У с. Святопетрівське, що на Київщині, господарюють Петро і Валентина Семероги з доньками — Інною та Віталіною. Тож фермерське господарство «Валентина» по праву можна назвати сімейним. У своєму районі господарство відоме виробництвом 100% натуральних соків із солодких сортів яблук. Як голові родини вдалося залучити до сімейної справи обох доньок, котрі не планували працювати в агро, та що з цього вийшло Kurkul.com розповіла Інна Семерог.

Kurkul.com: З чого розпочався ваш шлях в агро?

Інна Семерог: Я вчилася на економіста, моя сестра Віталіна — на менеджменті. Батьки в нас багато вкладали — ми ходили до репетиторів, знали мови, вчилися на контракті обоє, не платили хабарі, щоб потрапити на бюджет. У 2006 році, закінчивши університет, знайшла собі роботу і вже у вересні мала приступити до офісної роботи. З манікюром, зачіскою та на підборах. Та батько каже: «Я ж за тебе платив, відпрацюй хоча б рік». Це він навмисно для нас створив господарство більш «естетичне». Щоб не потрібно було картоплю, моркву та буряк копати в пилюці, а фрукти вирощувати — смачно, гарно, романтика. Так я й почала працювати. Через кілька років Віталіна закінчила університет, з’їздила в Америку, а коли повернулася із величезною кількістю ідей і ми почали розвивати наше господарство разом, втілюючи їх у життя.

Kurkul.com: Освіту агронома ви все ж здобули?

Інна Семерог: Так, другу вищу освіту здобула в Умані за спеціальністю «Агрономія». Сварила батька: «Чому ж ти раніше мене не відправив туди на навчання, можливо, би раніше й заміж вийшла, і внуки би вже в тебе були. Там же ж на агронома лише хлопці вчаться, а в нас на економічному на потік три хлопці були».

Kurkul.com: Чому саме сік?

Інна Семерог: Щоб працювати на місці та не «воювати» з перекупниками на ринку, побудували свій магазинчик. Адже у них на 50 копійок дешевше і черга стоїть, а до наших смачних яблук немає черги. У той час і почали працювати над запуском виробництва соків.

Два роки ми працювали не на власних потужностях, досліджували попит. Спочатку продавали сік без упаковки. На наступний рік замовили упаковку, де вказували, що це 100 % натуральний сік. У 2015 році розкорчували старий сад, а вже у 2016 році, як сніг на голову, з’явилася пропозиція придбати лінію для виробництва соку Voran.

Ми мріяли про таку лінію. Думали, рахували, я кожен рік дзвонила й питала, що там із тією установкою, як розрахувати, щоб нам було вигідно. Й одного разу нам кажуть, що продається така лінія, бо у людей не пішла справа, вони на російський ринок працювали. Збирали гроші на нашу мрію де тільки можна, у знайомих, родичів. Хто $100 дав на нашу мрію, хто $1 тис.

Kurkul.com: Із впровадженням лінії справи, мабуть, пішли набагато краще?

Інна Семерог: Почали робити власні соки восени 2016 року, не все так вийшло гладко, як пише книжка. Було чимало проблем із тим, що установка не нова, були проблеми з котлом, з насосом, зі стрічками. Ми, мабуть, 3 тижні її тільки налагоджували. Але зрештою продали до Нового року.

З віджимом соку питання в нас тоді не було вирішене. У цьому нам допомагав вінницький завод «Солодка Мрія», звісно, з оплатою за надані послуги.

А вже 2017 року ми зробили 12 тис. п’ятилітрових упаковок і орієнтовно на 2–3 тис. пакетів віджали соку для місцевих фермерів. У 2018 році яблуко вродило в усіх. Тож клієнтів було ще більше. Були дуже задоволені, і кажуть, що цьогоріч планують знову у нас віджимати сік. 

Потужність лінії становить 500 л/год. У середньому в «гарячий» сезон із 7 ранку до 7 вечора переробляємо 3-4 т яблук — це від 500 до 600 5-літрових пакетів, залежно від сорту. Такі чудові сорти, як Чемпіон і Хані Крісп, розливаємо також в упаковку по 3 л, про яку нас часто запитують, оскільки для невеликої родини 5 л забагато. Також розливаємо і в скляну літрову тару, але цей напрям ще потребує розвитку.

Якщо це яблука Чемпіон або Хані Крісп, то маємо гарний вихід соку — 65-70 %. А от Гала і Голден важкі, дають багато осаду, через що обладнання забивається. Хоча на такий сік теж є свій покупець.

Маємо також аличу Комета, продаємо її свіжою на ринку. Пакуємо в кошики по 2 кг. Ми її вже 20 років вирощуємо, тож люди її знають. Якщо бачимо, що залишається — переробляємо на джем. Кілька років працювали з консервним заводом, робили трилітрові банки з компотом. Цьогоріч мало вродило, тож продавали на свіжому ринку. Та й не хочеться створювати компотом конкуренцію власній же продукції, бо 40–50 грн за 3 л компоту «уб’є» наш сік.

Kurkul.com: Куди збуваєте продукцію?

Інна Семерог: Ми тут працюємо 25 років. У нас на очах росли діти, одружувалися, народжували своїх. 80 % покупців — це наші постійні, місцеві клієнти.

Kurkul.com: З місцевими кафе та ресторанами працюєте? Чи є в планах вихід на великі торговельні мережі?

Інна Семерог: Якщо ресторани замовляють — даємо, нехай пробують. Плануємо для цього навіть лити в тару по 10 л. Та в ресторанах хочуть продавати його значно дорожче, тому він там не дуже йде. Їм простіше з тетрапаком працювати.

А для великих мереж потрібен об’єм, який ми забезпечити не можемо. Загалом ми б хотіли продавати лише у місцевому «Фоззі», бо нас тут знають. Та в них це локально так не працює — усе завозять на центральний склад і тоді вже по магазинах. Тому хочемо працювати з локальними зеленими лавками, овочевими магазинами. Ми зараз почали активно популяризувати свій продукт, їздити на ярмарки. Продажів серйозних там немає, але люди пробують, і щось залишається в пам’яті про нас, це — теж реклама.

Kurkul.com: Скільки у вас коштує літр соку?

Інна Семерог: Шість років тому ми починали із 75 грн за упаковку 5 л без коробки.

У 2015–2016 роках ми продавали сік по 100 грн. У 2017 році через те, що сировини своєї не вистачало, ми докуповували яблуко другого сорту по 8 грн, і ціна вийшла в межах 98 грн. У 2018 році продавали по 125 грн, цьогоріч вже по 130 грн. Для трилітрової упаковки ціна за 1 л буде вища, бо насправді різниця у витратах на упаковці 3 л і 5 л невелика.

Для 5-літрового соку ми розробили коробку, яка перетворюється на годівничку для птахів і користується великим попитом у наших клієнтів. Загалом нам дуже допомагає компанія Voran не тільки з тим, де краще взяти упаковку, а й з запчастинами,  консультаціями по усуненню несправностей, надаючи повний супровід.

Kurkul.com: Працюєте за технічними умовами?

Інна Семерог: Так, ми спочатку боялися, що це буде щось страшне, а насправді нічого такого — за 2–3 тижні в Укрметртестстандарті отримали технічні умови на 5 років. Потім їх просто треба поновлювати. Колосальних грошей це не коштує — у 2016 році заплатили 6,8 тис. грн.

Kurkul.com: Скільки людей задіяні у вас на виробництві?

Інна Семерог: Четверо з нашої сім’ї та ще четверо найманих працівників у цеху, а також 4 сезонні на зборі яблук.

Kurkul.com: Яка техніка є в господарстві?

Інна Семерог: Мали трактор ЮМЗ. У 2017 році купили штангу «Української овочевої компанії» на наш обприскувач, для нас вона досить дорого обійшлася, взяли на три місяці у розстрочку. Обприскувач їхній ми вже не потягнули. Цьогоріч продали нарешті ЮМЗ та придбали в розстрочку італійський садовий трактор Carraro.

Kurkul.com: Які у вас площі під садовими насадженнями?

Інна Семерог: Всього в нас 9,5 га. Пів гектара у нас господарського двору, під садом було 9 га, та зараз залишилося всього 6 га. На весну 2020 року ми вже придбали садівний матеріал сорту Фуджі для розкорчованих нині 3 га. Через брак місця використовуємо бочки для крапельного зрошення.

Kurkul.com: Яка система захисту в садах?

Інна Семерог: Всього дванадцять разів ми обприскуємо, працюємо лише з оригінаторами. Спочатку даємо фунгіцид Блу Бордо, потім Топсин із Медян Екстра та інсектицид Бі 58. Перед цвітінням — Хорус із Диланом. У ході цвітіння даємо Стробі і Каліпсо, після цвітіння — фунгіциди Вентоп, Акіра та Сакура. Проти борошнистої роси застосовуємо Циделі Топ, дуже добре працює. Позакореневе живлення даємо кожні 10-12 днів. Остання обробка виходить 5-10 серпня — хлористим калієм і Топсином.

У середньому виходить $1,5-2 тис./га, в залежності від погодних умов. 

Загалом по хворобах і шкідниках можу сказати, що якщо дощовий рік, то проблем більше зі шкідниками та хворобами, як ні — то і проблем немає. Найголовніше, щоб ціна на сік залишалася прийнятною...

Kurkul.com: Чи є у планах розвиток у нових напрямах?

Інна Семерог: Хотілося б, але нас завжди стримує батько — сказав, що закриваємо 1–2 напрями, оскільки всім займатися неможливо. І знаєте, виходить так, що ми робимо, намагаємося, попадаємо в яму, а він говорить: «Я ж вам казав». І виходить так, що він таки був правий. Та ми поки ґулі не наб’ємо — йому не віримо (сміється).

Kurkul.com: Дякуємо за розмову!

© Андрій Яцина, Kurkul.com, 2019 р.