Невеличкі елеватори живуть своїм життям — кожний пристосовується до обставин як може. Які реалії цього життя сьогодні, які проблеми вважають першочерговими розповів співвласник одного з таких підприємств Віктор Старцев, сайту Elevatorist.com у матеріалі «На межі виживання — великі труднощі маленьких елеваторів». Для читачів Kurkul.com ми зібрали тези матеріалу. 

На внутрішньому зерновому ринку торгівля простоює

Активної роботи на підприємстві зараз не ведеться: з зерносховища намагаються відвантажувати власні залишки, відвантажувати клієнтське зерно, коли ті подають машини.

«Наразі один клієнт взявся забирати зерно. Сказав, забиратиме по 300 тонн на день. Забрав 90 тонн і передумав — каже, напевно, забиратиму 90 тонн двічі на тиждень», — розповідає Віктор Старцев.

За словами елеваториста, на внутрішньому зерновому ринку торгівля досі простоює. Майже неможливо продати ані сою, ані пшеницю. На питання, що ж таки робити з тим зерном, Віктор відповідає коротко — продавати.

«Продавати, продавати дешевше. Спиртзаводи — це низ ціни. Але зрештою дійдемо і до спиртзаводів, і до комбікормів. Наразі нас зупиняє те, що це пшениця другого класу. Її термін зберігання досить великий, і ми розуміємо, що в крайньому разі будемо її додавати в рамках зернової домішки до партій зерна нового врожаю», — пояснює він.

Бо продати її в якості продовольчої зараз неможливо — борошномели збираються затягти паски до нового урожаю, який вони хочуть закуповувати прямо з полів, а до цього мають намір працювати на вже теперішніх запасах.

Яка врожайність буде — ніхто не знає

За словами Віктора Старцева, основна складність у роботі зараз — це повна невизначеність, відсутність прогнозованості. Якщо раніше можна було більш-менш розуміти хто з клієнтів скільки та чого посіяв, скільки планують зібрати зерна, чи будуть сушитися на елеваторі, то зараз замість чіткої картинки — суцільний хаос. Аграрії кажуть — так, ми посадили, добрива вносити не будемо, зберемо, що збереться, бо вже посіяли. Яка врожайність буде — ніхто не знає.

Саме цю ситуацію Віктор Старцев розцінює як найбільшу загрозу зерновому ринку країни. Бо вартість логістики, ціни на добрива, пальне, елеваторні послуги можуть просто таки задушити фермерів.

«Фермер подумає та скаже: а навіщо мені це потрібно? Ціна на кукурудзу в Європі складає умовні €340-360, а у фермера тут купують за умовні $120 в найкращому випадку. А якщо відкинути витрати на вирощування, то що ж залишається аграрію? За старих часів, якщо врожайність менш як 50-60 ц/га, це була робота в нуль. Все, що вище, давало прибуток. А зараз ми приходимо до того, що навіть не і знаю — чи може йде якась грандіозна монополізація? Зараз м'яч не у нас, зараз м'яч у фермерів — чи будуть вони щось вирощувати з такою маржинальністю?», — розмірковує елеваторист.

Читайте також: Битва за зерно: замітки про сучасний експорт та зберігання українського збіжжя

Він додає, що з бізнесу ніхто з фермерів поки що виходити не поспішає, всі на щось сподіваються … але таки побоюється, щоб цей рік не став для них переломним.

Мультинаціональні та великі компанії забирають найкращі варіанти логістичних шляхів

З початком блокади портів зернова логістика в Україні — то окрема вже музика. Але й виконання тут камерне, і коло слухачів досить обмежене. Хоча охочих багато.

Раніше на своєму елеваторі Віктор Старцев з партнером робили ставку на автотранспорт — він був дешевшим за залізницю та більш керованим у процесі перевезень, на ньому є особиста відповідальність за вантаж. Але з початком війни все змінилося, перевернулося з ніг на голову.

Хоча на елеваторі немає залізничного відвантаження, та можливість відправляти зерно по коліях існує — є договір з компанією, яка за допомогою перевантажувача засипає зерно у вагони на найближчій станції. У довоєнні часи в разі потреби саме так і робили. Але з лютого отримати ті вагони під зерно ще жодного разу не вийшло: кожного разу експедитори після обговорення умов казали, що їм треба з'ясувати терміни… і розчинялися в ефірі. Така собі експедиторська магія навпаки.

«Ситуація така, що мультинаціональні та великі компанії забирають зараз усе. Дрібним не вижити. Тут йдеться навіть не про хабарі, не про корупцію. Просто коли приходить людина і каже, що викуповує 10 маршрутів, а ти потім хочеш купити собі пів маршруту, то з тобою навіть не говоритимуть. Кордони можливостей різні», — пояснює Віктор Старцев.

Щодо автотранспорту, то всі знають скільки зараз коштує солярка, яку ще й пошукати треба. І який квест пройти, аби оформити автівку та водія на перевезення країнами Європи. Самі ж європейські перевізники по наших шляхах майже не їздять. Тому і без того вигідна схема хабів у прикордонних регіонах зараз стала й зовсім золотою — тут вміло грають на струнах різниці внутрішньої та експортної ціни.

Читайте також: Захист соняшнику і досвід його вирощування — дайджест

«Власники хабів викуповують зерно та забивають ним склади на кордонах. Ці хаби — коротке плече під дорогий європейський транспорт, завдяки нашому дешевому транспорту вони витягують вантаж до кордону. Європейські водії через кордони не поїдуть: це дорого та і вбивати машини не хочуть. Або вимагають подвійної ставки за кілометр. А на ці хаби вони заїздять, швиденько вантажаться та прямують зворотно», — розповідає Віктор Старцев.

Отже, якщо підсумувати, то основні труднощі зараз для невеличких елеваторів звучать так — невизначеність, низька ціна для виробника, дорога та затягнута логістика. І новий сезон в таких умовах вже не в радість ані фермерам, ані самим елеватористам. Дійсно, за відсутність змін на краще, сезон може стати останнім для найслабкіших гравців. Тож думки про монополізацію — не така вже й фантазія, особливо з огляду не тільки на ситуацію в країні, але й на те, що відбувається взагалі у світі та світовій економіці.

 © Майя Муха, Elevetorist.com