Зазвичай компанії, що продають насіння гібридів кукурудзи, рекомендують сільгоспвиробникам при його купівлі звертати увагу на природно-кліматичну зону, у якій знаходиться їхнє господарство. Самі ж виробники часто дивляться на ціну. На практиці таких критеріїв виявляється замало і, для досягнення стабільних врожаїв, необхідно враховувати ряд інших факторів.
Перш за все фахівці радять визначитися з метою, задля якої господарство вирощуватиме кукурудзу: на зерно, на силос, для виробництва крохмалю чи спирту. Справа в тому, що у генетиці гібридів виробник закладає формування різних речовин у неоднаковій кількості, і краще одразу визначитися з тим, на що саме піде ваш урожай.
Далі слід розібратися з природно-кліматичною зоною та потенціалом кожного окремого поля у господарстві. Адже трапляється так, що за родючістю ґрунтів, вологозабезпеченням і попередниками поля можуть суттєво відрізнятися навіть у одному господарстві. До того ж одне поле може мати різні показники. Тому у межах одного господарства рекомендується використовувати гібриди з різним потенціалом врожайності, різними строками дозрівання, густотою стояння і т. д. Це дозволить не лише оптимізувати строки посіву та збору, але й зменшити такі природні ризики як, скажімо, прохолодне літо чи недостатня кількість опадів.
Читати за темою: Техніка, яка допомогає Goodvalley Ukraine бути успішними
Асортимент гібридів рекомендується переглядати щорічно, адже зазвичай гібриди, що лише виходять на ринок, мають вищий потенціал врожайності, ніж ті, що представлені на ринку вже кілька років. Щоб із ними не прогадати, сільгоспвиробникові слід звернутися до результатів випробування того чи іншого гібриду на демо-полях саме у регіоні, де знаходиться його господарство.
За словами фахівця з постачання, агрономічного відділу МХП Анатолія Столяра, для посіву гібриди вибираються на основі тестування безпосередньо в господарствах Групи МХП з врахуванням ґрунтово-кліматичних особливостей регіону, технологій вирощування, що використовуються: системи живлення, захисту, обробітку ґрунту, попередника, тощо – (демонстраційні та виробничі випробування), а також аналізу результатів, отриманих іншими підприємствами регіону. Враховується не тільки урожайність гібриду, але і швидкість вологовіддачі (особливо актуальне на даний момент).
«При виборі гібриду обов’язково враховуємо толерантність гібриду до фузаріозу стебла та качана, летючої та пухирчатої сажки», — говорить фахівець.
ФАО — показник скоростиглості кукурудзи, який отримав свою назву від організації, що його розробила та запровадила — Food and Agricultural Organization, FAO (організація з питань продовольства та сільського господарства при ООН).
Система була запроваджена для уникнення плутанини, яка виникала у різних країнах світу, що мали різні агрокліматичні умови і по-різному сприймали один і той самий гібрид.
Згідно з цією класифікацією, усі гібриди кукурудзи поділяють на дев’ять груп, які описують цифрами від 100 до 999. Сотні вказують на належність гібриду до певної групи стиглості, а десятки — на його розташування у цій групі.
Різні гібриди у межах однієї групи можуть відрізнятися тривалістю періоду вегетації.
Збільшення показника означає, що гібрид належить до пізнішої групи стиглості.
Наприклад, гібриди кукурудзи з ФАО 100-149 є дуже ранньостиглими. Необхідна сума активних температур для них — 2100 °С, сума ефективних температур — 850-900 °С. Вегетаційний період таких гібридів становить 80-90 днів.
ФАО | Група стиглості |
Необхідна сума активних температур, °С |
Необхідна сума ефективних температур, °С |
К-сть листків | Вегетаційний період, дні |
100-149 | дуже ранньостиглі | 2100 | 850-900 | 12-14 | 80-90 |
150-199 | ранньостиглі | 2200 | 900-1000 | 12-14 | 90-100 |
200-299 | середньоранні | 2400 | 1100 | 14-16 | 100-115 |
300-399 | середньостиглі | 2600 | 1150 | 17-18 | 115-120 |
400-499 | середньопізні | 2800 | 1200 | 19-20 | 120-130 |
500-600 | пізньостиглі | 2900-3000 | 1250-1300 | 21-23 | 135-140 |
понад 600 | дуже пізньостиглі | від 3000 | більше 1350 | більше 23 | близько 150 |
Завдяки ФАО господарство може визначити, чи встигне той чи інший гібрид достигнути в агрокліматичних умовах поля.
Чим менший показник ФАО у гібриду, тим швидше він дозріє та віддасть вологу, проте чим цей показник вищий, тим гібрид буде врожайнішим.
«Під чіс вибору гібриду за показником ФАО, потрібно враховувати суму активних температур конкретного регіону та потенціал поля. Гібриди із малим ФАО більш придатні до раннього посіву при нижчих за оптимальні температурах ґрунту та менш родючих ґрунтів. З високим ФАО вирощуємо, в основному, силосні гібриди та зернові тільки в зоні, де достатньо суми активних температур, а також запасу вологи в ґрунті. Основу гібридного складу кукурудзи складають середньостиглі гібриди. Підбираємо гібриди у наступних пропорціях: ранні та середньоранні – 30%, середньостиглі – 60%, середньопізні – 10%», — розповідає Анатолій Столяр.
Фахівець також додає, що при виборі гібриду враховується потенціал поля, на якому планується висів культури. На полях з високим потенціалом родючості сіємо інтенсивні гібриди, які в цих умовах повністю реалізують свій потенціал, на менш родючих та збіднених ґрунтах – високоадаптивні.
Зерно кукурудзи містить велику кількість крохмалю — від 60 до 70% сухої речовини. Вміст білків становить 10-16%, жирів — 4-7%.
Зазвичай білки кукурудзи містять близько 2-2,5% цінних амінокислот (лізину і триптофану), проте зараз спеціально для потреб тваринництва виведені високолізинові гібриди, що містять вдвічі більше лізину і дозволяють тваринникам обійтися без білкових добавок.
До складу зерна кукурудзи у різних пропорціях також входять лінолева, олеїнова, пальмітинова, ліноленова та стеаринова кислоти. Завдяки тому, що кукурудзяна олія у 2,5 рази калорійніша за крохмаль, її високоолійні гібриди можуть слугувати високоенергетичними кормами для тваринництва і птахівництва. Крім того, кукурудзяна олія містить значно більше вітаміну Е, ніж соняшникова олія: 100-120 мг/% до 30-70 мг/%.
Одна посівна одиниця кукурудзи — це один мішок, що містить 80 тис. насінин. Хоча деякі виробники заявляють про зменшення кількості насіння у своїх посівних одиницях до 70 тис.
Зазвичай стандартної посівної одиниці вистачає на засівання 1-1,2 гектарів поля, проте важливо враховувати норму висіву.
Щоб дізнатися скільки необхідно посівних одиниць, потрібно кількість насіння у посівній одиниці розділити на норму висіву.
Наприклад, 80 тис. насінин у одній посівній одиниці ділимо на 50 тис. рослин на один гектар. Виходить, що однієї посівної одиниці нам вистачить на 1,6 га поля. Далі площу конкретного поля ділимо на 1,6 га і визначаємо скільки нам потрібно посівних одиниць, щоб засіяти все поле.
Читати також: Як вибрати гібрид соняшника?
Лабораторна схожість насіння — показник, який визначається у максимально сприятливих за рівнем зволоження й температури умовах для рослини. В умовах поля схожість насіння значно змінюється під впливом низки факторів, зокрема й несприятливих. Саме тому насіння, що має високу лабораторну схожість, у польових умовах може не давати дружні повноцінні сходи. Під час виробництва показник польової схожості зазвичай на 10-20% нижчий за лабораторну схожість.
Польова схожість залежить від агротехнічних і екологічних факторів, а також від пошкодження насіння та проростків шкідниками й хворобами. Також у період від сівби до появи сходів на неї впливають ґрунтові й метеорологічні умови.
Щоб підвищити польову схожість насіння, необхідно висівати зерно при вологості ґрунту на глибині загортання на рівні 70%, а на сухих та розпушених ґрунтах застосовувати коткування.
Також рекомендується комплексно застосовувати прийоми передпосівної обробки насіння. Це дозволяє підвищити польову схожість на 10-20%, а врожайність зернових культур — на 3-5 ц/га. Крім того, польову схожість можна підвищити на 7-20% завдяки протруюванню насіння, оскільки це запобігає проникненню мікроорганізмів у травмоване насіння, подальшому його захворюванню та загибелі.
© Вікторія Євтушеко, 2020 р., Kurkul.com
Вибір редакції
Не пропусти останні новини!
Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.