Сміливців, які займаються переробкою сільськогосподарської продукції в Україні, небагато. Але кожен такий проект вражає креативністю ідей та масштабом амбіцій. Один із них — компанія «Натур Світ». Під час конференції «Переробка плодоовочевої та ягідної продукції. Сучасні тренди», організованої фондом «ЛАСКА» та Українським проектом бізнес-розвитку плодоовочівництва (UHBDP), Менонітською Асоціацією Економічного Розвитку (MEDA), Ізраїльським агентством міжнародного співробітництва (MASHAV) Kurkul.com познайомився з Ігорем Андрієнком, директором з розвитку компанії, та дізнався про всі тонкощі і деякі підводні камені вирощування і переробки нішевих культур в Україні.

Kurkul.com: Розкажіть, будь ласка, історію вашої компанії.

Ігор Андрієнко: Створена компанія «Натур Світ» у 2008 р. Спочатку займались переробкою й експортом ефіроолійних культур. Потім вже вийшли на кінцевих споживачів, зрозуміли, що необхідно сертифікувати підприємство за системою менеджменту безпеки харчової продукції. Це стало нашим фундаментом та поштовхом рухатись далі.

Kurkul.com: З чого починалося виробництво? Де шукали обладнання?

Ігор Андрієнко: У 2008 р. ми орендували маленький склад. Одного дня я повертався до Києва з Сум. Побачив оголошення про продаж комплексу. Пропозиція була цікава з точки зору логістики (дорога Суми-Київ-Одеса). До того ж це велике село, де за радянських часів була потужна тракторна бригада. Ще залишились тямущі інженери-механіки, які й зараз нам приходять на виручку і терміново лагодять техніку.

У нас на виробництві задіяні 33-35 осіб, 15 спеціалістів працюють в офісі. От і весь штат.

На 3 га маємо чотири цехи переробки, п’ятий добудовуємо. Ще хочемо сонячну електростанцію поставити, щоб бути енергетично незалежними, але зараз трохи бракує на це коштів.

Щодо потужностей, то цього року переробили гірчиці 3 тис. т, коріандру — 2 тис. т, 20 т паприки.

Стосовно обладнання, то спочатку використовували вживане, яке б підходило під коріандр та гірчицю. Поступово купували нове. Зараз маємо турецьку лінію з очищення гірчиці виробничою потужністю 8 т за зміну із фотосепаратором, який дозволяє отримати чистоту продукту на рівні 99,9%.

Kurkul.com: Щоб лінія на 8 т не працювала “в холосту”, потрібно чимало сировини. Де її берете?

Ігор Андрієнко: Скуповуємо по Україні. Маємо власний call-центр, тож обдзвонюємо всіх, хто вирощує культуру чи планує її вирощувати. Підтримуємо зв’язок із 90% фермерів, господарств, холдингів, які займаються вирощуванням коріандру.

Kurkul.com: Як виникла ідея займатися такою незвичною для України культурою, як коріандр?

Ігор Андрієнко: Це нішева культура, яка дає позитивний ефект у довгостроковому періоді. Якщо господарство щороку вирощує коріандр, то буде в плюсі. До того ж це — відмінний попередник для ярих зернових культур.

Ціни на коріандр спрогнозувати важко. У 2015 р. тонна коштувала 1 тис. дол., зараз — на рівні 13-15 тис. грн. Тому обережність фермерів і далеко не масовий інтерес легко зрозуміти.

Читайте також: Названо найбільш рентабельні культури в Україні

Kurkul.com: Які вимоги маєте до продукції?

Ігор Андрієнко: Наші американські та європейські клієнти велику увагу приділяють наявності пестицидів у продукції. Наразі в Україні немає лабораторії, яка б проводила дослідження по всіх пестицидах, як цього потребує ЄС. Санстанція у нас робить дослідження лише на 3 пестициди. Тому зразки відправляємо до польської лабораторії компанії “Хемілтон”.

Kurkul.com: І так для кожної закупленої у фермера партії?

Ігор Андрієнко: Так, наш менеджер об'їжджає усі господарства, де ми купуємо коріандр чи гірчицю, відбирає там 1 кг для дослідження. Далі відправляємо проби до лабораторії, перевіряємо, наскільки вони придатні для очищення на лінії. І вже після всіх досліджень, маючи на руках результати лабораторних аналізів на пестициди, приймаємо рішення про закупівлю партії. На всю процедуру перевірки витрачаємо максимум тиждень.

Kurkul.com: Коріандр і гірчицю закупили, переробили, а куди реалізовуєте продукцію?

Ігор Андрієнко: Якщо здобув собі гарну репутацію, тебе багато де вже знають. На міжнародних виставках часто знайомимось. Хтось нас рекомендує, бо цінує як перевіреного і надійного постачальника.

Kurkul.com: Назвіть ТОП-3 країни, куди експортуєте продукцію.

Iгор Андрієнко: Німеччина, Індія, США.

Kurkul.com: Які напрями на ринку нішевих культур є для вас цікавими?

Ігор Андрієнко: Я бачу велику перспективу у корені хрону. Зараз вже відчутно пожвавився попит на цю продукцію. Так само ростуть і розвиваються напрями харчових барвників, парфумерних, ефірних олій. Один із них ми вже навіть освоюємо. Йдеться про паприку.

Шлях спеції від нішевої культури до харчового барвника

Kurkul.com: Як з’явилась ідея виготовляти харчовий барвник із паприки?

Ігор Андрієнко: Цей досвід ми перейняли від індійських партнерів, які запозичили ідею виготовлення харчових барвників із паприки в Китаї. Індійці забезпечили нас потрібним насінням китайської селекції, порадами щодо технології. У 2018 р. ми вперше спробували виростити культуру. І нам вдалось, бо паприка набрала достатньо пігменту для переробки.

Напрям цікавий і перспективний. За прогнозами наших іноземних партнерів, незабаром буде дефіцит екологічної паприки та барвників із неї. І тут Україна може стати хорошою альтернативою китайської продукції.

На жаль, в Україні немає потужностей із переробки паприки. Вирощену продукцію збуваємо за кордон на переробку. Проте індійські партнери мають намір перевести виробничі потужності з Китаю до України. Нам же залишається вже зараз розбурхувати ринок, говорити про паприку, закидати таку ідею фермерам, щоб проект почав активно розвиватися за підтримки аграріїв.

Kurkul.com: І як вродила пробна партія української паприки?

Ігор Андрієнко: Минулого року врожай був на рівні 350-360 кг. Цьогорічний врожай ще досушується, тому зарано підбивати підсумки.

Щодо цін, то купуємо у фермерів паприку по $1,20 за кілограм. На 2020 р. плануємо підвищувати закупівельні ціни. Але ж знову: все буде залежати від якості виготовленого пігменту з цьогорічної української паприки.

Kurkul.com: В паприці й пігментах із неї зацікавлений азійський ринок?

Ігор Андрієнко: Ні, кінцевими споживачами є Європа, США, аж на третьому місці Японія.

Читайте також: Аграрії півдня відправлять першу партію солодкої паприки на експорт

Kurkul.com: Якщо закуповуєте овоч у вітчизняних фермерів, то як їх зацікавлюєте?

Ігор Андрієнко: По-перше, ми пропонуємо посівний матеріал на безоплатній основі. Погодьтесь, це суттєвий механізм зниження собівартості витрат на 1 га. Для порівняння: у Китаї за насіння цього гібриду паприки сплачують 800-900 дол. за кілограм, на 1 га потрібно десь до 900 г насіння. І порахуйте самі вигоду.

По-друге, розповідаємо про технологію вирощування культури, зокрема про скорочення частки ручної праці. Маючи розсадно-посадкову машину, можна повністю автоматизувати процес посадки. Паприка може рости без прополювання. На відміну від солодкого перцю, урожай з якого знімають 3-7 разів, при чому частково ламають та витоптують рослини, цю культуру обривають один раз у вересні. Зібрали, досушили, продали. От і все.

Kurkul.com: Які нюанси має технологія вирощування паприки?

Ігор Андрієнко: Цю культуру краще вирощувати через розсаду. Бо при посіві насіння у відкритий ґрунт рослині не вистачає терміну вегетації. Аби мати хороший урожай, достатньо в середині березня посіяти насіння в теплицю. В травні вже матимемо 45-денну розсаду, яку висаджуємо у відкритий ґрунт під плівку, на крапельному поливі. Далі агротехніка схожа з вирощуванням солодкого перцю. Ті ж хвороби, однакові шкідники. Єдина відмінність - якщо солодкий перець потребує постійного поливу, то паприку за 1,5 місяця до збору врожаю перестають поливати. Для того, аби стручок набрав достатньо пігментації й трохи підсох.

Фермерів дещо лякає і дивує той момент, що ми скуповуємо підсушений стручок. Досі ніхто в Україні не стикався з паприкою, яка сама висихає на кущі. Звичайний товстостінний перець від морозів “попливе” і пропаде. З паприкою інакше. Вона містить 20% сухих речовин, коли болгарський перець — лише 8-12%. Це створює передумови, щоб стручки висихали самостійно на кущі. В поодиноких випадках необхідна мінімальна сонячна сушка.

Ще хотів би додати, що наразі немає альтернативи китайській паприці. Тому українська екологічна продукція має всі шанси завоювати ринок. З боку українських аграріїв головне — зацікавленість у цій культурі, готовність надати землю, а з посівним матеріалом, технологіями допоможуть іноземні партнери.

Kurkul.com: Дякуємо за цікаву розмову!

© Марина Солонар, Kurkul.com, 2019 р.