Багато героїв зараз захищають нашу країну на фронті з підступним агресором, потребуючи надійного тилу від усіх інших, хто наповнює нашу економіку ресурсами та активностями. Але є такі, що можуть ці дві справи виконувати одночасно. Так, Андрій Тополя, фермер з Харківщини, вже за 5 годин після початку повномасштабного вторгнення зі зброєю в руках був готовий захищати свою землю. Хоча врожай-2022 йому так і не вдалось зібрати, але фермер вже спланував посівну-2023. І все це за 25 км від кордону з росією. Про те, як досвід фермера допомагає Андрію Тополі воювати, та які настрої в аграріїв прикордонних районів читайте в новому матеріалі Kurkul.com.

Про шлях від фермера до добровольця

Kurkul.com: Пане Андрію, розкажіть з чого починалось ваше фермерство.

Андрій Тополя: Я виріс у селі на Харківщині. В 4 класі вже пішов працювати на тік. Тому стосунки з сільським господарством почалися рано. Мій батько був головою сільради, потім кілька років головою колгоспу. Тобто я розумів і знав цю всю «кухню». 

Далі вчився у військовому училищі в Санкт-Петербурзі. Це було в ті часи, коли совок  розпався і мене «попросили з речами на вихід». Продовжив навчання вже у нашому  Харківському авіаційному університеті. Тобто освіти аграрної я не мав, але в один момент почав активно співпрацювати з фермерами.

Kurkul.com: Як це сталось?

Андрій Тополя: У 2004 році я купив обладнання для обробки зерна озоном. Він вбиває грибок і підвищує врожайність зерна. Тому я почав виготовляти власний озон і протруювати насіння без хімікатів. Цим, до речі, я займаюсь до цього часу. Технологія була відмінною для агропідприємств з сертифікацією органік, оскільки їм не можна використовувати гербіциди, пестициди та фунгіциди.

Приблизно 8 років я їздив, озонував насіння, дивився як працює сільське господарство. А у 2012 р. вперше підписав договір на оренду землі — це була ділянка всього на 3 га. Ну тобто я хотів інвестувати гроші, а про сільське господарство на той час знав вже багато. Тому купив трактор та маленький обприскувач і з цього все почалось.

Kurkul.com: Яким земельним банком володієте зараз?

Андрій Тополя: На двох моїх підприємствах разом 380 га землі. Але люди мене знають, довіряють, тому пропонують постійно ділянки в оренду. Працюємо на землі ми вдвох з сином. Але в сезон жнив наймали до 11 працівників.

Kurkul.com: Які культури вирощуєте?

Андрій Тополя: Я вирощую соняшник, кукурудзу та пшеницю. В нашому регіоні ґрунт — глина, ще й через особливість рельєфу дуже мало опадів. Тому така сівозміна задовольняє. Плюс недалеко знаходиться елеватор з сушаркою кукурудзи. Менше мороки виходить.

Читайте також: Володимир Стрикиця: У сезоні 2022 ми обійшлись без добрив і вийшли на хорошу врожайність

Kurkul.com: Якому насінню віддаєте перевагу?

Андрій Тополя: Насіння пшениці власне — я озонував за своєю технологією. Інше — практично від початку фермерства купляв у «Євросем». Вони тільки починали у Харкові працювати, а я був одним з перших клієнтів. І за роки співпраці все задовольняло. Врожаї соняшнику були високі. Зараз у нас стосунки, як у родини. «Євросем» навіть допомогає моєму батальйону.

Kurkul.com: Власне, якщо Ви вже почали про війну. Як Ви зустріли 24 лютого 2022 року?

Андрій Тополя: Я знав, що буде війна. Був до цього готовий, просто важко було передбачити, коли саме все почнеться. Ще о 3 ночі я зідзвонювався з хлопцями і все було добре, а вже через 2 години мені подзвонили й сказали: «Почалось».

Вдома розподілили, хто що буде робити, й вже о 10 год 18 хв я був добровольцем зі зброєю.

У фермерів є свої переваги на війні 

Kurkul.com: Ви вступили до лав ЗСУ чи тероборони?

Андрій Тополя: Спочатку це було ТрО, а потім ми стали окремим батальйоном ЗСУ. Захищаємо кордони Харківщини. Зрозуміло, що по нас постійно гупають, б’ють, стріляють. Ми ж відвоювали те, що нам належить, окопались, зайняли рубежі та несемо службу, як має бути.

Kurkul.com: Яку посаду займаєте у своєму батальйоні?

Андрій Тополя: Офіційно я сержант мінометного взводу. Відповідаю за постачання, що включає як техніку, так і продовольство. Але звичайно є і бойові завдання. За гарну службу навіть отримав нагороду.

Kurkul.com: Ви маєте позивний чи ваше прізвище ним і стало?

Андрій Тополя: Кликали мене і «фермер», і «тополя». Але з початку війни я потоваришував з нашим українським капеланом. Ми з ним разом жили, їли, молилися. І саме він дав мені позивний «Санич». Ну то вже він і залишився.

Kurkul.com: Ваша домівка знаходиться в кількох десятках кілометрів від кордону з росією. І зрозуміло першого дня сюди вломився ворог…

Андрій Тополя: Так, ми знаходимось 25 км від кордону. Від Бєлгорода до нас пряма дорога. До того ж у с. Черкаська Лозова є тектонічний злам і виходить впадина, а на північ звідти височина. Вона якраз була використана росіянами, коли вони зайшли 24 лютого. Вони дістались цієї висоти. Розвідка нарахувала там до 89 одиниць броні. Звідти обстрілювали Харків, але спершу тренувались стріляти по моїй базі: там були склади, 2 га мого поля, техніка.

Читайте також: Григорій Шамрицький: Переробка дозволить додатково заробити до 50% на кожній тонні зерна

Я бачив, як вони зайшли на поля. Я комунікував з людьми з різних сіл, фермерами, поліцією. Разом ми, всі хто стояв вздовж кільцевої дороги Харкова, один одному допомагали. Ми були постійно на зв’язку. Доповідали всю інформацію керівництву, а ті своєю чергою доправляли її в Київ. Кожна ланка була дуже важлива. Завдяки такій роботі, нам навіть вдалось «підсмажити» місце, де базувався ворог.

Kurkul.com: Ви вже сказали, що комунікували з колегами. А як ще досвід фермерства допоміг Вам у війні?

Андрій Тополя: Тут багато вплинуло. Я жив на полях, знаю багато людей, місцевість, десь знаю кожен кущ. Я можу ночувати де хочеш та як хочеш, бо всяке в роботі бувало. Для мене це не проблема, тому це стало моєю перевагою. Ну і, звичайно,  це люди. Я з ними завжди по совісті працював, тому підтримували мене дуже. Тобто, зрозуміло, як у фермера в мене були свої переваги на війні.

Kurkul.com: Ви казали, що Євросем допомагав вашому підрозділу. Ви шукали цієї допомоги чи як це сталося?

Андрій Тополя: Коли почалась активна фаза війни, Дмитро Шацман зателефонував і просився приїхати у мій підрозділ. Я сказав: «Ні, Діма. Хтось має воювати, а хтось — сіяти». Ми розподілилися, що їх команда сіє, допомагає, платить податки, а ми з ЗСУ будемо захищати Харків. Ну і справді,  власники Євросем Дмитро (Шацман) та Антон (Посунько) своїх слів дотримались та допомогли і технікою, і насінням для деяких фермерів.

Як поле пшениці принесло ЗСУ трофейний «Солнцепьок»

Kurkul.com: Все ж на початок повномасштабного вторгнення у Вас було засіяне поле. Чи вдалось зібрати врожай?

Андрій Тополя: На той час, у нас була засіяно 110 га озимої пшениці. Влітку дзвонили друзі-фермери й казали, що гарно вона вродила. Але ми її так і не зібрали. Посівну, зрозуміло, що також не проводили, бо в моїй пшениці стояли росіяни.

Коли ситуація стабілізувалась, і ворога витіснили з Харківщини, то не було що вже збирати. Вирви на полях були нереальні: 3 м глибиною і 8 м довжиною. Зате ми отримали інше — танки, побиті БТРи й навіть ТОС «Солнцепьок», який є «машиною смерті». Тобто цього року ми збирали інший, трофейний врожай.

Далі поля почали розміновувати: на 100 м зібрали 50 мін. Коли це робили, градами «накрило» одну машину. Вона згоріла, а водія поранило.

Kurkul.com: Ви не чекали на розмінування від держави? Своїми силами все робили?

Андрій Тополя: Нам допомагали волонтери з Благодійного фонду «Світанок». Вперше там я зустрів Дмитра, який до війни працював у Краснограді суддею. Він не був у лавах ЗСУ, але хотів допомагати, тому навчився розмінування. На жаль, на одному полі в с. Черкаські Піски він загинув — підірвався на міні. Але таку людину, я запамʼятаю назавжди.

В чому важкість? Протитанкова міна може бути залізна, тоді її можна знайти металошукачем, а може бути пластикова. Останні дуже важко виявити.

А державне розмінування у нас не проходило. Єдине з адміністрації подзвонили, щоб забрати і встановити на полях таблички з написами «Обережно міни».

Kurkul.com: Тобто, через міни Ви не зможете в новому сезоні сіяти?

Андрій Тополя: Де не було розмінування, ми сіяти не збираємось. А є місця, де у нас все добре і ми будемо починати. Домовились з Євросем, що засіємо поле гібридизації. Вони допоможуть і з насінням, і з добривами та ЗЗР. Ми ж забезпечимо бджіл. Для 30-40 га ділянки гібридизації потрібні 60-80 вуликів для запилення соняшника. Моя пасіка дещо побита, але на щастя збереглася. І мед вдалось відкачати. Його батальйон наш їсть, і передаю волонтерам. Тобто умови під посів ми маємо, Євросем допоможе. І потихеньку будемо повертатись

Kurkul.com: Я так розумію, тепер син буде цим займатись?

Андрій Тополя: Він якраз має агроосвіту. Ну але я контролюватиму. Мій командир розуміє, що сіяти настільки важливо, як і воювати. Тому буду контролювати процес.

Але зараз ключовим є інше — це кооперація людей. Кожен зазнав втрат. Деяким згубили половину техніки. І ми з фермерами зараз об’єднуємось і будемо разом викараскуватись.

Kurkul.com: Як говорив фермер з Сумщини Володимир Стрикиця «фермери зможуть вижити тільки завдяки кооперації».

Андрій Тополя: Саме так. Зараз кооперуємось. У когось є великі трактори, у когось маленькі — все будемо в купу збирати й починати працювати.

Kurkul.com: Знаю, Ви також втратили техніку.

Андрій Тополя: Звичайно. В мене був комбайн New Holland, який я тільки-но придбав. Також згорів трактор. Всі втрати ми задокументували. Звичайно в це вложено працю, але ж що? Вже все. Переключились на інше. Потрібно виграти, а потім вже думати як воно буде.

Kurkul.com: Насправді так дивно, оскільки є фермери з центральних областей, які зменшують площі посіву, аргументуючи це «високими ризиками». І тут ви, за 20 км до кордону плануєте посівну.

Андрій Тополя: Ось у мене знайомий є у Золочівському р-ні, працює на полі, де за пару кілометрів вже росія. То він і зібрав врожай й поряд посіяв.

Розумієте, це вже в крові, як ненависть до москалів, так і бажання сіяти.

Kurkul.com: Дякуємо Вам за інтервʼю та за роботу!

 © Юлія Маковей, Kurkul.com, 2023 р.

Як чути з розмови, пан Андрій ні за чим не жалкує. Каже, що йому всього вистачає, навіть попри ті втрати яких зазнало його господарство. Втім не відмовиться від допомоги для свого батальйону. Серед останніх прохань — квадрокоптер МАВІК, на який військові збирають 220 000 ₴. Тому ми просимо наших читачів, фермерів та небайдужих долучитись до збору коштів на дрон для фермера-мінометника Андрія Тополі.

Посилання на банку або ж номер картки 5375 4112 0309 0647. Разом допоможемо наблизити Перемогу!