У соцмережах фермери жартують, що зараз вигідніше просто спалити зерно, як паливо, аніж продати. На початок жнив ціна пшениці шокувала. Та й взагалі, за прогнозами експертів, вийти на довоєнний рівень вартості буде нереально. Тому фермери шукають шляхи, яким чином збільшити дохідність врожаю. Один з таких варіантів — це переробка. Здавалось би все просто: береш пшеницю — виготовляєш крупу і в результаті маєш продукт з доданою вартістю. Але чи враховуючи витрати, цей процес вартує того? Тому сьогодні ми розбираємось чи вигідно переробляти пшеницю.

Що можна виготовляти з пшениці та куди продавати продукцію

Спершу розглянемо те, які продукти переробки пшениці наразі актуальні. З пшениці можна виготовляти борошно, пшеничну крупу, макарони, кускус, булгур, манку, спирт, а також менш популярне — солод, крохмаль, висівки. Кожне з цих виробництв потребує чималих інвестицій насамперед в обладнання. Оскільки існує правило бізнесу: хочеш нормально заробляти — інвестуй більше. Тут слід розуміти, що маленькі кустарні виробництва не змінять ситуацію для фермера. Справжні заробітки дають промислові масштаби.

Далі, слід проаналізувати ситуацію на ринку. Погляньмо, які похідні від пшениці продукти ми найбільше продаємо за кордон. Згідно з даними експертно-аналітичної групи Української асоціації бізнесу та торгівлі (UBTA), останні роки експорт більшості продуктів переробки пшениці знизився. Так з 2019 по 2021 рр. експорт борошна скоротився на 29%, пшеничної крупи — на 18%, солоду — на 40%, висівок — на 80%. Натомість за останні 3 роки збільшилась кількість вивезених з України: крупи булгур — на 34%, макаронів — на 45%, спирту — на 207%.

 

Тепер поговоримо імпорт. Щодо борошна, то експорт в десятки разів перевищує імпорт, що свідчить про те, що внутрішній ринок протягом 2019-2021 рр. був достатньо насиченим і тому виробники продавали його за кордон. Хоча у 2021 р., як бачимо з цифр наданих UBTA, імпорт пшеничного борошна різко зріс. Схожа тенденція, і на ринку пшеничної крупи. 

Цікаво подивитись, що з кожним роком зменшується імпорт булгуру, водночас експорт збільшується. Тобто «мода» на цю крупу в нашій країні почалась не так давно, тож українські переробники переорієнтувались частково на неї. Імпорт пшеничного солоду зростає, за останні 3 роки — у 2,4 раза. 

Щодо макаронів, то кожного року ми завозимо їх все більше. Проте цікаво глянути, що імпорт та експорт у 2021 р. були практично на одному ж рівні.

 

Тобто можна дійти висновку: те чого ми більше продаємо, то менше завозимо. І навпаки. Виключенням тут напевно є тільки макаронні вироби та кускус. Їхній експорт та імпорт протягом останніх трьох років зростав. 

Проте слід пам’ятати, що торгівля у взятих до уваги роках відбувалась під впливом пандемії. Зараз же ситуація кардинально змінилась з початком російсько-української війни. Тому висхідні чи низхідні тенденції по окремих продуктах переробки пшениці могли змінитись. Давайте детальніше  розглянемо найпопулярніші похідні пшеничні продукти та особливості їх виробництва.

Виробництво борошна: «Інвестувати в цей бізнес може тільки той, хто вироблятиме якісний продукт»

Напевно перший продукт переробки пшениці, який спадає на думку — це борошно. Здається його ніколи не може бути забагато, оскільки хліб ми їмо щодень. Хлібопекарське борошно виготовляють переважно з м’яких сортів пшениці, а тверді — є сировиною для виробництва макаронних виробів. Перед тим, як почати виготовляти борошно, пшениця повинна пройти перевірку на якість. При необхідності зерно просушують, очищають від домішок. Далі пшеницю пропускають крізь жорно, після чого вже готова продукція потрапляє на сито. Тут же відбувається сортування: найдрібніший помел відносять до вищого сорту, середній — до 1 сорту, а 2 сорт — це борошно, отримане переважно з оболонки пшениці. Тобто для виробництва потрібна мукомельна установка або, в промислових масштабах, млин.

Інвестиції та окупність. Ціна варіюється від потужності обладнання. Проте стартовий капітал для відкриття виробництва становитиме не менше $50 тис. Якщо ж ви будете виготовляти борошно тільки вищого ґатунку, то вкладення слід збільшити у двічі. Перший же прибуток ви отримаєте через 1-2 роки після початку виробництва.

Думка експертів 

На думку директора спілки «Борошномели України», голови правління «Укрхарчпром» Родіона Рибчинського ринок пшеничного борошна в Україні перенаповнений. Тому інвестувати в цей бізнес може тільки той, хто вироблятиме якісний продукт і матиме власні канали експорту. 

«Я думаю, якщо фермер хоче переробляти, то йому краще шукати професійного переробника. По-перше, він же не зможе так просто побудувати всю систему. Для цього потрібно мінімум 2 роки. І скільки він часу, грошей і енергії витратить на це. До того ж врахуйте, що обсяги експорту борошна в кілька разів менші, ніж пшениці. То чи виграє він таким чином?», — зазначив фахівець. 

Він резюмував, що не бачить жодного сенсу влазити у цей сегмент. Натомість рекомендує аграріям сконцентрувати свої сили та гроші на зберіганні зерна до повноцінного відкриття експорту. Він вважає, що це буде ефективніше і якісніше, ніж займатися тим чим ніколи не займалися.

Все ж, якщо невеликий млин є в наявності у фермера і він виробляє борошно, то зараз першочергово йому варто націлюватися на зовнішній ринок. Важливо розвивати експорт у бік Європи, переходити на виробництво сумішей, спеціальних видів борошна для хлібобулочних виробів.

«Маємо важливий ризик — у цей час ми можемо втратити ринок Африки, як це зараз відбувається з зерном. Той обсяг, який Україна недопоставила в зерні, закриють американці, канадці, французи. Така сама ситуація буде з борошном. У нас залишається надія, що для української продукції буде продовжено більше ніж на рік безмитний експорт до Європи, і там виробники борошна будуть шукати своє місце», — зазначив співвласник компанії «Агро-Юг-Сервіс» (ТМ «Аміна») Шаміль Малачиєв.

Як зазначили в UBTA за результатами 2020 р. Україна була 13 найбільшим експортером пшеничного борошна у світі. То чому ж ми не перші серед топ-виробників та експортерів цього продукту? Відповідь проста: все залежить від якості зерна та самого борошна. 

«Українська озима пшениця має інші властивості у порівнянні з ярою, в ній інший рівень клейковини, і, на жаль, з нашого борошна круасани не печуть, а українські макарони аль-денте відрізнятимуться від італійських на смак. Саме тому у вітчизняного борошна інше застосування та інші покупці», — зазначили аналітики. 

Найбільшими покупцями пшеничної муки з України були ОАЕ, Сінгапур, Палестина, Молдова та Ізраїль. Через ситуацію з портами, експортувати в ці країни борошно буде важко.

 

Виробництво макаронних виробів, кускусу та булгуру

Макаронні вироби виготовляють з борошна. Проте для їх виробництва потрібна сировина з твердих сортів зерна. У залежності від сорту муки, варіюється й вид макаронів. Вони можуть різнитись за формою чи щільністю.

Щоб виготовити макарони, борошно змішують з водою, тобто готують тісто з якого вже і формують продукт. Плюсом є те, що в герметичній упаковці продукція має термін придатності до 5 років.

Читайте також: Ячмінь у 7 разів дешевший, ніж минулого року: що провокує спад цін на зерно та чи чекати підвищення

Варто враховувати вплив сезону на збут продукції: влітку, в сезон свіжих врожаїв, спостерігається незначний спад в реалізації. Зате підйом продажів буде в холодну пору року, яке в Україні триває майже 9 місяців.

Інвестиції та окупність. Невеликий цех з вироблення макаронів потребує інвестицій від $40 тис. Показник економічної ефективності комерційного підприємства доходить до 80%, а терміни, в які окупаються вкладені кошти, навіть при рентабельності у 20%, середньої по галузі — 1 або 2 роки.

Виробництво кус-кусу та булгуру потребує ще додаткових $12 тис. інвестицій.

Думки експертів

На думку Родіона Рибчинського, наразі інвестувати у виробництво макаронних виробів він не бачить сенсу. Як і макарони, фермерам також можна виробляти булгур і кус-кус. Тільки треба розуміти, що це не є готова крупа, а фактично вироби з макаронної крупки.

«Робиться дрібненька крупка, а потім з неї виготовляють крупу. Просто потрібне додаткове обладнання, зволоження, сушіння і таке інше. Тобто якщо люди хочуть витратити ще більше грошей —  то будь ласка», — зрезюмував представник асоціації борошномелів.  

Щодо до сучасного ринку похідних з пшениці круп, то тут вже давно стоїть питання якості продукції. Тобто добірна крупа завжди знайде свого покупця на ринку.

«На круп’яну сировину діють такі ж стандарти, як на борошномельну пшеницю. Наприклад, з фуражу крупу не зробиш, потрібно мати зерно відповідної якості для створення тих чи інших круп. Якість продукції залежить від тих задач, які ставлять перед собою виробники. В Україні є великі комбінати, чия високоякісна продукція представлена у національних торгових мережах, є чимало дрібних виробників які теж роблять дуже якісну продукцію і збувають її через локальні мережі та ринки», — пояснив Родіон Рибчинський.

Втім є фермери, які й раніше відкривали переробні потужності спрямовані на виготовлення круп. Наприклад, керівник ТОВ «АФ П’ятихатська» Олександр Поворознюк.

«Ми придбали фасувальні машини для крупи, макаронів та випускаємо «Папині макарони» під логотипом «Агрофірма П'ятихатська». Єдине через всі ці бюрократичні нюанси ми не можемо зареєструвати торгову марку», — заявив він в інтерв’ю.  

Якщо ж поглянути на ринок макаронних виробів, то найбільше ми продаємо цієї продукції у країни ЄС. Звідти найбільше й завозимо. Цікаво, що майже 10% вироблених в Україні макаронів ми продавали в білорусь. Цей напрям експорту закритий, тому виробники будуть шукати нові варіанти продажу. Зокрема, внаслідок збільшення обсягів продажу в ЄС. Передумовою тут може стати скасування мит на ввіз продукції з України.

Виробництво спирту з пшениці

Пшеничний спирт цінується в алкогольній промисловості. Його використовують і в фармакології чи парфумерії. Часто він є складником засобів побутової хімії.

Для отримання спирту, зерно пшениці сортують, очищають та розварюють. До отриманої маси додають цукор. Ця суміш бродить, її переганяють і отримують спирт.

Як з іншими продуктами переробки, конкуренція на внутрішньому ринку доволі висока. Проте попит, як внутрішній, так і зовнішній залишається на нормальному рівні. Наприклад, в часи пандемії, коли затребуваність спирту зросла для виробництва дезинфікуючих засобів.

Також слід врахувати, що термін встановлення обладнання від проєкту до початку роботи може скласти від 1 до 5 років в залежності від об’ємів. До того ж виробнику треба бути готовому до процедури отримання ліцензій на виготовлення алкоголю. На таких виробництвах відбуваються постійні перевірки на відповідність спирту. Тому є ризик отримати великі штрафи за недотримання технології. 

Читайте також: Економія на кормах: заготовляємо силос та відмовляємось від сіна

Україна значно лібералізувала діяльність у сфері виробництва та обігу спирту. Нові правила набули чинності з 1 липня 2020 р. Зокрема було запущено процес демонополізації галузі державою. Бо раніше дозволи на виробництво спирту етилового мали 11 державних спиртових заводів і знаходились під управлінням профільних Міністерств, то приватні компанії отримали це право.

Щодо ринку спиртів, то Україна у 2020 р. входила в ТОП-10 країн-експортерів цього продукту. Практично 90% етанолу ми продавали в країни ЄС. Ще невеликі об’єми у нас купувала Грузія, Туреччина та Азербайджан.

Інвестиції та окупність. Для виробництва невеликих об’ємів спирту підійде обладнання вартістю близько $4 тис., для великого виробництва сума інвестицій становить від $25 тис. до $80 тис. Слід розуміти, що термін окупності в середньому становить 1,5-2 роки.

Думка експертів

Позаштатний радник з реформування спиртової галузі, колишній директор ДП «Укрспирт» Сергій Блескун в одному з інтерв’ю зауважив, що Україна — аграрна супердержава і активно експортує зерно. Але для будь-якої економіки вигідніше продавати не сировину, а готовий продукт переробки.

«Вигідно експортувати спирт, в основі якого наші прекрасні кукурудза та пшениця. Наприклад, сусідня Польща має понад 100 своїх заводів, але при цьому понад 20 млн декалітрів імпортує. А ми виробляємо за рік 7 млн декалітрів для внутрішнього ринку. Тобто у нас є величезний потенціал для експорту як мінімум до Польщі», — пояснив він. 

Також він додав, що український бізнес може з легкістю створювати додану вартість виробляючи спирт з агропродукції. А це і робочі місця для наших людей, і відмінний прибуток до бюджету.

Корми для тварин

Паралельно з виробництвом спирту, можна організувати виготовлення корму для с/г тварин. Оскільки при отриманні етанолу утворюється суміш світло-коричневого кольору — барда або бурда. Вона є цінною на білок, вуглеводи та клітковину, а тому може використовуватися для годівлі корів, свиней та інших тварин.

«У процесі виробництва власне етилового спирту ми отримуємо продукти переробки, цінні корми з великим вмістом протеїнів для ВРХ», — зазначив директор з виробництва «Аква Солар Інвест» Тарас Галайко.

Головний недолік свіжої барди — це дуже короткий термін зберігання. Тому для подальшого використання її висушують, що потребує високих енергетичних витрат. Так, наприклад в США практикують при її сушінні відділяти масу на більш грубу, нерозчинну частину і розчинну частину. Одержані продукти називаються: висушені залишки барди та висушений розчин барди. Останній продукт багатший на протеїн і мінеральні речовини, але містить значно менше клітковини, ніж перший.

Окрім такого варіанту, на кормові цілі використовують також непродовольче зерно пшениці. Згодовують його у вигляді грубого розмелу. Якщо дають дерть тонкого розмелу або борошно, в процесі розжовування утворюється клейка маса, що призводить до порушення травлення. Тому для рогатої худоби та коней пшеницю краще плющити, а для свиней і птиці — екструдурувати. 

Ще один варіант — це пшеничні висівки. Вони є побічним продуктом борошномельного виробництва, що представляє собою тверду оболонку зерна пшениці. Це цінний корм для всіх видів сільськогосподарських тварин.Пшениця також є складовою комбікорму.

Читайте також: Олександр Поворознюк тепер не тільки аграрій — про інтернет славу, посівну та допомогу ЗСУ

Втім розглядаючи такий варіант виробництва, слід врахувати, що не рекомендовано для годівлі тварин використовувати виключно пшеничні монокорми. Оскільки цей вид зерна має багато клейковини. Тому пшеницю поєднують з іншими зерновими. Так частка її в поєднанні з комбікормом має становити: для ВРХ — 30%, птиці — 60%, свиням — 20-40%.

Інвестиції та окупність. Якщо брати технологію бардою, то вона реальна тільки при наявності спиртового заводу. Для варіанту з перемеленим зерном потрібна зернодробарка. Вартість її дуже різна в залежності від потужності: побутова — $500, а промислова від $1 тис.

Нішева продукція

Досить популярними в Україні стали еко — «фішки». Тому, як варіант можна зайнятись пророщуванням і продажем зародків пшениці. Також з них виготовляють й олію, яка застосовується в косметології.

Також можливе виробництво пшеничних висівок для хлібопекарської промисловості.

Інший варіант — пшеничний крохмаль. Його виробляють як з м’яких, так і з твердих сортів пшениці. Цей продукт є похідним від борошна. Технологія полягає в тому, що пшеничне борошно змішують з водою. Готову масу відправляють в бункер на 40 хв, а потім перекачується в місткість для відмивання крохмалю. При інтенсивному обертанні клейковина відділяється. Цей продукт активно використовують в харчовій промисловості, для виробництва сосисок, ковбас чи жилейок. Тобто крохмаль користується достатнім попитом, тому можна орієнтуватись на гуртовий продаж.

Інвестиції в такий бізнес невеликі, відповідно прибутки також невисокі. Тут йдеться швидше про кустарне виробництво аніж про промислове. Тому чи цікава така ніша фермеру і, чи вплине вона на прибутки? — Напевне ні.

Варіантів переробки пшениці, як бачимо, є багато. Фермер може виготовляти все починаючи від борошна і круп, закінчуючи спиртом чи олією. Але питання полягає в наступному: чи вигідно це? Як бачимо, інвестиції в переробку приносять перші чисті прибутки через два роки. Тобто до цього часу потрібно працювати в «мінус». Слід врахувати й те, що якщо фермер сьогодні вирішив відкрити припустимо макаронний цех, то з документацією і монтажем обладнання це буде реально мінімум через рік-два. Тобто результат не вартує засобів. Інший фактор, це те що внутрішній ринок похідної продукції з пшениці заповнений. Переробнику варто буде орієнтуватись на експорт, що особливо зараз не так просто. 

Як зазначили аналітики UBTA, цьогоріч наявних в Україні потужностей недостатньо для переробки існуючих запасів пшениці. Однак відкриття нових переробних заводів потребує часу та фінансів, які нині є більш ніж обмежені. Тому, якщо говорити про загальні тренди, то так, український ринок може споживати більше  продукції переробки пшениці, частково ця продукція може експортуватись, проте потрібна суттєва підтримка держави для подальшого розвитку переробної галузі. Тобто план «Б» для аграрія з переробкою швидше далека перспектива, аніж захід який кардинально може вирішити ситуацію з низькою ціною на зерно. 

© Юлія Маковей, Kurkul.com, 2022 р.