Щодня ми переконуємося, що герої не лише на передовій, а й серед нас. Наші супермени — це фермери, які не залишають свою землю, створюють опір загарбникам та захищають свої господарства. Ряд аграрних підприємств працює у регіонах, які знаходяться під російським окупаційним режимом. Під час ракетних обстрілів й бомбардувань фермери продовжують знаходити ветпрепарати та корми, напувати та доїти тварин, а іноді й власноруч рятувати поголів’я з вогню. 

Тож сьогодні поділимося історіями фермерів, які у складних воєнних умовах не залишають свою справу та роблять неймовірний внесок до нашої спільної перемоги над російським загарбником.

Ми залишаємось на місцях та піклуємось про тварин

«З першого дня війни я знаходжуся на фермі біля своїх корів. Ми продовжуємо переживати складні часи. Мені довелося евакуювати свою сім'ю. Але я залишився і продовжую піклуватися і годувати не лише тварин, а я людей, які на сьогодні потребують продуктів харчування. Довелося зробити свій вибір і залишитися саме тут. Адже комусь зі зброєю воювати, а комусь годувати. Саме ця місія на мені. І я вірю у те, що ми переможемо і зробимо правильний хід історії», — зазначив експерт з ефективного управління тваринництвом Михайло Травецький.

Читати за темою: Роман Огроднічий: Бізнес під час війни, або як допомагає Lean?

Господарство Костянтина Пархоменко, 15 квітня зруйнувала російська крилата ракета. Чоловік веде фермерську діяльність близько 7 років. Спочатку купив 20 овечок, а до війни вже мав 7 коней, 21 голів телят, понад 200 голів овець і 40 кіз. Ворожий ракетний удар забрав життя одного працівника, зруйнуванував сторожку, сарай, пошкодив трактор, причіп, тюкопрес. Також від уламків загинуло до 35 голів худоби. 

«Тих тварин, які вижили, ми пасемо. Перегородили загони й займаємося, як і раніше. Одразу після ракетного удару і хотів продати овець, а зараз потихеньку відновлюємося. Грошима допомагають звичайні люди. Знайомий фермер спробує відновити трактор. Підтримує Терещанська сільрада та Полтавська Асоціація фермерів і приватних землевласників імені В. Чміленка. Якщо вийде відновити, то будемо працювати. Я до цього 7 років йшов — хотілося б і далі рухатися», — зазначив Костянтин Пархоменко. 

Читати також: Полтавський фермер потребує допомоги на відбудову господарства

Зруйноване фермерське господарство Костянтина Пархоменка.

Як виживали ферми, що знаходились в окупації?

Село Лукашівка на Чернігівщині знаходилося в окупації 21 день. Керівник фермерського господарства «Напорівське» Григорій Ткаченко розповів, що його підприємство фактично повністю знищене окупантами. Ракетний обстріл розпочався ввечері під час доїння корів. На території господарства розірвалося 60 ракет. Внаслідок цього загинуло багато тварин і пошкоджена інфраструктура. 

Коли російські окупанти вже вранці зайшли в село, то знищили зерносушильний комплекс та допоміжні приміщення ферми. Тварин, які вижили після нічних ракетних ударів, дострілювали і їли. Місцевих жителів примусово тримали у підвалах, залякували та катували. 

«Ці полчища орків нищили всю інфраструктуру. Я сподіваюсь, що за короткий час ми запустимо підприємства та будемо працювати. Люди натхненні та вірять, що ми відбудуємо та відтворимо наш населений пункт», — наголосив Григорій Ткаченко.

Читати також: На території господарства зірвалось близько 60 ракет — фермер з Чернігівщини

З харківського ФГ «Еліта-Рекорд», яке перебувало під окупацією, російські загарбники забирали молоко та яйця. Власниця Любов Злобіна ризикуючи власним життям, не дозволила заїхати танкам на ферму. За тваринами доглядали навіть під час активних бойових дій: доїли вручну під бомбардуванням, а щоб напоїти тварин — носили з річки воду.

Проте господарство постраждало від артилерійського обстрілу. Під час атаки працівники ферми рятували тварин власноруч: через вікна подавали як маленьких поросят, так і свиней. Але із 300 голів худоби загинуло близько 120, а деякі тварини отримали поранення. Також було знищено хліви.

Та підприємство продовжує працювати. Наразі на фермі є й молодняк. Попри складні умови Любов Злобіна продовжує працювати та наголошує, що треба виживати та чекати на перемогу. 

Читати ще: Коли у господарство заходять окупанти: досвід фермера з Харківщини

Ризикуючи життям, доставляли харчі для тварин гуманітарними коридорами

На птахофабриці у селі Вільшана, що на Сумщині, окупанти провели ніч з 4 на 5 березня, але встигли пошкодили майно та завдати підприємству значних збитків. Російські військові в'їхали на територію птахофабрики технікою і зіпсували пасовища. Окрім того, зіпсували мішки з комбікормом, викрали понад 5 тонн дизелю та електроприбори, підпалили одне з підсобних приміщень. 

Після цього випустили курчат, а з бройлерів готували шашлик. Місцеві жителі вивезли цілий тракторний причіп з пустими пляшками від алкогольних напоїв. Після нетверезих веселощів на території птахофабрики залишилися розкидані тушки тварин і м’ясо, а також спалена польова кухня. Наразі працівники прибрали птахоферму і тішаться, що вціліли курчата, а тому є можливість працювати і надалі.

Підприємство «Прилуки-ГарантБуд», що на Чернігівщині, вирощує товарних свиней у закритому циклі. Цій фермі також довелося працювати в окупаційному режимі. 

Читати також: Як захистити бізнес від мародерів: поради, юридичний захист, евакуація підприємства

Керівник Дмитро Рожко розповідає, що коли до свинокомплексу було заблоковано проїзд, то працівники, ризикуючи своїм життям, все ж таки знаходили можливості пробиратися й доглядати за тваринами. Під час першого гуманітарного коридору вдалося транспортувати кукурудзу від місцевого фермера. Хоча тривале харчування одноманітним кормом і знизило виробничі показники, проте вдалося зберегти поголів’я. 

«Нашому підприємству більш-менш поталанило обійтися невеликими втратами, адже ушкоджень від бомбардувань ми не маємо, випадків мародерства не було. Проте ми вистояли та зробили висновки щодо найвразливіших місць. А вже після перемоги можна буде розглядати подальші перспективи та плани розвитку», — резюмував Дмитро Рожко. 

Kurkul.com вірить в найшвидшу перемогу України, дякує фермерам за підтримку країни у важкі часи та сподівається, що подібних історій буде якомога менше.

© Юлія Ніколенко, Kurkul.com, 2022 р.