В Україні соя мала стати культурою №1. Очікувалося, що її площі в країні зростуть до 4 млн га та Україна буде одним з найбільших виробників рослинного білка та соєвої олії. Проте «не так сталося, як гадалося»: максимально наші аграрії висівали до 2 млн га цієї культури. Після такого піка щороку площі під культурою скорочувались. Соя була непопулярна, через низький рівень врожайності та ціни. Тому її легко витіснили кукурудза та соняшник. 

---

Однак, 2022 р. кардинально перекроїв плани аграріїв. Собівартість вирощування колишніх фаворитів зросла в рази. На це вплинули «космічні» ціни на добрива та пальне, а також сушіння. Тому фермери почали шукати культуру, яка є менш затратною і згадали про сою.

Так, серед аграріїв вже давно закріпилася думка, що при вирощуванні бобових можна не застосовувати азотні добрива, адже їх вони отримують внаслідок симбіотичної фіксації азоту з атмосфери. Тобто, в цілому, соя має забезпечувати свою потребу азотом за рахунок фіксації з повітря. Тому всі обмежувались «стартовими нормами азоту» у вигляді комплексних добрив або карбаміду під час передпосівної культивації. Чи достатньо цього, щоб отримати врожайності сої в 4 т/га? Відповідь на це питання ми шукали разом з менеджером з розвитку продуктів BASF Agricultural Solutions Павлом Материнським.

Які добрива потрібно сої для врожайності в 4 т/га?

Дослідження доводять, щоб отримати 4 т/га насіння сої з відповідною кількістю побічної продукції, потреба у елементах живлення становить N260-300 P52-68 K72-88. Звісно ці показники досить відносні, але вони є орієнтиром при побудові системи удобрення. Якщо потребу у фосфорі та калії можна компенсувати внесенням комплексних добрив при сівбі, та наявністю потрібних елементів в наших ґрунтах, то з азотом ситуація значно складніша. По факту, для сої основним джерелом його надходження є симбіотична азотфіксація.

І в цьому плані українських фермерів очікує розчарування. Як свідчить наукова аналітика в Україні майже вдвічі нижчий рівень фіксації азоту соєю, ніж в ключових соєсіючих країнах. На це насамперед впливає нестача вологи. Тому можна легко дійти висновку, що «стартові» норми азотних добрив + симбіотично фіксований азот покривають лише половину потреби для формування урожаю на рівні 4 т/га.

Як можна забезпечити  посів достатньою кількістю азоту?

Тобто, як бачимо, проблема низького врожаю — це дефіцит азоту. Слід пам’ятати, що основна кількість добрив при вирощуванні сої вноситься під передпосівною культивацію, і при сівбі в рядок, тобто до початку вегетації сої. Проте, найбільше азот потрібен у період від цвітіння до завершення наливу насіння, тобто на завершення вегетації. Внесення добрив у цей період є досить ускладненим через забезпечення вологою та суцільний рядковий спосіб сівби. Частину потреби ми можемо задовольнити за допомогою позакореневих підживлень, але основну їх кількість доведеться забезпечити через ґрунт і кореневу систему. І тут є кілька варіантів розв'язання проблеми.

Варіант 1. Ну і як більшість аграріїв розв'яже цю задачу — зрозуміло, додасть азотних добрив. Чи є цей варіант правильним? Теоретично — «так», але практично — «вигода від цього досить незначна». По-перше, тому, що одразу збільшиться собівартість вирощування сої та втратиться економічна доцільність, яку ми шукаємо. По-друге, погодні умови, не дозволяють отримати максимум від міндобрив.

Варіант 2. Можна використати амідну, або амонійну форми азоту під передпосівну культивацію, або при сівбі. Таким способом ми доб’ємось пролонгації використання N та закріпимо його у верхніх шарах ґрунту. З іншого боку, ці добрива впливають на  формування значної кількості дрібних коренів і кореневих волосків у верхніх шарах ґрунту. З посухою — це стає значним недоліком, адже рослина не спроможна використати запаси вологи нижніх горизонтів. Також це стає причиною недоступності азоту навіть за його наявності, адже елементи живлення засвоюються тільки в водному розчині. І в результаті погіршується налив насіння.

Варіант 3. Вносимо ті ж добрива на більшу глибину, під час основного обробітку ґрунту. Тут слід пам’ятати про процеси нітрифікації та денітрифікації. Якщо нітрифікація може стати причиною міграції азоту вниз по профілю грунту,  то денітрифікація здатна обумовити втрати цього елементу у газоподібній формі (N2) до 25%, а на погано аерованих ґрунтах до 44%. За такого підходу ми можемо забезпечити бездефіцитний початок вегетації сої, закласти потенціал, але це ще не гарантує нам хороший врожай.

Варіант 4. Збільшити симбіотичну фіксацію азоту. Ця форма азоу не тільки найбільш доступний для рослин сої, а і надходження елементу збігається з біологічними потребами культури. До того ж тут ми виключаємо закупівлю дорогих добрив азотної групи.

Тобто, з усіх перечислених варіантів четвертий, найбільш раціональний та економний.

Як допомогти сої самостійно поповнювати азот?

Одним з найбільш поширених  і доступних способів підвищення ефективності симбіотичної фіксації азоту соєю, є інокуляція насіння високоактивними, відселектованими штамами бульбочкових бактерій. При цьому вибір інокулянта є не менш важливим ніж правильне виконання самого процесу інокуляції.

Бактеріальні препарати для передпосівної обробки насіння сої можна поділити умовно на дві групи — це інокулянти та пре-інокулянти.

Інокулянти, застосовуються безпосередньо в день сівби, а пре-інокулянти, перед сівбою та за декілька місяців до неї. Представником інокулянтів є ХіСтік Соя, а пре-інокулянтів — ХайКот®Супер Соя виробництва компанії BASF. Обидва продукти створені на основі високоактивного штаму бактерій роду Bradyrhizobium japonicum 532 С. Їх відмінністю є препаративна форма: ХіСтік Соя виробляється на основі торфу, а ХайКот®Супер Соя є рідким. Також вони різняться за концентрацією бактерій 2*109 і 1*1010 відповідно. ХайКот®Супер Соя реалузується в пакеті з живильним середовищем ХайКот® Супер Екстендер, який у поєднанні з концентрацією бактерій 1*1010 КУО дозволяє розпочати інокуляцію насіння сої за 90 днів до його висівання. Однак цим не потрібно зловживати.

Тобто застосування цих препаратів підвищує ефективність фіксації соєю атмосферного азоту та зменшить необхідність подальшого додаткового внесення добрив цієї групи.

Чому інокуляція іноді не дає результату?

Досить часто від аграріїв можна почути полярно різні відгуки про один продукт. При цьому кожен буде стверджувати, що процес інокуляції був проведений з дотриманням усіх вимог і проблема в препараті. Продавці ж все пояснюватимуть порушенням регламентів застосування, кислотністю ґрунту, температурним режимом тощо. При цьому обидві сторони залишаться незадоволеними результатами. У чому ж все-таки проблема?

1. Неправильний розрахунок норми витрати інокулянта на 1 т насіння. Тут потрібно врахувати, що норми витрати інокулянтів вказані для насіння з масою 160 г/1000 насінин. Це дозволяє витримати концентрацію понад 100 тис. бактерій на 1 насінину. Тому якщо маса 1000 насінин менша, або більша, норму витрати інокулянта потрібно коригувати.
2. Висіваючи сою у ранні строки, ми порушуємо температурний режим для розвитку не тільки культури, а й бульбочкових бактерій. Сходи отримуємо не протягом 10-14 днів, а протягом місяця. За цей період шар ґрунту з насіниною може пересохнути, а коренева система сої проникнути в глибші шари та надалі не контактувати з бактеріями. Отже, бактерія і рослина не можуть розпізнати одна одну для формування симбіотичних зав’язків. Зростає ризик загибелі бульбочкових бактерій і того, що бульбочки не утворяться взагалі. На цьому фоні стартові норми мінерального азоту, які зазвичай здійснюють позитивний вплив, стають ще одним стрес-фактором абортації бульбочок, адже соя розвивається повільно і не встигає швидко використати мінеральний азот.  Результат —  недоотримання врожаю.

Щоб уникнути подібних ситуацій потрібно заздалегідь подбати про накопичення вологи в ґрунті впродовж зимового періоду та її збереження навесні; проводити якісну інокуляцію високоефективними бактеріальними препаратами типу ХайКот® Супер Соя або ХіСтік Соя; висівати сою за оптимальної температури у вологий ґрунт; не зловживати азотними добривами. Якщо немає впевненості, що вдасться забезпечити оптимальні умови для проростання сої, то обробку насіння краще проводити пре-інокулянтами якомога ближче до початку сівби. Вища концентрація бактерій і наявність живильного середовища створює більше передумов для інфікування і формування ефективного симбіозу.

Також не менш важливим завданням при вирощуванні сої є пролонгація симбіотичної фіксації азоту у другій половині вегетації. Внесення фунгіцидів, особливо які мають яскраво виражені фізіологічні ефекти (для прикладу: Абакус® 0,75-1,5 л/га) та застосування позакореневих підживлень карбамідом дозволяють підтримати фотосинтез на достатньо високому рівні. При цьому, фунгіциди захищають листову поверхню від хвороб, а їх поєднання з амідним азотом підвищує концентрацію хлорофілу, що забезпечує надходження асимілянтів не тільки до насінини, а й до кореневої системи. В результаті рослини сої довший період підтримують симбіоз з бульбочковими бактеріями і не абортують їх до завершення наливу насіння. В результаті маємо  краще забезпечення азотом у найбільш критичний період вегетації, що сприяє  формування вищої урожайності сої та підвищує вміст білка та олії.

Незважаючи на високу потребу у азоті N260-300, соя завдяки симбіотичній фіксації є культурою, яка потребує меншої кількість азотних добрив, ніж соняшник чи кукурудза. Така характеристика робить її собівартість вирощування нижчою. Втім для досягнення врожайності культури 4 т/га і вище, варто поєднувати симбіотичну фіксацію з позакореневими підживленнями у період формування генеративних органів та наливу насіння. Зменшити закупівлю і кількаразове внесення азотних добрив, можливо за умови оптимізації симбіозу між бульбочковими бактеріями і рослинами сої. Для цього експерт BASF Agricultural Solutions рекомендує переглянути підходи до вибору бактеріальних препаратів, проведення інокуляції насіння сої та приділяти достатню увагу підтриманню високої фотосинтетичної продуктивності посіву особливо у другій половині вегетації.

© Kurkul.com, 2022 р.