерів, які в 90-х отримали вперше землю, або були керівниками підприємств. Тепер вони переймають керівництво. Я навіть більше скажу ― уже покоління Instagram доросло до керівництва компаніями. Фактично їхні батьки стали фермерами у 1997 році, нехай їм тоді було 30 років чи більше. То сьогодні це вже досить поважні люди, у яких є дорослі сини, які бачать, що це досить прибутковий бізнес, переймають його і нікому віддавати його не хочуть.

Адже для фермера довірити керівництво своїм господарством комусь чужому ― то катастрофа. Навіть якщо і довірить, то він доведе цього менеджера до сказу (сміється). Фермерський бізнес переважно є спадковим.

Микола Сирота: Але є і крупні клієнти, великі компанії у тебе?

Андрій Дем’янович: Загалом великі господарства користуються сервісом для аналізу конкурентів і моніторингу сусідніх полів. Вони отримують перелік кадастрових номерів за межами певного населеного пункту, аналізують і приймають рішення ― чи варто їм в цьому напрямку розширюватися, чи ні.

Микола Сирота: Хто все-таки основний користувач сервісу за сегментами?

Андрій Дем’янович: Якщо брати по кількості запитів, то звичайно, що лідерами є холдинги, тому що там десятки тисяч ділянок у моніторингу. Якщо ж по кількості користувачів ― нотаріуси і фермери ділять між собою першість. Але фермери зараз просто мало діджиталізовані та переважно не знають ще про цей сервіс. З часом буде, думаю, значно більше. А нотаріуси ― їм переказало оте «сарафанне радіо», що можна не напружуватись, ручками нічого не робити, а закинути 50 грн, за 5 хв все перевірити і взяти за роботу умовно 5 000 грн. Але це теж добре, бо люди швидше посвідчують розписки, швидше форварди укладаються, менше часу витрачається на оформлення договорів, а у кінцевому результаті досягається підтримка фермера.

Микола Сирота: Розкажи про оплату за користування ― як вона відбувається?

Андрій Дем’янович: Оплата, на мою думку, відбувається чесно ― скільки запитів, стільки й грошей. Не за місяць чи день користування, а за кожен запит. Акаунти із розширеним функціоналом ― це вже зовсім інше. Там є індивідуальні умови, є договір між юридичними особами, є специфічний функціонал. А широкий користувач отримує доступ, платить карткою або через банк по безготівковому перерахунку, поповнює свій рахунок на певну суму і далі використовує сервіс. На даний час вартість запиту всього 90 копійок. Ми пробували градації, знижки від суми поповнення тощо, але всіх цікавить тільки одне: скільки я заплачу за штуку, за один запит. Тому зробили ціну стандартною.

Насправді, це усього 3 центи, а пай коштує, мінімум $2 000, а то й $5 000 по теперішніх цінах. А один пай може обійтись і значно дорожче, коли його забирають посеред поля, виділяють в натурі, оббивають кілочками і не дають зібрати врожай на всьому полі.

А це тільки порахувати, наприклад, урожай з гектару того ж ріпаку. Ціна приблизно 11 000 грн на даний момент при врожайності три тони. І отримуєш збитків на $2 000. Або ж 3 центи за моніторинг. От і думай тепер ― заплатити копійки, чи отримати тисячі доларів збитків.

Сподіваємось, що учасники ринку, перш за все фермери, задумаються над цією можливістю. Віримо, що Feodal.online чекає швидке визнання. Дякуємо за інтерв’ю!

© Микола Сирота, Kurkul.com, 2019 р.